Ухвала суду № 138524822, 24.07.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/7389/23

Провадження № 1-кп/496/17/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка Одеської області клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України.

Відповідно до обвинувального акту який було направлено до суду 26.10.2023 року, зазначено формулювання обвинувачення: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обіймаючи упродовж 2015-2018 років посади директора Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук», тимчасово виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Причорномор`я НААН», директора Державного підприємства «Дослідне господарство Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» та будучи службовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі й адміністративно-господарські функції, несумлінно ставився до виконання службових обов`язків, які на нього покладені Статутами від 2011 року (без дати), 13.04.2017 та 09.11.2017 в частині забезпечення своєї діяльності відповідно до законодавства та нормативно-правових актів, якими регламентовано порядок обліку, використання та розпорядження нерухомим державним майном підприємства, внаслідок чого не забезпечив дотримання під час безоплатної приватизації на користь громадян жилих приміщень в гуртожитках, що перебували на балансі очолюваного ним підприємства державної форми власності, порядку, встановленого статтями 3, 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», статтею 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», статтею 4-1 Закону України « Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», пунктами 13 та 14 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України 16.12.2009 № 396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 за № 109/17404, хоча повинен був знати цей порядок та виконувати.

Незважаючи на те, що гуртожитки № 7, № 11 та № 12 «Дослідного господарства Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук», Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Причорномор`я НААН», Державного підприємства «Дослідне господарство Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» станом на 2015-2018 роки перебували на балансі державного підприємства та не були передані НААН у власність територіальних громад, орган приватизації на підприємстві створений не був, а орган самоврядування не приймав жодного рішення про передачу жилих приміщень в гуртожитках як щодо об`єктів приватизації у власність громадян, ОСОБА_6 , упродовж 2015-2018 років, перебуваючи на робочому місці за адресою: Одеський район колишній Біляївський), смт. Хлібодарське, вулиця Маяцька Дорога, буд. 24, недостатньою мірою володіючи знаннями щодо існуючого на той час порядку приватизації, хоча зобов`язаний був його знати та передбачити наслідки його незастосування, підписав низку документів, що надалі стали підставою для відчуження державного нерухомого майна як об`єктів приватизації державного житлового фонду, а саме кімнат (квартир) у гуртожитках № 7, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , підставою державної реєстрації права власності на ці кімнати (квартири) у гуртожитках за громадянами (фізичними особами) та спричинення істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, інтересам окремої юридичної особи - НААН, у тому числі спричинення тяжких наслідків.

Так, 09.06.2015, ОСОБА_6 , будучи службовою особою та неналежно виконуючи свої службові обов`язки внаслідок несумлінного ставлення до них, не дотримуючись встановленого порядку приватизації об`єктів державного житлового фонду та не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у вигляді незаконного відчуження нерухомого майна державної форми власності, хоча повинен був і міг їх передбачити, вважаючи, що діє законно, підписав свідоцтво № 5583 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у рівних частках на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_4 , площею 36,5 м2, ринковою вартістю 252 748 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_2 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаними фізичними особами.

Аналогічно 23.12.2015, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5498 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у рівних частках на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_5 ), площею 80,3 м2, ринковою вартістю 630 275 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_2 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаними фізичними особами.

Аналогічно 28.12.2015, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5501 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у рівних частках на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_6 ), площею 17,5 м2, ринковою вартістю 173 827 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_4 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаними фізичними особами.

Аналогічно 29.12.2015, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5508 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у рівних частках на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_7 ), площею 15,8 м2, ринковою вартістю 161 476 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_4 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаними фізичними особами.

Аналогічно 15.02.2016, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5517 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_20 на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_8 ), площею 22,9 м2, ринковою вартістю 237 656 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_4 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаною фізичною особою.

Аналогічно 09.03.2016, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5523 про право класності на житло на ім`я ОСОБА_21 та ОСОБА_22 у рівних частках на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_9 ), площею 35,9 м2, ринковою вартістю 266 270 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_3 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за казаними фізичними особами.

Аналогічно 16.03.2016, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5524 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 у рівних частках на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_6 ), площею 35,8 м2, ринковою вартістю 278 094 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_2 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаними фізичними особами.

Аналогічно 21.03.2016, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5527 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та ОСОБА_30 у рівних частках на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_10 ), площею 56,7 м2, ринковою вартістю 535 645 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_2 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаними фізичними особами.

Аналогічно 23.03.2016, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5538 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_31 на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_11 ), площею 36,5 м2, ринковою вартістю 285 539 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_3 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаною фізичною особою.

Аналогічно 23.03.2016, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5537 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_32 та ОСОБА_33 у рівних частках на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_12 ), площею 35,2 м2, ринковою вартістю 257 171 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_2 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаними фізичними особами.

Аналогічно 28.03.2016, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5550 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_34 та ОСОБА_35 у рівних частках на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_13 ), площею 35,6 м2, ринковою вартістю 278 143 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_2 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаними фізичними особами.

Аналогічно 28.03.2016, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5549 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 та ОСОБА_39 у рівних частках на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_6 ), площею 36.4 м2, ринковою вартістю 265 611 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_3 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаними фізичними особами.

Аналогічно 28.03.2016 та 04.04.2016, ОСОБА_6 підписав свідоцтва № 5545 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_40 та № 5564 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_41 на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_14 розділена на дві частини)), площею 13,6 м2 та23 м2, ринковою вартістю 286 395 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_3 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаними фізичними особами.

Аналогічно 30.03.2016, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5552 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_5 , ОСОБА_42 та ОСОБА_43 у рівних частках на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_15 ), площею 36 м2, ринковою вартістю 264 240 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_3 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаними фізичними особами.

Аналогічно 30.03.2016, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5553 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_44 та ОСОБА_45 у рівних частках на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_3 ), площею 36 м2, ринковою вартістю 266 400 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_3 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаними фізичними особами.

Аналогічно 04.04.2016, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5563 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_46 на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_16 ), площею 17,7 м2, ринковою вартістю 286 474 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_3 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаною фізичною особою.

Аналогічно 11.04.2016, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5567 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 та ОСОБА_50 у рівних частках на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_14 ), площею 59,2 м2, ринковою вартістю 467 029 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_3 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаними фізичними особами.

Аналогічно 11.04.2016, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5565 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_51 та ОСОБА_52 у рівних частках на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_17 ), площею 35,8 м2, ринковою вартістю 256 829 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_3 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаними фізичними особами.

Аналогічно 23.05.2016, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5576 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_53 на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_18 ), площею 22,5 м2, ринковою вартістю 294 345 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_3 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаною фізичною особою.

Аналогічно 09.06.2016, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5582 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_54 , ОСОБА_55 та ОСОБА_56 у рівних частках на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_19 ), площею 31 м2, ринковою вартістю 306 900 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_2 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаними фізичними особами.

Аналогічно 20.02.2018, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5717 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_57 на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_2 ), площею 51,7 м2, ринковою вартістю 390 904 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_3 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаною фізичною особою.

Аналогічно 07.06.2018, ОСОБА_6 підписав свідоцтво № 5740 про право власності на житло на ім`я ОСОБА_58 , ОСОБА_59 та ОСОБА_60 у рівних частках на жиле приміщення у гуртожитку (квартиру АДРЕСА_9 ), площею 36,1 м2, ринковою вартістю 264 324 грн. 00 коп. за адресою: АДРЕСА_2 , що стало підставою для його відчуження та державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вказаними фізичними особами.

Усього внаслідок вищевказаного діяння ОСОБА_6 , в порушення встановленого законодавством порядку передачі квартир, жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, незаконно відчужено та зареєстровано як приватну власність фізичних осіб 22 квартири у гуртожитках, які знаходяться на балансі вищевказаного державного підприємства, розташованих за адресами: Одеська область. Одеський (колишній Біляївський) район, смт Хлібодарське, вулиця Маяцька дорога, буд. 7, квартири АДРЕСА_7 , АДРЕСА_6 та АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_2 , квартири АДРЕСА_13 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_12 та АДРЕСА_6 та АДРЕСА_3 , квартири №№ 3, АДРЕСА_14 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_6 та АДРЕСА_15 , загальною площею 807,4 м2. Загальна ринкова вартість усіх квартир, що незаконно вибули з державної власності за свідоцтвами про право власності на житло, підписаними ОСОБА_6 у період часу з 2015 по 2018 роки, складає 6 706 295 грн, що є істотною шкодою державним інтересам та інтересам НААН, а також спричинило тяжкі наслідки, оскільки вказана сума у понад двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

31.01.2024 року на адресу суду від захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 у зв`язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності в порядку ст. 49 КК України. В клопотанні зазначено, що ОСОБА_6 категорично свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України - не визнає та вважає, що він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності з наступних підстав. Щодо порушення строків досудового розслідування зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому ст. 615 цього Кодексу, до дня повідомлення особі про підозру становить: 1) дванадцять місяців у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) вісімнадцять місяців у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. Строк досудового розслідування, передбачений частиною другою цієї статті, не обчислюється у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтями 437-439 чи частиною першою ст. 442 Кримінального кодексу України. ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за яке передбачена відповідальність згідно ч.2 ст. 367 КК України, зокрема згідно якої вказаний злочин відноситься до нетяжкого. Згідно ч.4 ст. 12 КК України, нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років. Таким чином ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину (ч. 2 ст.367 КК України) строк досудового розслідування якого з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (16.07.2020) та до дня повідомлення особі про підозру (30.06.2023) становить вже більше 35 місяців, що є порушенням ч.2 ст. 219 КПК України. Щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності зазначено, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини. Вважає, що ОСОБА_6 повинен бути звільнений від кримінальної відповідальності, у зв`язку із спливом строків згідно пункту 3 частини 1 статті 49 КК України.

В підготовчому судовому засіданні сторона захисту просить задовольнити заявлене 31.01.2024 клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав зазначене клопотання та просив його задовольнити. Надв свою згоду на закриття провадження та звільнення від кримінальної відповідальності.

В підготовчому судовому засіданні прокурор не заперечував проти задоволення судом заявленого стороною захисту клопотання посилаючись на відсутність перешкод для застосування в даному кримінальному провадженні ст. 49 КК України.

Представник потерпілої юридичної особи у підготовче засідання не з`явився та надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Заслухавши думку учасників підготовчого засідання, суд вважає, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 підглядає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема, про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.п. 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.

За змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

На підставі ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма і положення ст. 49 КК є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, інтересам окремих юридичних осіб та спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, санкцією якої передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

Отже кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 відповідно до ст. 12 КК України на момент його вчинення являлося злочином середньої тяжкості, а на момент розгляду справи - нетяжким злочином.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Таким чином, згідно приписів вказаної статті, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання чинності вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких призупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення від слідства та суду та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового кримінального правопорушення.

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року роз`яснено, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за статтею 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України в редакції Закону, яка діяла як на час вчинення кримінального правопорушення - особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості, так і на час розгляду клопотання - особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

При цьому згідно ч. 2 цієї статті перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (ч. 3 ст. 49 КК України).

По закінченню зазначеного строку, обвинувачений має право заявити відповідне клопотання про закриття кримінального провадження. В такому разі суд, який здійснює судове слідство кримінального провадження буде зобов`язаний закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Імперативні вимоги закону щодо закриття кримінального провадження підтвердив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 19.11.2019 у справі № 345/2618/16-к, провадження № 51-1491км19, у постанові від 06.12.2021 у справі № 521/8873/18, провадження № 51-413 кмо 21.

У вказаних справах Суд відзначив, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Верховний Суд констатував, що звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди обвинуваченого на звільнення на підставі спливу строків давності. На суд покладено імперативний обов`язок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

З матеріалів кримінального провадження, зокрема обвинувального акту вбачається, що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , по першому епізоду мало місце 09.06.2015 році, по останньому епізоду мало місце 07.06.2018 року. Тобто з моменту вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , минуло більше п`яти років.

Визначений ст. 49 КК України п`ятирічний строк притягнення до кримінальної відповідальності по першому епізоду сплинув 09.06.2020 року, по останньому 22 епізоду сплинув 07.06.2023 року, судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України, обвинувачений ОСОБА_6 надав свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України.

Наведені обставини вказують на те, що строк притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності закінчився. Докази вчинення ОСОБА_6 нового злочину відсутні.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не має правового значення при вирішенні питання щодо звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі приписів ст. 49 КК України з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 29.07.2021 по справі № 552/5595/18 наголошує, що визнання винуватості є правом, а не обов`язком обвинуваченого, а отже визнання чи невизнання вказаною особою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що обвинувачений розуміє права, передбачені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Крім цього, Суд звертає увагу, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо. Закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, тобто з нереабілітуючих підстав, не виключає можливості цивільно-правової відповідальності особи за шкоду, заподіяну нею, і не позбавляє потерпілих права звернутися до суду у порядку цивільного судочинства.

Отже, наявні всі необхідні умови для закриття даного кримінального провадження та звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Щодо заявленого Національною академією аграрних наук України до ОСОБА_6 цивільного позову про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди суд зазначає наступне.

Згідно правової позиції Верховного суду, викладеної в Постанові від 10.08.2022 у справі №161/694/20 (провадження № 51-811км21), у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд зазначає, що цивільний позов Національної академії аграрних наук України про стягнення з ОСОБА_6 6706295 гривень в якості матеріальної шкоди слід залишити без розгляду, роз`яснивши потерпілому його право на вирішення питання про відшкодування спричиненої злочином шкоди в порядку цивільного судочинства.

Так, положеннями ч.2 ст.124 КПК України встановлено, що суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку.

Водночас кримінальним процесуальним законом не передбачено стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження стосовно якої закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності.

Об`єднана палата ККС ВС зроблено висновок про те, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту (постанова від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17).Аналогічний висновок міститься в Постанові від 18 лютого 2025 року справа № 712/8174/23, провадження № 51- 2807 км 24 Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду.

Оскільки ОСОБА_6 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України на підставі пункту 3 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження щодо нього закрито, а ініціатором проведення судових експертиз у цьому кримінальному провадженні був орган досудового розслідування, то відповідно до положень ч. 2 ст. 122, ст. 124 КПК витрати на проведення експертиз в розмірі 70413,13 грн. не підлягають стягненню з ОСОБА_6 та покладаються на державу.

Питання щодо речових доказів суд не вирішує, оскільки обвинувальний акт та надані суду матеріали не містять відомостей про речові докази, доля яких підлягає вирішенню судом.

Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_6 запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст. 49 КК України, ст.ст. 100, 284, 285, 286, 288, 314, 369-372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 42020160000000661, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань 16.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України закрити.

Цивільний позов, заявлений Національною академією аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00024360) до ОСОБА_6 про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди - залишити без розгляду та роз`яснити позивачу право на звернення з позовом у порядку цивільного судочинства.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 70413,13 гривень (сімдесят тисяч чотириста тринадцять гривень тринадцять копійок) віднести на рахунок держави.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, може бути оскаржена, протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1