Рішення № 138524416, 15.07.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

133/1105/26

2/133/1443/26

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

15.07.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі

головуючої-судді Дурач О.А.

за участю секретаря Блащук Н.І.

позивача ОСОБА_1 ,

неповнолітнього, в інтересах якого подано позов ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Козятинської міської ради про припинення стягнення аліментів, звільнення від заборгованості та стягнення аліментів з матері,-

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 р. до суду надійшла дана позовна заява.

03.04.2026 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

27.05.2026 року ухвалою суду у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

30.06.2026 р. ухвалою суду підготовче провадження по справі закрито та справа призначена до розгляду.

Короткий зміст вимог позовної заяви

Позивач свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 .

Рішенням суду по справі 133/2769/15-ц з позивача стягуються аліменти на користь матері дитини

З січня 2026 року дитина фактично та постійно проживає з батьком та перебуває на його повному матеріальному утриманні.

Відповідач участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини не бере, отриманні аліменти не спрямовує на потреби дитини та фактично не забезпечує її утримання.

Оскільки дитина проживає з позивач, саме відповідач зобов`язана брати участь у її утриманні.

Звільнення від заборгованості у даному випадку відповідає інтересам дитини, оскільки всі витрати на її утримання несе позивач.

Проживання дитини разом з ним є підставою для припинення стягнення аліментів з нього, звільнення від заборгованості та вирішення питання про стягнення аліментів з дитини матері.

Просить суд припинити з нього стягнення аліментів, визнати виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду № 133/2769/15-ц про стягнення аліментів з нього, таким, що не підлягає виконанню, звільнити його від сплати заборгованості по аліментах починаючи з січня 2026 року, стягнути з відповідача аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини у розмірі частини заробітку (доходу) відповідача, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні позивач заявив про зменшення позовних вимог, оскільки наразі дитина проживає зі своєю матір`ю та залишив вимоги про звільнення ОСОБА_1 від заборгованості по аліментах з січня 2026 р. на період проживання дитини з ним до квітня 2026 року включно.

Відповідач не скористався правом відзиву по позовній заяві.

Процедура судового розгляду

В судовому засіданні позивач підтримав уточнені (зменшені) позовні вимоги та зазначив, що від дружини син приїхав жити до його матері. 5 місяців проживав у матері та повернувся знов до дружини проживати. З січня 2026 року (дати не пам`ятає) по квітень 2026 року включно проживав син з його матір`ю (бабусею дитини). Цей час він утримував сина, перераховував кошти на його утримання своїй матері (бабусі дитини). Його сестра за його проханням купила куртку сину, шапку за цей період проживання. Відповідач коштів на утримання сина не надавала. Але за той період йому продовжувала нараховуватись заборгованість по аліментам. Просив звільнити його, ОСОБА_1 від заборгованості по аліментах з січня 2026 р. на період проживання дитини з ним до квітня 2026 року включно.

Неповнолітній ОСОБА_2 , в інтересах якого подано позовну заяву, позовні вимоги не підтримав, зазначив, що з бабусею проживав 4 місяці, з січня (дати не пам`ятає), десь з середини січня, а в квітні вже проживав зі своєю матір`ю (дати не пам`ятає). Вважає, що жив за кошти бабусі та матері, матір йому перераховувала на карту гроші, до 8000 грн, 6-7 тисяч грн.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, зазначила, що дійсно син посварився з нею та з січня по квітень, 4 місяці, проживав у бабусі, матері батька. Вона перераховувала йому в цей період кошти на карту, до 8000 грн. Батько нічого йому не купував в цей період, куртку купила сестра батька, але вона велика та син її не носить.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що вона є матір`ю позивача і бабусею ОСОБА_2 . В січні 2026 року дитина прийшла до неї, сказав, що мама вигнала з дому, попросив проживати з нею, бо в батька інша родина і батько працює. Вона погодилась і з січня по травень, 5 місяців, дитина проживала з нею. Утримував її батько, він перераховував їй на карту кошти близько 6000 грн. щомісячно, вона купувала дитині їжу та все необхідне. Батько купив дитині шапку та куртку за цей час. Але потім онук помирився з матір`ю і повернувся додому.

Треті особи, Служба у справах дітей Козятинської міської ради Вінницької області, в судове засідання не з`явились, надали письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, рішення прийняти на розсуд суду, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином. З врахуванням думки сторін, судом прийнято рішення проводити розгляд справи за відсутності третьої особи.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вислухавши пояснення сторін, покази свідка, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається зі Свідоцтва про народження ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 , дата видачі 16.03.2009 року, його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 №2026/004024105 від 13.03.2026 він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до довідки від 30.03.2026 № 97 виданої ОСОБА_2 , він дійсно навчається в Державному професійно технічному навчальному закладі «Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту» за професією «Слюсар з ремонту рухомого складу Помічник машиніста електровоза» на денній формі навчання, стипендію отримує з 01.09.2024 року по 28.06.2027 рік

Згідно акту обстеження умов проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , для виховання та розвитку дитини створено такі умови: у житловій квартирі, для неповнолітнього ОСОБА_2 , відведене окреме спальне місце, простір для проведення дозвілля. Кімната чиста, простора та світла. За адресою мають зареєстроване місце проживання: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , фактично проживають ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд звертає увагу, що даний акт не містить дати його складання.

Таким чином, судом встановлено, виходячи з пояснень сторін, свідка, що фактично ОСОБА_2 проживав з матір`ю позивача (бабусею), ОСОБА_4 з січня 2026 р. по квітень 2026 р. включно. Дані щодо проживання дитини в травні 2026 р. відображено лише в показах свідка, а тому суд не вважає, що даний доказ відповідає критерію достатності та вважає встановленим проживання неповнолітнього ОСОБА_2 саме у вказаний період, що сторонами визнається та не заперечується.

Також, згідно довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 30.06.2026 р. (останньої за часом), позивач має заборгованість перед відповідачем зі сплати аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_2 в сумі 74207,70 грн.

За січень 2026 р. підлягає стягненню сума аліментних платежів 4202,50 грн., (боржником не сплачено), за лютий 2026 р. підлягає стягненню сума аліментів 4202,50 грн. (сплачено 4000 грн.), за березень 2026 р. підлягає стягненню сума аліментів 4202,50 грн. (не сплачено), за квітень 2026 р. підлягає стягненню сума аліментів 4202,50 грн. (не сплачено).

Позовні вимоги позивача зводяться фактично до перерахунку заборгованості зі стягнутих аліментів за вказаний період. На підтвердження вказаного, позивачу слід довести не лише факт утримання ним свого сина з січня 2026 р. по квітень 2026 р., а й підтвердити належними, достатніми та допустимими доказами конкретні суми перерахованих коштів, які були сплачені ним на утримання сина.

Досліджуючи надані суду докази, судом встановлено відсутність доказів на підтвердження розміру сум, наданих позивачем на утримання неповнолітнього сина, та періоду їх сплати.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог або заперечень щодо них сторонами на надано.

Крім того, позивачем зазначено, що позов заявлено ним в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , проте, зі встановлених судом обставин та уточнених позовних вимог, вбачається, що фактично предметом позову є інтереси позивача по звільненню від слати аліментів в період проживання з ним дитини, а тому не підтримання неповнолітнім ОСОБА_2 позовних вимог немає правового значення для вирішення даної справи, скільки він фактично не ототожнюється зі стороною позивача по провадженню. Натомість, вказана особа заявлена учасником справи та його пояснення судом враховуються, з метою правильного та повного розгляду позову, у тому числі прижимаючи до уваги положення ст. 179 СК України.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від виконання обов`язків щодо дитини.

Відповідно до стст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до положень ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається ними виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання, а також має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначена норма не визначає вичерпного переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому такими можуть бути будь-які обставини, які з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо їх сплати.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на їх отримання має той із батьків, з ким проживає дитина.

З аналізу наведених норм вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає їх на дитину або коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я попереднього одержувача.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16, відповідно до якого за своєю суттю аліменти є коштами, покликаними забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає разом із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Відповідно до стст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, які мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З наданих суду доказів, вбачається, що неповнолітній ОСОБА_2 з січня 2026 р. по квітень 2026 р. проживав у бабусі, ОСОБА_4 , матері позивача. Натомість, належних, достатніх та допустимих доказів утримання позивачем свого сина у вказаний період, який був би підставою для звільнення його від сплати від аліментів та їх перерахунку (з врахуванням сплаченої суми аліментних платежів лютому 2026 р. та наявної заборгованості), суду не надано.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Суд, із урахуванням наведених норм матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши подані сторонами докази, беручи до уваги те, що позивач не довів підстав позову про звільнення від сплати аліментів, йому в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки у задоволенні позову позивачу відповідно в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору та правової допомоги стягненню з відповідача не підлягають відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 1-18, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Козятинської міської ради про припинення стягнення аліментів, звільнення від заборгованості та стягнення аліментів з матері відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 24.07.2026 р.

Суддя: О.А. Дурач