Ухвала суду № 138519217, 14.07.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 14.07.2026Справа № 554/9865/26 Провадження № 1-кс/554/8673/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року м. Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві скаргу представника Міністерства юстиції України ОСОБА_3 на рішення старшого слідчого-криміналіста Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м Полтаві, ОСОБА_4 від 03.06.2026 року про закриття кримінального провадження № 62024170010001535 від 13.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України,-

в с т а н о в и л а:

Міністерство юстиції України, в інтересах якого діє ОСОБА_3 , звернулося до слідчого судді із скаргою, в якій просить скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві від 03.06.2026 року про закриття кримінального провадження № 62024170010001535 від 13.12.2024 року та продовжити досудове розслідування.

Як на підстави для скасування цієї постанови заявник посилається на передчасність та необґрунтованість прийнятого рішення, неповноту та неефективність досудового розслідування, оскільки не притягнуто до відповідальності винних осіб, не враховано висновків ЄСПЛ, відсутність належної мотивації в постанові.

У судове засідання представник скаржника Міністерства юстиції України ОСОБА_3 не з`явилася, надіслала до суду заяву про розгляд скарги без її участі, в якій скаргу підтримала, просила задовольнити.

Старший слідчий-криміналіст Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, надіслав до суду матеріали кримінального провадження № 62024170010001535 від 13.12.2024 року.

Зважаючи на неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть у ньому участь, на підставі положень ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, дослідивши матеріали кримінального провадження № 62024170010001535 від 13.12.2024 року, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з такого.

Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Згідно з п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

З метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з`ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об`єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Основним засобом збирання доказів, а отже - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.223 КПК України слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Доказуванню у кримінальному провадженні згідно ч.1 ст.91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч.2 ст.84 КПК України є показання, речові докази, документи та висновки експертів.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Отже, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливо лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в їх сукупності.

Слідчим суддею встановлено, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024170010001535 від 13.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, до ТУ ДБР у місті Полтава надійшла заява заступника Міністерства юстиції ОСОБА_5 від 15.11.2024 року щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лисенко та інші проти України" за заявою ОСОБА_6 № 42164/21, у якому встановлено порушення приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у вказаному рішенні встановлено порушення Державою Україною Конвенції, що виразилися у неефективному розслідуванні прокуратурою Глобинського району Полтавської області кримінального правопорушення за фактом спричинення заявнику легких тілесних ушкоджень 26.10.2012 року. Зважаючи на зазначені порушення у діях посадових осіб органів державної влади, які були уповноважені порушити кримінальну справу, оперативно та ретельно її розслідувати, Суд зобов`язав сплатити заявнику 3000 Євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У ході досудового розслідування слідчим було вжито заходи для з`ясування та перевірки всіх обставин, викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення, зокрема було проведено низку слідчих та процесуальних дій, зокрема долучено рішення Європейського суду з прав людини від 06.06.2024 року по справі «Лисенко та інші проти України", долучено копії матеріалів кримінального провадження № 42013180140000005 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , досудове розслідування в якому здійснювалося СВ Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області, за процесуального керівництва прокуратури Глобинського району Полтавської області, проведено огляд судових рішень в Єдиному реєстрі судових рішень, які постановлялися судами усіх інстанцій в рамках кримінального провадження №42013180140000005, допитано в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (старшого слідчого ВП № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області), ОСОБА_8 (старшого дізнавача СД ВП № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області), ОСОБА_9 .

За результатом проведення низки слідчих та процесуальний дій, постановою старшого слідчого-криміналіста Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_4 від 03.06.2026 року кримінальне провадження № 62024170010001535 від 13.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу вказаного кримінального правопорушення в діях працівників органів Національної поліції та органів прокуратури Полтавської області.

Прийняте рішення слідчий умотивував тим, що виплачені ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 137947,8 грн (еквівалент 3000 Євро) не досягає розміру, що передбачає настання кримінальної відповідальності за ч.1 ст.367 КК України. Також слідчий зазначив, що як під час досудового розслідування, так і під час розгляду Європейським судом з прав людини скарги ОСОБА_6 , прямих доказів службової недбалості працівників органів Національної поліції та прокуратури Полтавської області встановлено не було.

Слідчий суддя, перевіривши матеріали кримінального провадження, вважає, що під час проведення досудового розслідування органом досудового розслідування в достатньому для прийняття процесуального рішення обсязі проведено необхідні слідчі дії та зібрано у передбаченому законом порядку докази.

Доводи скарги щодо неповноти та неефективності досудового розслідування мають загальний та декларативний характер, оскільки не містять жодного конкретного обґрунтування. Зокрема, у скарзі не зазначено, які саме слідчі (розшукові) чи процесуальні дії не були проведені, які обставини вони могли би встановити та яким чином це могло б вплинути на остаточне рішення слідчого.

Відповідно до ч.1 ст.36 КПК України, яка кореспондується з ч.5 ст.40 КПК України, прокурор, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Стосовно посилання Міністерства юстиції України на наявність рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лисенко та інші проти України» слідчий суддя зазначає, що це рішення саме по собі не є доказом наявності складу кримінального правопорушення, оскільки у даній справі встановлювався факт порушення державою зобов`язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а не винуватість конкретних службових (посадових) осіб. Європейський суд з прав людини не здійснює кримінального переслідування осіб, а встановлює порушення прав людини державою в цілому.

Під час розгляду скарги слідчим суддею не виявлено таких суттєвих недоліків у цьому кримінальному провадженні, які б свідчили про неповноту досудового розслідування, які б могли вплинути на правильність висновку про закриття кримінального провадження і які б спростовували висновки про відсутність складу кримінального правопорушення.

Так, склад кримінального правопорушення це сукупність встановлених законом юридично значущих об`єктивних та суб`єктивних ознак, що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як кримінальне правопорушення.

Відсутність хоча б одного з елементів складу кримінального правопорушення свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення в цілому, що виключає кримінальну відповідальність особи.

Диспозицією ч.1 ст.367 КК України передбачена кримінальна відповідальність за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Об`єктивна сторона передбаченого ч.1 ст.367 КК України кримінального правопорушення характеризується наявністю трьох ознак у їх сукупності: 1) діяння (дія або бездіяльність), яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні службових обов`язків через несумлінне ставлення до них; 2) наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам фізичних чи юридичних осіб, державним чи громадським інтересам; 3) причинний зв`язок між вчиненим діянням (діями чи бездіяльністю) та наслідками.

Кваліфікуючою ознакою даного злочину є спричинення істотної шкоди.

Відповідно до п. 3 примітки до статті 364 КК України істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-5, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Пунктом 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України» визначено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

З огляду на вищевказане для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.367 КК України потрібно, щоб її діями/бездіяльністю у 2024 році було завдано шкоди на суму, яка перевищує 151400 грн.

Разом із цим, на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 06.06.2024 року в справі «Лисенко та інші проти України» з Державного бюджету України на особовий рахунок ОСОБА_6 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди перераховано 137947,80 грн (еквівалент 3000 євро), що підтверджується платіжною інструкцією № 271 від 23.08.2024 року.

Таким чином, як обґрунтовано зазначив в оскаржуваній постанові слідчий, розмір шкоди, відшкодованої заявнику ОСОБА_6 у сумі 137947,80 грн, є меншим за розмір шкоди, за наявності якої настає кримінальна відповідальність за ч.1 ст.367 КК України, що становить 151400 грн. Відтак, у даному випадку відсутня обов`язкова ознака об`єктивної сторони складу цього кримінального правопорушення, що виключає наявність у діяннях відповідних осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, в цілому.

А за таких обставин доцільність проведення будь-яких інших слідчих (розшукових) дій не вбачається, оскільки вони не здатні вплинути на наявні результати кримінального провадження.

Разом із цим оглядом матеріалів кримінального провадження та вивченням змісту постанови слідчого від 03.06.2026 року, слідчим суддею, усупереч твердженням заявника, встановлено, що оскаржувана постанова відповідає вимогам статті 110 КПК України, є вмотивованою, її зміст цілком відповідає фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, в ній наведено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, перелік слідчих та процесуальних дій, здійснених у ході слідства, а також фактичні дані, здобуті за їх результатами. Мотивувальна частина постанови містить відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя не вбачає правових підстав для скасування постанов старшого слідчого-криміналіста Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_4 від 03.06.2026 року про закриття кримінального провадження № 62024170010001535 від 12.12.2024 року, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги представника Міністерства юстиції України ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст.284, 303, 307, 372 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и л а:

У задоволенні скарги представника Міністерства юстиції України ОСОБА_3 на рішення старшого слідчого-криміналіста Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м Полтаві, ОСОБА_4 від 03.06.2026 року про закриття кримінального провадження № 62024170010001535 від 13.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1