Рішення № 138522434, 27.07.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12209/25

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,

представника позивача - Іванчихіна С.І.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року КП «Київтеплоенерго» звернулось до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01.11.2021 позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

Відповідач від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 від послуг з ТЕ/ПГВ у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялась. Відповідачка у порушення вимог чинного законодавства у сфері комунальних послуг своєчасно не сплачувала за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість.

Згідно останньої редакції позовних вимог від 13.05.2026 позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість, яка утворилася станом на 31.05.2025, і складає 92635,31 грн., з яких заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 8139,32 грн.; інфляційна складова боргу у розмірі 2465,56 грн., три відсотки річних у розмірі 596,89 грн.; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 6803,43 грн.; інфляційна складова боргу у розмірі 2 118,48 грн., три відсотки річних у розмірі 512,84 грн.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення в розмірі 8 146,71 грн.; інфляційна складова боргу у розмірі 2 624,30 грн., три відсотки річних у розмірі 672,58 грн.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 1 130,97 грн.; інфляційна складова боргу у розмірі 624,10 грн., три відсотки річних у розмірі 169,20 грн.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 32 566,69 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 4 295,79 грн., три відсотки річних у розмірі 1 019,58 грн., пеню у розмірі 1 240,46 грн.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 15 579,80 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 2 287,02 грн., три відсотки річних у розмірі 543,60 грн., пеню у розмірі 661,42 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 39,89 грн..

Посилаючись на наявність заборгованості, позивач просив стягнути її з відповідача, а також судові витрати.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 12 серпня 2025р. було відкрито спрощене провадження у даній справі.

1 грудня 2025 від відповідачки надійшов Відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти стягнення заборгованості, відповідачка ОСОБА_1 просила врахувати, що вона стала власницею даної квартири лише у 2023р. До цього періоду власницею квартири була її мати ОСОБА_2 , яка у спірний період, коли утворилася заборгованість, мала також прізвище ОСОБА_3 . Відповідачка зазначала, що вже існує рішення суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_1 не повинна нести відповідальність за боргами, які утворилися за період, коли власницею квартири була її мати.

Від представника відповідачки неодноразово подавалися додаткові пояснення, суть яких зводилась до того, що власницею квартири була мати відповідачки та ОСОБА_1 не є належним відповідачем у даній справі, а тому, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Крім того, 4 грудня 2025р. від представника відповідачки надійшла заява про стосуватися наслідків впливу строку позовної давності.

У судовому засіданні 20 березня 2026р. до матеріалів справи було долучено копію рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021р. у справі за позовом Комунального підприємства «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, з якого вбачається, що даним рішенням з матері відповідачки було стягнуто заборгованість за гарячу воду та теплопостачання за період до 1 липня 2017р.. Зважаючи на встановлені у судовому засіданні обставини, а саме - наявність судового рішення про стягнення заборгованості за послуги, які надавалися у квартиру АДРЕСА_1 , суд оголошував перерву по справі для надання можливості представнику позивача уточнити позовні вимоги.

13 травня 2026р. представник позивача подав заяву, якою зменшив розмір позовних вимог, виключив вимоги, які охоплювали період до 1 травня 2018р., адже щодо даного періоду існувало рішення суду про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 . Згідно заяви від 13 травня 2026р. представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 92635.31 грн.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви в редакції від 13 травня 2026р. підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі та стягнути заборгованість із відповідачки. Звертав увагу суду на те, що сама по собі та обставина, що відповідачка стала власницею квартири лише у 2023р., не спростовує її обов`язку сплачувати за комунальні послуги, які надавалися у дану квартиру у період, коли вона ще не була власницею квартири, втім була зареєстрована в даній квартирі.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що стала власницею квартири лише в 2023р., а відтак, не повинна нести відповідальність за боргами, які нараховувалися за комунальні платежі за попередні періоди. Звертала увагу суду на те, що позивач вже звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за комунальні послуги за попередній період, при цьому не зазначав її відповідачем. Вважає, що якби позивач мав до неї претензії як до зареєстрованої особи, то позивався б ще тоді, коли подавав позов до її матері.

Представник відповідачки просив справу розглянути без його участі.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з вересня 1995 року.

КП «Київтеплоенерго» є правонаступником ПАТ «Київенерго», визначено обов`язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно Закону України № 1198-VІІ від 10.04.2014 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 01.08.2018 року.

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Відтак з 01.05.2018 року надання послуг з постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».

Правовідносини з постачання теплової енергії та гарячої води між постачальною організацією та споживачем (фізичною особою) починаючи з 01.11.2021 року здійснюється на підставі Постанови КМУ від 11.12.2019 року №1182 «про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постанови №830 « Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії від 21.08.2019 року.

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Відповідно до норм ЦК України встановлено, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).

Тому виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, п. п. 18, 20, 30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з п.21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.

Згідно з п.30 Правил, споживач зобов`язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Встановлено, що відповідачка у порушення вимог чинного законодавства у сфері комунальних послуг своєчасно не сплачувала за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31.05.2025 включає заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 8139,32 грн за період з 1 липня 2017 р. до 01.05.2018 р.; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 6803,43 грн.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення в розмірі 8 146,71 грн.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 1 130,97 грн.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 32 566,69 грн.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 15 579,80 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 39,89 грн..

На заборгованість з оплати перелічених послуг позивач нарахував 3% річних та інфляційне збільшення боргу.

Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вирішуючи питання про те, чи можливе стягнення 3% річних та інфляційне збільшення боргу, суд керується таким.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції. Основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій. Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309.

Отже, законодавець на рівні акту Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3% річних, і такі положення до внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.

За таких обставин, інфляційні втрати та 3% річних не підлягали б стягненню з відповідачки за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року.

Втім, вбачається, що позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних за період з 1 січня 2024 року по 31.05.2025, тобто, за період, коли їх нарахування не обмежувалося та ґрунтувалося на вимогах закону. Відтак, стягнення інфляційних втрат та 3% річних з відповідачки ОСОБА_1 відповідатиме закону.

Крім того, відповідно до ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Позивач нарахував пеню на заборгованість у зв`язку з несвоєчасним внесенням платежів. Як вбачається з розрахунків пені, вона нараховувалася з лютого 2024 року, коли обмеження її нарахування у зв`язку з воєнним станом вже не діяли. Розрахунки пені спростовані не були, а тому вимоги про її стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а з відповідачки слід стягнути:

- заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 8139,32 грн. за період з 1 липня 2017 р. до 01.05.2018 року;

- інфляційну складову боргу у розмірі 2465,56 грн., три відсотки річних у розмірі 596,89 грн.;

- заборгованість за спожиті з 1 липня 2017 р. до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 6803,43 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 2 118,48 грн., три відсотки річних у розмірі 512,84 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення в розмірі 8 146,71 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 2 624,30 грн., три відсотки річних у розмірі 672,58 грн.;

-заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 1 130,97 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 624,10 грн., три відсотки річних у розмірі 169,20 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 32 566,69 грн.;

-інфляційну складову боргу у розмірі 4 295,79 грн., три відсотки річних у розмірі 1 019,58 грн., пеню у розмірі 1 240,46 грн.;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 15 579,80 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 2 287,02 грн., три відсотки річних у розмірі 543,60 грн., пеню у розмірі 661,42 грн.;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 39,89 грн.., а всього стягнути 92635,31 грн.

Доводи відповідачки про те, що вона є лише зареєстрованою особою у квартирі, а право власності на квартиру набула лише 16.11.2023 р., а тому не повинна сплачувати за комунальні послуги за період до листопада 2023 року, суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Аналіз наведених положень закону вказує на те, що позивач має право вимагати виконання обов`язку щодо сплати житлово-комунальних послуг як від власника квартири, так і від будь-якої іншої особи, яка зареєстрована або проживає у житлі власника, адже така особа на рівні з власником користується усіма житлово-комунальними послугами.

Таким чином, оскільки відповідачка зареєстрована у вищезазначеній квартирі, вона має нести відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Щодо застосування строків позовної давності. Позивач звернувся до суду з позовом 12.08.2025 року.

Згідно розрахунків позивача, заборгованість відповідачці нарахована на період з 1 липня 2017 року.

Спірні правовідносини виникли з приводу несплати відповідачкою наданих позивачем житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання квартири.

Велика Палата Верховного Суду у постанові ВП ВС від 07.07.2020 №712/8916/17 (14-448цс19) зазначила, що «розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції, що була чинною впродовж періоду, за який позивач просить стягнути заборгованість). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то, як правильно вказали суди попередніх інстанцій, перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що суд першої інстанції, розраховуючи інфляційні втрати, правильно вказав, що платіж за квітень відповідачка мала внести до 20 травня відповідного року. Однак для розрахунку заборгованості власне за послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання квартири суди не взяли до уваги нормативно визначений термін внесення відповідних платежів, а тому неправильно визначили день, з якого настало прострочення відповідачки за кожним місячним платежем. З огляду на те, що у позивача з відповідачкою є фактичні договірні відносини, тобто не визначений інший, ніж встановлений у пункті 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення термін внесення платежів, саме з 21 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем».

Відповідно до Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02.04.2020, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID -19, спричиненої коронавірусом 8АЯ8-СоУ-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України скасовано карантин.

Водночас, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки, сплив якої припадав на карантин, який скасований під час дії воєнного стану, продовжена до закінчення дії воєнного стану.

Тобто, після застосування загальної позовної давності, періодом нарахування та стягнення заборгованості з відповідачки за послугу є період з 1 квітня 2017 року.

Отже, заборгованість за житлово-комунальні послуги може бути стягнена з відповідачки за період з 1 квітня 2017 року. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути заборгованість, яка утворилася за період з 1 липня 2017 року. Тобто, увесь період, за який позивач просить стягнути заборгованість, охоплюється позовною давністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №38176 від 24.06.2025 р. про сплату судового збору у сумі 3 028,00 грн, який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» 92 635,31 грн. заборгованості та 3028,00 грн. судового збору, а всього стягнути 95 663,31 грн. (дев`яносто п`ять тисяч шістсот шістдесят три гривні 31 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне найменування сторін:

Позивач:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421, p/p№ НОМЕР_1 в ТВБВ №10026/020 філія - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «ОЩАДБАНК», МФО 322669).

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 .

Суддя Т. В. Войтенко