Рішення № 138525162, 13.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/8669/25

№ 2/183/2722/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Фролової В.О.,

за участю секретаря судового засідання Лук`яненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності на квартиру,-

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник, адвокат Богуш В.Д., ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник, адвокат Гребенар О.В., звернулись до суду із вказаним позовом у якому просять визнати за ними право власності на 1/3 частину за кожним квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що на підставі договору дарування від 20.07.2001, стали власниками квартири, розташованої за вищевказаною адресою. Право власності на вказану квартиру було зареєстровано у Сєвєродонецькому БТІ, відповідно до законодавства, що діяло на той час. Вказали, що через окупацію м.Сєвєродонецька вимушені були переїхати, та з огляду на відомості щодо пошкодження вказаної квартири отримали право на компенсацію за умови внесення об`єкта нерухомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З метою реєстрації права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивачі звернулись до державного реєстратора, проте у здійсненні реєстрації права було відмовлено у зв`язку з відсутністю зареєстрованого права власності на квартиру та неможливістю отримати інформацію у БТІ з тимчасово окупованої території. Тому, позивачі змушені звернутися до суду та просять задовольнити їх позов.

Ухвалою суду від 01.09.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Засобами поштового зв`язку позивачами подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме копії нотаріального посвідченого договору дарування від 20.07.2001.

В судове засідання позивачі не з`явилась, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Позивачами до суду подані клопотання про розгляд справи без участі позивачів, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без участі його представника, просив вирішити позов на розсуд суду.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 08.07.2026, є дата складення повного судового рішення 13.07.2026.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору дарування від 20.07.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Лопатенком В.В., ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 прийняли в дар в рівних частинах квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 65,2 кв.м., житловою площею 43,8 кв.м.

На підставі зазначеного договору дарування від 20.07.2001, право власності на вищезазначену квартиру зареєстровано у КП Сєвєродонецькому БТІ, записано у реєстрову книгу за № 208 від 08.08.2001.

Технічним паспортом на вказану квартиру також підтверджується, що власниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 ,загальною площею 65,2 кв.м., житловою площею 43,8 кв.м.

Позивачами засобами поштового зв`язку до суду надано нотаріально посвідчену копію договору дарування квартири від 20.07.2001.

Як свідчить копія свідоцтва про шлюб від 08.11.2014 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , у зв`язку з реєстрацією шлюбу, змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_3 ».

З матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . На даний час, позивачі є внутрішньо-переміщеними особами, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 06.06.2022 за № 6117-5001709792 ( ОСОБА_2 ), від 06.06.2022 за № 6117-5001709877 ( ОСОБА_1 ), від 16.03.2022 за № 6117-5000432214 ( ОСОБА_3 ).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Тернопільської міської ради Мартиняк А.В. за № 79799979 від 08.07.2025 позивачам відмовлено у проведенні реєстраційних дій, у зв`язку з відсутністю можливості здійснити запитування від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення або реєстрацію прав, оскільки архівні документи КП Сєвєродонецьке БТІ на паперових носіях не були вивезені на підконтрольну територію України, а територія Сєвєродонецької територіальної громадина сьогоднішній день є окупованою РФ.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), м. Сєвєродонецьк Луганської області віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Зі змісту рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій вбачається, що державним реєстратором не встановлено наявності зареєстрованого права власності на квартиру на спірну квартиру.

Зробити запит до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, про надання інформації (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідної для такої реєстрації у державного реєстратора немає можливості, оскільки м.Сєвєродонецьк Луганської області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як установлено судом, позивачі, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Відтак, заявлення позовних вимог про визнання права власності на квартиру яка належала позивачам на праві власності, набутому відповідно до закону не суперечить вищезазначеним вимогам цивільного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622 цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Позивачами право власності набуте у 2001 році. Надане копію свідоцтва про право власності на житло, технічний паспорт, посвідчені та видані органом, що здійснював реєстрацію права власності на той час, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на квартиру.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачкою було доведено її право власності на спірну квартиру, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивачки на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м.Сіверськодонецьк Луганської області) на теперішній час неможливо, позивачі не можуть розпоряджатися своїм майном, а також ініціювати питання щодо отримання компенсації за зруйноване житло, що порушує їх права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при вирішення питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що в даній справі спір виник через необхідність підтвердження позивачем його права власності на спірне нерухоме майно відповідно до положень ст. 392 ЦК України.

Враховуючи, викладене, приймаючи до уваги, що звернення до суду ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 пов`язане з неможливістю отримати органами, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно з КП Сєвєродонецьке БТІ інформації про зареєстровані до 01.01.2013 речові права на спірне нерухоме майно, у зв`язку з окупацією території Сєвєродонецької міської територіальної громади, суд, дотримуючись принципу пропорційності, не вбачає підстав для покладення судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на квартиру - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності за кожним на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 65,2 кв.м., житловою площею 43,8 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 ;

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3

позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_5 .

відповідач: Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження: Луганська область, м.Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, 32.

Повне судове рішення складено та підписано 13 липня 2026 року.

Суддя В.О. Фролова