Ухвала суду № 138519932, 27.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3470/26

Провадження № 2/711/227/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.

за участі:

представника позивача адвоката Демиденко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-інвест-К» про зняття арешту, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Демиденко М.В., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії СА №1147046 від 03 квітня 2026 року, звернулась до суду з позовом до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, в якому просила зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою про накладення арешту б/н Головним слідчим управлінням СБУ, старшим слідчим в ОВС 4 відділу 1 управління ГСУ СБУ Мельниковичем Ю.В., реєстраційний номер обтяження 11986975 Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.12.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірна квартира була придбана у ТОВ «Житлобуд-інвест-К» (продавець) відповідно до договору купівлі-продажу від 17.05.2011р. чоловіком позивачки ОСОБА_2 (покупець), з яким вона перебувала у шлюбі з 1980 року. 25.10.2022р. чоловік позивачки помер і вона є спадкоємцем його майна. Натомість за спірною квартирою наявне обтяження у вигляді арешту майна, накладеного постановою слідчого ГСУ СБУ від 02.12.2011р., внаслідок чого позивачка не може отримати свідоцтво про право власності на спірну квартиру. Позивачка зазначає, що кримінальне провадження в рамках якого було накладено арешт на спірну квартиру №22013000000000097 від 12.04.2013р. було закрито постановою слідчого від 12.04.2013р. Натепер наявні відомості, що відповідне кримінальне провадження об`єднане з кримінальним провадженням №12017100000000601 від 31.05.2017р., яке перебуває в провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві. Відповідний арешт накладався з метою забезпечення належного виконання зобов`язань ТОВ «Житлобуд-інвест-К» за кредитними договорами №5-V від 25.02.2009р. та №7-V від 17.03.2009р. Натомість на момент накладення арешту спірна квартира вже не була об`єктом власності ТОВ «Житлобуд-інвест-К». Квартира перебуває під арештом тривалий час, а саме кримінальне провадження закривалося із скасуванням заходів його забезпечення, але дотепер питання про зняття арешту зі спірної квартири не вирішено. Тож позивачка стверджує про відсутність правових підстав для дії арешту на спірну квартиру.

Від відповідача на адресу суду не надходило заперечень проти позову у письмовому вигляді.

27.04.2026р. судом відкрито провадження у справі з визначення здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.06.2026р. від представника позивача надійшло клопотання про заміну відповідача, в якому зазначається, що належним відповідачем за позовом є ГУ НП у м. Києві, як юридична особа публічного права, а не його відокремлений підрозділ.

В судовому засіданні 23.06.2026р. представник позивача підтримала клопотання про заміну відповідача.

Натомість, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши додані до позовної заяви докази, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що об`єктом позову є квартира за адресою: АДРЕСА_2 (далі спірна квартира).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на спірну квартиру було зареєстроване 19.05.2011р. за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17.05.2011р., за яким така квартира була придбана ним у ТОВ «Житлобуд-інвест-К» /а.с. 17-20/.

В той же час за спірною квартирою наявне обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, що накладений постановою слідчого ГСУ СБУ від 02.12.2011р. на майно, яке належить ТОВ «Житлобуд-інвест-К».

Зі змісту ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.07.2021р. у справі №711/2411/21 вбачається, що відповідне обтяження було застосоване в рамках кримінального провадження №22013000000000097, яке було закрите постановою слідчого ГСУ СБУ від 12.04.2013р.

Натомість згідно листів СУ ГУНП у м. Києві кримінальне провадження №22013000000000097 було об`єднане з кримінальним провадженням №12017100000000601 від 31.05.2017р. і на теперішній час у ньому триває досудове розслідування, яке здійснюється слідчим відділом Шевченківського УП ГУНП в м. Києві /а.с. 24-25/.

Таким чином, предметом позову у даному випадку є скасування арешту на спірну квартиру, накладеного постановою слідчого кримінального провадження, що було розпочате на підставі КПК України 1960 року і яке дотепер незавершене.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, із цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (стаття 2 КПК України).

У частині першій статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною п`ятою статті 171 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Згідно із частиною першою статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частини третя та четверта статті 174 КПК України).

Зазначені вимоги співпадають з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України, згідно з якою, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.

Тобто, чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження. Разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020р. у справі № 727/2878/19 роз`яснено, що спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за КПК України 1960 року та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Натомість, якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 335/12096/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17 та від 07 листопада 2018 року у справі № 296/8586/16-ц).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За матеріалами справи судом встановлено, що на спірну квартиру накладено арешт на підставі постанови слідчого про накладення арешту на майно від 02.12.2011р., тобто за правилами КПК України 1960 року, а за наявною інформацією правоохоронних органів досудове розслідування у відповідному кримінальному провадженні не завершене та здійснюється СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві, а тому вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19, а також у постанові Верховного від 07.10.2022 у справі №755/16129/21.

Таким чином, обставини спірних правовідносин свідчать, що питання про звільнення спірної квартири з-під арешту необхідно вирішувати в порядку КПК України 2012 року , оскільки такий порядок є єдиним визначеним способом захисту права власності позивачки на спірну квартиру, арешт на яку було накладено в межах кримінального провадження, яке дотепер незвершене та триває.

Отже, наявність незакінченого кримінального провадження виключає можливість розгляду справи про звільнення майна з-під арешту за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

При цьому норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1 - 8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі.

Зважаючи на те, що провадження у справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і підлягає закриттю, то відсутня необхідність у вирішенні клопотання сторони позивача про заміну відповідача на належного, оскільки в контексті засад пропорційності вирішення такого клопотання не є необхідним та не відповідатиме вимогам раціональності та виправданості.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. 2, 19, п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України суд, -

у х в а л и в:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-інвест-К» про зняття арешту закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складений 23 червня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко