Ухвала суду № 138517906, 27.07.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

6-а/381/4/26

2а-4906/2006

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Гапонюк І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Фастів Київської області Звіт ГУ Пенсійного фонду України у м. Києві про виконання судового рішення, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2026 року Головне управліня Пенсійного фонду України в м. Києві через систему «Електронний суд» надали ЗВІТ про виконання судового рішення в якій зазначили, що на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 16.03.2026 року надійшла ухвала Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.03.2026 року якою встановлено новий строк для подання звіту про виконання постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2006 року у справі №2а-4906/2006 в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості за перерахованою доплатою до пенсії. Зобов`язано Головне Управління ПФУ в місті Києві надати звіт про виконання судового рішення, в трьох місячний строк з дня набрання ухвалою законної сили.

В звіті зазначили, що на виконання вказаного рішення суду було здійснено нарахування коштів ОСОБА_1 згідно зобов`язань, визначених судом, за період з 31.10.2001 по 31.10.2018 в сумі 68285,81 грн. нараховані кошти виплачені ОСОБА_1 .

В лютому 2024 року на виконання ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.02.2024 року у справі № 2а-4906/2006, ОСОБА_1 . Головним управлінням було перераховано підвищення, як учаснику бойових дій у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком та здійснено нарахування коштів виходячи із прожиткового мінімуму затверджено ЗУ «Про Державний бюджет на 219 рік; 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік та здійснено нарахування коштів за період з 01.07.2019 р по 29.02.2024 в сумі 20527,50 грн.

У березні 2024 року Головним управлінням було перераховано підвищення, як учаснику бойових дій у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком виходячи з прожиткового мінімуму затвердженого Законом України «Про державний бюджет на 2024 рік» та здійснено нарахування коштів за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 в сумі 402,00 грн.

У лютому 2026 року Головним управлінням було перераховано підвищення, як учаснику бойових дій у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком виходячі із прожиткового мінімуму затвердженого Законом України «Про Державний Бюджет на 2026 рік» та здійснено нарахування коштів за період з 01.01.2026 р. по 28.02.2026 в сумі 702,00 грн.

Виплату різниці пенсії на виконання вищевказаного рішення суду за період з 01.07.2019 року по 28.02.2026 буде проведено відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою КМ України від 03.09.2014 № 440.

Разом з тим, зазначають, що в підсистемі «Реєстр судових рішень» відсутня картка ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13.02.2024 у справі № 2а-4906/2006, оскільки заборгованість на виконання рішення суду обліковуються відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою».

Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року, боржником за яким є державний орган, подаються заявником (фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої ухвалено рішення суду або видано виконавчий документ, або її представник) до органів виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Згідно з пунктом 20 вищезазначеного Порядку погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

Зазначають, що відповідно до п. 4 вказаної Постанови ОСОБА_1 необхідно подати до органу державноївиконавчої служби заяву про виконання рішення із зазначенням реквізитів банківськогорахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковійформі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо зазначений рахунок відсутній;оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірену йогокопію); копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платникаподатків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняттяреєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідномуоргану державної податкової служби і мають відмітку у паспорті або до паспорта яких внесенідані про реєстраційний номер облікової картки платника податків) та копію паспортагромадянина України.

Таким чином, головним виконавцем постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.11.2006 у справі № 2а-4906/2006 є Казначейство.

Водночас, прийняття Судом рішення про накладення штрафу на керівника Головного управління у даному випадку не вплине на виконання судового рішення, ухваленого на користь Позивача, та, відповідно, не відновить його право на отримання присуджених бюджетних коштів.

Дана правова позиція щодо підстав для накладення штрафу на керівника територіального управління Пенсійного фонду сформована у подібних правовідносинах, зокрема, в постанові Верховного суду від 23 квітня 2020 року при вирішенні справи № 560/523/16.

На підставі зазначеного вважають судове рішення Головним управлінням виконано у повному обсязі. Просять прийняти звіт.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.06.2026 року справу передано для розгляду судді Соловей Г.В.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2026 року справу про прийняття Звіту Головного управління Пенсійного фонду України про виконання рішення прийнято до провадження та призначено до розгляду.

13.07.2026 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відмову в прийнятті звіту ГУ ПФУ в м. в клопотанні просили відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання Постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.11.2006 року. Постановити ухвалу про зобов`язання подати новий звіт про повне та належне виконання Постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.11.2006 року у справі № 2а-4906/2006 з письмовими доказами щодо такого повного виконання.

Накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідного за виконання рішення, штраф відповідно до ст. 382-3 КАСУ.

Дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Аналогічна норма закріплена у частині другій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно статі 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У частинах першій, другій, третій, четвертій, п`ятій, одинадцятій статті 382-3 КАС України закріплено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано інститут судового контролю за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судового рішення та реальне відновлення прав особи, які ним захищені.

Як встановлено судом, рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2006 року зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахувати та виплатити до призначеної пенсії підвищення учасникам бойових дій на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму, затвердженого Законом України «Про прожитковий мінімум» та законом України про державний бюджет на відповідний рік ОСОБА_1 з часу отримання права на перерахунок, як учаснику бойових дій:

- з 01.01.2000 року по 31.12.2000 року виходячи з прожиткового мінімуму 216 грн 56 коп, Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік» від 05.10.2000 року № 2025-ІІІ, у сумі 324 грн 84 коп, враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій;

- з 01.01.2001 року по 31.12.2001 року виходячи з прожиткового мінімуму 248 грн 77 коп, Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік» від 22.03.2001 року № 2330-ІІІ, у сумі 373 грн 16 коп, враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій;

- з 01.01.2002 року по 31.12.2002 року виходячи з прожиткового мінімуму 268 грн, Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік» від 15.11.01 року № 2780-ІІІ, у сумі 402 грн, враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій;

- з 01.01.2003 року по 31.12.2003 року виходячи з прожиткового мінімуму 268 грн, Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2003 рік» від 15.11.02 року № 2760-ІІІ, у сумі 402 грн, враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій;

- з 01.01.2004 року по 30.04.2004 року виходячи з прожиткового мінімуму 268 грн, Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» від 11.05.04 року № 1704-ІV, у сумі 402 грн, враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій;

- з 01.05.2004 року по 31.12.2004 року виходячи з прожиткового мінімуму 284 грн 69 коп, Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» від 11.05.04 року № 1704-ІV, у сумі 427 грн 04 коп, враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій;

- з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року виходячи з прожиткового мінімуму 332 грн, Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» від 23.12.04 року № 2285-ІV, у сумі 498 грн, враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій;

- з 01.01.2006 року по 31.03.2006 року виходячи з прожиткового мінімуму 350 грн, Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2006 рік» від 20.12.05 року № 3235-ІV, у сумі 525 грн, враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій;

- з 01.04.2006 року по 30.09.2006 року виходячи з прожиткового мінімуму 359 грн, Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2006 рік» від 20.12.05 року № 3235-ІV, у сумі 538 грн 50 коп, враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій;

- з 01.10.2006 року виходячи з прожиткового мінімуму 366 грн, Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2006 рік» від 20.12.05 року № 3235-ІV, у сумі 549 грн, враховуючи раніше виплачене підвищення як учаснику бойових дій.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нараховувати та виплачувати у подальшому підвищення до пенсії виходячи із мінімальної пенсії за віком, розрахованої, виходячи з розміру поточного прожиткового мінімуму затвердженого Законами України та здійснювати перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії при збільшенні розміру прожиткового мінімуму, зокрема ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком та нараховувати у подальшому підвищення до пенсії виходячи із мінімальної пенсії за віком розрахованого з поточного прожиткового мінімуму, затвердженого Законами України.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахувати та виплатити пенсію відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року, з часу виникнення права на перерахунок.

Разом з тим, з поданого відповідачем звіту та з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що ГУ ПФУ в м. Києві на виконання судового рішення в цій справі було проведено перерахунок пенсії позивача без здійснення виплати нарахованих сум.

Отже, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2006 виконано відповідачем частково.

Водночас, вказане рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання в повному обсязі. Разом з тим, відсутність коштів не дає право боржнику не виконувати рішення суду.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 815/591/17.

У справі «Сук проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань.

У рішенні по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ наголосив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним

Разом з тим, суд зазначає, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження та невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

При цьому, за приписами Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901) держава бере на себе зобов`язання щодо виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу, які не були погашені. Статтею 3 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою в межах спеціальних бюджетних коштів, призначених для забезпечення виконання рішень суду.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 17 вересня 2024 року у справі №200/3958/19-а.

Вказане, відповідно є ще одним, альтернативним способом виконання судового рішення, який реалізується органами казначейської служби, що дозволяє як позивачу, так і відповідачу в межах компетенції звертатися до органів казначейської служби за отриманням інформації про виконання останніми зобов`язань, зокрема, за рішеннями судів, в тому числі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.11.2006 року у справі № 2а-4906/2006 .

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ, Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09.101979 в справі Ейрі (п.24). У розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (п.32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі , у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26.09.2014.

«Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п.52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п.50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява №73049/01, п.65, ЄСПЛ 2007-І).

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Формер Кінг з Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява №25701/94, пп.79 та п.82, ЄСПЛ 2000-XII).

Відповідно до статті 6 КАС України та статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Водночас, судом встановлено, що відповідачем здійснено усі можливі заходи, спрямовані на виконання вказаного рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.11.2006 року.

Так, Головне управління Листом від 01.02.2026 року № 7371-118/К-02/8-2600/26 повідомило ОСОБА_1 про те, що за результатами перевірки електронної бази даних «Документообігу» рішення у справі № 2а-4906/2006 винесено на ПІБ іншої особи, а тому відсутні підстави для перерахунку пенсії на підставі рішення у справі № 2а-4906/2006.

Суд звертає увагу, що облік фінансових зобов`язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі в автоматизованій базі даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (далі ІКІС ПФ). Пенсійний фонд України автоматичним способом узагальнює обліковану інформацію про суму заборгованості та щомісячно інформує про фінансову потребу Міністерство соціальної політики України, яке є головним розпорядником коштів бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду».

Встановлено, що Головним управлінням внесено до автоматизованої бази даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомості про зобов`язання з виплати заборгованості ОСОБА_1 на виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.11.2006 року у справі № 2а-4906/2006 .

Разом з тим, Головним управлінням ПФУ в м. Києві не надано до суду підтвердження про включення рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.11.2006 року у справі № 2а-4906/2006 про виплату ОСОБА_1 заборгованості за вказаним рішенням.

Суд враховує поданий відповідачем до суду розрахунок на виплату ОСОБА_1 спірної заборгованості по пенсії.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що рішення суду у цій справі не виконано відповідачем в повному обсязі за відсутності достатнього бюджетного фінансування, що безумовно є обставиною, яка ускладнює виконання судового рішення. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем вживаються усі можливі заходи для виконання судового рішення, отже наявні достатні правові підстави для прийняття звіту про виконання рішення суду, що відповідає положенням частини 2 статті 382-3 КАС України.

У відповідності до положень частини 11 статті 382-3 КАС України, оскільки судом встановлено виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень не в повному обсязі, суд не припиняє здійснення судового контролю, а встановлює новий строк для подання звіту протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України.

Вирішуючи питання щодо накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, суд враховує, що відповідач не ухиляється від обов`язку виплатити утворену заборгованість унаслідок перерахунку пенсії та її виплата буде здійснена після надходження додаткових коштів.

Разом з тим, суд враховує передбачене у ч. 5 ст. 382-3 КАС України право суду звільнити боржника від сплати штрафу за невиконання (неповне виконання) судового рішення, за наявності певних документально доведених обставин, якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо).

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан.

Суд вважає, що застосування штрафу у порядку статті 382-3 КАС України у період дії воєнного стану в Україні не сприятиме досягненню завдань судового контролю та може мати деструктивні наслідки.

За таких обставин штраф на керівника суб`єкта владних повноважень не накладається, що передбачено частиною 3 статті 382-3 КАС України.

Керуючись статтями 382-1,382-3,243,248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк для подання звіту про виконання постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2006 року у справі №2а-4906/2006 в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості за перерахованою доплатою до пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнах.: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) надати звіт про виконання постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23.11.2006 року в справі № 2а-4906/2006 із письмовими доказами на підтвердження повного виконання судового рішення, в трьох місячний строк з дня набрання ухвалою законної сили.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала проголошена 27.07.2026 року.

Головуючий суддя Г.В. Соловей