Рішення № 138518029, 23.07.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/281/26

Провадження № 2/529/418/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

23 липня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Петренко Л.Є.

з участю секретаря Звягольської В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача ТОВ "Споживчий цент" 03.03.2026 звернувся до суду з позовною заявою, яка сформована в системі "Електронний суд" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтовування позовних вимог представник позивача зазначає, що 30.07.2025 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір (оферти) № 30.07.2025-100000782, згідно умов якого відповідачу ОСОБА_1 надано кредитні кошти в сумі 10 000 грн., строком на 184 дні, який останній підписав електронним цифровим підписом. Кредитні кошти перераховано відповідачеві на його картковий рахунок вказаний ним безпосередньо у самому кредитному договорі.

В свою чергу відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 35 400 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 10 000 грн., відсотків 18 400 грн., відсотків нарахованих за ст. 625 ЦК України 5 000 грн, та комісії за видачу кредиту 2 000 грн, які позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати.

06.04.2026 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження по справі та визначено порядок розгляду такої за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у прохальній частині позову вказав про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання неодноразово не з`явився про дату та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду повернуто конверти із судовими повістками на 05.05.2026 та на 28.05.2026, які надсилалися відповідачеві рекомендованим листом, на адресу його місця реєстрації, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Однак, про судові засідання, призначені на 23.06.2026 та 23.07.2026 повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, які знаходяться у матеріалах справи.

Правом на подання відзиву на позов відповідач ОСОБА_1 не скористався.

За таких обставин судом відповідно до положень норм ст. 280, 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

30.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 30.07.2025-100000782, шляхом підписання оферти, акцепту та заявки. Вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е969 (а.с. 24 зворот -31).

Строк на який надавався кредит становить 184 дні з дати його надання, датою повернення кредиту сторонами визначено 29.01.2026 (а.с 29).

Згідно пункту 10.1 Кредитного договору цей Договір набирає чинності з дати отримання кредитором у інформаційній системі кредитора від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитора на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитора.

Сторони договору у п. 6 узгодили відсоткову ставку за надання кредиту, яка є фіксованою незмінною у розмірі 1% за один день за користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надаєтьсякредит.

Відповідач ОСОБА_1 за умовами кредитного договору зобов`язаний сплатити позичальнику комісію за надання кредиту, розмір якої становить 20 % від суми кредиту та дорівнює 2 000 грн. п. 7 договору.

Кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності, кредитні кошти перераховуються позичальнику на банківський рахунок споживача НОМЕР_1 , що зазначено в п. 4.1 Договору (а.с. 25).

Днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту/сплати платежу день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора - п. 4.3 Договору.

Відповідно до умов Кредитного договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10 000 грн., що підтверджується відповідною довідкою про перерахування коштів (а.с. 38).

Кошти зараховані на банківський рахунок належний відповідачеві ОСОБА_1 , який ним вказаний у самому кредитному договорі, що підтверджується відповідною довідкою наданою АТ КБ «ПриватБанк».

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку відповідач ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору в частині сплати заборгованості жодних платежів не вносив, як наслідок має заборгованість в загальній сумі 35 400 грн.. яка складається з заборгованості по тілу кредиту розміром 10 000 грн. та нарахованих відсотків 18 400 грн., відсотки нараховані за ст. 625 ЦК України - 5 000, комісія за видачу кредиту 2 000 грн..

Відсотки нараховувались по 18.10.2025 тобто в строк кредитування, після вказаної дати жодних нарахувань кредитодавцем не здіймнювалось. Крім того, розмір нарахованих відсотків відповідає розміру визначеному у самому кредитному договору.

Відповідачем ОСОБА_1 на спростування вказаного розрахунку не подано до суду відповідних доказів, які були б належними та достатніми.

Як вбачається із матеріалів справи, договір між ТОВ «Споживчий Центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі - ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що сторони договору досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням (сума кредиту, строк кредиту, процентна ставка по кредиту, розмір процентів за користування кредитом в гривні, загальна вартість кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки та виходячи з обраних споживачем умов кредитування), тому в силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до вимоги ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Крім того, аналізуючи умови пункту 7 Договору, суд дійшов до висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням того, що укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 договором передбачено нарахування вказаного виду комісії. При підписанні кредитного договору відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з умовою даного договору. Тому заборгованість у розмірі 2 000 грн за комісією, пов`язану з наданням кредиту, підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 000 грн та нарахованих відсотків в розмірі 18 400 грн., а також комісії за надання кредиту 2 000 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування позивачем відсотків за ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з детального розрахунку заборгованості, позивачем з 30.08.2025 по 18.10.2025 нараховувались відповідачеві ОСОБА_1 відсотки по ст. 625 ЦК України загальною сумою 5 000 грн.

Крім цього, паралельно відбувалось нарахування і відсотків за користування кредитом, строк дії якого на момент нарахування таких не скінчився, строк кредитування 184 дні, тобто до 29.01.2026.

Слід зазначити, що нарахування відсотків за користування кредитом та одночасне нарахування відсотків за ч.2 ст.625 ЦК України не відповідає вимогам цивільного законодавства.

Так, право на одержання від позичальника процентів від суми позики передбачено нормами ст.1048 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В постанові від 18 березня 2020 року, справа № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду (справа № 910/4518/16) від 05 квітня 2023 року зазначено, що регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за ч.2 ст.625 ЦК України нараховувалися до пред?явлення вимога про дострокове повернення кредиту, після цього такі відсотки не нараховувалися.

Отже, беручи до уваги період нарахування вказаних відсотків по ст.625 ЦК України, які нараховувались в період дії кредитних зобов`язань, до звернення позикодавця до позичальника з вимогою про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, які в свою чергу нараховувались одночасно з відсотками за користування кредитом, тому вимоги позивача в частині стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України в сумі 5 000 грн не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому не підлягають до задоволення.

Отже, враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитного договору № 30.07.2025-100000782 від 30.07.2025 взяті на себе зобов`язання відповідач ОСОБА_1 не виконав, реальна заборгованість за яким становить 30 400 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий Центр» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог, а саме 85,88 %, в сумі 2 286 грн. 50 коп.

Керуючись статтями 141, 263-265, 280-282 ЦПК України суд,

ухвалив:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № 30.07.2025-100000782 від 30.07.2025 в сумі 30 400 (тридцять тисяч чотириста) грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 10 000 грн., відсотків в розмірі 18 400 грн. та комісії в розмірі 2 000 грн., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 2 286 (дві тисячі двісті вісімсот шість) грн. 50 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, а саме безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуюча Л.Є. Петренко