Рішення № 138523402, 24.07.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3003/26

№ 2/688/2115/26

Рішення

Іменем України

24 липня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі головуючої судді Цідик А.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Романової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про захист прав споживачів і стягнення майнової та моральної шкоди,

встановив:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про захист прав споживачів і стягнення майнової та моральної шкоди, посилаючись на те, що 30 березня 2026 року між нею та ТОВ «Нова Пошта» було укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлення, що підтверджується експрес-накладною №59001614202715.

Відправлення було передане для перевезення через ТОВ «Нова Пошта» відділення №3 м. Шепетівка Хмельницької області, місце доставки відділення 332 м. Київ, оголошена вартості 500 грн, очікувана дата доставки - 31.03.2026 року. Вміст відправлення: дерматоскоп ILLUCO IDS -1100, вартість якого згідно видаткової накладної №16 від 03.02.2023 року становить 39690 грн. Дермотоскоп потребував планового сервісного огляду у Service LORAN, який є єдиним сервісним центром для обслуговування дермотоскопів.

За умовами Публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень ТОВ «Нова пошта» діє як експедитор, який зобов`язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення й надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення, а замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором. Відправленням є вантаж, документи або інше майно залежно від того, що вказується у відповідній експрес-накладній та передається відправником експедитору для надання послуг з організації перевезення відправлень.

Відповідач порушив свої зобов`язання та поштове відправлення не доставлено адресату та втрачено.

Перевізник несе відповідальність за втрату вантажу, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. У відповіді на її претензію, відповідачем визнано факт втрати відправлення по експрес-накладній та запропоновано відшкодування, що дорівнює оголошеній вартості відправлення, але не більше ніж фактична вартість вкладення та запропонована компенсація 500 грн.

Вказана сума жодним чином не покриває реальну вартість втраченого майна, а також не компенсує збитки, завдані неякісним сервісом та завдану їй моральну шкоду.

Неправомірними діями відповідача, які виразилися у втраті її майна та неналежному виконанні професійних обов`язків, їй було завдано значної моральної шкоди.

Позивачка є лікарем дерматовенерологом та працює в КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня». Втрачений відправленням Дерматоскоп був її необхідним та важливим робочим інструментом. Це спеціальний оптичний прилад, який використовується для безінвазивного, багаторазового збільшення ділянок шкіри та її глибоких шарів. У медицині він є незамінним стандартом для виявлення небезпечних онкологічних захворювань, таких як меланома, на самих ранніх стадіях. Втрачений Дерматоскоп був придбаний нею особисто за власні кошти та використовувався для безкоштовного огляду пацієнтів.

До впровадження нею дермоскопічних оглядів в КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня» такі огляди не проводилися і у зв`язку із втратою інструменту нею було втрачено можливість діагностувати онкологічні шкірні захворювання безпосередньо під час оглядів.

Внаслідок протиправної недбалості відповідача позивачка була позбавлена можливості використовувати можливості для належного лікування та раннього діагностування захворювань шкіри для людей які вкрай цього потребують.

Протягом тривалого часу позивач перебувала у стані постійного стресу, сильного душевного хвилювання та тривоги через неможливість повноцінно працювати й забезпечувати себе. Порушення її звичного та нормального ритму життя також пов`язане з вимушеною необхідністю витрачати значну кількість робочого та особистого часу на спроби розшукати інструмент, численні телефонні дзвінки на гарячу лінію відповідача, візити до відділень та складання претензій. Враховуючи глибину її душевних страждань, завдану моральну шкоду вона оцінює у 10 000 гривень.

На підставі викладеного, просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» на її користь шкоду розмірі 500 грн компенсації втраченого відправлення, 80 грн вартості послуг доставки, штраф за Публічним договором у розмірі 121,15 грн, моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Позивач у судове засідання не з`явилася, направила суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, направив суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. У відзиві на позов зазначив, що 30 березня 2026 року між сторонами було укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлення (експрес-накладна №59001614202715), який за своєю правовою природою є публічним договором приєднання. Відповідно до пункту 4 Правил надання послуг поштового зв`язку Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», затверджених наказом директора ТОВ «Нова пошта» №514 від 16.04.2025 р. (далі Правила), послугою поштового зв`язку, яку надає Оператор, є послуга пересилання реєстрованих поштових відправлень з оголошеною цінністю. Правила розміщені у вільному доступі на офіційному сайті відповідача, а факт оформлення відправлення позивачем підтверджує її погодження з умовами цього договору в цілому, включно з умовами про межі відповідальності оператора.

Позивач не оскаржує факт погодження з Правилами та не заперечує, що оформлення відправлення відбувалося на умовах, визначених оператором заздалегідь і оприлюднених публічно.

Відповідач не заперечує факт втрати відправлення за експрес-накладною №59001614202715 та підтверджує це своїм листом №04288 від 20.05.2026, копія якого додана позивачем до позовної заяви. У зазначеному листі відповідач визнав втрату відправлення та повідомив про готовність компенсувати оголошену цінність у розмірі 500,00 грн за умови подання позивачем заяви-претензії за встановленою формою із зазначенням платіжних реквізитів та реєстраційного номера облікової картки платника податків. Додані до позовної заяви докази не містять підтвердження подання позивачем такої заяви-претензії за встановленою формою, а містять лише переписку в чаті служби підтримки, яка не є претензією у розумінні пункту 69 Правил.

Отже, станом на момент звернення до суду відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відшкодування, а очікував на дотримання позивачем встановленої договором процедури для здійснення виплати.

Відповідно до пункту 20 Правил оголошена цінність відправлень встановлюється відправником самостійно. Відповідно до пункту 67 Правил, у разі втрати оператором відправлення після приймання його до пересилання, оператор повертає вартість послуг, сплачену клієнтом згідно з відповідною експрес-накладною, і відшкодовує суму, що дорівнює оголошеній вартості відправлення, але не більше ніж фактична вартість вкладення.

Як вбачається з наданої позивачем копії електронної експрес-накладної №59001614202715, оголошена цінність відправлення була визначена самою позивачкою у розмірі 500,00 грн, а вміст відправлення описаний відправником як «Побутові речі», а не як медичне обладнання. Позивач, як фахівець, що придбала дороговартісний прилад (за її твердженням - вартістю 39 690,00 грн), мала можливість зазначити дійсну вартість вкладення під час оформлення відправлення та скористатися відповідним підвищенням оголошеної цінності, що прямо передбачено Правилами, проте свідомо визначила її на рівні 500,00 грн.

За таких обставин межі матеріальної відповідальності відповідача за втрату відправлення прямо визначені умовами договору та власними діями позивача під час його укладення, а вимога про стягнення суми, яка не ґрунтується на оголошеній цінності, суперечить пункту 67 Правил та статті 924 Цивільного кодексу України в частині меж договірної відповідальності перевізника (експедитора).

Щодо вимоги про стягнення 80,00 грн вартості послуг доставки, то відповідач не заперечує проти цієї вимоги, оскільки пункт 67 Правил прямо передбачає повернення клієнту вартості послуг, сплаченої за відповідною експрес-накладною, у разі втрати відправлення.

Відповідно до пункту 69 Правил, штраф у розмірі 29,87% від суми відшкодування сплачується оператором додатково до суми відшкодування лише у разі, якщо за результатами розгляду претензії клієнта-фізичної особи оператор самостійно, у позасудовому порядку, визнає свою вину у втраті відправлення. Оскільки належно оформлена заява-претензія, розгляд якої є передумовою для нарахування такого штрафу, позивачем подана не була, а спір натомість переданий на розгляд суду, підстави для застосування пункту 69 Правил станом на дату подання позову відсутні.

Крім того, розрахунок штрафу, наведений позивачем (121,15 грн), не відповідає формулі, встановленій пунктом 69 Правил: 29,87% від оголошеної цінності 500,00 грн становить 149,35 грн, а не 121,15 грн. Розбіжність у розрахунку позивачем не пояснена та не підтверджена, що додатково свідчить про необґрунтованість цієї вимоги.

Відповідач звертає увагу суду на те, що саме дії позивача під час оформлення відправлення, а саме зазначення недостовірного опису вкладення «Побутові речі» замість дерматоскопа та визначення оголошеної цінності на рівні 500,00 грн замість дійсної вартості приладу, позбавили відповідача можливості вжити підвищених заходів обережності щодо цінного вкладення (зокрема, застосувати додаткові послуги пакування, контролю поштучної передачі або підвищеного страхування), що є істотним при оцінці ступеня вини відповідача та співвідношення поведінки обох сторін.

Заявлені позивачем страждання, пов`язані з неможливістю здійснювати професійну діяльність та потенційною втратою доходу, за своєю правовою природою є вимогою про відшкодування непрямих збитків/упущеної вигоди, а не моральної шкоди у розумінні статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому пункт 75 Правил прямо передбачає, що оператор не несе відповідальності за непрямі збитки або втрачену вигоду клієнта, і ця умова договору не оскаржується позивачем.

Заявлений розмір моральної шкоди у двадцять разів перевищує оголошену цінність втраченого відправлення та не підтверджений жодними об`єктивними доказами (висновками лікаря, довідками про звернення за психологічною допомогою тощо), а ґрунтується виключно на суб`єктивних поясненнях самої позивачки. За таких обставин вимога про стягнення моральної шкоди у заявленому розмірі не підлягає задоволенню, а в разі встановлення судом підстав для її часткового задоволення - підлягає суттєвому зменшенню з урахуванням вимог розумності та справедливості, а також ступеня вини кожної зі сторін у виникненні негативних наслідків.

У відповіді на відзив позивач зазначила, що 16 квітня 2026 року нею було направлено на адресу відповідача претензію щодо втрати відправлення та відшкодування завданих збитків, щодо поштового відправлення за накладною №59001614202715 від 30.03.2026, яке було передане для перевезення через ТОВ «Нова Пошта» відділення №3. Вказана претензія була отримана відповідачем 28.04.2026 та на яку 20.05.2026 за №04288 відповідачем було направлено відповідь, що міститься в матеріалах справи. Факт втрати відправлення визнається відповідачем. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та вирішити питання відшкодування судових витрат.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26.06.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 20.07.2026. 14.07.2026 до суду надійшов відзив на позов. 17.07.2026 до суду надійшла відповідь на відзив.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 30 березня 2026 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Нова Пошта» було укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлення, що підтверджується експрес-накладною №59001614202715.

Відправлення було передане для перевезення через ТОВ «Нова Пошта» відділення №3 м. Шепетівка Хмельницької області, місце доставки відділення 332 м. Київ, оголошена вартості 500 грн, очікувана дата доставки - 31.03.2026.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є публічним договором приєднання. Відповідно до пункту 4 Правил надання послуг поштового зв`язку Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», затверджених наказом директора ТОВ «Нова пошта» №514 від 16.04.2025 р. (далі Правила), послугою поштового зв`язку, яку надає оператор, є послуга пересилання реєстрованих поштових відправлень з оголошеною цінністю. Правила розміщені на офіційному сайті відповідача.

Відповідач не заперечує факт втрати відправлення ОСОБА_1 за експрес-накладною №59001614202715 та підтверджує це своїм листом №04288 від 20.05.2026, копія якого міститься в матеріалах справи.

16 квітня 2026 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію щодо втрати відправлення та відшкодування завданих збитків, щодо поштового відправлення за накладною №59001614202715 від 30.03.2026, яке було передане для перевезення через ТОВ «Нова Пошта» відділення №3. Вказана претензія була отримана відповідачем 28.04.2026 та на яку 20.05.2026 за №04288 відповідачем було направлено відповідь, в якій відповідач запропонував позивачу компенсацію суми у розмірі оголошеної цінності відправлення 500 грн після подання претензії на бланку товариства із зазначенням платіжних реквізитів та реєстраційного номеру картки платника податків для перерахування коштів. Відповідач вказав, що бланк претензії міститься на офіційному сайті компанії, або за відповідним посиланням.

Отже, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо надання послуг перевезення вантажу, проте під час перевезення майно позивача було втрачено.

4. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 909 ЦК України закріплено загальне визначення договору перевезення вантажу: за цим договором одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

5. Оцінка суду.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. Згідно із п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послугою вважається діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України містить правову норму, відповідно до якої перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (ч. 1 ст. 908 ЦК України). Так, за договором перевезення вантажу, відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України, одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Верховний Суд у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 907/603/17 зазначив, що ст. 924 ЦК України передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Умови надання послуг з організації перевезення відправлень ТОВ «Нова Пошта» визначені його Публічним договором.

Прийняття зобов`язань ТОВ «Нова пошта» починається з прийняття відправлення для надання послуг, що оформляється експрес-накладною. З моменту отримання товарно-матеріальних цінностей, відповідач повинен був забезпечити збереження відправлення з моменту його прийняття для надання послуг до моменту його видачі одержувачу.

Відповідно до пункту 67 Правил, у разі втрати оператором відправлення після приймання його до пересилання, оператор повертає вартість послуг, сплачену клієнтом згідно з відповідною експрес-накладною, і відшкодовує суму, що дорівнює оголошеній вартості відправлення, але не більше ніж фактична вартість вкладення.

Відповідно до пункту 69 Правил у разі, якщо за результатами розгляду претензії клієнта-фізичної особи (крім фізичної особи-підприємця) оператор самостійно, у позасудовому порядку визнає свою вину у втраті чи пошкодженні відправлення, або затримці пересилання, він зобов`язується додатково до суми відшкодування сплатити замовнику штраф в розмірі 29,87 % від суми відшкодування.

Як передбачено статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 82 ЦПК України, ті обставини, що відповідачем втрачено відправлення позивача за експрес-накладною №59001614202715 оголошеною вартістю 500 гривень, як і те, що відповідач у позасудовому порядку визнав свою вину у втраті відправлення, доказуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, відповідач має відшкодувати шкоду позивачу за втрату майна позивача у розмірі оголошеної вартості відправлення 500 грн, вартість послуги відправлення 80 грн, а також моральну шкоду, та сплатити штраф відповідно до пункту 69 Правил, який в межах заявлених вимог становить 121,15 грн.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру моральної шкоди, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі і розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин зокрема, стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц зазначила, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або договором, та підлягає стягненню на підставі статей 16, 23 ЦК України і статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Враховуючи душевні страждання позивача, спричинені втратою її майна, тривалість порушення прав позивача, який є споживачем, зусилля, які здійснені позивачем для захисту порушеного права, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, а також того, що моральна шкода не є способом збагачення, суд дійшов висновку про стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000 грн, що є достатньою сатисфакцією.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження наявності витрат на професійну правничу допомогу позивач разом з відповіддю на відзив, тобто до закінчення судових дебатів у справі, надала суду договір про надання правничої допомоги від 11.06.2026, ордер на представництво її інтересів в суді адвокатом Шевчук О.С., акт приймання-передачі виконаних робіт з надання правничої допомоги від 16.07.2026, за якими вартість послуг адвоката становить 4000 грн і складається з підготовки та виготовлення позовної заяви, вивченні відзиву на позов, виготовлення відповіді на відзив тощо.

Суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є співмірним складності справи, ціні позову та виконаних адвокатом дій при наданні правничої допомоги.

Оскільки позов задоволено частково - на 53,3 %, витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2132 грн.

Керуючись ст. 82, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 23, 909, 924 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про захист прав споживачів і стягнення майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» на користь ОСОБА_1 шкоду за втрату відправлення 500 грн, вартість послуги відправлення 80 грн, штраф - 121,15 грн, моральну шкоду в сумі 5000 грн, а всього 5 701,15 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 2132 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» в дохід держави судовий збір в сумі 1331 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (Столичне шосе, 103, корп. 1, пов. 9 м. Київ, ЄДРПОУ 31316718)

Суддя Алла ЦІДИК