Рішення № 138524439, 17.07.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9651/24

(2/199/376/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

17.07.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Воробйов О.С.,

за участі представника позивача адвоката Францена Ю.І., третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , де треті особи Четверта дніпровська державна нотаріальна контора та ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що після смерті його матері ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входить 61/300 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; позивач є спадкоємцем першої черги за законом, однак, постановою державного нотаріуса Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори від 24 жовтня 2024 р. йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, зокрема договору купівлі-продажу, рішення суду та заповіту. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, окрім нього, потенційними спадкоємцями після смерті спадкодавця є його племінниці ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , навів відомості щодо прийняття ними спадщини після смерті своїх батьків, а також зазначив про належність ОСОБА_1 інших часток спірного домоволодіння. Посилаючись у позові на неможливість оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів, позивач просив визнати за ним право власності на спірну частку домоволодіння в порядку спадкування за законом.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав повністю.

В судове засідання, в якому ухвалено судове рішення. представник позивача не з`явився, надав суду заяву про розгляд цивільної справи у його відсутності, просив суд його задовольнити.

Третя особа ОСОБА_1 просила суд задовольнити позов.

Представник Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори про суд про розгляд цивільної справи у його відсутності.

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 280 ЦПК України).

Процесуальні дії у справі:

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2024 р. прийнято до розгляду, відкрито за правилами загального позовного провадження;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 22.07.2025 р. витребувані докази: витребувано з Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 03.10.2025 р. закрито підготовче провадження, призначено до розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 -80 ЦПК України, позивач є сином ОСОБА_6 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження (від 11.10.1949 р.), копія якого міститься у матеріалах спадкової справи.

Відповідно до згаданого свідоцтва про народження прізвище матері позивача ОСОБА_7 іна.

Кармазін ОСОБА_8 померла у віці 96 років ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що суду надано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , яке видано 02 листопада 2009 р. Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №1758.

Матеріали спадкової справи містять копію паспорта померлої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з яким паспорт громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був виданий 11.12.1997 р. Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області; за життя місце проживання померлої було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить відмітка у паспорті громадянина України ОСОБА_11 .

Після смерті ОСОБА_2 у Четвертій дніпровській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 48099383, до складу спадкового майна включено, зокрема, частина домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

06.10.2009 р. заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 також подала ОСОБА_12 , донька померлої, прізвище після одруження ОСОБА_13 , про що свідчить свідоцтво про одруження від 27.09.1959 р.

На підставі заповіту, копію якого містить спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , судом встановлено, що ОСОБА_5 23.06.1996 р. на випадок своєї смерті зробила розпорядження, згідно з яким усе належне їй майно заповідала ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_2 .

На підставі відповіді з КП «ДМБТІ» від 18.12.2012 р., яка міститься в матеріалах спадкової справи, судом встановлено, що в інвентаризаційній справі містяться відомості про реєстрацію за гр. Кармазіною Марією Онісіевною на 61/100 на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.1969 р., посвідченого 4-ю ДДНК за реєстром №2-3259, та на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.1972 р., зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу №126 за реєстровим №21.

Кармазін ОСОБА_16 на праві приватної власності належала земельна ділянка, розташована на території АНД району АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним державним актом на право приватної власності, який виданий на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів 15.06.2000 №1366.

24.10.2024 р. ОСОБА_2 (позивач) звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщин або про видачу постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, та 24.10.2024 р. державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н.С. позивачу ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів (договору купівлі-продажу, посвідченого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 12.09.1969 р. за реєстровим №2-3259, рішення народного суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 01.11.1972 р.(справа №2-1847) на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та заповіт, посвідчений Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 23.10.1996 р. за реєстровим №4-2032).

Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту спадкових прав позивача після смерті матері в порядку спадкування за заповітом.

Дослідивши докази, надані в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, враховуючи наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і є непорушним.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Вимоги щодо доказів сформульовані у ст.ст. 76- 80 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21 вересня 2022 р. у справі №645/5557/16-ц).

Як встановлено судом та зазначено вище, позивач є спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_2 та прийняв спадщину.

Водночас, матеріали спадкової справи містять певну невідповідність прізвища та по батькові спадкодавця: відповідно до свідоцтва про народження позивача його матір`ю є ОСОБА_17 , водночас, на підставі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 96 років померла ОСОБА_18 азін ОСОБА_19 , а КП «ДМБТІ» ДОР зареєстровано право власності на 61/100 часток за ОСОБА_5 ісіевною, що унеможливлює без встановленого судом факту родинних відносин погодитися зі слушністю доводів позивача про здійснення ним спадкування після смерті матері.

Водночас, враховуючи зазначену вище невідповідністю, підлягає встановленню судом факт належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документа договору купівлі-продажу від 12.09.1969 р., а з огляду на наявність заповіту від ОСОБА_2 спадкування повинно здійснюватися не за законом (як міститься у позовній вимозі), а за заповітом.

Отже, належність цього майна померлій не доведена суду доказами у розумінні ст.ст. 76 80 ЦПК України, що свідчить про невиконання позивачем обов`язку, передбаченого ст.ст. 12, 81 ЦПК України.

Відтак, оскільки позивач не надав докази у відповідності до ст.ст. 76 80 ЦПК України, існування стверджувальної позивачем обставини з урахуванням поданих доказів не видається вірогіднішим ніж протилежний, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати, документально підтверджені та пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають віднесенню на рахунок позивача.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ч.ч. 2, 3, ч. 1 ст. 5, ст.ст. 9, 10, 12, 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 76 80, 89, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ч.ч. 1, 6 та 8 ст. 259, ст.ст. 264 - 265, ч. 4 ст. 268, ст. 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Дата складення повного судового рішення 27.07.2026 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї