Рішення № 138518041, 27.07.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 637/316/21

Провадження № 2/529/6/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 липня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Петренко Л.Є.

секретаря Звягольської В.А.,

з участю прокурора Бабія С.С.

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Губського С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в особі Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ПП «Сподобівка Агро Плюс», третя особа Шевченківська селищна рада Куп`янського району Харківської області про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними правочинів та зобов`язання повернути земельну ділянку,

встановив:

Керівник Куп`янської окружної прокуратури Харківської області 01.04.2021 звернувся до Шевченківського районного суду Харківської області із вказаним позовом.

В обгрунтування позовної заяви вказує, що Куп`янською окружною прокуратурою Харківської області було встановлено, що наказом Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області № 20951-СГ від 05.12.2017 ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, з кадастровим № 6325786000:02:001:0296, розташовану за межами населених пунктів колишньої Сподобівської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

На час подання позову, згідно даних реєстру речових прав на нерухоме майно, власником вказаної ділянки є ОСОБА_1 (договір купівлі-продажу від 30.05.2018). Користувачем ділянки є ПП «Сподобівка Агро Плюс», на підставі договору оренди від 14.06.2018.

Разом з тим, відповідно інформації Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації на території земельної ділянки з кадастровим № 6325786000:02:001:0296 частково розташована пам`ятка археології місцевого значення за охоронним № 8768-Ха.

Крім того, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не містить висновку органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Отже, Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації проект землеустрою не погоджувався.

Отже при передачі спірної ділянки допущено низку порушень вимог земельного та пам`яткоохоронного законодавства.

Відповідно до позовних вимог керівник Куп`янської окружної прокуратури просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 20951-СГ від 05.12.2017 «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність»;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровим № 6325786000:02:001:0296 від 30.05.2018 № 3536, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 6325786000:02:001:0296 від 04.06.2018 № 04/18, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Сподобівка Агро Плюс»;

- зобов`язати ОСОБА_1 та ПП «Сподобівка Агро Плюс» повернути земельну ділянку, кадастровим № 6325786000:02:001:0296, загальною площею 2,0 га, що розташована за межами населених на території Шевченківської сільської ради Куп`янського району Харківської області у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 20.04.2021 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

24.05.2021 відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує, що з аналізу листів ХОДА жодної інформації про геопросторові дані не міститься, тому не зрозуміло, яким чином встановлено, що пам`ятка археології місцевого значення Поселення Сподобівська Дуванка-2 займає орієнтовно 0,36 га площі земельної ділянки з кадастровим № 6325786000:02:001:0296. Жодних висновків галузевих експертів та фахівців прокуратурою не надано. Також наголошують, що інформація щодо віднесення спірної земельної ділянки або її частини до земель історико-культурного призначення на Публічній кадастровій карті України не міститься. Також з листів ХОДА немає можливості встановити, хто з сертифікованих інженерів-геодезистів встановив межі зазначеної пам`ятки археології місцевого значення. Також вказує, що ОСОБА_2 передано у власність спірну земельну ділянку відповідно до вимог Земельного Кодексу України, Управління діяло в межах чинного на той час законодавства

26.05.2021 прокурором подано відповідь на відзив відповідача.

Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 13.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

16.09.2021 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Губським С.М. подано письмові пояснення на позов, в яких заперечує проти позовних вимог у повному обсязі.

Розпорядженням Верховного Суду від 14.03.2022 р. N 7/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ Шевченківського районного суду Харківської області на Диканський районний суд Полтавської області.

Дана справа надійшла до Диканського районного суду Полтавської області 23.03.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.03.2023 вказана справа передана на розгляд судді Петренко Л.Є.

Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області від 28.03.2023 справа прийнята до свого провадження та призначена до судового розгляду.

Відповідно до листа керівника Куп?янської окружної прокуратури від 03.05.2023, участь прокурора у розгляді даної справи в суді буде забезпечуватися Диканською окружною прокуратурою Полтавської області (а.с.100 т.2)

Ухвалою суду від 08.12.2025 задоволено клопотання позивача та зупинено провадження по даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/264/24.

Ухвалою суду від 04.06.2026 поновлено провадження по справі.

Прокурор Диканської окружної прокуратури Полтавської області Бабій С.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві. Вказав, що перебування спірної земельної ділянки в межах пам`ятки археології місцевого значення Поселення Сподобівська Дуванка-2 підтверджено дослідженими доказами, і оскільки землі історико-культурного призначення перебувають під особливою охороною держави така земельна ділянка повинна бути повернута у власність держави. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Губський С.М. в режимі відеоконференції, в судовому засіданні 14.03.2024 позовні вимоги не визнав. Вказав, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем земельної ділянки з кадастровим № 6325786000:02:001:0296, згідно договору купівлі-продажу. При оформленні вказаного договору нотаріус перевірив усі реєстри, жодних обмежень на земельну ділянку не було. ОСОБА_1 не порушено жодного закону при набутті права власності. Межі вказаної пам?ятки археології не визначені, відповідна документація відсутня, відсутні межові знаки, пам?ятка не внесена до земельного кадастру, як землі історико-культурного призначення, у зв?язку з тим відсутнє обмеження на цю земельну ділянку. У листа Департамента зазначена тільки орієнтовна площа накладення, чіткого розміру накладення немає, земельно-технічної експертизи позивач не замовляв, тому належних та достатніх доказів перебування спірної земельної ділянки в межах пам`ятки археології місцевого значення ОСОБА_4 -2 немає. Також наголошував, що вказана земельна ділянка знаходиться на території, де на даний час проходять бойові дії, виїхати на місцевість та провести будь-які заміри (обстеження) неможливо. Просить відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання 21.07.2026 представник відповідача ОСОБА_5 не з?явився, надав заяву про відкладення розгляду справи у зв?язку з перебуванням у службовому відрядженні. При цьому жодного документа на підтвердження перебування у службовому відрядженні до заяви не додав.

У зв?язку з відсутність підтверджуючих документів про перебування представника відповідача у службовому відрядженні суд визнає, що відсутні поважні причини неявки представника ОСОБА_5 в судове засідання на 21.07.2026, тому розгляд справи проведено у його відсутність. При цьому суд враховує, що позиція представника ОСОБА_5 щодо позовних вимог встановлена в ході судового розгляду, вирішення спору поза судовою процедурою не призвела до позитивного результату.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, хоча була повідомлена про розгляд справи належним чином. Поштові конверти, які направлялися на адресу зареєстрованого місця проживання повернуті без вручення з відміткою «адресат відсутній».

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Харківській області в судове засідання не з`явився, хоча про дату засідання був повідомлений належним чином. Представником подано клопотання про проведення судового засіданні у його відсутність.

Представник відповідача ПП «Сподобівка Агро Плюс» в судове засідання не з?явився, хоча був повідомлений у встановлений законом порядок через кабінет в Електронному суді.

Представник третьої особи Шевченківської селищної ради Куп?янського району Харківської області в судове засідання не з?явився, хоча був повідомлений про розгляд справи у встановлений законом порядок через кабінет в Електронному суді. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у відсутність селищної ради.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Губського С.М., дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді

Відповідно до ч.2 статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Повноваження прокурора з представництва інтересів держави в суді визначені Законом України «Про прокуратуру».

Згідно з ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу абз 1-3 ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурор у позовній заяві обґрунтовує, що Департамент культури і туризму Харківської ОДА є компетентним органом, уповноваженим на захист порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, але такий захист не здійснює. Бездіяльність Департаменту полягає у невжитті заходів претензійно-позовної роботи самостійно або із залученням інших структурних підрозділів Харківської обласної державної адміністрації, спрямованих на усунення порушень пам?яткоохоронного законодавства.

Куп?янською окружною прокуратурою Харківської області направлено лист від 25.02.2021 до Департамента культури і туризму Харківської ОДА про необхідність усунення порушень Закону України «Про охорону культурної спадщини» (а.с.27-28 т.1).

На вказаний лист Департамент направив відповідь від 09.03.2021, що заходів претензійно-позовного характеру охорони культурної спадщини не вживалися (а.с.29 т.1)

Отже суд вважає, що при зверненні до суду з позовом прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

При цьому слід зазначити, що Департамент культури і туризму Харківської ОДА є юридичною особою, одним із основних завдань якого є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Також Департамент має повноваження щодо контролю за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини, забезпечення охорони об`єктів культурної спадщини та захисту історико-культурного середовища; щодо складання матеріалів реагування з приводу виявлених порушень щодо дотримання вимог охорони та використання об`єктів культурної спадщини, скеровування таких матеріалів до правоохоронних органів; щодо призначення охоронних заходів на пам`ятках та їхніх територіях тощо. Тобто департамент має широке коло повноважень, які можуть бути вжиті, зокрема, з метою захисту пам`яток археології.

Таким чином у прокурора наявні підстави для звернення до суду із відповідним позовом на захист порушених інтересів держави.

Щодо суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_2 25.03.2017 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.57 т.1).

На запит Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 28.04.2017 відділом у Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області надано викопіювання з кадастрової карти (плану) земельної ділянки, яку бажала отримати ОСОБА_2 . Також до викопіювання надана інформація щодо земельної ділянки, яка надається Державним кадастровим реєстратором. Згідно даної інформації ця земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення. У графі, чи відноситься земельна ділянка до земель історико-культурного призначення, вказано «ні» (а.с.59-60 т.1)

Наказом Головного Управління Держгеокадастра у Харківській області № 7466-СГ від 05.05.2017 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки с/г призначення, розташовану за межами населених пунктів на території Сподобівської сільської ради Шевченківського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельних ділянок 2,0 га (а.с.56, 57 т.1).

Наказом Головного Управління Держгеокадастра у Харківській області № 20951-СГ від 05.12.2017 Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Сподобівської сільської ради Шевченківського району Харківської області. Передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, площею 2,000 га кадастровим № 6325786000:02:001:0296 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Сподобівської сільської ради Шевченківського району Харківської області (а.с. 61 т.1).

30.05.2018 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладений договір купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за № 3586 (а.с.65-66).

04.06.2018 між ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки та ПП «Сподобівка Агро Плюс» укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий № 6325786000:02:001:0296 на строк 15 років (а.с.67-71 т.1)

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна власником земельної ділянки, кадастровий номер 6325786000:02:001:0296, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, є ОСОБА_1 (а.с.92-95 т.1)

Наказом Міністерства культури України від 27.03.2013 № 228 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток…» визначено, занести до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини, згідно з переліком. Згідно із додатком по Шевченківському районі Харківської області за № 62 значиться назва об`єкта Поселення Сподобівська Дунаївка-2, адреса розташована на високому правому березі безіменного струмка правого притока р.Синихи, охоронний № пам`ятки 8768-Ха (а.с.30, 41 т.1).

На вказаний об`єкт Поселення Сподобівська Дунаївка-2 складено облікову картку та паспорт об`єкта культурної спадщини, рік розроблення 2013 (а.с. 42-50 т.1).

При цьому слід зазначити, що наказ Міністерства культури та паспорт об`єкта культурної спадщини виготовлені раніше, тобто до винесення наказу ГУ Держгеокадастру в Харківській області.

Відповідно до листа директора Департаменту культури і туризму Харківської ОДА від 28.01.2021 зазначено, що пам`ятка археології місцевого значення за охоронним № 8768-Ха частково розташована на території земельних ділянок, які мають кадастровий № 6325786000:02:001:0001, 6325786000:02:001:0296 (а.с.25-26 т.1)

Згідно листа заступника директора Департаменту культури і туризму Харківської ОДА від 03.03.2021 зазначено, що Департаментом культури і туризму не погоджувався проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим № 6325786000:02:001:0296. У Департамента відсутня інформація щодо проведення обстежень пам`ятки археології місцевого значення Поселення Сподобівська Дунаївка-2 у межах вищевказаної земельної ділянки. Пам`ятка археології місцевого значення Поселення Сподобівська Дунаївка-2 займає орієнтовно 0,36 га площі земельної ділянки з кадастровим № 6325786000:02:001:0296 (а.с.29 т.1)

Також до матеріалів справи доданий лист від 16.03.2021 ФОП ОСОБА_6 , в якому зазначено, що в результаті проведеного обстеження земельної ділянки кадастровий № 6325786000:02:001:0296, враховуючи дані паспорту об`єкта культурної спадщини на території колишньої Сподобівської сільської ради, згідно наданих координат площа землі, яку займає об`єкт культурної спадщини орієнтовно складає 0,15 га (а.с.90,91 т.1)

В судовому засіданні, в режимі відеоконференції, допитаний спеціаліст ОСОБА_6 , який пояснив, що на запит прокуратури було здійснено прорахунок геодизичних координат земельної ділянки на якій знаходиться пам?ятка археології, які наявні у паспорті об?єкта культурної спадщини з географічними координатами земельної ділянки кадастровий № 6325786000:02:001:0296 та через геодезичну програму співставлені ці координати. Внаслідок чого виявлено накладення земельної ділянки кадастровий № 6325786000:02:001:0296 на об?єкт культурної спадщини приблизно 0,15 га. Похибка може бути, але вона мінімальна. В натурі земельну ділянку не обміряли. Для точного виявлення площі накладення необхідно провести польові обстеження земельної ділянки та бажано присутність представника Міністерства культури.

Згідно листа ОСОБА_7 від 20.05.2026, на виконання листа Куп?янської окружної прокуратури від 23.04.2026, виконано роботи зі співставлення меж земельних ділянок з кадастровими номерами 6325786000:02:001:0296 та 6325786000:02:001:0001 з

територією пам?ятки археології місцевого значення Поселення Сподобівська Дуванка-2, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам?яток України номер пам`ятки 8768-Ха. Оброблення результатів співставлення виконано з використанням програмного забезпечення Delta/Digitals та доданих до листа окружної прокуратури матеріалів. Координати поворотних точок зовнішніх меж земельних ділянок вирахувані в державній системі координат УСК2000. По координатах вирахувано площу земельних ділянок, де відбувається накладання на територію пам?ятки археології місцевого значення Поселення Сподобівська Дуванка-2. Встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6325786000:02:001:0296 площа накладання становить 0,1866 га, а на земельній ділянці з кадастровим номером 6325786000:02:001:0001 - 0,1301 га. (а.с.240 т.4)

Таким чином судом установлено, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6325786000:02:001:0296, загальною площею 2,0 га, частково розташована в межах пам`ятки археології місцевого значення, а потенційна площа накладення становить 0,1866 га.

Досліджені у судовому засіданні докази вказують на те, що держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не розпорядилась земельною ділянкою історико-культурного призначення у передбачений законом спосіб, її відчуження відбулось без вираження на це волі власника (держави).

При цьому суд зазначає, що невнесення до Державного земельного кадастру меж земельної ділянки на якій знаходиться пам`ятка археології із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень.

Спірна земельна ділянка не могла бути виділена ОСОБА_2 , адже пам`ятка археології є власністю держави в особі Харківської обласної державної адміністрації.

Щодо інших позовних вимог суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зроблено висновок, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52)).

Суд, незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 вересня 2022 року в справі № 748/1230/21, від 25 січня 2023 року в справі № 676/3119/20.

У постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі №676/1795/20 зроблено висновок, що "У той же час оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов`язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення, що й було зроблено судом апеляційної інстанції в цій справі. За таких обставин пред`явлення прокурором окремої позовної вимоги про скасування розпорядження голови Кам`янець-Подільської РДА від 25 липня 2006 року №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права".

З огляду на зазначене, установивши, що земельна ділянка, передана у власність відповідачки ОСОБА_2 з порушенням Земельного Кодексу та Закону України «Про охорону культурної спадщини», земельна ділянка частково розташована на землях історико-культурного призначення, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 20951-СГ від 05.12.2017 «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність» через неефективність способу захисту порушеного права, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.

Статтею 53 ЗК України передбачено, що до земель історико-культурного призначення належать земельні ділянки, призначені для збереження та обслуговування пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб.

За змістом статті 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, об`єктів культурної всесвітньої спадщини, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, які надані та використовуються для потреб охорони культурної спадщини, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Відповідно до пункту «г» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Тобто заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Відповідно до частини шостої статті 17 Закону № 1805-ІІІ землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам`яток археології, оскільки пам`ятки археології як нерухомі об`єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності.

Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/264/24 зазначила, що дотримується позиції, що ефективним способом захисту прав держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології, є негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки та не вбачає підстав для відступу від зазначених висновків.

Згідно зі статтею 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.

Судом встановлено, що частина пам`ятки археології Поселення Сподобівська Дуванка-2 розташована в межах земельної ділянки з кадастровим 6325786000:02:001:0296 потенційна площа накладання становить 0,1866 га, що становить 9,33% від загальної площі земельної ділянки.

Тобто лише 0,1866 га із загальної площі 2,0 га земельної ділянки потенційно вважаються такими, на яких знаходиться пам`ятка археології.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року (справа № 446/478/19) витребування як належний спосіб захисту в цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки. Така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні, тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі.

Також Велика Палата Верховного Суду у справі № 446/478/19 звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що особа буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку АТ «Укрзалізниця», а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним. Отже, з огляду на встановлені судами обставини належним способом захисту порушеного права є віндикаційний позов, а саме позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/264/24, що вирішення таких спорів потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, та є доцільним отримання висновку експерта. Отже, для вирішення питання у справі, що переглядається, за наявності підстав для витребування земельної ділянки, яка накладається на пам`ятку археології, така земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи

Також у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, зобов`язання повернути не тільки ту частину земельної ділянки, яка накладається на пам`ятку археології, а й ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання в оренду (суборенду) якої не ставиться під сумнів, є втручанням, яке не може визнаватися законним.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - не встановлює такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19).

Тобто лише в разі дотримання всіх критеріїв можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. Суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку вирішувати питання пропорційності з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, оскільки в одному випадку обмеження буде пропорційним, а в іншому випадку те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

Так, критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

За практикою ЄСПЛ, визнання права власності недійсним як таке не суперечить положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, водночас воно повинне бути не лише передбачене законом і мати законну мету, але й відповідати вимозі пропорційності. Потрібно встановити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав людини; пошук цього балансу притаманний Конвенції загалом. Цей обов`язковий баланс неможливо встановити, якщо зацікавлена особа несе надмірний індивідуальний тягар (рішення від 12 червня 2018 року у справі «Бейнарович та інші проти Литви» (Beinarovic and Others v. Lithuania), № 70520/10, 21920/10, 41876/11, пункт 138).

Позбавлення власності без виплати суми, обґрунтовано пов`язаної з її вартістю, зазвичай призводить до недотримання необхідного справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і становить непропорційний тягар для заявника (див. рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України» (Kryvenkyy v. Ukraine), № 43768/07, пункт 45; від 09 грудня 1994 року у справі «Святі монастирі проти Греції» (The Holy Monasteries v. Greece), пункт 71, серія А № 301-А, від 10 червня 2021 року «Колишній король Греції та інші проти Греції» [ВП] (Former King of Greece and Others v. Greece) [GC], заява № 25701/94, пункт 89, ЄСПЛ 2000-XII).

Одночасно з додержанням принципу пропорційності оцінюється й дотримання принципу належного урядування.

У своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04, пункт 70) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Необхідність виправлення старої «помилки» не повинна зумовлювати непропорційне втручання у нове право, яке було набуте особою, що добросовісно покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести сама держава, і ці помилки не повинні виправлятися за рахунок інших третіх осіб. У контексті позбавлення права власності на майно, передане помилково, принцип належного урядування може не лише накладати на органи влади обов`язок оперативно виправити свою помилку, але й вимагати виплати адекватної компенсації або іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власнику (див., наприклад, рішення від 11 червня 2020 року у справі «Фортеця проти України» (Fortetsya, МРР v. Ukraine, заява № 68946/10, пункт 42, з подальшими посиланнями).

Помилки з боку державних органів мають слугувати на користь потерпілих осіб, особливо за відсутності конфлікту інших приватних інтересів (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2007 року у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 3257/05, пункт 40).

Отже, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Принцип належного урядування, як правило, не має заважати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, що є наслідком їхньої недбалості. З іншого боку, потреба у виправленні попередньої несправедливості не має становити непропорційне втручання у право, щойно набуте особою, яка добросовісно покладалася на законність дій державного органу (рішення ЄСПЛ від 31 травня 2016 року «Вукушич проти Хорватії» (Vukusic v. Croatia), № 69735/11, § 64; від 12 червня 2018 року «Бейнарович та інші проти Литви» (Beinarovic and Others v. Lithuania), № 70520/10, 21920/10, 41876/11, пункт 140).

По даній справі судом роз`яснено представнику позивача та представнику відповідача право на проведення земельно-технічної експертизи, проте останні таким правом не скористалися.

Позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б ідентифікували частину земельної ділянки, належної на праві власності відповідачеві, що відноситься до пам`ятки археології, зокрема, визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та зобов?язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку задоволенню не підлягають, оскільки зобов`язання повернути не тільки ту частину земельної ділянки, яка накладається на пам`ятку археології, а й ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання якої не ставиться під сумнів, є втручанням, яке не переслідує законну мету і не встановлює справедливого балансу та не є пропорційним, відповідно, не може бути належним (правомірним) способом захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору.

Враховуючи, що позовні вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки є похідною, а суд дійшов висновку про відмову у задоволенні основних позовних вимог, тому така задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови у позові судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 89, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в особі Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ПП «Сподобівка Агро Плюс» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Головуюча Л.Є. Петренко