Ухвала суду № 138516875, 23.07.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/8737/26

1-кс/296/3300/26

УХВАЛА

Іменем України

про арешт майна

23 липня 2026 року м.Житомир

Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Корольовського районного суду м. Житомира клопотання слідчого СВ ЖРУП №2 ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в кримінальному провадженні №42026060000000059 від 07.07.2026, за ч. 3 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

22.07.2026 до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира надійшло клопотання слідчого СВ ЖРУП №2 ГУНП в Житомирській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в кримінальному провадженні №42026060000000059 від 07.07.2026, за ч. 3 ст. 190 КК України, а саме:

-земельної ділянки з кадастровим номером: 1810136600:03:012:0037, площею 0,0295 га, що за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2759427018101).

Слідчий чи прокурор в судове засідання не з`явилися. Прокурор надав заяву в якій просив проводити розгляд клопотання за їх відсутності. Клопотання просив задовольнити з підстав зазначених у ньому.

За приписами ч.2 ст.172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи викладене слідчий суддя вважає за необхідне розглянути клопотання без повідомлення власника майна, що відповідає приписам ч.2 ст.172 КПК України та без участі сторони обвинувачення.

Фіксування технічними засобами в силу дії положень ч.4 ст.107 КПК України не здійснювалося.

Слідчий суддя вивчивши клопотання та його додатки, прийшов наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.

Під час судового розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що СУ ГУНП в Житомирській області здійснює досудове розслідування кримінального провадження №42026060000000059 від 07.07.2026, за ч. 3 ст. 190 КК України

Досудовим слідством встановлено, що ПП «Центр правової допомоги «Горос» з 2015 року орендувало напівзруйноване нежитлове приміщення площею 23 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , що перебувало у комунальній власності територіальної громади. У 2022 році підприємство ініціювало реєстрацію під цим приміщенням земельної ділянки площею 0,0295 га, кадастровий номер 1810136600:03:012:0037, однак права оренди на землю не набуло. 18.08.2022 ПП «Горос» уклало договір оренди самого приміщення з КП «ВЖРЕП № 6».

07.06.2023 посадові особи ПП «Горос», маючи намір незаконно отримати право власності на земельну ділянку без проведення торгів, подали державному реєстратору заяву про припинення права власності територіальної громади на приміщення у зв`язку з його нібито знищенням, додавши нотаріально засвідчену заяву, підписану орендарем, а не власником, та довідку про знищення об`єкта. Уже наступного дня підприємство подало заяву про реєстрацію права власності на це ж приміщення за собою, долучивши довідку, яка фактично була відсутня у реєстрі.

28.06.2023 державний реєстратор ОСОБА_5 провела реєстраційні дії щодо припинення права власності територіальної громади та реєстрації права власності за ПП «Горос» на той самий об`єкт, попри відсутність будь-яких правовстановлюючих документів підприємства. Надалі ПП «Горос» повідомило міську раду неправдиві відомості про належність йому приміщення на праві приватної власності, що призвело до ухвалення рішення № 962 від 09.11.2023 про продаж земельної ділянки без торгів та укладення договору купівлі?продажу 19.06.2024 за ціною 284 849 грн.

Після реєстрації права власності на земельну ділянку ПП «Горос» знову подало заяву про припинення права власності на приміщення у зв`язку з його знищенням, а 29.08.2024 продало земельну ділянку ТОВ «ДК ТРЕЙД ГРУП». Усі дії підприємства були спрямовані на незаконне набуття та подальший продаж земельної ділянки шляхом обману, використання недостовірних документів та введення в оману органу місцевого самоврядування.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 1810136600:03:012:0037, площею 0,0295 га, розташовану за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2759427018101) зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ДК ТРЕЙД ГРУП» (код ЄДРПОУ: 44342967).

21.07.2026 постановою слідчого земельна ділянка, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ДК ТРЕЙД ГРУП» (код ЄДРПОУ: 44342967), визнана речовим доказом у кримінальному провадженні №42026060000000059 від 07.07.2026, за ч. 3 ст. 190 КК України.

22.07.2026 слідчий за допомогою засобів поштового зв`язку подав до суду клопотання про накладення арешту на вищевказане майно на підставі п.1, п. 2 ч.2 ст.170 КПК України з метою забезпечення збереження речового доказу та спеціальної конфіскації.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно із положеннями ст. 170 КПК України. арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За приписами п.1,2 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів

2) спеціальної конфіскації

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Положення ст. 96-2 вказують, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, - речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

Отже, слідчий суддя під час розгляду цього клопотання має встановити лише чи відповідає вилучене майно ознакам речового доказу та підлягає спеціальній конфіскації в межах кримінального провадження. При цьому слідчий суддя не уповноважений надавати оцінку чи наявний склад кримінального правопорушення за ч. 3 ст.190 КК України.

Щодо спеціальної конфіскації.

Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, були одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; (п. 1. ч. 1 ст. 96-2 КК України).

Відповідно до матеріалів клопотання ПП «Центр правової допомоги «Горос» з 2015 року орендувало комунальне нежитлове приміщення по вул. Київській, 8 у м. Житомирі та, не набувши права на земельну ділянку під ним, у 2023 році за допомогою недостовірних документів домоглося припинення права власності територіальної громади на приміщення і реєстрації права власності за собою.

Надалі підприємство ввело в оману Житомирську міську раду, що стало підставою для продажу йому земельної ділянки без проведення земельних торгів. Після оформлення права власності на землю ПП «Горос» відчужило її ТОВ «ДК ТРЕЙД ГРУП». Таким чином, дії підприємства були спрямовані на незаконне набуття та подальший продаж земельної ділянки шляхом використання недостовірних документів і обману органу місцевого самоврядування.

З вищевказаного вбачається, що предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України є земельна 1810136600:03:012:0037, площею 0,0295 га. При цьому, слідчий суддя вважає наявними ризики вчинення дій, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК щодо вказаних речей.

Отже, діяння, що є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42026060000000059 від 07.07.2026 підпадає під умови, передбачені частиною 1 статті 96-1 КК України, а тому передбачає можливість застосування у кримінальному провадженні спеціальної конфіскації.

Слідчий суддя визнає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, та слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч.4 ст.173 КПК України)

Таким чином, вважаю за необхідне накласти арешт на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ДК ТРЕЙД ГРУП» (код ЄДРПОУ: 44342967), з метою збереження речового доказу та спеціальної конфіскації в кримінальному провадженні №42026060000000059 від 07.07.2026 за ознаками ч. 3 ст. 190 КК України, заборонивши відчуження та розпорядження щодо вказаного майна.

Такий вид обтяження (заборона відчуження та розпорядження) дозволить власнику користування майном та не призведе до його втрати (забезпечить його збереження) враховуючи, що майно - нерухоме.

Також, слідчий суддя зазначає, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст. ст. 170-173, 175, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого про арешт майна в кримінальному провадженні №42026060000000059 від 07.07.2026 за ч. 3 ст. 190 КК України задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером: 1810136600:03:012:0037, площею 0,0295 га, розташовану за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2759427018101) з метою її збереження, як речового доказу та забезпечення спеціальної конфіскації.

Заборонивти відчуження та розпорядження щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 1810136600:03:012:0037, площею 0,0295 га, розташовану за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2759427018101)

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту оголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Слідчий суддя ОСОБА_1