Ухвала суду № 138521903, 22.07.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/784/26

Провадження № 1-кп/354/139/26

У Х В А Л А

22 липня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.5 ст.407 КК України,-

в с т а н о в и в:

У провадженні Яремчанського міського суду Івано_Франківської області перебуває вказане кримінальне провадження.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року призначено судовий розгляд вказаного кримінального провадження та продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою ддо 00 год. 00 хв. 07.08.2026 із визначенням застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 99840,00 грн.

Прокурор ОСОБА_3 22.07.2026 подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 днів. В обґрунтування даного клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 08.06.2026 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, із можливістю внесення застави у розмірі 99840,00 гривень з утриманням його у ДУ «Івано-Франківській установі виконання покарань» №12, строк якого спливає 07.08.2026. Водночас на даний час наявні підстави для продовження вказаного запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, що стали підставою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились та продовжують існувати. Так існує обґрунтований ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України (переховування від органу досудового розслідування та суду), який полягає в тому, ОСОБА_4 раніше не судимий, проте обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.307 КК України, які відповідно до ч.5 ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, та за вчинення яких передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років та від шести до десяти років з конфіскацією майна, а також кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Тому обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, може переховуватися від суду з метою уникнення покарання.

Також сторона обвинувачення вважає, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може чинити незаконний вплив на свідків у даному кримінальному провадженні щодо зміни ними наданих показань, так як обвинуваченому відомо кому він збував наркотичні засоби, що вказує на наявність ризику, визначеного у п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Окрім цього, існує ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчинених злочинів може умисно симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду та тим самим перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

У разі обрання іншого менш суворого запобіжного заходу ОСОБА_4 також може продовжити вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із ухиленням від військової служби, а отже продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Наявність зазначених ризиків обгрунтовує неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки останній не зможе належним чином забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Враховуючи наявність зазначених ризиків, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, вимоги ч.8 ст.176 КПК України, прокурор просив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити та визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 99840,00 грн та у разі її внесення покласти на обвинуваченого наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: наступного робочого дня після звільнення з-під варти з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою продовження проходження військової служби у визначеній військовій частині; прибувати за першим викликом до прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби; утриматися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просила у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити, посилаючись на те, що воно не відповідає вимогам ст.177 КПК України, а наведені ризики є необгрунтовані та не підтверджені належними доказами. На даний час у кримінальному провадженні зібрані усі докази, проведені експертизи, допитані свідки, а тому ризик впливу на них відсутній. Просила обрати обвинуваченому запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечив та просив обрати йому запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, зазначивши, що не має наміру переховуватись від суду чи впливати на свідків, а має намір повернутись на військову службу.

Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши подане клопотання та його мотиви, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до приписів ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Частиною першою ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тримання під вартою.

Згідно із положеннями ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Частиною п`ятою ст.199 КПК України визначено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

При вирішенні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Так, у п.219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 (заява №42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою (sinequanon) належності її продовжуваного тримання під вартою.

Суд враховує характер та тяжкість вчинених обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.307, ч.5 ст.407 КК України, які відповідно до ч.5 ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів та за вчинення яких передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до десяти років з конфіскацією майна; дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема те, що він одружений, на утриманні має одну неповнолітню дитину, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді кулеметник взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , військове звання старший солдат, однак 15.04.2024 самовільно залишив місце несення служби.

Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час продовжують існувати та є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може переховуватися від суду, чинити незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні, які на даний час не допитані у суді, а також обвинувачений може продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується, враховуючи те, що він самовільно залишив місце несення військової служби після чого вчинив кримінальні правопорушення, пов`язані із незаконним придбанням та збутом наркотичних засобів, у яких обвинувачується у даному провадженні, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що він обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів.

Наведене свідчать про те, що тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 є виправданим заходом, на даний час нових обставин, які б свідчили про зникнення або зменшення ризиків, які слугували підставою для застосування щодо нього вказаного запобіжного заходу, суду не представлено, що дає підстави для висновку про те, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, підтверджують, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

У зв`язку з цим клопотання захисника про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою не підлягає, оскільки аргументи сторони захисту, не спростовують встановлених судом вищенаведених ризиків.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи обвинуваченого, враховуючи положення ч.8 ст.176 КПК України, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів із визначенням розміру застави.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, розміру майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При визначенні обвинуваченому ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

За таких обставин, враховуючи конкретні обставини вчинених кримінальних правопорушень, вищенаведені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, його вік, стан здоров`я, сімейний та майновий стан, суд приходить до висновку про необхідність визначення йому розміру застави у межах, визначених ч.5 ст.182 КПК України, у розмірі 30 прожиткових мінімумів у сумі 99840,00 грн, який, на думку слідчого судді достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 331, 369, 371, 372, 392, 395 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 19 вересня 2026 року.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 коп. для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Івано-Франківській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647; Отримувач: ТУ ДСАУ у Івано-Франківській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача(МФО) 820172, номер рахунку (IBAN): UA158201720355259002000002265; призначення платежу застава за ОСОБА_4 за ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22 липня 2026 року.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-прибувати до суду за кожною вимогою;

-не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду;

-повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали для виконання в частині продовження запобіжного заходу - тримання під вартою направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення. Інші учасники мають право отримати її копію в суді.

Ухвала суду про продовження запобіжного заходу - тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, протягом п`яти днів з дня вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений 27 липня 2026 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_6