Рішення № 138524530, 25.05.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 175/14773/25

Провадження № 2/932/5015/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Петуніна І. В.,

за участю секретаря Тимощук К.А.

позивач: ТОВ «ФК ДЕБТ«АРТЕМІДА-Ф» .

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши у заочномувідкритому судовому засіданні в місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача

Позивач ТОВ «ФК ДЕБТ«АРТЕМІДА-Ф» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що 10.10.2019 року між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та відповідачем було укладено договір позики № 2384618.

10 березня 2020 року ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Сіроко Фінанс" уклали договір факторингу №002-100320, яке в свою чергу відступило право вимоги на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Артеміда-Ф" на підставі договору факторингу №20210622/1 від 22 червня 2021 року. Згідно з яким ТОВ "Фінансова Компанія "Артеміда-Ф" набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", включно і до відповідача.

Відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання, тому станом на 11.12.2024 року виникла заборгованість у розмірі 34406, 37 грн., яка складається з залишку заборгованості за тілом - 10000 грн., залишку заборгованості по процентам за користування - 1120 грн., залишку заборгованості по простроченим процентам за користування - 5000 грн., залишку заборгованості по простроченим процентам за користування (нараховані новим кредитором за період 22.06.2021 року по 21.08.2021 року) - 16200,00 грн., та інфляційного збільшення боргу 2086, 37 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 2384618 10.10.2019 року у розмірі 34406, 37 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Відповідач до суду не з`явилась, повідомлялась про виклик до суду у встановлений цивільним процесуальним законодавством спосіб, відзиву, а також будь-яких заяв або клопотань судові не надала.

Клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

На підставі ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02.10.2025, справа передана до Шевченківського районного суду міста Дніпра за підсудністю.

Ухвалою суду від 17.11.2025 року по справі було відкрито провадження та призначено судове засідання на 09.45 год. 05 лютого 2026 року.

05.02.2026 у зв`язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладений на 15.05.2026.

В судовому засіданні 15.05.2026 через повторну неявку відповідача, що повідомлявся належним чином про час та місце судового розгляду, врахувавши неподання ним відзиву, судом постановлено розглядати дану справу з ухваленням заочного рішення в порядку статей 280-282 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

10.10.2019 року між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та відповідачем було укладено договір позики № 2384618, за яким позичальнику надається кредит на суму 10000 гривень, строком на 7 днів, за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 496, 40 % річних, загальна вартість позики та проценти 10952 грн.

10.03.2020 року ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Сіроко Фінанс" уклали договір факторингу №002-100320, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ТОВ "Сіроко Фінанс"» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором 2384618 від 10.03.2020.

22.06.2021 року ТОВ "Сіроко Фінанс" та ТОВ «ФК ДЕБТ«АРТЕМІДА-Ф» .уклали договір факторингу № 20210622/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК ДЕБТ«АРТЕМІДА-Ф» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором 2384618 від 10.03.2020.

Згідно витягу є реєстру боржників до договору факторингу № 20210622/1 від 22.06.2021 року, до ТОВ «ФК ДЕБТ«АРТЕМІДА-Ф» відійшли права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2384618 від 10.10.2019 на загальну суму заборгованості 16120 грн 00 коп., яка складається з:прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 10000 грн; заборгованість за процентами за користування 1120 грн 00 коп., заборгованість по простроченим процентам 5000 грн.

Відповідно до виписки розрахунку заборгованості за договором позики № 2384618 від 10.10.2019, сума заборгованості ОСОБА_1 становить - 34406, 37 грн., яка складається з залишку заборгованості за тілом - 10000 грн., залишку заборгованості по процентам за користування - 1120 грн., залишку заборгованості по простроченим процентам за користування - 5000 грн., залишку заборгованості по простроченим процентам за користування (нараховані новим кредитором за період 22.06.2021 року по 21.08.2021 року) - 16200,00 грн., та інфляційного збільшення боргу 2086, 37 грн.

V. Оцінка суду

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст.ст. 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «ФК ДЕБТ«АРТЕМІДА-Ф» є належним позивачем у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 .

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму та укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджене укладання між сторонами спірних правочинів.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Оскільки відповідачем порушені зобов`язання з повернення грошових коштів, що встановлені умовами Договору, у нього виникла заборгованість, яка обрахована позивачем у відповідних розрахунках, наданих суду.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так як, відповідач не виконав зобов`язання перед кредитором, вимога про стягнення з ОСОБА_1 інфляційного збільшення в розмірі 2086, 37 грн. є обґрунтованою.

Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, суд доходить висновку про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2384618 від 10.10.2019 у сумі - 34406, 37 грн., яка складається з залишку заборгованості за тілом - 10000 грн., залишку заборгованості по процентам за користування - 1120 грн., залишку заборгованості по простроченим процентам за користування - 5000 грн., залишку заборгованості по простроченим процентам за користування (нараховані новим кредитором за період 22.06.2021 року по 21.08.2021 року) - 16200,00 грн., та інфляційного збільшення боргу 2086, 37 грн., відповідно до наданих позивачем розрахунків, оскільки невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань порушує права та інтереси позивача.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задовольняються судом повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім при пред`явленні позову судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.

Щодо розподілу судових витрат понесених у зв`язку з розглядом справи, відповідно до якої останній прохає стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7000 грн, 00 коп., суд зазначає наступне.

Виконання договору від 09.12.2024 з боку адвоката Бачинського О.М. підтверджується розрахунком суми судових витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Таким чином, визначення у договорі розміру гонорару, опис наданих послуг та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження їх сплати не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги від 09.12.2024 року, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи та тривалістю розгляду, кількістю проведених судових засідань; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом Бачинським О.М. та виконаних робіт значення справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ДЕБТ«АРТЕМІДА-Ф» судових витрат на правову допомогу у сумі 3500,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації за адресою: вул. місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» (ЄДРПОУ: 42655697, місцезнаходження за адресою: вул. Степана Бандери, 87, оф. 54, м. Львів, 79013) заборгованість за кредитним договором № 2873512848 від 10.10.2019 року у розмірі 34 406 (тридцять чотири тисячі чотириста шість) грн 37 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у сумі - 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Шевченківським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 01.06.2026.

Суддя: І.В. Петунін

25 травня 2026 року