Постанова № 138513736, 21.07.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/7416/25 Провадження№ 3/636/144/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року суддя Чугуївського міського суду Харківської області Гніздилов Ю. М., за участю захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Санжаревського І.А., розглянувши в залі суду в м. Чугуїв справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

15 серпня 2026 року о 18 год. 10 хв. на а/д Харків-Вовчанськ 39 км+500м. водій ОСОБА_1 керував транспортним марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота почервоніння очей, порушення координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать довідки про доставку судових повісток про виклик до суду.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Санжаревський І.А. просив закрити провадження відносно свого підзахисного, з підстав неналежного складання матеріалів про адміністративне правопорушення працівниками поліції та окремо наголошував на тому, що на час та при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у ОСОБА_1 були відсутні водійські права. Після позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом (постанова від 09.11.2022 р. у справі № 362/3943/22) він не отримував водійського посвідчення, що підтверджується листом Головного сервісного центру МВС від 13.10.2025 р., відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після 11.11.2022 не отримував в територіальних сервісних центрах МВС посвідчення водія на право керування транспортними засобами, а тому просив вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд приймає до уваги роз`яснення, які містяться в п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», де зазначено, що суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Заслухавши пояснення та клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Санжаревського І.А. та долучені до справи документи, суд приходить до наступного.

Згідно з п. 1.3. «Правил дорожнього руху», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Суд зауважує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9. Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння; а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводить згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 839736 від 15 серпня 2026 року;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

-відеозаписом зафіксованим на пристрій відеофіксації.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для визнання необ`єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, тому суд їх визнає належними, допустимими та достатніми, і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 9 КУпАП, що регламентує поняття адміністративного правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з вимогами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

ОСОБА_1 скоїв правопорушення, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою, є одним із найнебезпечніших правопорушень на транспорті при керуванні джерелом підвищеної небезпеки.

Вирішуючи питання щодо незастосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 5 червня 2024 року у справі №910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади.

Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Санкція частини першої статті 130 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Наведений розмір стягнення є одним із найбільших, що передбачені КУпАП. Вочевидь, таке стягнення свідчить про підвищену суспільну небезпеку діяння, визначеного частиною першою статті 130 КУпАП, а тому законодавець установив, що виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, неможливе в інший спосіб, незалежно від наявності чи відсутності обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Тобто санкція частини першої статті 130 КУпАП безальтернативно у виді основного стягнення встановлює штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Водночас судом досліджено відповідь Головного сервісного центру МВС № 31/3388АЗ-25628-2025 від 13 жовтня 2025 року, відповідно до якої згідно з інформацією Єдиного державного реєстру МВС громадянин ОСОБА_1 після 11 листопада 2022 року посвідчення водія на право керування транспортними засобами у територіальних сервісних центрах МВС не отримував.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно не отримував посвідчення водія та не набував права на керування транспортними засобами у встановленому законом порядку.

Разом із тим наведена обставина не є юридично значимою для вирішення питання про вид адміністративного стягнення, оскільки сама по собі не виключає застосування передбаченого законом адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до статті 24 КУпАП позбавлення спеціального права є самостійним видом адміністративного стягнення, яке застосовується судом у випадках, прямо передбачених законом.

Правова природа такого адміністративного стягнення полягає не у вилученні посвідчення водія, а насамперед у встановленні судом заборони особі здійснювати відповідну діяльність протягом визначеного законом строку.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 (провадження № 51-944кмо23), зазначивши, що позбавлення права керування транспортними засобами полягає у встановленій судом забороні особі керувати транспортними засобами протягом визначеного строку незалежно від того, чи мала така особа посвідчення водія. Верховний Суд наголосив, що правова природа цього виду відповідальності не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія.

У зазначеній постанові Верховний Суд також звернув увагу на те, що інше тлумачення закону фактично ставило б у привілейоване становище осіб, які свідомо керують транспортними засобами без отримання права на керування, порівняно з особами, які виконали всі вимоги законодавства та законно отримали посвідчення водія. Такий підхід суперечив би конституційному принципу рівності всіх перед законом, принципу невідворотності юридичної відповідальності та не відповідав би завданням адміністративного провадження.

Суд повністю погоджується із наведеним правовим висновком Верховного Суду, оскільки особа, яка керує транспортним засобом без отримання права на керування та одночасно перебуває у стані алкогольного сп`яніння, становить не меншу, а навпаки підвищену небезпеку для безпеки дорожнього руху. Застосування лише штрафу без позбавлення права керування фактично створило б для таких осіб більш сприятливі умови відповідальності порівняно з особами, які законно отримали право керування транспортними засобами, що є неприпустимим.

Крім того, відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності, яка застосовується з метою виховання особи у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Досягнення цієї мети у справах про керування транспортними засобами у стані сп`яніння забезпечується саме застосуванням комплексу адміністративних стягнень, визначених законодавцем.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Водночас суд також не вправі змінювати встановлену законом санкцію або виключати із неї один із передбачених законом видів адміністративного стягнення.

Згідно зі статтею 19 Конституції України суд зобов`язаний діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Наділення судом санкції частини першої статті 130 КУпАП іншим змістом шляхом застосування лише штрафу без позбавлення права керування фактично означало б зміну закону судом, що виходить за межі його конституційних повноважень.

Таким чином, відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія або не набуття ним права на керування транспортними засобами не є підставою для незастосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

За наведених обставин суд доходить висновку, що клопотання захисника про застосування до ОСОБА_1 лише адміністративного стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами є необґрунтованим, суперечить вимогам чинного законодавства та правовому висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, а тому задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, з особи, на яку накладено стягнення, слід стягнути судовий збір у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33 35, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік (отримувач ГУК Харків обл/Харківобл/21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»).

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі не сплати ОСОБА_1 штрафу протягом п`ятнадцяти днів з метою примусового виконання цієї постанови органам державної виконавчої служби стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу в розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 , код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в 10-денний строк з дня її винесення через Чугуївський міський суд Харківської області.

Суддя Ю. М. Гніздилов