Рішення № 138516968, 27.07.2026, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/855/26

Провадження № 2/935/977/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27 липня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Василенка Р.О., розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит-Капаітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 101373151 від 31.01.2024 року в розмірі 24885 грн. та судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 31.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони, було укладено кредитний договір №101373151, згідно з умовами якого відповідач отримав 7 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну їй суму відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору. Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

28.05.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства укладено договір відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т від 28.05.2024, відповідно до якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 101373151 від 31.01.2024. Сума заборгованості відповідача становить 24885 грн., відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 108-МЛ/Т від 28.05.2024, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 7000 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 16695 грн, прострочена заборгованість за комісією становить 1190 грн. Просить стягнути вказану заборгованість, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000грн та сплатити судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 07.04.2026 року відкрито провадження у спрощеному провадженні без виклику (повідомлення) сторін.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначила, що до матеріалів справи долучено лише витяг з реєстру боржників, на якому відсутні підписи сторін договору факторингу. Встановити, що цей витяг дійсно є частиною договору факторингу неможливо. Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи договір про споживчий кредит було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою, який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Відповідач зазначає, що не укладала договір позики, який представник позивача долучає в якості копій до позовної заяви. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору відповідач зрозуміла та узгодила із позивачем. Щодо стягнення відсотків відповідач вказує, що заявлені позивачем вимоги в розмірі 16695 грн є завищеною та не відповідає Закону України «Про споживче кредитування» та повинно застосуватись 1% відсоток, а відтак стягнення процентів за кредитним договором № 101373151 від 31.01.2024 має бути в розмірі 8365,00 грн. Крім того, комісія за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною умовою договору відповідно до частини першої та другої статті 11, ч.5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Позивачем не додано до суду первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували б факт зарахування коштів на банківський картковий рахунок відповідача. Просить відмовити у задоволенні позовних вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що 31.01.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладений кредитний договір № 101373151 на суму 7 000 грн, зі сплатою комісії та відсотків за користування кредитом загальним строком 105 календарних днів, шляхом перерахування коштів на банківську картку, що підтверджується випискою АТ «Акцент Банк». Відповідач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст.. 11 та ст.. 112 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підписку одноразовим ідентифікаторм. Щодо стягнення відсотків, то вони є обов`язком позичальника сплатити проценти за надані йому грошові кошти згідно кредитного договоур та є його істотною умовою. Відсотки нараховані відповідно умво кредитного договору, а комісія це одноразова винагорода, що сплачується позичальником за підготовку ,організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту) та встановлена в п.1.5.1 цього договору, становить 1190 грн та підлягає одноразовому стягнення, а не щомісячному за додаткові послуги. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд, дослідив матеріали справи на засадах змагальності та в межах позовних вимог та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.01.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 101373151 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти в розмірі 7000 грн, договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 547331 від 31.01.2024.

Пункт 1.1 кредитного договору № 101373151 від 31.01.2024 року, передбачає, що кредитодавець зобов`язуєтся на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором.

В пункті 1.2 Кредитного договору зазначено, що сума кредиту складає 7000,00 грн, а строк кредиту 105 днів з 31.01.2024 (п. 1.3 договору)

У відповідності до п.1.4 договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 15.05.2024.

Комісія за надання кедиту 1190 грн, яка нараховується за ставкою 17 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 договору).

Відповідно до п.1.3.1 кредитного договору, пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 15.02.2024 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 15.05.2024 (дата остаточного погашення заборгованості) п. 1.3.2 договору.

Згідно з п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2205.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 14490.00 грн., які нараховуються стандартною процентною ставкою 2.30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду(п. 1.5.3.).

Крім того, відповідно до анкети-заяви на кредит № 101373151 вбачається, що сума крдиту становить 7 000,00 грн, зазначені індивідуальності відомості позичальника ОСОБА_1 та вказано процес оформлення та розгляду заяви від заповнення заяви до погодження умов кредитування по заяві № 101373151, яка підписана генеральним директором ТОВ «Мілоан».

В довідці ТОВ «Мілоан» зазначені відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором 101373151.

Відповідно до інформації наданої АТ «АКЦЕНТ-БАНК» повідомлено, що картка № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_2 ) емітована на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП/ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та надано виписку за договором № б/н за період 31.01.2024 по 07.02.2024, яка містить зарахування на суму 7000 грн.

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 з якою укладено кредитний договір № 101373151 від 31.01.2024 ідентифікований товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал», одноразовим ідентифікатором 547331, 31.01.2024, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор НОМЕР_4 .

28.05.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги за вище вказаним кредитним договором. На підтвердження вказаного договору додано акт приймання-передачі реєстру боржників від 28 травня 2024 до договору відступлення права вимоги від 28.05.2024 № 108-МЛ/Т, платіжну інструкцію № 2259.

Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 108-МЛ/Т від 28.05.2024 року за кредитним договором №101373151 у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитом в загальній сумі 24885 грн., з яких 7000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16695 гривень - прострочена заборгованість по відсоткам, 1190 грн. - комісія.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Частиною 1ст.530ЦК України визначено , що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За приписами пункту 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З вищевказаних положень норм матеріального права вбачається, що позивач повинен довести суду наявність кредитних правовідносин між первісним кредитором та боржником, наявність договору факторингу між первісним кредитором та новим кредитором, а також правомірність вимог нового кредитора до боржника (факт видачі кредиту боржнику та неповернення кредиту боржником).

Суд вважає, що позивачем підтверджено укладення кредитного договору та договору позики між первісним кредитором та відповідачем, оскільки договір містить електронний підпис відповідача ОСОБА_1 у вигляді одноразового електронного ідентифікатора, в результаті якого відповідач отримав кошти в розмірі 7 000,00 грн. З анкети заяви ан кредит № 1013731515 вбачається послідовність дій, з яких можливо встановити що кредитний договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Також, суд вважає підтвердженим укладення договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т від 28.05.2024 між первісними кредитором та позивачем, на підтвердження чого позивачем надано акт прийммання-передач реєстру боржників від 28.05.2024 до договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т від 28.05.2024, платіжну інструкцію № 2259, витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ/Т від 28.05.2024.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

Відповідачем заперечує щодо укладення кредитного договору, однак на підтвердження зазначеного не надала суду доказів, зокрема виписки по рахунку, з якого вбачається відсутність зарахування коштів в розмірі 7000 грн. Натомість відповідно до виписки з АТ «Акцент-Банк2» вбачається отримання переказу коштів на картку АТ "А-БАНК"" у терміналах інших банків № I0240BJ0, TENGO_V, Teng*TOV Miloan|Visa Direct|Visa Direct|UA, 6012, 31/01/2024, № картки: НОМЕР_5 , 7000.00 UAH. Також, відповідач у відзиві зазначає, що не укладала кредитний договір та одночасно заперечує проти нарахувань відсотків та комісії та вказує, що не надано доказів, що саме ці умови договору ОСОБА_1 підписувала, що суперечить одне одному, тобто відповідач визнає, що договір укладався, але заперечує щодо нарахованих відсотків та комісії.

Однак, щодо стягнення відсотків суд зазначає таке.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. При цьому, згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно), а з 22.08.2024 відсоткова ставка не більше 1% на день, відповідно до ч. 5 ст. 8 цього Закону.

Згідно умов договору та як зазначено у відповіді на відзив пільговий період стягнення відсотків з 31.01.2024 до 15.02.2024 року складає 2205,00 грн (2,10х 7 000 грн х 15 днів), за період з 16.02.2024 до 22.04.2024 відсоток згідно договору 2,30%, що становить 10787 грн (2,30%х7000 грн х 67 днів), за період з 23.04.2024 до 15.05.2024 відсоток згідно вищевказаного закону встановлений 1%, а сума заборгованості за відсотками становить 2415 грн. (1%х 7 000 грн х 23 днів). Таким чином, стягненню підлягає заборгованість за відсотками в розмірі 15 407 грн.

Щодо стягнення комісії, то відповідач просить відмовити у задоволенні комісії за обслуговування кредитної заборгованості ,за надання оплатної інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць є нікчемною, однак у п. 1.5.1 договору вказано, що комісія за надання кредиту становить 1190, 00 грн ,яка нараховуються заставкою 17,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, що не суперечить чинному законодавству, а тому підлягає стягненню.

Враховуючи вищевказане, та те, що відповідач свої зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором № 101373151 від 31.01.2024 не виконала, у зв`язку із чим утворилася заборгованість в загальній сумі 22407 грн., тому суд позовні вимоги задовольняє частково та стягує з відповідача на користь позивача вказану заборгованість.

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

На підтвердження такого роду судових витрат позивачем долучено до позовної заяви договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, акт № Д/18537 від 09.03.2026 про підтвердження факту надання правничої допомоги в розмірі 8000 грн, детальний опис наданих послуг від 09.03.2026 робіт, ордер на надання правової допомоги.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В той же час в даному випадку суд враховує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та його розміру.

З огляду на зазначене, враховуючи критерій реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, кількість необхідних процесуальних дій сторони у цій справі, тому суд дійшов до висновку про зменшення стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу до 4 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 2397,28 грн відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 264-265, 268, ЦПК України, ст.ст.526,1050,1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 101373151 від 31.01.2024 року в сумі 22407 (двадцять дві тисячі чотириста сім) грн 00 коп, яка складається з: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7 000 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 15407 грн, за комісією в розмірі 1190,00 грн, судовий збір в сумі 2397,28 гривень та судові витрати на правничу (професійну) допомогу в розмірі 4 000 грн.

В решті стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат на правничу (професійну) допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- капітал» юридична адреса: вулиця Смаль-Стоцького, буд 1, корпус 28, місто Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Роман ВАСИЛЕНКО