Рішення № 138524519, 27.07.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/11124/24

Провадження № 2/932/3519/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Потоцької С.С.,

за участю секретаря судового засідання Карапиш А.М.,

представника позивача-Бусел C.Ю.,

представника прокуратури-Барабаш Т.Ю.,

розглянувши у відкритому у судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом заступника керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Донецької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи: Державне підприємство «Покровське лісове господарство», Державне підприємство «Слов`янське лісове господарство», Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс»про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Костянтинівська окружна прокуратура Донецької області в інтересах держави: Донецької обласної державної адміністрації звернулася до суду з позовною заявою з урахуванням заяви про зміну предмету позову до ОСОБА_1 , треті особи: Державне підприємство «Покровське лісове господарство», Державне підприємство «Слов`янське лісове господарство», Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області, Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс»про витребування у власність держави в особі Донецької обласної державної адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 площею 0,58 га, розташовану на території колишньої Іллічівської сільської ради Костянтинівського району (нині Іллінівської сільської територіальної громади Краматорського району) Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2436417614224), у категорію земель лісогосподарського призначення шляхом виправлення Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області помилки у відомостях Державного земельного кадастру про цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118.

В обґрунтування позову представник прокуратури зазначив, що розпорядженням Костянтинівської районної державної адміністрації від 13.11.2002 № 587 «Про надання земельних часток (паїв) в приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянам - власникам земельних сертифікатів СТОВ «Імпульс» ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 площею 0,58 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського призначення (пасовища). На підставі цього розпорядження ОСОБА_1 отримала державний акт від 28.01.2003 серії II-ДН № 108482 на право власності на зазначену земельну ділянку площею 0, 58 га (ділянка № 2). Право власності зареєстроване за відповідачем 16.08.2021 у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно за № 43552115 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2436417614224). Земельна ділянка сільськогосподарського призначення, цільове призначення 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, дата державної реєстрації 28.01.2003.

Проте за даними Національної кадастрової системи України та відомостей геопорталу «Ліси України» земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 розташована у межах 45 кварталу Катеринівського лісництва ДП «Покровський лісгосп», має візуальні ознаки заліснення.

ДП «Покровський лісгосп» як постійний землекористувач земель у межах 45 кварталу засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. ДП «Слов`янське лісове господарство» є правонаступником ДП «Покровський лісгосп». Позивач вказує, що земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду Катеринівського лісництва ДП «Покровський лісгосп», а згідно з матеріалами лісовпорядкування належать до земель лісового фонду. Землевпорядна документація щодо відведення вказаної земельної ділянки, зміни її цільового призначення, а також документація щодо вилучення такої ділянки зі складу земель лісового фонду ДП «Слов`янський лісгосп» (ДП «Покровський лісгосп»), відмова користувача від права постійного користування не погоджувалась. За матеріалами супутникового моніторингу космічного знімання, наданих Національним центром управління та випробування космічних засобів Державного космічного агентства України, земельна ділянка упродовж 2010-2024 років розташована у межах ділянки місцевості, яка має візуально видимі ознаки фактичного заліснення. Позивач повідомляє, що відповідно до викопіювань з планшетів матеріалів базового лісовпорядкування 2005, 2021 років, а також таксаційного опису земельних ділянок лісового фонду (станом на 01.01.2021) кварталу 45 Катеринівського лісництва ДП «Покровський лісгосп» зазначений квартал складається з 2 виділів загальною площею 9, 8 га, ділянка вкрита лісовими культурами віком від 86 до 110 років висотою 18-22 м з діаметром від 20 до 32 см.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Костянтинівською районною радою народних депутатів Костянтинівського району Донецької області 04.07.1996 КСП «Берестовий» видано державний акт на право постійного користування землею серії II-ДН № 001220, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 36 та згідно з яким вказаному землекористувачу надано в постійне користування надано землі площею 1293, 5 га в межах згідно з планом землекористування.

Костянтинівською районною радою народних депутатів Костянтинівського району Донецької області 04.07.1996 КСП «Берестовий» також видано державний акт на право колективної власності землею серії ІІ-ДН № 000117, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 16 та відповідно до якого у колективну власність КСП «Берестовий» передано землі площею 6386, 2 га в межах згідно з планом землекористування. Також КСП «Берестовий» видано державний акт на право колективної власності землею.

Костянтинівською районною державною адміністрацією спірну земельну ділянку передано відповідачу у приватну власність за рахунок земель державного лісового фонду, що перебували в постійному користуванні ДП «Покровський лісгосп», за відсутності згоди останнього як постійного землекористувача на відповідне вилучення такої ділянки з постійного користування, а також за відсутності добровільної відмови лісгоспу від такого права, що свідчить про порушення інтересів держави та наявність підстав для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння у власність держави. Вказує, що факт належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду підтверджується відповідними планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, а саме планшетами лісовпорядкування 2005, 2021 років, таксаційним описом кварталу 45 Катеринівського лісництва, Проєктом організації та розвитку лісового господарства ДП «Покровський лісгосп» 2021 року.

У зв`язку з чим, вважає інтереси держави порушеними та просить ( з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 06.03.2025) витребувати у власність держави в особі Донецької обласної державної адміністрації із незаконного володіння відповідача земельну ділянку з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 площею 0,58 га, шляхом виправлення Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області помилки у відомостях Державного земельного кадастру про цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118.

Ухвалою від 14.11.2024 позов залишений без руху, наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.11.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справа призначений в порядку загального позовного провадження з повідомленням, викликом сторін, призначені судові засідання.

Представник Донецької обласної державної адміністрації надала пояснення, в яких вказала, облдержадміністрація не зверталась до суду із позовом про витребування на користь держави земельної ділянки з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118. Погоджуємося із висновками Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області, зазначеними в позовній заяві, щодо передачі Костянтинівською районною державною адміністрацією спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 за рахунок земель державного лісового фонду, що перебували в постійному користуванні ДП «Покровський лісгосп», за відсутності згоди останнього як постійного землекористувача на відповідне вилучення такої ділянки з постійного користування, а також за відсутності добровільної відмови лісгоспу від такого права, що свідчить про порушення інтересів держави та наявність підстав для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння у власність держави. Тому облдержадміністрація підтримує позовні вимоги.

Державне підприємство «Слов`янське лісове господарство» позовні вимоги підтримало, пояснило, що є ДП «Слов`янське лісове господарство» є правонаступником ДП «Покровський лісгосп». Згідно з матеріалами базового лісовпорядкування 2005 року земельна ділянка з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 була розташована в межах кварталу 69 Катеринівського лісництва ДП «Покровський лісгосп», нумерацію якого в подальшому згідно з матеріалами чергового базового лісовпорядкування 2020-2021 років змінено на № 45. Також відповідно до викопіювань з планшетів матеріалів базового лісовпорядкування 2005, 2021 років, а також таксаційного опису земельних ділянок лісового фонду кварталу 45 Катеринівського лісництва ДП «Покровський лісгосп» станом на 01.01.2021 зазначений квартал складається з 2 виділів загальною площею 9, 8 га, ділянка вкрита лісовими культурами віком від 86 до 110 років висотою 18-22 м з діаметром від 20 до 32 см. При цьому будь-яких клопотань до ДП «Покровський лісгосп» як до постійного землекористувача щодо вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 зі складу земель державного лісового фонду за період з 2003 року не виявлено. Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 відноситься до земель державного лісового фонду та перебуває в постійному користуванні ДП «Покровський лісгосп». Перебування спірної ділянки у приватній власності відповідача порушує та обмежує право лісгоспу як постійного землекористувача на вільне користування землями державного лісового фонду.

Протокольною ухвалою від 18.03.2025 у залучена як третя особа Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області.

ГУ Держгеокадастру в Донецькій області пояснило, що проти задоволення позову не заперечує. Вказує, що згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 площею 0, 58 га належить до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням - 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державний земельний кадастр", державний кадастровий реєстратор здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі.Відповідно до ст. 37 Закону України "Про державний земельний кадастр" передбачено, що у разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом що здійснює його ведення, у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу. Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах. Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Таким чином, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню.

Протокольною ухвалою від 26.11.2025 залучена як третя особа Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс».

У судовому засіданні представник прокуратури просив позов задовольнити, надав пояснення, які аналогічні викладеним у позові.

Представник Донецької обласної державної адміністрації просила задовольнити позовні вимоги.

ГУ Держгеокадастру в Донецькій області просив розглядати справу без участі представника, проти задоволення позову не заперечувало.

Державне підприємство «Слов`янське лісове господарство» підтримало позов , просило справи розглядати без участі його представника

СТОВ «Імпульс» пояснень щодо справи не подало, у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні 17.07.2026 оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення, проголошення рішення призначено на 27.07.2026.

Дослідивши письмові докази у справі, заслухавши представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, щоКостянтинівською районною радою народних депутатів Костянтинівського району Донецької області 04.07.1996 КСП «Берестовий» видано державний акт на право постійного користування землею серії II-ДН № 001220, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 36 та згідно з яким КСП «Берестовий» надано в постійне користування надано землі площею 1293, 5 га в межах згідно з планом землекористування.

Костянтинівською районною радою народних депутатів Костянтинівського району Донецької області 04.07.1996 КСП «Берестовий» видано державний акт на право колективної власності землею серії ІІ-ДН № 000117, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 16 та відповідно до якого у колективну власність КСП «Берестовий» передано землі площею 6386, 2 га в межах згідно з планом землекористування.

У судовому засіданні учасники справи пояснювали, що на базі КСП «Берестовий» створено Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс».

Відповідно до Статуту СТОВ «Імпульс» створено та зареєстроване 22.02.2000.

Розпорядженням Костянтинівської районної державної адміністрації від 13.11.2002 № 587 «Про надання земельних часток (паїв) в приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянам - власникам земельних сертифікатів СТОВ «Імпульс» затверджена схема розподілу земельних ділянок, які підлягають паюванню колективної власності СТОВ «Імпульс» , загальною площею 730,10 га, у тому числі ріллі -557, 91 га, пасовища-150, 59 га.

Розпорядженням Костянтинівської районної державної адміністрації від 13.11.2002 № 587 вирішено надати земельні частки (паї) в приватну власність площею 710, 3 га, із них ріллі -557, 91 га, пасовища-150, 59 га громадянам, які виявили бажання вийти з членів СТОВ «Імпульс» у розрізі власників землі, угідь та часу використання згідно з додатком; видати державний акт на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У списку громадян, які вийшли з членів СТОВ «Імпульс»Іллічівської сільської ради та площі земель, які передавались їм у приватну власність за номером 158 зазначена ОСОБА_1 земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 площею 0,58 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського призначення (пасовища).

На підставі розпорядження від 13.11.2002 № 587 ОСОБА_1 отримала Державний акт на право приватної власності на землю від 28.01.2003 серії II-ДН № 108482, у тому числі на земельну ділянку площею 0,58 га (ділянка № НОМЕР_1 ), зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1590-1.

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 зареєстроване за ОСОБА_1 16.11.2021.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка сільськогосподарського призначення 1422482700:05:000:0118 площею 0, 58 га має цільове призначення 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, дата державної реєстрації земельної ділянки 28.01.2003.

Між відповідачем та СТОВ «Імпульс укладений договір оренди землі від 12.03.2020 № 158, Акт приймання-передачі землі від 12.03.2020 № 158. За додатковою угодою про розірвання договору від 04.11.2021 № 27 та акту приймання-передачі № 20 прийняла спірну земельну ділянку.

З метою підтвердження факту накладання земельної ділянки 1422482700:05:000:0118 на землі державного лісового фонду прокуратура звернулася зі запитом до Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання (ВО «Укрдержліспроект»), у відповідь на який надано лист від 24.04.2024 № 04-48, до якого долучений фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталу № 45 Катеринівського лісництва ДП «Покровський лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування 2020 року.

Згідно з пояснювальною запискою до проєкту організації та розвитку лісового господарства державного підприємства «Покровське лісове господарство», розробленого ВО «Укрдержліспроект», квартал 45 Катеринівського лісництва входить до складу ДП «Покровський лісгосп» та розташований в межах Іллінівської сільської територіальної громади Краматорського району Донецької області

Згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2023 № 527 ДП «Покровський лісгосп» перебуває в процесі реорганізації шляхом приєднання до ДП «Слов`янське лісове господарство», останнє є правонаступником ДП «Покровський лісгосп».

Державне підприємство «Слов`янське лісове господарство» листом від 07.05.2024 № 01/15-185 у відповідь на запит прокуратури від 30.04.2024 повідомило, що спірна земельна ділянка за матеріалами базового лісовпорядкування належить до Катеринівського лісництва квартал 45 площею 9, 8 га. Державні акти на право постійного користування відсутні. Відповідно до п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України лісгосп користується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Державне підприємство «Слов`янське лісове господарство» листом від 09.05.2024 № 01/15-272 у відповідь на запит прокуратури від 04.07.2024 повідомило, що клопотань щодо вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 зі складу ДП «Покровський лісгосп» не виявлено, лісгосп від права постійного користування не відмовлявся. У 2020 році на території ДП «Покровський лісгосп» проводилось базове лісовпорядкування, де під час проведення були змінені квартали Катеринівського лісництва. Квартал 69 перейменований на 45.

Південно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства листом від 04.06.2024 № 01-08/637 на запит прокуратури повідомило, що за інформацією ДП «Слов`янське лісове господарство» землі кварталу 45 Катеринівського лісництва ДП «Покровський лісгосп» згідно з матеріалами лісовпорядкування належать до земель лісового фонду, а земельна ділянка з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 розташована у межах вказаного кварталу. Південно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства землевпорядна документація щодо відведення вказаної земельної ділянки, зміни її цільового призначення, а також документація щодо вилучення такої ділянки зі складу земель лісового фонду ДП «Слов`янський лісгосп» (ДП «Покровський лісгосп»), відмова користувача від права постійного користування не погоджувалась).

Наказом Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства від 30.08.2022 № 5 затверджені матеріали базового лісовпорядкування 2020 року земель лісового фонду ДП «Покровське лісове господарство».

Листом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 30.08.2022№ 25/6-22/11401-22 погоджені матеріали базового лісовпорядкування 2020 року земель лісового фонду ДП «Покровське лісове господарство».

У матеріалах справи наявні пояснювальна записка до проєкту організації та розвитку лісового господарства ДП «Покровське лісове господарство», який розроблений у 2021 році, відповідно до якої квартал 45 Катеринівського лісництва входить до складу ДП «Покровський лісгосп» та розташований в межах Іллінівської сільської територіальної громади Краматорського району Донецької області, таксаційний опис.

До матеріалів справи також долучені викопіювання з планшетів матеріалів базового лісовпорядкування 2005, 2021 років, таксаційний опис земельних ділянок лісового фонду (станом на 01.01.2021) кварталу 45 Катеринівського лісництва ДП «Покровський лісгосп» зазначений квартал складається з 2 виділів загальною площею 9, 8 га, ділянка вкрита лісовими культурами віком від 86 до 110 років. висотою 18-22 м з діаметром від 20 до 32 см; викопіювання з вебпорталу геоінформаційної системи «Ліси України»; ретроспективні супутникові знімки, які надані Національним центром управління та випробування космічних засобів Державного космічного агентства України,

Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, яка надана листами від 21.08.2024 № 13-5-0.3-2708/2-24 та від 23.08.2024 № 13-5-0.63-2750/2-24, за результатами опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру, веб-порталу «Ліси України», за змістом положень Земельного та Лісового кодексів України землі лісогосподарського призначення мають особливий статус, а тому є обмеженими в обороті, тобто можуть надаватися у власність або користування лише у виняткових випадках.

Вважаючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 фактично накладається на землі державної власності лісогосподарського призначення, які на теперішній перебувають у постійному користуванні ДП «Слов`янський лісгосп» та безпідставно передана у приватну власність ОСОБА_1 прокуратура, діючи в інтересах держави, звернулася до суду з метою захисту прав Донецької обласної державної адміністрації.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

У першому випадку передбачено наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

У п. 37 - 40, 43 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Велика Палата ВС звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

Згідно з частиною 4 статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

У даному випадку виник спір про право на землю, що належить державі і не може перебувати у приватній власності.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення, їх подальша передача у комунальну власність для ведення, в тому числі, товарного сільськогосподарського виробництва грубо порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Належне (законне) розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності, які відповідно до ст.14 Конституції України є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, а право власності на які набувається виключно відповідно до закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу.

Повернення у власність держави незаконно приватизованої земельної ділянки сприятиме реалізації зазначених конституційних положень, а також є умовою позбавлення безпідставних переваг відповідача та відновлення можливості справедливого (законного) розподілу такого обмеженого державного ресурсу, що становить державний інтерес (вказане цілком узгоджується із правовою позицією ЄСПЛ, п.п. 70-71 рішення від 20 жовтня 2011 року, п. 54 рішення від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України, права власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 2 статті 373 ЦК України встановлено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Донецька обласна державна адміністрація є розпорядником земель лісогосподарського призначення, в тому числі і щодо вилучення земельних ділянок вказаної категорії.

Костянтинівська окружна прокуратура листом від 19.08.2024 № 52-4490ВИХ-24 повідомила Донецьку обласну державну адміністрацію про виявлення в межах території Іллінівської сільської територіальної громади порушення у сфері земельних відносин у вигляді незаконного набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 за рахунок земель державного лісового фонду без зміни в установленому порядку цільового призначення такої ділянки та її вилучення з постійного користування державного лісогосподарського підприємства.

Донецька обласна державна адміністрація листом від 28.08.2024 № 0.3/24-3995/4-24 повідомила Костянтинівську окружну прокуратуру про те, що ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, Південно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, державні лісогосподарські підприємства не повідомляли облдержадміністрацію щодо виявлення факту порушень вимог законодавства щодо формування земельної ділянки з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 за рахунок земель державного лісового фонду та передачі такої ділянки у приватну власність, відтак облдержадміністрація не зверталась до суду із відповідним позовом та не заперечує проти подання такого позову Костянтинівською окружною прокуратурою.

Прокурором до Донецької обласної державної адміністрації спрямовано повідомлення про представництво інтересів держави в суді в порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо намірів прокуратури звернутися до суду в інтересах держави з даною позовною заявою.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що прокуратурою було дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України«Про прокуратуру».

Зазначене свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час прийняття розпорядження від 13.11.2002)громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

До земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України(у редакції чинній на час прийняття розпорядження від 13.11.2002).

Ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище (ч.1 ст. 1 Лісового Кодексу України) .

Так, відповідно до статті 6 Лісового Кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття розпорядження від 13.11.2002), усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України. Верховна Рада України делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 9 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття розпорядження від 13.11.2002), користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим.

У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Відповідно до ст. 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів

Як встановлено п.5 розділу VІІІ Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ст. 57 Земельного кодексу України).

Лісовпорядкування включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення ефективної охорони і захисту, раціональне використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства (ст. 93 Лісового кодексу, у редакції чинній на час прийняття розпорядження від 13.11.2002).

Аналогічні за змістом приписи міститься у ст. 45 Лісового кодексу України-лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів (ст.48 Лісового кодексу України).

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 (до 04.01.2011, у подальшому - Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2010 № 298), планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Відповідно до пункту 1 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848, Державний лісовий кадастр та облік лісів ведеться Державним лісовим агентством України (Держлісагентством) за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, їх раціонального використання та відтворення, здійснення постійного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

За обставинами справи встановлено, щоУкрдержліспроект наданий фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталу № 45 Катеринівського лісництва ДП «Покровський лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування 2020 року., на якому графічно зображена спірна земельна ділянка, що повністю розміщена у межах квартала 45 Катеринівського лісництва . А також повідомлено, що матеріали лісовпорядкування надані лісокористувачу для їх подальшого затвердження, відповідно до ст. 48 Лісового кодексу України. Розпорядниками цієї інформації та документації є суб?єкти господарювання. За пояснювальною запискою до проєкту організації та розвитку лісового господарства державного підприємства «Покровське лісове господарство», розробленого ВО «Укрдержліспроект», квартал 45 Катеринівського лісництва входить до складу ДП «Покровський лісгосп» та розташований в межах Іллінівської сільської територіальної громади Краматорського району Донецької області

Також за інформацією ДП «Слов`янське лісове господарство» спірна земельна ділянка за матеріалами базового лісовпорядкування 2005 року земельна ділянка з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 була розташована в межах кварталу 69 Катеринівського лісництва ДП «Покровський лісгосп». У подальшому за матеріалами базового лісовпорядкування 2020 року змінена нумерація кварталів з 69 на 45, та земельна ділянка з кадастровим номером 1422482700:05:000:011 належить до земель державного лісового фонду Катеринівського лісництва ДП «Покровський лісгосп» квартал 45.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що Південно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства повідомило, що землі кварталу 45 Катеринівського лісництва ДП«Покровський лісгосп» згідно з матеріалами лісовпорядкування належать до земель лісового фонду, а земельна ділянка з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 розташована у межах вказаного кварталу. Також зазначено, що землевпорядна документація щодо відведення вказаної земельної ділянки, зміни її цільового призначення, а також документація щодо вилучення такої ділянки зі складу земель лісового фонду ДП «Слов`янський лісгосп» (ДП «Покровський лісгосп»), відмова користувача від права постійного користування не погоджувалась

Також, прокуратура зверталась із запитом про надання інформації до Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України, в якому просила надати знімки аерокосмічних систем нагляду та контролю, в розрізі відомостей, за допомогою яких можливо встановити розташована земельна ділянка з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 площею 0,58 га у період часу з 01.01.2003 і до теперішнього часу в межах земель державного лісового фонду.

Національний центр управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України надав ретроспективні супутникові знімки за період з 2010 по 2024 роки.

При дослідження знімків встановлено, що візуально спірна земельна ділянка має ознаки заліснення.

Відповідно до викопіювань з планшетів матеріалів базового лісовпорядкування 2005, 2021 років, а також таксаційного опису земельної ділянок лісового фонду (станом на 01.01.2021) кварталу 45 Катеринівського лісництва ДП «Покровський лісгосп» зазначений квартал складається з 2 виділів загальною площею 9, 8 га, ділянка вкрита лісовими культурами віком від 86 до 110 років висотою 18-22 м з діаметром від 20 до 32 см (

Під час судового розгляду представник прокуратури пояснювала, що спірна земельна ділянка у межах Катеринівського лісництва знаходиться в зоні проведення активних бойових дій, доступ до якого відсутній. У зв`язку з цим проведення обстеження спірної земельної ділянки неможливо.

Слід зазначити, що правова позиція про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування підтверджують наявність права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 сформувала правовий висновок щодо підтвердження речових прав на земельні ділянки за відсутності правовстановлюючих документів, вказавши таке:

"…40. Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).

41. Відповідно до пункту 5 Розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування".

Цей же висновок Верховним Судом послідовно застосовано у постанові від 13.08.2024 у справі № 910/9909/23.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Тому, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 907/459/17, від 19.06.2019 у справ № 911/604/18, від 21.04.2021 у справі № 707/2196/15-ц, від 07.04.2021 у справі № 367/3877/15-ц, від 01.03.2018 у справі № 910/19932/16, від 08.02.2018 у справі № 910/9256/16.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що на момент прийняття розпорядження від 13.11.2002 земельна ділянка, яка зареєстрована у Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 перебувала в постійному користування ДП «Покровський лісгосп» та належить до категорії земель лісового фонду.

Відповідно до ч. 1-3 статті 20 Земельного кодексу України ( у редакції, яка чинна на час прийняття розпорядження) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) 1.Сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. 2. Районні, обласні ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). 4. Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

За ст. 149 Земельного кодексу України що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Як зазначило ДП «Словянський лісгосп» таку згоду ДП «Покровський лісгосп» не надавало.

Крім того, при надані земельної ділянки Костянтинівською районною державною адміністрацією спірна земельна ділянка була визначена як категорія земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до

тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 502 затверджено Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб ( у редакції, чинній на час прийняття розпорядження від 13.11.2002).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 502 зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

Сільська, селищна, міська рада або районна держадміністрація розглядає заяву (клопотання) і в разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на підготовку проекту її відведення (п. 3 Порядку № 502).

Пунктом 8 Порядку № 502 визначено, що районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов`язана з наступним використанням цієї ділянки, зокрема, для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 502 рішення сільської, селищної, міської ради або

відповідного органу виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки є підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням.

Так ОСОБА_1 державний акт на право власності на спірну земельну ділянку видано на підставі затвердженої схеми розподілу земельних ділянок, які підлягають паюванню колективної власності СТОВ «Імпульс»,

Відомості щодо надання згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки шляхом надання дозволу на розробку проєкту відведення, прийняття рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки за матеріалами справи не встановлено.

Варто також звернути увагу на те, що указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» визначено заходи щодо реформування колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно, а за змістом наказу Державного комітету лісового господарства України Міністерства аграрної політики України від 26.06.2000 № 106/60 «Про ліси сільськогосподарських підприємств» лісові землі паюванню не підлягають, оскільки вони є власністю держави; обласним радам і обласним державним адміністраціям внесено пропозицію про передачу земель лісового фонду.

Тобто, спірна земельна ділянка з власності держави в особі Донецької обласної державної адміністрації вибула на користь ОСОБА_1 незаконно і безпідставно.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 звернула увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Правову позицію в зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду підтверджено, відповідно до пунктів 6.35, 6.45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Положеннями статті 153 Земельного кодексу України унормовано, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із ч.1 ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути в нього витребувано.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Суд зазначає, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Суд зазначає, що віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Отже, з урахуванням положень статті 387 Цивільного кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів.

При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога пре витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володінні відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справ № 488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18, пункти 95-98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження №14- 208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження №12-135гс19, пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження №12-158гс19, пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка площею 0, 58 га з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 на дату прийняття розпорядження від 13.11.2002 та по теперішній час належить до земель державного лісового фонду, перебуває у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства Державного підприємства «Слов`янський лісгосп».

Проте внаслідок незаконного вибуття земельної ділянки відбулася зміна цільового призначення, а саме з лісогосподарського на сільськогосподарське, а також змінився власник земельної ділянки .

Верховним Судом у постанові від 10 грудня 2021 року у справі № 924/454/20 сформовано правову позицію щодо дотримання прокурором ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод щодо відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном, а саме критеріям законності, суспільного інтересу та пропорційності в частині витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення на користь держави.

Зокрема, критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції».

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відтак, суд зазначає, що витребування спірної земельної ділянки хоч і становить втручання у право на мирне володіння майном, однак таке втручання є законним, здійснюється в інтересах суспільства і має легітимну мету відновлення законності.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Отже, суд вважає, що позовні вимоги Заступника керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, до ОСОБА_1 в частині витребування у власність держави, з незаконного володіння, земельної ділянки з кадастровим номером площею0, 58 га підлягає задоволенню.

Щодо виправлення Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області помилки у відомостях Державного земельного кадастру про цільове призначення земельної ділянки

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру регулюються нормами Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 цього Закону державним земельним кадастром є єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Відповідно до п.1 ч.2. ст.7 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зокрема, належить ведення та адміністрування Державного земельного кадастру.

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру регулюються Порядком ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі-Порядок № 1051) .

Положеннями п.п. 4,5 Порядку № 1051 ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінагрополітики державне підприємство або державна установа, що належить до сфери управління Держгеокадастру. До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком.

У разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронному вигляді з Державного аграрного реєстру через Єдиний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.1 ст.37 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу. Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах. Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду (ч.ч.2-5 ст.37 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Пунктом 138 Порядку № 1051 визначено види помилок, які можуть бути допущені у у Державному земельному кадастрі, а саме: 1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру; 2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру); 3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель щодо визначення характеристик об`єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі (в тому числі виявлена під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 01 січня 2013 року до Державного фонду документації із землеустрою); 4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії; 5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель; 6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки; 7) помилка у застосуванні систем координат земельних ділянок (в тому числі помилка, що виникає під час перерахунку із однієї системи координат в іншу), які були сформовані до 01 січня 2013 року та відомості про які були перенесені до Державного земельного кадастру, та помилка у відомостях щодо місця розташування земельних ділянок (зміщення, розворот, віддзеркалювання) з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань.

Приписами п.139 Порядку №1051 передбачено, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 органові, що здійснює ведення Державного земельного кадастру. У повідомленні викладається суть виявлених помилок. До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей. Повідомлення разом із доданими до нього документами надсилається заінтересованою особою в електронній формі технічними засобами електронних комунікацій з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобу електронної ідентифікації з високим рівнем довіри відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через веб-сторінку Держгеокадастру. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронній формі з Державного аграрного реєстру з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі через веб-сторінку Держгеокадастру.

Згідно з п.143 Порядку № 1051 державний кадастровий реєстратор під час розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей.

Відповідно до п.144 Порядку №1051, якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру: 1) складає в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису протокол виправлення помилки за формою згідно з додатком 30; 2) безоплатно виправляє допущену помилку (крім випадків, коли технічна помилка допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру); 3) письмово повідомляє не пізніше наступного дня про виправлення помилки заінтересованим особам за формою згідно з додатком 31 (у тому числі власників, користувачів земельних ділянок, а також третіх осіб, інтересів яких стосувалося виправлення помилок); 3-1) надсилає державному реєстраторові прав на нерухоме майно повідомлення за формою згідно з додатком 31 в електронній формі; 4) безоплатно видає заявникові за його бажанням витяг, довідку з Державного земельного кадастру, викопіювання з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру на заміну документа, в якому виявлено помилку. Технічний адміністратор Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в режимі реального часу забезпечує передачу повідомлення Державного кадастрового реєстратора до державного реєстратора прав на нерухоме майно, яким надсилалося повідомлення відповідно до пункту 139-1 цього Порядку.

Виправлення технічної помилки здійснюється Державним кадастровим реєстратором у Державному земельному кадастрі, витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру та всіх документах, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру (в електронній та паперовій формі) та містять відповідні відомості, шляхом повторного виготовлення (в електронній та паперовій формі) відповідних документів (їх аркушів) (п.146 Порядку №1051).

Згідно з п. 149 Порядку № 1051, якщо за результатами розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки Державним кадастровим реєстратором встановлено, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, та не потребують виправлення у зв`язку з не виявленням відповідних технічних помилок у таких документах, Державний кадастровий реєстратор повідомляє заявникові (у випадку, передбаченому пунктом 139-1 цього Порядку, - державному реєстраторові прав на нерухоме майно у порядку, передбаченому пунктом 144 цього Порядку) про відмову у виправленні вказаних у його повідомленні помилок із зазначенням причини відмови згідно з додатком 33.

З наведеного слідує, що з метою виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру необхідно попередньо звернутися до органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, з відповідною заявою. При цьому, суд звертає увагу на те, що у разі необґрунтованої відмови виправити помилку, заявник може звертатися до суду з метою оскарження таких дій.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять відомостей на підтвердження звернення прокуратури чи позивача до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із заявою про виправлення помилок в порядку, визначеному законодавством, та докази щодо відмови у внесенні таких відомостей.

Крім того, суд зазначає, що задоволення такої вимоги фактично призведе до зобов`язання третьої особи вчинити відповідні дії, що порушує вимоги ЦПК України, оскільки фактично заявлено вимогу до учасника, який не набув статусу відповідача,

Велика Палата Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 вказала на те, що не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ця позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки захисту підлягає вже порушене право, а права прокуратури та/чи позивача третьою особою на день звернення з позовом до суду порушені не були.

Одночасно суд звертає увагу, що відмова у задоволенні позовних вимог у частині виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру про цільове призначення земельної ділянки не перешкоджає позивачу звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в порядку передбаченому п.139 Порядку ведення Державного земельного кадастру та статтею 37 ЗУ «Про Державний земельний кадастр».

Розподіл судових витрат

На підставі ст. 141 ЦПК України на відповідача слід покласти витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Витребувати у власність держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд.6, ідентифікаційний код 00022473) із незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), земельну ділянку з кадастровим номером 1422482700:05:000:0118 площею 0,58 га, розташовану на території колишньої Іллічівської сільської ради Костянтинівського району (нині Іллінівської сільської територіальної громади Краматорського району) Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2436417614224), у категорію земель лісогосподарського призначення

В іншій частині позову-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Донецької обласної прокуратури (р/р № UA918201720343180002000016251, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25707002, Донецька обласна прокуратура, місцезнаходження: вулиця Університетська, буд. 6, м. Маріуполь, Донецька область, поштовий індекс 87500) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Костянтинівська окружна прокуратура, код ЄДРПОУ/Умовний код: 2570700223 вул. Щепкіна, буд. 35, м. Дніпро, 49011, адреса електронної пошти: konstantinovka@don.gp.gov.ua

ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Донецька обласна державна адміністрація адреса вул. Олекси Тихого, буд. 6, м. Краматорськ, Донецька область, 84306 ЄДРПОУ 00022473

ОСОБА_3 адреса АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , адресе ВПО: АДРЕСА_4

Державне підприємство "Покровське лісове господарство" адреса вул. Михайла Петренка,буд. 5, м. Покровськ, Донецькаобласть,85300ЄДРПОУ 00991769

Державне підприємство "Слов`янське лісове господарство" адреса вул. Лісна, буд. 1, с. Маяки, Краматорський район, Донецька область, 84137 ЄДРПОУ 00991723

ОСОБА_4 , адреса АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_4

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, адреса бул. Машинобудівників,16, м. Краматорськ, Донецька область ЄДРПОУ 39767332

ОСОБА_5 адреса АДРЕСА_6 ,РНОКПП НОМЕР_5

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс» адреса Донецька обл., Краматорський р-н, с. Іллінівка, вул. Дорожна, 46 ЄДРПОУ 30822138

Суддя С.С.Потоцька