Ухвала суду № 138519926, 23.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/4539/25

Провадження № 2-п/711/1/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.,

за участі:

представника позивача Балінського Ю.М.

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.06.2025 року у справі №711/4539/25,

в с т а н о в и в:

30.06.2025р. судом ухвалено заочне рішення у справі №711/4539/25 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким суд задовольнив позов та стягнув із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за Кредитним договором б/н від 12.01.2024 року, станом на 21.04.2025 року, в загальній сумі 44 777,77 грн. та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

25.07.2025р. відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.06.2025р.

В обґрунтування таких вимог в заяві зазначено, що він відповідач не з`явився в судове засідання з розгляду справи з поважних причин, оскільки він не проживає за місцем реєстрації, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , тому, відповідно, і поштової кореспонденції, яка надходила за зазначеною адресою, він не отримував. А відслідковувати розміщені на веб-сайті суду оголошення в нього не було необхідності. Зазначена обставина не дозволила йому скористатися правами, передбаченими ст. 43 ЦПК України, та заперечити проти позову, з міркувань, які виникають під час судового розгляду. Окрім того, він був позбавлений права на подання відзиву на позовну заяву, в якому б зазначив про свої заперечення проти позову.

Також зазначає, що між ним та позивачем було досягнуто усної домовленості про те, що ним (відповідачем) буде здійснено погашення заборгованості за кредитним договором після прийняття Придніпровським районним судом м. Черкаси судового рішення у справі №711/3357/24 за його позовом до ОСОБА_2 про визнання торгівельного павільйону об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та стягнення на його користь грошової компенсації.

Окрім того, при досудовому ознайомленні із розрахунком заборгованості були виявлені розбіжності у сумах, оскільки ним (відповідачем) за період користування кредитним коштами, вносилися суми в рахунок погашення заборгованості, на що представником позивача було роз`яснено, що розрахунок уточниться та при наступному візиті буде наданий новий розрахунок.

Таким чином, під час зустрічі в травні 2025р. між ним та позивачем було досягнуто згоди щодо досудового врегулювання спору.

Також зазначає, що рішення у справі №711/3357/24 було ухвалене 02.06.2025р., однак відповідачка не погодилася із ним та оскаржила його до апеляційного суду.

Звертає увагу суду на те, що заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.06.2025р. не було встановлено обставин щодо досудового врегулювання спору.

Окрім того, він (відповідач) заперечує щодо суми, яка стягнута із нього заочним рішенням від 30.06.2025р., а тому справа має бути розглянута за участі сторін з метою узгодження суми заборгованості.

Тому, просить скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.06.2025р., а справу призначити до розгляду у порядку спрощеного або загального позовного провадження.

18.08.2025р. представником позивача Кіріченком В.М. до суду подано заяву відзив на заяву про перегляд заочного рішення, в якій останній просить відмовити в задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення від 30.06.2025р. Також зазначає, що відповідач активно користувався кредитними коштами, знімав кредитні кошти та частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитним коштами. При цьому, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору. Заходи досудового врегулювання спору позивачем не проводилися, оскільки законом не встановлена їх обов`язковість для спірних правовідносин. Тому посилання відповідача на справу №711/3357/24 є безпідставним, так як не має жодного відношення до розгляду поточної справи про стягнення заборгованості за кредитним договором. За таких підстав, просив відмовити відповідачу в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення від 30.06.2025р.

14.01.2026р. відповідачем до суду подане клопотання про долучення доказів, в якому останній просив приєднати до матеріалів справи копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №RC-TSHAZ69L3GXRKTRN1EI від 07.01.2026р. на суму 5 000 грн. Окрім того, в зазначеному клопотанні відповідач посилається на те, що в зв`язку зі сплатою ним у січні 2026р. на користь позивача платежу на погашення заборгованості за кредитним договором, розмірі його заборгованості, яка стягнута судовим рішенням зменшилася на 5 000грн., що в свою чергу є підставою для скасування заочного рішення. Також зазначає, що сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медитації на будь-якій стадії судового процесу, що може бути оформлено мировою угодою. Окрім того, він (відповідач) має намір здійснювати погашення заборгованості щомісячно частинами, оскільки окрім заборгованості перед позивачем, він має заборгованість зі сплати аліментів.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заяву про перегляд заочного рішення підтримав та просив її задовольнити, скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.06.2025 року, а справу призначити до розгляду в порядку спрощеного провадження.

В судовому засіданні представник позивача Балінський Ю.М. заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 30.06.2025р., пославшись на безпідставність доводів відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши зміст заяви про перегляд заочного рішення суду, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

За матеріалами справи судом встановлено, що копія заочного рішення суду від 30.06.2025р. направлялась відповідачу 01.07.2025р. засобами поштового зв`язку на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 Однак доказів вручення відповідачу заочного рішення суду матеріали справи не містять.

Разом з тим, відповідач 23.07.2025р. ознайомився із матеріалами справи та отримав копію заочного рішення суду, що стверджується власноручним підписом на заяві відповідача про ознайомлення із матеріалами справи /а.с. 75/.

Із завою про перегляд заочного рішення відповідач звернувся до суду 25.07.2025р., тобто в строк, визначений ч. 2 ст. 284 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Аналіз змісту ч. 1 ст. 288 ЦПК України свідчить, що обов`язковою підставою для скасування заочного рішення є наявність доказів, на які посилається відповідач, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Істотне значення для правильного вирішення справи докази мають тоді, коли вони свідчать про наявність обставин, які не були встановлені судом під час заочного розгляду справи і з їх урахуванням суд міг би прийняти інше рішення по суті справи або суттєво інакше його мотивувати.

Подібне тлумачення процесуальних норм обумовлене змістом засад змагальності цивільного судочинства, що полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У постанові від 22.09.2021р. у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Також Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона і заперечує інша. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №910/14452/20, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

За обставинами справи судом встановлено, що відповідач з поважних причин не з`явився до суду, оскільки фактично не отримував повістки про виклик до суду, враховуючи що судова повістка про виклик повернулася до суду без вручення відповідачу, а відтак був обмежений у праві висловити суду свої заперечення проти позовних вимог з поважних причин.

У заяві про перегляд заочного рішення відповідач, як на підставу для скасування заочного рішення посилається на те, що, між ним та позивачем проводилося досудове врегулювання спору, а відтак позивач, не враховуючи зазначене, безпідставно звернувся до суду із даним позовом. Окрім того, зазначає, що при досудовому врегулюванні спору, ним було виявлено розбіжність у розрахунках, тому вважає, що і надані суду розрахунки не були уточнені.

Натомість в даному випадку відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення суду від 30.06.2025р. не додано жодних доказів, які можуть вплинути на результат вирішення спору між сторонами по суті. Надана ж відповідачем квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №RC-TSHAZ69L3GXRKTRN1EI від 07.01.2026р. на суму 5 000 грн. не впливає на суть прийнятого заочного рішення, оскільки такий платіж здійснено уже після ухвалення судового рішення. Зазначений платіж має бути врахований позивачем при добровільному виконанні відповідачем судового рішення, або ж державним/приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення.

Разом з тим, зазначені відповідачем обставини щодо добровільного врегулювання спору, також не мають істотного значення для правильного вирішення справи, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо врегулювання спору у досудовому порядку, в зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом. Щодо невідповідності розрахунків позивача, які були при досудовому ознайомленні відповідача із такими розрахунками, то відповідачем не надано суду доказів того, що наданий до суду розрахунок заборгованості відповідача є ідентичним тому, який був при досудовому спілкуванні між сторонами. Окрім того, відповідачем і не доведено належними доказами, в чому саме полягає невідповідність такого розрахунку. В тому числі не надано доказів того, що відповідачем були сплачені в рахунок погашення заборгованості певні платежі, однак вони не були враховані позивачем. Також відповідачем не наданого і свого контррозрахунку.

В той же час ухвалюючи заочне рішення від 30.06.2025р. судом надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам та встановленим на підставі таких доказів обставинам спірних правовідносин.

В цьому контексті суд звертає увагу, що будь-яке судове рішення ґрунтується на встановлених судом обставинах спірних правовідносин, які суд встановлює на підставі доказів, наданих учасниками справи. Сутність процедури перегляду судом свого рішення, ухваленого в заочному порядку, полягає у переоцінці судом спірних правовідносин з урахуванням додаткових обставин, що встановлюються на підставі доказів, які наявні у відповідача, і які не були враховані судом при ухваленні заочного рішення, але мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Неналежна оцінка судом обставин справи не може бути підставою для перегляду заочного рішення, оскільки така оцінка здійснюється за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України). Неповне з`ясування судом обставин справи, на підставі вже досліджених судом доказів, або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування або зміни рішення суду в апеляційному порядку, а не для перегляду заочного рішення суду.

З огляду на те, що суду не надано доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, то підстави для задоволення заяви відповідача та скасування заочного рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3, 12, 13, 127, 259-261, 286-288 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.06.2025 року у справі №711/4539/25 - залишити без задоволення.

Ухвала окремо від рішення суду окремому оскарженню не підлягає.

Роз`яснити відповідачу про право на оскарження заочного рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складений 23 червня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко