Рішення № 138525419, 24.07.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 151/317/26

Провадження № 2/148/1349/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчук О.О.,

за участю секретаря Носулько К.П.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з викликом сторін в м. Тульчині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Новий Колектор» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивує тим, що 26.05.2021 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №0709-1588 відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 4 700,00 грн, на строк 99 календарних днів. Позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 02.04.2025 утворилась заборгованість у розмірі 14100,00 грн, з яких 4 700,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 9400,00 грн заборгованість за відсотками.

26.12.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу № УКФ-261224-2 відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та передає первісному кредитору під відступлення права вимоги грошові кошти заплату у порядку та строки встановлені цим договором. На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр №1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 0709-1588 від 26.05.2021 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .. Отже, станом на дату подання даної позовної заяви позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 0709-1588 від 26.05.2021, укладеним між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем. Позивач вказує, що кредитором виконано свої зобов`язання за договором в повному обсязі, в свою чергу, позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 02.04.2025 утворилась заборгованість у розмірі 9400,00 грн, яку позивач і просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи у його відсутність із зазначенням, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 , яка повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, відповідно до ст. 128 ЦПК України, у судові засідання не з`явилася, причини неявки не повідомила. Заяви та клопотання про відкладення судового засідання на адресу суду від останньої не надходили.

Зі згоди представника позивача у відповідності до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Верховний Суд не одноразово зазначав, що у тому випадку, якщо судова повістка повертається до суду з причин того, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, а особа вважається повідомленою належним чином.

Отже, у разі, якщо судову повістку направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаю, що адресат повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України.

Звертаю увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову повістку за належною адресою та яка повернулася до суду в зв`язку з відмовою від її отримання або відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається належним повідомленням, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка направлялась за адресою реєстрації відповідачки.

Відповідачка не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до ч.1 ст. 191 ЦПК України, не надала своїх заперечень та доказів на їх підтвердження, та за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачкою заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що не суперечить положенню частини 2 ст. 191 та частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 26.05.2021 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №0709-1588 шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором А902. Також позивач ознайомився з паспортом споживчого кредиту до договору, де зазначені умови кредитування, про що також засвідчив своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором А902.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 4 700,00 грн. Строк на який надається кредит - 99 календарних днів з дати отримання. стандартна процентна ставка 2,5% за кожен день користування кредитом.

Відповідно до довідки від 26.05.2021 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за допомогою платіжної системи EASYPAY, платіж №948576030, здійснив перерахунок коштів в сумі 4 700,00 грн на карту ОСОБА_1 НОМЕР_1 . (а.с.15).

Перерахування коштів також підтверджується витребуваною інформацією з АТ КБ «ПриватБанк» від 24.06.2026, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку НОМЕР_2 на яку 26.05.2021 зараховано 4700,00 грн.(а.с. 90-91)

В подальшому між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу УКФ-261224-2 від 26.12.2024, згідно з яким ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому ТОВ «Укр Кредит Фінанс». (а.с.32-35).

Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу УКФ-261224-2 від 26.12.2024, акту приймання - передачі переліку документації до договору факторингу УКФ-261224-2 від 26.12.2024 ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0709-1588 від 26.05.2021 у розмірі 14100,00 грн. (а.с.52-53).

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, у зв`язку із чим, станом на 26.12.2024 у нього утворилась заборгованість у розмірі 14100,00 грн., з яких: 4 700,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 9400,00 грн - заборгованість за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №0709-1588. (а.с.54-67).

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 у справі №732/670/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1, ч. 3 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Так, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач довів належними та допустимими доказами заявлену до стягнення з відповідача суму заборгованості, тоді як відповідачем не спростовано доводів позивача будь-якими доказами.

Кредитні кошти відповідач не повернула кредитодавцю. Згідно з умовами кредитного договору кредитодавець здійснив нарахування відсотків за користування кредитом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність обставин щодо невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №0709-1588 від 26.05.2021, у зв`язку з чим відповідно до вимог наведеного чинного законодавства позивач вправі ставити вимоги до нього про стягнення заборгованості.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №0709-1588 від 26.05.2021 в розмірі 14100,00 грн, з яких 4 700,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 9400,00 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 гривень.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст.137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/ 16-ц.

Позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу та в їх підтвердження надано: договір про надання правничої допомоги № 07/24-НК від 02 липня 2024 року, додаткові угоди до договору №4 від 14 серпня 2024 року, №17 від 03 квітня 2025 року, №19 від 16 квітня 2025 року та 34/1 від 31.12.2025, платіжну інструкцію кредитного переказу коштів від 15.04.2026 року та звіт про виконану роботу від 16 квітня 2026 року.

02 липня 2024 року між адвокатським об`єднанням «Верітас Центр» та ТОВ «Новий колектор» був укладений договір про надання правничої допомоги № 07/24-НК відповідно до умов якого, виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами. Сторони погодили наступний обсяг робіт: виконавець зобов`язується скласти позови до фізичних осіб (боржників) про стягнення боргу та пред`явити зазначені позови до суду. При цьому подання позовів відбувається виключно через підсистему «Електронний суд». Сторони погодили, що перелік фізичних осіб (боржників), у відповідності до пункту 1.2. визначається додатковими угодами до договору. Вартість послуг визначається наступним чином: 4 000,00 гривень за один позов без врахування вартості поштових витрат та судового збору, які сплачуються замовником самостійно. Вартість послуг по даному договору може бути переглянута сторонами за домовленості, при цьому укладається додаткова угода до даного договору (п.1.1-1.3, п. 3.1-3.2 договору).

14 серпня 2024 року Адвокатським об`єднанням «Лекс Верітас», яке є правонаступником «Верітас Центр», та ТОВ «Новий Колектор» було укладено додаткову угоду № 4 до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року, відповідно до пунктів 1-4 якої, на підставі протоколу засідання загальних зборів членів (учасників) Адвокатського об`єднання «ВЕРІТАС ЦЕНТР» №08/2024 від 09 серпня 2024 року відбулася зміна найменування виконавця з Адвокатського об`єднання «Верітас Центр» на Адвокатське об`єднання «Лекс Верітас». Адвокатське об`єднання «Лекс Верітас» є правонаступником усіх прав та обов`язків Адвокатського об`єднання «Верітас Центр». У зв`язку із цим сторони домовились внести зміни у договір, а саме змінити преамбулу тексту договору. У зв`язку зі зміною найменування та реквізитів виконавця, сторони домовились внести зміни до договору в частині реквізитів виконавця. Всі інші умови договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 2 липня 2024 року залишаються незмінними.

03 квітня 2025 року між Адвокатським об`єднанням «Лекс Верітас» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено додаткову угоду № 17 до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року, відповідно до пунктів 1-2 якої, підписанням цієї додаткової угоди сторони погодилися викласти п.п. 3.1. договору у наступній редакції: Вартість послуг визначається наступним чином: 6000 гривень за один позов без врахування вартості поштових витрат та судового збору, які сплачуються замовником самостійно.

16 квітня 2025 року між Адвокатським об`єднанням «Лекс Верітас» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено додаткову угоду № 19 до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року, відповідно до пунктів 1-3 якої сторони погодили викласти п.п. 1.2. договору у наступній редакції: сторони погодили наступний обсяг робіт: виконавець зобов`язується скласти позови до фізичних осіб (боржників) про стягнення боргу та передати замовнику для подачі в суд, а також надати супутні консалтингові послуги з приводу проведення претензійно-позовної роботи. При цьому подання позовів відбувається виключно через підсистему «Електронний суд» замовника. Сторони погодили, що позовні заяви будуть підписані безпосередньо замовником. Всі інші умови договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року залишаються незмінними з урахуванням додаткових угод, укладених на дату підписання даної додаткової угоди.

Як слідує із звіту про виконану роботу відповідно до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року, підписаного 16.04.2026 року, Адвокатське об`єднання «Лекс Верітас», в особі керуючого партнера об`єднання адвоката Моісеєнка М. Ю., повідомляє ТОВ «Новий Колектор» про наступне: виконавцем надано замовнику за його запитом послуги у відповідності та на умовах договору, а саме: на підставі прийнятого замовником рішення щодо звернення з позовом до відповідача по справі, сформовано запит на складання розрахунку ціни позову та отримання переліку необхідних доказів; складено позов (на підставі отриманих документів); роздруковано позов, додатки до позову та один примірник позову з додатками надано замовнику відправлення відповідачу; замовлено сплату судового збору; проведена детальна консультація замовника щодо дій після відкриття провадження у справі та надано інші консалтингові послуги в розрізі проведення претензійно-позовної роботи.

На виконання вимог вказаного договору про надання правничої допомоги ТОВ «Новий Колектор» було перераховано на рахунок Адвокатського об`єднання «Лекс Верітас» кошти в сумі 6000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів №37204767222223022 від 15.04.2026 року.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Водночас звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу становить майже половину ціну позову, що не відповідає критеріям розумності та виправданості та є неспівмірною. Тому, враховуючи результат розгляду справи, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ст.140 ЦПК).

Суд враховує, що до позову Компанія додала докази його направлення відповідачу у сумі 316,98 грн. (а.с. 12), у зв`язку з чим дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 76-81, 141, 263-265, 279-282, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (ЄДРПОУ 431702980, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, оф. 601) заборгованість за кредитним договором № 0709-1588 від 26.05.2021 року у розмірі 14100,00 (чотирнадцять тисяч сто) грн 00 коп.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (ЄДРПОУ 431702980, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, оф. 601) - 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. сплапченого судового сбору; 4000,00 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу та поштові витрати в сумі 316,98 (триста шістнадцять) грн. 98 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області, протягом тридцяти днів, починаючи з дня проголошення, чи отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О.Дамчук