Рішення № 138523371, 24.07.2026, Чемеровецький районний суд Хмельницької області

№ справи687/696/26

№2/687/600/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року селище Чемерівці

Чемеровецький районний суд Хмельницької області

в складі судді Горобець Н.О.,

справа № 687/696/26;

сторони та інші учасники справи:

позивач ТОВ «ФК «Солвентіс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (письмове провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У червні 2026 року Товариство з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (далі - ТОВ «ФК «Солвентіс») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши, що 10.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (далі - ТОВ «Сіроко Фінанс») та ОСОБА_1 було укладено договір позики №363225, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 5500,00 грн, які останній зобов`язувався повернути у встановлений строк та сплатити проценти за користування ними.

23.07.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено Договір факторингу № 23072025, згідно з умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Солвентіс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Солвентіс» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржниківв тому числі за договором про позики №363225 від 10.02.2025 року.

З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача 17182,65 грн заборгованості, з яких 5376,25 грн - заборгованість за тілом кредит, 806,40 грн - заборгованість за процентами, 11000,00 грн - заборгованість по штрафам, а також судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідач відзиву до суду не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Представник позивача, разом з поданням позовної заяви подав також клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Чемеровецького районного суду від 30.06.2026 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» надати суду виписку по картковому рахунку, відкритомуна ім`я ОСОБА_1

24.07.2026 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення суду по суті заявлених вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

10 лютого 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 363255 (далі - Договір). Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника V1h7i3, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, про що свідчить п.30 Договору «Юридичні адресита реквізитисторін».

Відповідно до п. 2.1 Договору сума позики 5500,00 грн. Строк позики/строк договору 15 днів (п. 2.2).

Процентна ставка (фіксована) 0,01% в день, діє протягом строку договору, визначеного п.п. 2.2 п. 2 Договору.

Комісія 12,61% від суми позики, визначеної п.п.2.1 п.2 Договору, що складає 693,55 грн.

Дата надання позики 10.02.2025 року. Дата повернення позики 24.02.2025 року. Денна процентна ставка/день 0,85%. Проценти за понадстрокове користування позикою 5,00% в день. Пеня 5,00% в день. Орієнтована реальна річна процентна ставка 2184,30%. Орієнтовна загальна вартість кредиту 6201,25 грн.

Згідно п. 30 «Юридичні адреси та реквізити сторін» вказаний номер електронного платіжного засобу ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

Відповідно до копії платіжної інструкції № 5ae65c1e-054b-4c7a-aa9f-d8de260fe0aa ТОВ «Сіроко Фінанс» 10.02.2025 перерахувало ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 , 5500,00 грн.

Повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 17.07.2026 року та випискою по банківській карті № НОМЕР_2 за 10.02.2025 року підтверджується, що на ім`я ОСОБА_2 емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 , на яку 10.02.2025 зараховано 5500,00 грн.

23 липня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено Договір факторингу № 23072025, згідно з умовами якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Солвентіс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Солвентіс» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 23072025 від 23.07.2025 року, в реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 363225, сума заборгованості за основною сумою боргу - 5376,25 грн, сума заборгованості за процентами 806,40 грн, сума заборгованості по пені 11000,00 грн, загальна сума заборгованості 17182,62грн.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Стосовно правонаступництва за борговими зобов`язаннями.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не оспорюється факт переходу прав грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Солвентіс» за договором надання кредиту № 363225, укладеним 10.02.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 .

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Сіроко Фінанс» 10.02.2025 було укладено договір позики № 363225 (в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Відповідно до умов договору ТОВ «Сіроко Фінанс» надало відповідачу кошти в сумі 5500,00 грн строком на 15 днів до 24.02.2025 року (включно), а останній зобов`язувався повернути кошти та сплатити проценти за користування ними.

10.02.2025 року кредитні кошти в сумі 5500,00 грн були перераховані відповідачу. Отже, факт отримання відповідачем коштів в сумі 5500,00 грн у ТОВ «Сіроко Фінанс» суд вважає доведеним, крім цього зазначена обставина не заперечується відповідачем.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, заборгованість складається із основного боргу 5376,25 грн, процентів 806,40 грн, пені 11000,00 грн, а всього 17182,65 грн.

Здійснений позивачем розрахунок свідчить, що проценти нараховані за період з 10.02.2025 по 13.05.2025, що свідчить про те, що нараховувались вони і після визначеного періоду кредитування, що не відповідає умовам Договору.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, сторонами погоджено строк його дії до 24.02.2025 року. До вказаного строку сторони передбачили і право нараховувати проценти за користування кредитом.

Також в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 договору позики №363225 від 10.02.2025 року, сторони обумовили, що протягом строку дії договору (з 10.02.2025 року по 24.02.2022 року) загальний розмір процентів становив 7,70 грн.

Позивачем не надано суду доказів того, що позичальником було погоджено продовження строку користування кредитом

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за процентами нарахованими поза межами строку дії кредитного договору, тобто у період з 25.02.2025 року по 13.05.2025 року є безпідставними

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювалися платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитом на загальну суму 2016,40 грн, з яких 123,75 грн зараховано в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, 1199,10 грн - в рахунок погашення заборгованості по процентам, 693,55 грн - в рахунок погашення заборгованості по комісії.

Крім того,10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року по справі № 204/224/21 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21, та вказав, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи слідує, що умовами кредитного договору, передбачено нарахування комісії за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 12,61% від суми кредиту та становить 693,55 грн.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлені комісії. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемною, внаслідок чого зараховані 693,55 грн в рахунок погашення заборгованості за комісією за надання кредиту, слід віднести в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, станом на 24.02.2025 року заборгованість за кредитом становила 5122,70 грн, з яких 5122,70 грн - заборгованість за тілом кредиту (5500,00-377,30 кошти зараховані в рахунок погашення заборгованості за комісією), 0,00 грн заборгованість за процентами.

Після закінчення строку дії договору, а саме 03.03.2025 та 18.03.2025 відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитом на загальну суму 1631,40 грн, отже загальний розмір заборгованості становить 3491,30 грн (5122,70-1631,40), які підлягають стягненню в примусовому порядку.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 11000,00 грн, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахована пеня підлягає списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

За таких обставин, позовна заява ТОВ «ФК «Солвентіс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 3491,30 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Розподіл судових витрат.

При розподілі судових витрат по сплаті судового збору, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Позов заявлено з ціною 17182,65 грн. та задоволено на суму 3491,30 грн, тобто на 20,32 % (3491,30х100:17182,65). Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 541,00 грн (2662,40х20,32%) та витрати на правничу допомогу в сумі 1219,20 грн (6000,00х20,32%).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-286 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 3491 (три тисячі чотириста дев`яносто одну) гривню 30 коп. заборгованості за договором позики № 363225 від 10 лютого 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір в сумі 541 (п`ятсот сорок одну) гривню 00 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 1219 (одна тисяча двісті дев`ятнадцять) гривень 20 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», місцезнаходження: 07406, Київська область м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Н.О. Горобець