Рішення № 138524516, 27.07.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 932/16434/25

Провадження №2/932/5105/25

РIШЕННЯ

Іменем України

заочне

27.07.2026 місто Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Щербаченко А.В.,

позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Монича О.Ю., представників третьої особи Івчик В.А., Пантелеєвої Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Управління-служба у справах дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції і вимоги позивача

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом і в обґрунтування вимог зазначила, що вони з відповідачем з 12.10.2013 по ІНФОРМАЦІЯ_1 перебували в шлюбі, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 .

Після розірвання шлюбу дитина проживає з нею та повністю знаходиться на її утриманні, вона виховує доньку, забезпечує всім необхідним, а батько дитини переїхав до тимчасово непідконтрольної Україні території Донецької області та 02.02.2024 отримав громадянство РФ, зареєструвався як індивідуальний підприємець, адреса його проживання невідома. Останнім відомим місцем проживання є саме м. Дніпро, де він мешкав як внутрішньо переміщена особа, коли вони з донькою жили з ним разом.

В 2022 році вони з дитиною переїхали до Словацької Республіки та наразі мешкають у м. Братиславі, де їм надане житло без обмеження терміном. Це двокімнатна квартира, в якій дитині забезпечені комфортні та сприятливі розвитку умови проживання. Дитина навчається у приватній школі, вартість навчання також сплачується без участі батька, всіма питаннями навчання опікується виключно мати.

З 15.07.2022 їм надано тимчасовий притулок у Словацькій Республіці, а наразі вони мають дозвіл на проживання до 28.04.2028.

З часу розлучення відносини з відповідачем значно погіршилися, почалися непорозуміння, а в 2025 році ОСОБА_2 почав виказувати своє невдоволення проживанням дитини в Словацькій Республіці, а не з ним у РФ, зазначав, що треба, щоб донька жила з ним та в перспективі отримала громадянство РФ.

Враховуючи викладене та тривалі непорозуміння, наростаючий спір з приводу проживання дитини, те, що батько не забезпечує її матеріально та не піклується про її життя, практично не спілкується тощо, а дитина ніколи не проживала з ним окремо та не бажає цього, просила суд визначити місце проживання доньки з нею за місцем її проживання.

ІІ. Заяви (клопотання) та позиції учасників справи

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягали на їхньому задоволенні.

Позивачем додано, що біля року тому відповідач несподівано приїхав до м. Братислави, де казав, що хоче, щоб донька жила з ним, а потім передумав та поїхав. Наразі він постійно мешкає в м. Москві.

На запитання суду надала відповідь, що спору про місце проживання дитини між ними немає, тому що немає комунікації.

Представник позивача зауважив на намірі відповідача звертатися до суду РФ, щоб визначити місце проживання дитини.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги не підтримала, посилаючись на наданий висновок. Зазначила, що комісія розглядає спори між батьками, але у цій справі спору не було, батько до комісії не з`являвся, не повідомляв про свої наміри жити з дитиною. За адресою по АДРЕСА_1 , яка зазначена у позовній заяві, ніхто не мешкає, комісія виходила на адресу без результату. Крім того, як було з`ясовано в поліції, 28.09.2023 було зареєстроване кримінальне провадження за ч.1 ст.115 КК України за фактом зникнення відповідача на території ведення бойових дій. Просила відмовити у задоволенні позову.

Позивачем вказано, що їй невідомо про вказане кримінальне провадження, вона не зверталася із заявою до поліції та не знає, хто міг це зробити. Відповідач живий та мешкає в РФ.

Клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії та рух справи

Ухвалою від 04.11.2025 відкрите загальне позовне провадження у справі, призначене підготовче засідання на 13.01.2026, відповідачеві запропоновано подати суду відзив на позовну заяву, третій особі пояснення (заперечення) щодо позову. Цією ж ухвалою третя особа зобов`язана надати суду висновок щодо суті справи.

Висновок органу опіки та піклування долучений до матеріалів справи третьою особою 10.03.2026.

Ухвалою суду від 27.03.2026 закрите підготовче провадження у справі та призначений її розгляд по суті на 04.05.2026. Судове засідання у справі відкладалося на 25.05.2026, 16.07.2026.

В судовому засіданні 16.07.2026 у зв`язку із повторною неявкою відповідача, що повідомлявся належним чином про час та місце судового розгляду, врахувавши неподання ним відзиву та згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, судом постановлено розглядати дану справу з ухваленням заочного рішення в порядку статей 280-282 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

За наслідками розгляду справи суд перейшов до стадії ухвалення рішення з його проголошенням в судовому засіданні 27.07.2026.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 12.10.2013 між сторонами було укладено шлюб (а.с.8).

Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина ОСОБА_3 , якій на день ухвалення рішення суду виповнилося повних 10 років (а.с.14).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.11.2022 шлюб між сторонами розірвано, рішення набрало законної сили 12.08.2022 (а.с.9-13).

Місце проживання позивача та відповідача є зареєстрованим у встановленому законом порядку на тимчасово окупованій з 2014 року території України в Донецькій області (а.с.15,54). Як внутрішньо переміщена особа ОСОБА_2 зареєстрований у м. Дніпрі з 10.12.2019 (а.с.21).

Позивач та дитина мають тимчасовий притулок у Словацькій Республіці з 15.07.2022 та дозвіл на проживання до 28.04.2028, мешкають у житлі на підставі договору про надання житла біженцям від 01.10.2023 (а.с.22-24,35-38,39).

Дитина ОСОБА_3 навчається у Приватній початковій школі в м. Братислава (а.с.25-34).

Зі здобутої з відкритих джерел в мережі Інтернет інформації, наданої позивачем, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в (далі мовою оригіналу) «Едином государственном реестре индивидуальных предпринимателей ФНС России», та станом на 07.10.2025 та 02.12.2025 здійснює підприємницьку діяльність у розробленні комп`ютерного програмного забезпечення (а.с.17-20,55).

Згідно з висновком органу опіки та піклування №4/3-48 від 10.03.2026 є недоцільним визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 .

Позивачем, яка брала участь у розгляді справи шляхом відеоконференції, не забезпечено суду можливості з`ясувати думку дитини під час розгляду справи, оскільки, за поясненнями позивача, дитина відсутня через перебування в оздоровчому таборі.

V. Висновки суду

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом у даній справі, після розірвання шлюбу малолітня донька сторін залишилася проживати з матір`ю ОСОБА_1 , з нею в 2022 році виїхала закордон та мешкає до цього часу.

Позивачем не наведено інших причин необхідності визначення місця проживання дитини з нею, ніж припущення, що батько може намагатися відібрати дитину для спільного проживання в РФ. Разом з тим, позивач зазначила суду, що спору про визначення місця проживання дитини наразі між нею та відповідачем немає, комунікація між ними відсутня, відповідач у 2025 році приїздив до м. Братислави, висловлював намір забрати дитину, але передумав та поїхав.

Відомості про те, що з того часу ОСОБА_2 у будь-який шлях вчиняв дії на зміну місця проживання дитини, в матеріалах справи відсутні та позивачем суду не повідомлені.

Таким чином, за відсутності підтвердження обставин неузгодження батьками питання визначення місця проживання дитини, суд вбачає, що спір між сторонами з порушеного питання відсутній.

Частинами 6,8 ст.7 СК України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст.141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 цього Кодексу.

Згідно зі ст.150 СК України батьки, серед іншого, зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

За змістом ч.ч.1,2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч.1 ст. 157 СК України).

Відповідно до ч.2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Частиною першою ст.161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Одним із проявів принципу диспозитивності у цивільному судочинстві є те, що сторони вільно розпоряджаються наданими їм процесуальними правами, за допомогою яких вони можуть впливати на хід процесу. Зокрема, відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до абз.2 п.11 Постанови Пленуму ВСУ №18 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», …оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.1 та 2 ст.3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

В даній справі встановлено, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований матір`ю дитини, з якою дитина і так фактично проживає, і від якої батько дитини, виходячи з наданих стороною позивача доказів, не вимагав та не вимагає зміни її місця проживання.

Твердження позивача та її представника про намір ОСОБА_2 забрати дитину до тимчасово окупованої території України або території РФ, звернутися до суду РФ щодо визначення місця проживання дитини з ним жодними доказами не підтверджені. Більш того, загальновідомим є те, що рішення судів РФ у сімейних справах на території ЄС наразі не визнаються та не виконуються, а вивезення дитини за межі ЄС потребує згоди іншого з батьків, оскільки така згода зараз не вимагається виключно при виїзді дитини з території України в супроводі одного з батьків під час дії воєнного стану, як це передбачено Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою КМУ від 27.01.1995 №57 зі змінами та доповненнями.

Також суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування та пояснення його представника, відповідно до яких є недоцільним визначення місця проживання дитини з матір`ю, оскільки відсутній спір між батьками щодо цього питання.

За встановлених обставин у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає разом з нею, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки згідно з матеріалами справи батько дитини не вимагав від матері змінити її місце проживання.

Позивачем, яка заздалегідь була обізнана про дату та час розгляду справи, брала участь у судовому засіданні за допомогою відеоконференції, не забезпечено суду можливості поспілкуватися з дитиною та з`ясувати її думку щодо предмету позову. Враховуючи, що дитина наразі досягла 10-річного віку та має право висловити згоду або незгоду з рішенням батьків чи когось із них щодо порушеного питання, суд позбавлений можливості дізнатися позицію дитини та врахувати її при розгляді справи.

Також є унормованим, що зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом, має довести, що батьки дійсно не можуть дійти згоди щодо місця проживання дитини, і з цього приводу між ними дійсно існує спір.

Оскільки наявності спору між сторонами у справі не встановлено, суд дійшов висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини заявлені позивачем передчасно та за відсутності активних дій відповідача.

Виходячи з наведеного, у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку з відмовою в задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.4,12,13,76,79,81,141,258-265,268,273,280-282ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , мешкає: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору Управління-служба у справах дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради (49069, м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, 70, код за ЄДРПОУ 44017322), про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 27.07.2026.

Суддя: В.С. Салькова