Ухвала суду № 138524826, 20.07.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4314/26

Провадження № 6/496/241/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря Сурженка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА», про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником, -

В С Т А Н О В И В:

04.06.2026 року до Біляївського районного суду Одеської області надійшла заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА» адвоката, Кролевець Руслана Ігоревича, про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником. В обґрунтування поданої заяви зазначив, що право вимоги за кредитним договором № 498459541 від 23.01.2019 неодноразово відступалося за договорами факторингу (від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», потім до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а згодом до ТОВ «ФК «ПОЗИКА»), у зв`язку з чим заявник набув статусу нового кредитора та права грошової вимоги до боржника в сумі 13 854,94 грн, що підтверджується договорами факторингу, витягами з реєстрів прав вимоги, реєстром боржників та актом приймання-передачі, а тому просить здійснити процесуальну заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, але в прохальній частині поданої заяви просив розглянути справу за його відсутності. До заяви представник ТОВ «ФК «ПОЗИКА»надав докази відправлення на адреси інших учасників справи копії заяви з додатками.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили.

До заяви представник ТОВ «ФК «ПОЗИКА» надав докази відправлення на адреси інших учасників справи копії заяви з додатками. Також на адресу боржника, рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, судом була направлена.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У зв`язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, які встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року примусове виконання здійснюється на підставі виконавчих документів, серед яких є: виконавчі написи нотаріусів.

У п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України закріплено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з кредитним портфелем новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань, правом на звернення стягнення за зобов`язаннями позичальників на заставлене майно та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України та ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Положення ст. 442 ЦПК України застосовується як на стадії виконання судових рішень так і у випадку необхідності замінити боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 442 ЦПК України).

Зі змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», слідує, що заміна сторони виконавчого провадження, де стягувачем є фінансова установа, можлива з підстав відступлення права вимоги іншій особі.

В такому випадку до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні, в тому числі і права стягувача у виконавчому провадженні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц та у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 року у справі № 755/15965/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

У постанові від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 року у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 року у справі № 910/11177/20).

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 року у справі № 911/3185/20).

З матеріалів справи вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченка М.Б. від 14.05.2021 відкрито виконавче провадження № 65440384 на підставі виконавчого напису № 22245 від 12.03.2021, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості. Також матеріали справи містять договори факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020 та № 161025-01-ОФ від 16.10.2025, Реєстр боржників № 1, Акт приймання-передачі Реєстру боржників № 1, відповідно до яких право грошової вимоги за кредитним договором № 498459541 від 23.01.2019, укладеним з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), перейшло до ТОВ «ФК «ПОЗИКА». Крім того, на підтвердження виконання договору факторингу № 161025-01-ОФ заявником надано платіжні інструкції щодо перерахування ТОВ «ФК «ПОЗИКА» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» суми фінансування, а також довідку ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», згідно з якою за кредитним договором № 498459541 від 23.01.2019 наявне виконавче провадження № 65440384.

Разом з тим, незважаючи на надання заявником договорів факторингу, Реєстру боржників № 1, Акта приймання-передачі Реєстру боржників № 1, платіжних інструкцій та інших документів, за відсутності копії виконавчого напису № 22245 від 12.03.2021 суд позбавлений можливості перевірити, що право вимоги, відступлення якого підтверджується зазначеними документами, є тотожним праву вимоги, яке є предметом примусового виконання у виконавчому провадженні № 65440384.

З урахуванням норм законодавства та правових висновків, викладених у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 2-127/11, провадження № 61-1648св17; Постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2020 року в справі № 916/2286/16; Постанові Касаційного цивільного суду від 23.09.2020 року у справі № 185/1054/16-ц, провадження № 61-7162св20 належними і достатніми доказами набуття права вимоги мають бути: засвідчена копія договору про правову підставу переходу права вимоги, актів приймання - передачі права вимоги та кредитної справи, докази фактичної оплати новим кредитором за відповідним договором. Лише разом ці докази доводять набуття новим кредитором права вимоги.

За змістом постанови про відкриття виконавчого провадження № 65440384 вбачається, що його відкрито 14.05.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченком М.Б. на підставі виконавчого напису № 22245, вчиненого 12.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості у розмірі 15 054,94 грн.

Разом з тим, до матеріалів справи не долучено копію виконавчого напису № 22245 від 12.03.2021, що позбавляє суд можливості перевірити його зміст, зокрема щодо підстав виникнення заборгованості, кредитного договору, за яким здійснено стягнення, та співвіднести його з правом вимоги, яке, за твердженням заявника, було відступлено за договорами факторингу. Посилання представника заявника на неможливість отримання копії виконавчого напису суд до уваги не бере, оскільки відповідно до умов договорів факторингу клієнт зобов`язаний передати новому кредитору документацію щодо боржників, права вимоги до яких відступаються.

За відсутності копії виконавчого напису суд позбавлений можливості встановити тотожність вимоги, що є предметом виконавчого провадження, із правом вимоги, відступлення якого підтверджується поданими договорами факторингу та реєстрами.

З урахуванням викладеного у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували факт переходу саме того права вимоги, яке є предметом примусового виконання у виконавчому провадженні № 65440384. За відсутності копії виконавчого напису № 22245 від 12.03.2021 суд позбавлений можливості перевірити тотожність права вимоги, що відступалося за договорами факторингу, праву вимоги, яке є предметом стягнення у зазначеному виконавчому провадженні. За таких обставин заява ТОВ «ФК «ПОЗИКА» про заміну сторони виконавчого провадження шляхом заміни стягувача його правонаступником задоволенню не підлягає.

Крім того, згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (зі змінами) (далі Перелік).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 року № 480 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» з Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, виключено розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», що відповідає постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року в адміністративній справі № 826/20084/14 (залишеній без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постанові Великої палати Верховного суду від 20.06.2018 року), якою визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», що допускала вчинення виконавчих написів за кредитними договорами, які не є нотаріально посвідченими, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Крім цього, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» встановлено заборону вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, які не є нотаріально посвідченими.

Таким чином, вчинення виконавчих написів на боргових документах, що випливають з кредитних правовідносин (кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, які не є нотаріально посвідченими), заборонено.

25.08.2022 року набрав чинності Закон України від 27.07.2022 року № 2455-IХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану». Вказаним Законом пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено, зокрема, абзацом чотирнадцятим, яким передбачено, що у період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріусів забороняється.

Таким чином, наявна законодавча заборона на примусове виконання виконавчих написів нотаріусів у період дії воєнного стану.

Оскільки заявником не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували факт переходу саме того права вимоги, яке є предметом примусового виконання у виконавчому провадженні № 65440384, а відсутність у матеріалах справи копії виконавчого напису № 22245 від 12.03.2021 позбавляє суд можливості перевірити тотожність права вимоги, що відступалося за договорами факторингу, праву вимоги, яке є предметом стягнення у зазначеному виконавчому провадженні, суд дійшов висновку про недоведеність заявлених вимог та відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК «ПОЗИКА» про заміну сторони виконавчого провадження шляхом заміни стягувача його правонаступником.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 261, 354, 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА» адвоката, Кролевець Руслана Ігоровича, про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду на протязі 15 днів з дня проголошення ухвали шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя О.П. Портна