Рішення № 138524431, 13.07.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/152/26

провадження № 2/136/64/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Шпортун С.В.,

за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі по тексту позивач) звернулось до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи підставність позову тим, що 27.12.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (надалі - Первісний Кредитор, Кредитодавець) та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір № 787223319 (надалі - Кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідача, у якому сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

На виконання вимог договору ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало відповідачеві грошові кошти в сумі 10 000,00 грн., утім в подальшому останній збільшив суму кредиту, які йому також були перераховані, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 13 700,00 грн.

28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 та у подальшому Додаткові угоди до нього, якими продовжено термін дії Договору факторингу.

На виконання умов Договору факторингу було підписано Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 787223319.

10.10.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 10/1024-01, на виконання умов якого було підписано Реєстр прав вимоги № 2 від 10.10.2024, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 787223319.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача та відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 15.07.2025 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 787223319 на загальну суму 22 067,26 грн.

Ураховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував та допустив заборгованість в сумі 22 067,26 грн, яка складається з: 13 699,55 грн - заборгованість по тілу кредиту; 8 367,71 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), які у добровільному порядку не сплачував як первісному кредитору так і позивачеві, наведене послугувало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.

Відповідач у визначений судом строк через представника адвоката Власюка А.В. подав відзив на позов, відповідно до якого просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що дійсно, між відповідачем та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 27 грудня 2021 року було укладено кредитний договір № 787223319 на суму 10 000,00 гривень та у подальшому було збільшено суму кредиту на 700 грн., 1000 грн. та 2000 гривень, утім позивачем як новим кредитором не надано жодних належних та допустимих доказів у вигляді первинних бухгалтерських документів на підтвердження заборгованості перед первісним та новим кредитором; не доведено позивачем право вимоги до відповідача за відступленими Договорами факторингу, оскільки надані докази не містять повних та достовірних даних; позов пред`явлено до суду поза межами строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Також просив вирішити питання про витрати на правову допомогу.

Представником позивача було надано відповідь на відзив, відповідно до якого позивач просив позов задовольнити у пред`явленому обсязі, мотивуючи тим, що відповідачем визнається факт укладення кредитного договору № 787223319 на суму 10 000,00 гривень та у подальшому збільшення суми кредиту на 700 грн., 1000 грн. та 2000 гривень. Щодо строків позовної давності, які відповідач просив застосувати до вказаних вимог, то ним не враховано, що строки давності в Україні були зупинені нормами діючого законодавства на період карантину (з 02.04.2020 до 30.06.2023 ) та на період дії воєнного стану (з 17.03.2022 до 03.09.2025), починаючи з 04.09.2025 року, перебіг цих строків було відновлено згідно із Законом № 4434-IX, який виключив відповідні норми з ЦК України, однак позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 787223319 від 27.12.2021 року, подана до суду 04.02.2026 року, тобто через п`ять місяців після відновлення перебігу строку позовної давності, відтак з урахуванням усталеної судової практики та нормативно-правових актів строк позовної давності у даній справі не підлягає застосуванню. Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до Позивача, то відповідач не врахував, що відповідно до укладених договорів факторингу та додаткових угод до них їх виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом часу їх дії, тобто, предметом Договорів є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін. Саме підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі. Отже, Відповідач не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Також просили стягнути із відповідача витрати на правову допомогу вказуючи, що вони відповідають обсягу наданих послуг та є співмірними.

Інші заяви по суті від учасникеів цивільного процесу не надходили.

Ухвалою суду від 11.02.2026 відкрито провадження за позовною заявою, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, за клопотанням позивача витребувано докази на підтвердження виконання первісним кредитором умов кредитного договору щодо передачі грошових коштів відповідачеві.

Ухвалою суду від 30.03.2026 було витребувано докази за клопотанням позивача.

У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу у його відсутність, не заперечував щодо заочного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений в судове засідання не з`явився.

Відповідач про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за адресою зареєстрованого місця проживання, яка повернута до суду із відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд виконав свій обов`язок щодо повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання задля реалізації однієї із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

27.12.2021 ОСОБА_1 виявив намір на отримання грошових коштів від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», подавши заяву відповідного змісту та зазначивши свої персональні дані, у тому числі фінансовий номер - 0977618214 та номер картки 4441-11XX-XXXX-5670 (а.с. 10).

Згідно з Паспортом споживчого кредиту «Смарт» до Договору №787223319 від 27.12.2021 (а.с.11, 12), банком надано повну інформацію споживачеві про умови кредитування до укладення договору про кредит.

27.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №787223319 (а.с.12 на звороті - 15), за умовами якого Кредитодавець зобов`язався надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 13 700 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Правила) (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника.

Згідно Договору сторонами узгоджено також наступні умови кредитного договору, а саме:

- п.1.3.що Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 10000 грн 00 коп., який має бути повернуто до 26.01.2022 р.

- п.1.4. Позичальник в будь-який час протягом Дисконтного періоду дії Договору може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту.

- 1.5. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту (Траншів), отриманих протягом всього строку дії Договору.

- 1.7. Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі Дисконтний період), а саме до 26.01.2022 р.

- 1.8. Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

- 1.9. За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

- 1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 405,15 (чотириста п`ять цілих п`ятнадцять сотих) процентів річних, що становить 1,11 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

- 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 576,79 (п`ятсот сімдесят шість цілих сімдесят дев`ять сотих) процентів річних, що становить 1,58 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

- 1.12. Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання Позичальником нових Траншів за Договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: 1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

Згідно довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.30), позичальник повідомив свої персональні дані, зокрема фінансовий номер, тощо, йому було надано одноразовий ідентифікатор.

Вказаний договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV9В6N9.

На підтвердження обставин зазначених у позові позивачем надано Правила надання грошових коштів у позику у тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.16-22), Порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі (а.с.23-29).

Згідно довідки про Вчинення дій, з метою продовження Дисконтного періоду, позичальник скористався таким правом: 29.01.2022 сума сплачених процентів 4 794,00 за 30 днів за ставкою 1,11% в день кінцева дата 25.02.2022; 29.01.2022 кінцева дата оплати 28.02.2022.

Платіжними дорученнями (а.с.33, 34, 40-41) підтверджено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картку №4441-11XX-XXXX-5670 грошові кошти 27.12.2021 в сумі 10 000,00 грн.; 05.01.2022 - 700,00 грн.; 06.01.2022 - 1 000,00 грн.; 07.01.2022 - 2000,00 грн.

На виконання вимог ухвали суду АТ «Універсал Банк» надано інформацію (а.с.159), відповідно до якої встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито платіжну картку № НОМЕР_1 , а також надано виписки про рух коштів по картці та підтверджено зарахування на неї грошових коштів 27.12.2021 в сумі 10 000,00 грн.; 05.01.2022 - 700,00 грн.; 06.01.2022 - 1 000,00 грн.; 07.01.2022 - 2000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 27.12.2021 за №787223319 станом на 05.05.2022 склала 19 593,04 грн.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019.

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

Відповідно до реєстру до Договору прав вимоги за №174 від 22.02.2022 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача за договором від 27.12.2021 за №787223319.

31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, що діє протягом визначеного проміжку часу узгодженого договорі та додаткових угодах до нього.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 27.12.2021 за №787223319 станом на 28.05.2022 склала 22 067,26 грн.

10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 10/1024-01.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача за договором від 27.12.2021 за №787223319.

15.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК«ЕЙС» уклали Договір факторингу № 15/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до боржників.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 15/07/25-Е від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача за договором від 27.12.2021 за №787223319.

На підтвердження позовних вимог щодо сплати грошових коштів за Договорами факторингу надано платіжні інструкції про сплату грошових коштів на виконання умов таких договорів(а.с.76-80).

Відповідно до Виписки наданої ТОВ «ФК«ЕЙС» за кредитним договором №787223319 за період з 15.07.2025 26.12.2025 (а.с.84) заборгованість відповідача становить: 22 067,26 грн. грн, яка складається з: 13 699,55 грн - заборгованість по тілу кредиту; 8 367,71 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), отож позивачем не здійснювалось нарахування за кредитним договором.

Щодо підстав набуття позивачем права вимоги відповідно до умов договору факторингу, суд враховує, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1082 ЦК України зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 та 18.10.2023 у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо).

За обставин цієї справи надані докази підтверджують укладення неодноразово Договорів факторингу, зокрема 15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «ФК«ЕЙС» № 15/07/25-Е відповідно до умов якого відступлено право грошової вимоги до боржників.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 15/07/25-Е від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача за кредитним договором від 27.12.2021 укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за №787223319.

Підписанням Реєстрів боржників сторони Договорів факторингу засвідчили передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, у тому числі щоразу до відповідача.

Договори факторингу були діючими на момент відступлення права вимоги до Відповідача, а тому перехід прав вимоги за Договорами відбувся відповідно до діючих Договорів факторингу, є правомірними і відповідають чинному законодавству.

Крім цього, суд зауважує, що Договори факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, а відповідачем іншого не доведено.

Встановивши, що надані позивачем докази підтверджують дійсне волевиявлення сторін на реальне настання правових наслідків, а саме на передачу прав вимоги за зазначеними вище договорами, а також врахувавши відсутність доказів, які підтверджують недійсність договорів факторингу та з огляду на невстановлення обставин, які зумовлюють нікчемність таких договорів, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт переходу до нього права вимоги до боржника (позичальника) ОСОБА_1 .

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 серпня 2023 року у справі N 2-634/2011.

Суд зауважує, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, тоді як а відповідач не надав жодних доказів на спростування вказаних вище обставин. Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доводи сторони відповідача щодо відсутності у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором, заборгованість за яким є предметом спору неспроможними та такими, що спростовані належними та допустимими доказами наданими позивачем.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником за вказаним зобов`язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача довести повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, спростувати розмір існуючої заборгованості.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору із відповідачем, при цьому відповідач підтвердив вказані обставини, визнав, що отримав узгоджену у договорі суму тіла кредиту, не заперечував дійсність умов щодо суми відсотків за користування грошовими коштами, він підписаний позичальником, також доведено порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов`язань за таким договором.

Суд погоджується із розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки контррозрахунку відповідачем не надано, а іншого не встановлено, відтак вимоги позивача про стягнення заборгованості із відповідача в розмірі 22067,26 грн. грн, яка складається з: 13 699,55 грн - заборгованість по тілу кредиту; 8 367,71 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, які нараховані в межах узгодженого строку кредитування є доведеними.

Щодо строків позовної давності, які просила застосувати сторона відповідача, то суд виходить з наступного.

27.12.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Відповідачем було укладено кредитний договір № 787223319.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, а саме: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого карантину».

Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме : «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2024 року у справі № 756/10176/23.

Тобто, виходячи з вищесказаного, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року. Аналогічними Законами України воєнний стан продовжувався з 26 березня 2022 року по 25 квітня 2022 року, з 25 квітня 2022 року по 25 травня 2022 року, з 25 травня 2022 року по 23 серпня 2022 року, з 23 серпня 2022 року по 21 листопада 2023 року, з 21 листопада 2022 року по 19 лютого 2023 року, з 19 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року та з 20 травня 2023 року по 18 серпня 2023 року, з 18 серпня 2023 року до 14 лютого 2024 року, з 14 лютого 2024 року до 14 травня 2024 року, з 14 травня 2024 року до 12 серпня 2024року та з 12 серпня 2024 року продовжено строк дії воєнного стану в України ще на 90 діб.

Частиною 5 ст.261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Закон від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану. Проте вищезазначений Закон, також зазначає, що він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108, тобто набрання чинності відбулося 04.09.2025, саме з цієї дати відбулося відновлення обчислення строків позовної давності.

Виходячи з цього, до 04.09.2025 діяли вищезазначені нормативно-правові акти.

Отже, строки позовної давності в Україні були зупинені на період карантину (з 02.04.2020 до 30.06.2023) та на період дії воєнного стану (з 17.03.2022 до 03.09.2025), починаючи з 04.09.2025 року, перебіг цих строків було відновлено згідно із Законом № 4434-IX, який виключив відповідні норми з ЦК України.

Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 787223319 від 27.12.2021року, подана до суду 04.02.2026 року, тобто через п`ять місяців після відновлення перебігу строку позовної давності.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

З урахуванням вищенаведених нормативно-правових актів та практики національних Судів, строк позовної давності у даній справі не підлягає застосуванню.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, витрати: на професійну правничу допомогу необхідну для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., відтак вказана сума підлягає присудженню із відповідача на користь позивача, оскільки позов задоволено.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20)).

У частинах четвертій шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що позивач просив суд стягнути на його користь із відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7000,00 грн., в підтвердження понесених витрат до позову додано Договір про надання правової допомоги від 20.08.2025 за №20/08/25-01 між АБ «Соломко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС»; протокол погодження вартості послуг до договору; додаткова угода №25770997857 до договору, акт приймання-передачі виконаних послуг від 29.12.2025 на суму 7000 грн.

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року клієнту- Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» було надано виконавцем- Адвокатським бюро «Соломко і партнери» такі послуги:

-складання позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором № 787223319 від 27.12.2021 року - 2 год. - 5000 грн.,

-вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника за кредитним договором № 787223319 від 27.12.2021 року -2 год - 1000 грн.,

- підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування коштів позичальнику - 1 год. - 500 грн;

- підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування коштів позичальнику - 1 год. - 500 грн.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи висновок ВС/КЦС у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020 про те, що в окремих випадках суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу, беручи до уваги предмет спору та ціну позову (справа є малозначною), керуючись принципами справедливості, співмірності та процесуальної рівності.

Суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем є завищеним, враховуючи складність справи, справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22067,26 грн, тобто справа є незначної складності, яка, з огляду на ціну позову, розглядалася судом у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання. Окрім цього, правова позиція позивача була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи. Крім того, підготовка та ведення даної справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи. Виокремлення адвокатом таких послуг як складання позовної заяви та вивчення матеріалів справи як самостійних видів адвокатських послуг є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором», а тому визначення оплати за вказані послуги є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги.

Оцінюючи зміст обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, неминучості витрат, значенню справи, суд вважає, що гонорар є завищеним, оскільки має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат, а тому, співмірним буде стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн, що відповідатиме також критерію розумної необхідності таких витрат та не становитиме надмірний тягар для відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 787223319 від 27.12.2021 у розмірі 22 067,26 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 (п`ять тисяч) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники цивільного процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, ЄДРПОУ: 42986956 );

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження: ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )).

Суддя Світлана ШПОРТУН