Рішення № 138525271, 21.07.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/621/26

2/195/430/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

(ЗАОЧНЕ)

21.07.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кондус Л.А., при секретарі Дєєвої Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду сел. Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на майно, що є у спільній частковій власності та визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про припинення права власності на майно, що є у спільній частковій власності та визнання права власності на майно.

Представник позивача адвокат Івахненко О.О. обґрунтовує позовні вимоги тим, що сторони у справі є співвласниками, на праві спільної часткової власності, житлового будинку загальною площею: 66,40 кв.м., житловою площею: 23,90 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , із наступним розподілом:

- позивач у справі, ОСОБА_1 , на праві власності, у спільній частковій власності, є власником: 2/3 частки (на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: б/н, за реєстраційним № 30, виданий 10.01.2024, видавник: приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю.В.);

- відповідач у справі, ОСОБА_2 , на праві власності, у спільній частковій власності, є власником: 1/3 частки (на підставі Договору міни житлового будинку на квартиру АДРЕСА_2 від 12.04.1997 р.).

Також, позивач у справі, ОСОБА_1 , на праві особистої приватної власності, є власником земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 1225485500:05:001:0052, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: б/н, за реєстраційним № 30, виданий 10.01.2024, видавник: приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю.В.), на якій розташований зазначений житловий будинок.

Позивач у справі, ОСОБА_1 , постійно проживає та користується будинком, доглядає за ним, робить поточні ремонти, сплачує належні платежі по комунальним послугам за надання електроенергії, газу, води, тобто є фактичним користувачем та утримувачем будинку.

Відповідач, в будинку не проживає, його фактичне місце проживання на теперішній час позивачу невідоме.

Відповідачем речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

Відносини між співвласниками не склалися, вони проживають окремо один від одного, відповідно спільне володіння і користування житловим будинком є неможливим.

Внаслідок відносин, що склалися між позивачем та відповідачем, вона не може користуватися належною їй більшою часткою спірного будинку, що в свою чергу призводить до істотного порушення її інтересів, як співвласника з більшою часткою.

Відповідно до положень статті 47 Житлового кодексу України частка відповідача у будинку є незначною в порівнянні із часткою позивача, житловий будинок є неподільною річчю, спільне володіння і користування ним неможливе, оскільки сторони разом значний тривалий час не проживають і відповідно припинення права власності за відповідачем не завдасть істотної шкоди його інтересам.

Для вирішення питання в позасудовому порядку, щодо припинення права спільної часткової власності на житловий будинок за відповідачем, та оформлення права власності на житловий будинок за позивачем, позивач не має можливості налагодити контакт з відповідачем.

27.05.2026 року ухвалою Томаківського районного суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача адвокат Івахненко О.О. подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, при цьому позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином шляхом розміщення виклику до суду через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України. Будь яких заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзив на позов не подано.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані позивачкою докази в їх сукупності, суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню, так як знайшов своє підтвердження матеріалами справи, що підтверджують вказані факти та викладені правовідносини.

Судом встановлено, що сторони у справі є співвласниками, на праві спільної часткової власності, житлового будинку загальною площею: 66,40 кв.м., житловою площею: 23,90 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , із наступним розподілом:

- позивач у справі, ОСОБА_1 , на праві власності, у спільній частковій власності, є власником: 2/3 частки (на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: б/н, за реєстраційним № 30, виданий 10.01.2024, видавник: приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю.В.);

- відповідач у справі, ОСОБА_2 , на праві власності, у спільній частковій власності, є власником: 1/3 частки (на підставі Договору міни житлового будинку на квартиру АДРЕСА_2 від 12.04.1997 р.).

Відповідно до повного витягу з ДРАЦСГ щодо актового запису про народження відповідача ОСОБА_3 вбачається, що 18 травня 2026 року в зв`язку з технічною помилкою реєстратора змінено прізвище « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », статус верифікації АЗ: змінено на верифікований (а.с.33-36).

Також, позивач у справі, ОСОБА_1 , на праві особистої приватної власності, є власником земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 1225485500:05:001:0052, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: б/н, за реєстраційним № 30, виданий 10.01.2024, видавник: приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Корнієнко Ю.В.), на якій розташований зазначений житловий будинок.

Зазначені обставини підтверджуються: зазначеними правовстановлюючими документами; витягом з Державного реєстру речових прав № 361383060 від 10.01.2024 (а.с.11); витягом з Державного реєстру речових прав № 361382226 від 10.01.2024 (а.с.12); інформаційною довідкою за № 319 від 27.11.2023 року виданою КП «Нікопольське районне бюро технічної інвентаризації» ДОР» (а.с.14) ; Договором міни житлового будинку на квартиру АДРЕСА_2 від 12.04.1997 (а.с.15); рішенням виконавчого комітету Мирівськеої сільської ради про зміну адреси будинку АДРЕСА_3 від 18.12.2023 (а.с.16).

Позивач у справі, ОСОБА_1 , постійно проживає та користується будинком, доглядає за ним, робить поточні ремонти, сплачує належні платежі по комунальним послугам за надання електроенергії, газу, води, що підтверджується наданими позивачем банківськими квитанціями по сплаті комунальних послуг за електро-, водо-, газо постачання (а.с.17-22). Фактичним користувачем та утримувачем будинку позивач є одна.

Відповідач, в будинку не проживає, його фактичне місце проживання на теперішній час позивачу невідоме.

Відповідачем речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано, що підтверджується зазначеною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої станом на 20.04.2026 року, номер інформаційної довідки: 473416519 (а.с.13).

Відносини між співвласниками не склалися, вони проживають окремо один від одного, відповідно спільне володіння і користування житловим будинком є неможливим.

Внаслідок відносин, що склалися між позивачем та відповідачем, вона не може користуватися належною їй більшою часткою спірного будинку, що в свою чергу призводить до істотного порушення її інтересів, як співвласника з більшою часткою.

Відповідно до положень статті 47 Житлового кодексу України, норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Відповідач має право по 1/3 частці в квартирі, що дає йому право на 7,96 квадратного метру на одну особу (виходячи із розміру житловою площі будинку 23,90 кв.м.), і відповідно унеможливлює технічний поділ будинку у натурі між співвласниками.

Виходячи із наведеного частка відповідача у будинку є незначною в порівнянні із часткою позивача, житловий будинок є неподільною річчю, спільне володіння і користування ним неможливе, оскільки сторони разом значний тривалий час не проживають і відповідно припинення права власності за відповідачем не завдасть істотної шкоди його інтересам.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно положень ч.1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Нормами ст. 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до положень ч.1,3 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Нормами ч.2 ст. 365 ЦК України встановлено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до відомостей у витязі з Державного реєстру речових прав № 361383060 від 10.01.2024 року вартість житлового будинку становить 60 000,00 грн, відповідно вартість 1/3 частки становить 20 000,00 грн. (а.с.11).

Виходячи із наведеного, позивач ОСОБА_1 на виконання вимог ч.2 ст. 365 ЦК України, виконала умови попереднього внесення вартості цієї частки (у загальному розмірі вартості 1/3 частки), що становить 20 000,00 гривень, на депозитний рахунок суду, після відкриття провадження по справі, до початку першого судового засідання, що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції № 0.0.4914795992.1 від 09.06.2026 наявною в матеріалах справи (а.с.47).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

Слід зауважити, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що завдана внаслідок такого припинення шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс12, від 24 лютого 2016 року у справі № 6-2784цс15 та від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16.

Вказані судові рішення свідчать про єдність практики застосування статті 365 ЦК України.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи із наведеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 3, 4,9, 83, 229, 235, ч.2 ст. 247, 258, 259, 265, 268, 274, 280-284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на майно, що є у спільній частковій власності та визнання права власності на майно - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частки житлового будинку загальною площею: 66,40 кв.м., житловою площею: 23,90 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право особистої приватної власності на 1/3 частки житлового будинку загальною площею: 66,40 кв.м., житловою площею: 23,90 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію, за 1/3 частки житлового будинку загальною площею: 66,40 кв.м., житловою площею: 23,90 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., на користь ОСОБА_2 20 000,00 гривень, внесену ОСОБА_1 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області, код отримувача: 26239738, згідно квитанції до платіжної інструкції № 0.0.4914795992.1 від 09.06.2026.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_5 ) .

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 27.07.2026.

Суддя: Л. А. Кондус