Рішення № 138517283, 27.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/16074/25

Провадження № 2/357/5338/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Білоголової М.Т., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

01.09.2025 представник позивача, за довіреністю у справі - Кудіна Анастасія Вячеславівна, звернулася до суду з вказаним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, що зареєстрований судом 07.10.2025, обґрунтовуючи тим, що 30.03.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №51925-03/2024, який підписаний електронним цифровим підписом позичальника. 25.07.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №25072024, відповідно до якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» права вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 25.07.2024 до Договору факторингу №25072024 від 25.07.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 20145,00 грн, з яких: 5100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15045,00 грн - сума заборгованості за відсотками. 24.03.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №41609-03/2024, який підписаний електронним цифровим підписом позичальника. 20.08.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №20082024, відповідно до якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передає ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» права вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 20.08.2024 до Договору факторингу №20082024 від 20.08.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача у розмірі 48000,00 грн, з яких: 12000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 36000,00 грн - сума заборгованості за відсотками та 0,00 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями. Згідно умов кредитних договорів позичальник зобов`язувався повернути кредити, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договорами. Однак, всупереч умовам кредитних договорів, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, тому, просила у судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» заборгованість за Кредитним договором № 51925-03/2024 у розмірі 20145,00 грн та за Кредитним договором № 41609-03/2024 у розмірі 48000,00 грн, всього 68145,00 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

05.11.2025 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

09.02.2026 судом ухвалено заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, яким позовну заяву задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» заборгованість за Кредитним договором № 51925-03/2024 у розмірі 20145,00 грн, за Кредитним договором № 41609-03/2024 у розмірі 48000,00 грн, усього 68145,00 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028, 00 грн.

12.03.2026 представник відповідача, адвокат Дульдієр Олександр Петрович подав до суду заяву про перегляд заочного рішення із запереченнями проти позову, мотивуючи тим, що ніяких договорів з ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» відповідач не укладав, кошти не отримував та взагалі ніколи не застосовував електронний цифровий підпис та останній не знає як це робити. 19.02.2024 відповідачем було втрачено телефон з інформацією та його персональними даними, зарплатну картку, кредитну картку видані AT«ПУМБ». 17.04.2024 він з даного питання звертався до AT«ПУМБ», на що йому повідомили, що ніяких підозрілих дій по його рахунку не вчинялися. Попередній рахунок був заблокований і відповідачу видали нову банківську заробітну картку та кредитну картку з новим розрахунковим номером. Хто уклав договори від його імені та хто отримував по ним кошти йому на даний час невідомо.

17.03.2026 судом постановлено ухвалу, якою поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, прийнято до провадження заяву, про перегляд заочного рішення та призначено розгляд заяви на 27.03.2026 - 10:30.

27.03.2026 судом постановлено ухвалу, якою внесено виправлення до заочного рішення від 09.02.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості та зазначено по батькові відповідача « ОСОБА_2 ».

27.03.2026 судом постановлено ухвалу, якою скасовано заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.02.2026, а справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 27.04.2026 - 16:00.

27.04.2026 судом постановлено ухвалу, якою витребувано в АТ «ПУМБ» письмові докази на підтвердження обставин справи, які місять банківську таємницю та можуть бути надані лише за рішенням суду.

27.04.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 02.07.2026 - 11:30, для реалізації права сторін на подання заяв щодо спору та у зв`язку із витребуванням доказів.

11.05.2026 на адресу суду від АТ «ПУМБ» надійшла відповідь на ухвалу суду про витребування доказів.

02.07.2026 судом постановлено ухвалу, якою витребувано в АТ «ПУМБ» письмові докази: інформацію щодо підстав видачі/заміни карток: № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 до рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

02.07.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 22.07.2026 - 16:00, у зв`язку із витребуванням доказів.

22.07.2026 на адресу суду від АТ «ПУМБ» надійшла відповідь на ухвалу суду про витребування доказів.

22.07.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення та згідно ч.1 ст. 224, ч.6 ст. 259 ЦПК України, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 27.07.2026 - 16:30.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, у позовній заяві просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що договори не укладав, грошові кошти не отримував, телефон та документи втратив 19.02.2024, але у НП не заявив, заяви до банку про блокування карток не подавав. У Національну поліцію звернувся, коли отримав позовну заяву, але його ніхто не викликав. У АТ «ПУМБ» відкриті кредитна та зарплатна картки. Номер телефону після втрати інший, проте, які номери втрачених ним карток не пам`ятає.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

30.03.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 51925-03/2024 про надання фінансового кредиту, відповідно до умов якого товариство зобов?язується надати клієнту фінансовий кредит в розмірі 5100,00 грн на власні потреби, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконання обов язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 30.03.2024. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 27.07.2024.

Відповідно до п. 1.4 Договору, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього Договору.

Відповідно до п. 1.5 Договору, детальні терміни(дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.6 Договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 , протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору. Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нарахована неустойка складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором.

Відповідно до п. 7.6 та п. 7.7 Договору, підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства. Клієнт підтверджує, що отримав від Товариства до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та інформацію відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», у тому числі ознайомився з паспортом споживчого кредиту, з істотними характеристиками послуги з надання споживчого кредиту.

Також, 30.03.2024 відповідачем було підписано графік платежів, який є додатком №1 до договору № 51925-03/2024 від 30.03.2024 та паспорт споживчого кредиту.

24.03.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір №41609-03/2024 про надання фінансового кредиту, відповідно до умов якого товариство зобов?язується надати клієнту фінансовий кредит в розмірі 12000,00 грн на власні потреби, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконання обов язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 24.03.2024. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 21.07.2024.

Відповідно до п. 1.4 Договору, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього Договору.

Відповідно до п. 1.5 Договору, детальні терміни(дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.6 Договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 , протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору. Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нарахована неустойка складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором.

Відповідно до п. 7.6 та 7.7 Договору, підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства. Клієнт підтверджує, що отримав від Товариства до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та інформацію відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», у тому числі ознайомився з паспортом споживчого кредиту, з істотними характеристиками послуги з надання споживчого кредиту.

Також, 24.03.2024 відповідачем було підписано графік платежів, який є додатком №1 до договору №41609-03/2024 від 24.03.2024 та паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що кредитні договори не укладав, грошові кошти не отримував, телефон та документи втратив 19.02.2024, але у НП не заявив, заяви до банку про блокування карток не подавав. У Національну поліцію звернувся, коли отримав позовну заяву, але його ніхто не викликав. У АТ «ПУМБ» відкриті кредитна та зарплатна картка. Номер телефону після втрати інший, проте, які номери карток він втратив не пам`ятає.

Суд критично оцінює зазначені твердження відповідача, виходячи з наступного.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ст. 11 Закону).

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

П. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ст. 6, ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21).

Також, слід зазначити, що ч. 2, 4, 6 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення. Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі. Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію» ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».

Ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» визначає, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором (кодом, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19 та від 18.07.2023 у справі №640/15944/19 та від 08.04.2026 у справі №705/1938/25.

Відповідно до п. 7.1 Договорів про надання фінансового кредиту №51925-03/2024 від 30.03.2024 та №41609-03/2024 від 24.03.2024 цей Договір вважається укладеним з моменту підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного у п. 1.2 цього договору.

Отже встановлено, що у договорах про надання фінансового кредиту №51925-03/2024 від 30.03.2024 та №41609-03/2024 від 24.03.2024 відповідачем зазначено його персональні дані, а саме: ПІБ, номер паспорта, РНОКПП, місце проживання, номер телефону, зокрема, НОМЕР_4 , та номер карткового рахунку № НОМЕР_3 .

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази несанкціонованого доступу до особистого кабінету відповідача, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису та відсутні докази про те, що кредитний договір укладено іншою особою.

Також, відповідач не надав до суду доказів того, що його персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи платника податків, реквізити банківської картки, номер телефону) були використані товариством чи третіми особами для укладення кредитного договору від його імені.

Суд оцінює критично наданий відповідачем талон-повідомлення єдиного обліку про прийняття та реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.04.2026, яка зареєстрована Білоцерківським РУП ГУНП в Київській області за №19577, оскільки остання подана лише 08.04.2026, зокрема, після скасування заочного рішення та призначення справи до судового розгляду у загальному порядку.

Крім того, у контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою, а надання копії електронного договору, підписаного таким ідентифікатором, є достатнім доказом прийняття оферти відповідачем.

Слід зазначити, що якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі та стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до ст. 81 ЦПК України.

Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.

Підписання кредитних договорів №51925-03/2024 від 30.03.2024 та №41609-03/2024 від 24.03.2024 (електронним підписом) свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Крім того, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Також встановлено, що електронний підпис був накладений одноразовим ідентифікатором, який складається з унікальної буквено-цифрової послідовності, згенерований позикодавцем й надісланий клієнту індивідуально, а тому, аналізуючи в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що факт підписання кредитних договорів №51925-03/2024 від 30.03.2024 та №41609-03/2024 від 24.03.2024 в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 є доведеним та здійснено з дотриманням вимог законодавства, натомість останній будь-яких доказів на спростування вказаних обставин до суду не надав.

Також, суд враховує, що принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: частиною першою статті 8 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; стаття 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних. Аналогічна норма міститься й у частині першій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»: юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Отже, вказані кредитні договори №51925-03/2024 від 30.03.2024 та №41609-03/2024 від 24.03.2024, підписані сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 30.03.2024 та 24.03.2024 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

При цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України, закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Ч. 1 ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Перерахування на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ), грошових коштів в розмірі 5100,00 грн за договором про надання фінансового кредиту № 51925-03/2024 від 30.03.2024 підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

Перерахування на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ), грошових коштів в розмірі 12000,00 грн за договором про надання фінансового кредиту №41609-03/2024 від 24.03.2024 підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

Вказані обставини підтверджуються також інформацією, випискою по рахунку наданою АТ «ПУМБ» на виконання вимог ухвал про витребування доказів та випискою по рахунку, наданою відповідачем.

З інформації та виписки по рахунку за період з 24.03.2024 до 05.04.2024, наданої АТ «ПУМБ» на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 27.04.2026 вбачається, що у банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) було випущено банківську платіжну картку № НОМЕР_5 до рахунку НОМЕР_1 , закріплено фінансовий номер телефону НОМЕР_4 , на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною карткою та вказаний номер міститься в анкетних даних відповідача.

З інформації наданої АТ «ПУМБ» на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 02.07.2026, вбачається, що у банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) були випущені банківські платіжні картки № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 до рахунку НОМЕР_1 , на підставі заяви на приєднання до ДКБО фізичних осіб від 13.05.2021 та заяви про зміну умов обслуговування за ДКБО фізичних осіб від 17.04.2024.

З виписки по рахунку НОМЕР_1 , наданої ОСОБА_1 вбачається, що за період з 01.01.2024 до 31.12.2025 останній здійснював поповнення свого карткового рахунку, в тому числі вказані суми поповнення, отримував заробітну плату, знімав кошти через термінали та банкомати із зазначенням населених пунктів та вулиць, де вони розташовані, зокрема, після 19.02.2024, до укладення кредитних договорів і після укладення кредитних договорів, а тому суд відхиляє доводи відповідача про неотримання грошових коштів та втрату платіжної картки.

Отже, ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитними договорами № 51925-03/2024 від 30.03.2024 та №41609-03/2024 від 24.03.2024 виконало у повному обсязі, що не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

25.07.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №25072024, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №25072024 від 25.07.2024, ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передав, а новий кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв реєстр боржників.

З копії платіжної інструкції №381 від 30.07.2024 вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило ціну згідно договору факторингу №25072024 від 25.07.2024.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №25072024 від 25.07.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №51925-03/2024 від 30.03.2024 в сумі 20145,00 грн, з яких: 5100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15045,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

20.08.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №20082024, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

25.09.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду №1 до договору факторингу №20082024 від 20.08.2024.

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №20082024 від 20.08.2024, ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передав, а новий кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв реєстр боржників.

З копії платіжної інструкції №412 від 23.08.2024 вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило ціну згідно договору факторингу №20082024 від 20.08.2024.

Згідно витягу з Реєстру боржників від 20.08.2024 до договору факторингу №20082024 від 20.08.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №41609-03/2024 від 24.03.2024 в сумі 48000,00 грн, з яких: 12000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 36000,00 грн - сума заборгованості за відсотками та 0,00 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 516 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями ст. 1077, ст. 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Таким чином, у разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та зараховані для погашення кредитної заборгованості.

Ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що відповідач з умовами договорів був ознайомлений, підписав кредитні договори №51925-03/2024 від 30.03.2024 та №41609-03/2024 від 24.03.2024, однак, умови договорів порушив.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання.

Згідно із ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із ч.2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач заперечив проти позову, однак жодних доказів у спростування доводів позивача до суду не подав.

Отже, позивачем доведено факт укладення кредитних договорів, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення останнім зобов`язання щодо їх повернення, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № 51925-03/2024 від 30.03.2024 у розмірі 5100,00 грн та за кредитним договором №41609-03/2024 від 24.03.2024 у розмірі 12000,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках слід зазначити наступне.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачується щомісяця до дня повернення позики.

Ч. 1-3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованої або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч.1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12), від 31.10.2018 (№202/4494/16-ц) та у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16), що враховується судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Щодо нарахування відсотків, то у відповідності до умов кожного з укладених відповідачем договорів, передбачено строки та умови нарахування відсотків.

З розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 51925-03/2024 від 30.03.2024 вбачається, що заборгованість відповідача становить 20145,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5100,00 грн, заборгованість за відсотками - 15045,00 грн, що нарахована за період з 30.03.2024 до 25.07.2024 (120 днів), тобто в межах строку кредитування, яка визначена умовами договору.

З розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №41609-03/2024 від 24.03.2024 вбачається, що заборгованість відповідача становить 48000,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12000,00 грн, заборгованість за відсотками - 36000,00 грн, що нарахована за період з 24.03.2024 до 21.07.2024 (120 днів), тобто в межах строку кредитування, яка визначена умовами договору.

Водночас, суд враховує, що 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесені зміни до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас, п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5% (тобто з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі -1%.

У той же час, договір про надання фінансового кредиту № 51925-03/2024, укладений 30.03.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та згідно з п. 1.4.1 Договору розмір денної відсоткової ставки в межах строку кредитування (120 днів) складає 2,5% та договір про надання фінансового кредиту №41609-03/2024, укладений 24.03.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та згідно з п. 1.4.1 Договору розмір денної відсоткової ставки в межах строку кредитування (120 днів) складає 2,5%.

Ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За договором № 51925-03/2024 від 30.03.2024 позивачем у період з 30.03.2024 до 22.04.2024 ((24 календарних дні) та за договором №41609-03/2024 від 24.03.2024 у період з 24.03.2024 до 22.04.2024 (30 календарних днів) нарахування відсотків відбувалося за відсотковою ставкою - 2,5%, що є правомірним.

Однак, суд, проаналізувавши умови кредитних договорів, у контексті щоденної відсоткової ставки за користування кредитом протягом строку кредиту з 23.04.2024 до 25.07.2024 (закінчення строку кредиту) та протягом строку кредиту з 23.04.2024 до 21.07.2024 (закінчення строку кредиту) у взаємозв`язку із положеннями ч. 5 ст. 8, ч. 5 ст. 12 та п. 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», встановив, що умови п. 1.4.1 Договорів № 51925-03/2024 від 30.03.2024 та №41609-03/2024 від 24.03.2024 щодо сплати щоденних відсотків за користування сумою кредиту протягом визначеного строку (з 23.04.2024 до 25.07.2024, тобто протягом 96 днів та з 23.04.2024 до 21.07.2024, тобто протягом 90 днів) у розмірі 2,5% у день є нікчемною, оскільки порушує права відповідача, як споживача кредитних послуг щодо відповідності умов кредитних договорів положенням Закону України «Про споживче кредитування» в контексті максимальної щоденної відсоткової ставки, що визначена цим нормативно-правовим актом, починаючи із 24.12.2023.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що за період часу з 23.04.2024 до 21.07.2024 та з 23.04.2024 до 25.07.2024 включно, відсотки за користування відповідачем сумою кредиту (5100,00 грн та 12000,00 грн) підлягають перерахунку з розрахунку щоденної відсоткової ставки в розмірі 1,5% замість 2,5%.

Таким чином, розмір відсотків за кредитним договором №51925-03/2024 від 30.03.2024 за період з 23.04.2024 по 25.07.2024 (за 96 календарний день) становить 7344,00 грн, а загальний розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у період строку кредиту з 30.03.2024 до 25.07.2024 з урахуванням положень ч. 5 ст. 8, ч. 5 ст. 12 та п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», складає 10404,00 грн.

Таким чином, розмір відсотків за кредитним договором №41609-03/2024 від 24.03.2024 за період з 24.03.2024 до 21.07.2024 (за 90 календарних днів) становить 16200,00 грн, а загальний розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у період строку кредиту з 24.03.2024 до 21.07.2024 з урахуванням положень ч. 5 ст. 8, ч. 5 ст. 12 та п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», складає 25200,00 грн.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №51925-03/2024 від 30.03.2024 у розмірі 15504,00 грн та за кредитним договором №41609-03/2024 від 24.03.2024 у розмірі 37200,00 грн.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються, у разі часткового задоволення позову, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, а тому, враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягується судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2341,88 грн.

Керуючись ст. 11, 205, 207, 526, 610, 611, 612, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» заборгованість за кредитним договором №51925-03/2024 від 30.03.2024 у розмірі 15504,00 грн та за кредитним договором №41609-03/2024 від 24.03.2024 у розмірі 37200,00 грн, усього 52704,00 грн (п`ятдесят дві тисячі сімсот чотири гривні 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2341,88 грн (дві тисячі триста сорок одна гривня 88 копійок).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»», ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, будинок 30, місто Київ, 01032.

Відповідач - ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 27.07.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко