Постанова № 138513641, 27.07.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6967/25

Провадження № 3/635/502/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року с-ще. Покотилівка Харківської області

Суддя Харківського районного суду Харківської області Бондаренко І.Е., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1Головного управління Національної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2025 року був складений протокол про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 404512 щодо ОСОБА_2 ..

Матеріали про адміністративне правопорушення надійшли до суду для розгляду.

Склад адміністративного правопорушення: 27.07.2025 21:09:00 С-ЩЕ БЕЗЛЮДІВКА, ВУЛИЦЯ ХАРКІВСЬКА 68 Керував авто з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від продування газоаналізатора (алкотестер) ARLJ0409, огляду на стан сп`яніння у медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ м. Харків, Ахієзерів 6.18а у передбаченому законом порядку категорично відмовився, чим порушив п.2.5. ПДР - Відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк. чи ін. сп`яніння або щодо вживання лікарських.

Під час розгляду справи суд безпосередньо дослідив наявні у матеріалах письмові та електронні докази, а саме:

протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 404512, складений 27 липня 2025 року о 21 год. 34 хв., відповідно до якого ОСОБА_2 27 липня 2025 року о 21 год. 09 хв. у селищі Безлюдівка по вул. Харківській, 68 керував автомобілем ВАЗ 11173, державний номерний знак НОМЕР_1 , маючи ознаки алкогольного сп`яніння, та відмовився від проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу і в закладі охорони здоров`я. У протоколі зазначені ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота та поведінка, що не відповідала обстановці. У письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що із протоколом не згоден;

направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, складене 27 липня 2025 року о 21 год. 15 хв., у якому зафіксовано направлення ОСОБА_2 до закладу охорони здоров`я та зазначено виявлені поліцейським ознаки алкогольного сп`яніння;

акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зафіксовано, що ОСОБА_2 від проходження огляду за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest відмовився;

постанову серії ЕНА № 5331298 від 27 липня 2025 року, винесену за ч. 5 ст. 121 КУпАП, відповідно до якої о 21 год. 09 хв. за тією самою адресою ОСОБА_2 керував зазначеним транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки, однак не був пристебнутий ременем безпеки;

довідку з облікової бази Національної поліції про те, що ОСОБА_2 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 25 березня 2010 року;

інформацію з обліків Національної поліції щодо анкетних даних ОСОБА_2 , зареєстрованого місця його проживання, транспортного засобу та складених стосовно нього адміністративних матеріалів;

відеозаписи події та спілкування працівників поліції з ОСОБА_2 й іншими присутніми особами, які суд переглянув у судовому засіданні в повному обсязі;

подані захисником письмові клопотання, у яких сторона захисту посилалася на відсутність безперервної відеофіксації, незазначення у протоколі свідків, відсутність відеозапису безпосереднього руху автомобіля, недоліки оформлення направлення на медичний огляд та стверджувала, що факт керування транспортним засобом належними і допустимими доказами не підтверджений. Захисник просив повернути адміністративний матеріал органу поліції для дооформлення.

ОСОБА_2 під час судового розгляду особистих пояснень щодо обставин події, причин перебування разом з автомобілем у місці оформлення матеріалів, факту його переміщення та обставин відмови від проходження огляду суду не надав. Своє право на захист він реалізовував через адвоката, який брав участь у розгляді справи, ознайомився з її матеріалами, подавав письмові клопотання та заперечував достатність і допустимість доказів.

Відсутність особистих пояснень ОСОБА_2 суд не розцінює як доказ його винуватості та не покладає на нього обов`язку доводити свою невинуватість. Водночас це не позбавляє суд обов`язку оцінити наявні докази за їх безпосереднім змістом, у взаємному зв`язку та сукупності, зокрема первинні спонтанні висловлювання учасників події, зафіксовані на відеозаписах.

.Позиція сторони захисту.

Захисник Караханяна Г.А. заперечував проти притягнення останнього до адміністративної відповідальності та просив повернути матеріали справи органу Національної поліції для належного дооформлення.

На обґрунтування своєї позиції зазначав, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом; відеофіксація здійснювалася не безперервно та не містить безпосереднього зображення руху автомобіля; у протоколі не зазначено свідків події; направлення на медичний огляд оформлене з порушенням установлених вимог; працівники поліції не мали законних підстав для зупинки транспортного засобу, а надані ними матеріали не підтверджують факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_2 .

Щодо доведеності факту керування транспортним засобом.

Перевіряючи наведені доводи, суд безпосередньо переглянув усі долучені до матеріалів справи відеозаписи у повному обсязі.

Відеозаписи фіксують тривале спілкування працівників поліції з ОСОБА_2 та іншими присутніми особами безпосередньо після події, пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, відмову ОСОБА_2 від проходження такого огляду, а також численні висловлювання учасників події щодо обставин переміщення автомобіля.

Безпосередньо після події ні ОСОБА_2 , ні присутні разом із ним особи не заперечували самого факту переміщення автомобіля під його керуванням. Навпаки, зі змісту зафіксованих на відеозаписах спонтанних висловлювань убачається, що вони пояснювали дії ОСОБА_2 тим, що він «перепаркував машину», «проїхав три метри», перемістив автомобіль для того, щоб пропустити службовий автомобіль поліції, або поставити транспортний засіб біля будинку.

Отже, предметом заперечень учасників події фактично була не наявність самого руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , а незначна відстань такого руху, його причина та правові наслідки.

Із відеозаписів не вбачається, що будь-хто із присутніх безпосередньо після події стверджував про відсутність факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом або повідомляв, що автомобілем керувала інша особа.

Суд враховує, що зазначені висловлювання були зроблені безпосередньо після події, у ході первинного спілкування з працівниками поліції та до формування процесуальної позиції у справі. Вони не оцінюються як визнання вини, однак є відомостями про фактичні обставини події та підлягають оцінці разом з іншими доказами відповідно до ст. 252 КУпАП.

Незначна відстань, на яку було переміщено автомобіль, та пояснення мети такого переміщення не усувають факту керування транспортним засобом. Для юридичної оцінки за ч. 1 ст. 130 КУпАП значення має сам факт виконання особою функцій водія та подальша відмова від проходження огляду у встановленому порядку, а не тривалість маршруту чи відстань руху.

Тому суд відхиляє довід сторони захисту про повну відсутність у матеріалах справи доказів факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом.

Щодо відсутності безперервної відео фіксації.

Сторона захисту посилається на те, що надані працівниками поліції відеозаписи не містять безперервної фіксації всієї події, зокрема моменту руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , а тому, на думку захисника, не можуть підтверджувати обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд відхиляє цей довід.

Відсутність на відеозаписі безпосереднього зображення руху транспортного засобу не є тотожною відсутності доказів керування ним. Відеозапис є одним із доказів у справі та відповідно до ст. 252 КУпАП підлягає оцінці разом з іншими зібраними матеріалами, а не ізольовано від них.

Під час безпосереднього перегляду відеозаписів суд установив, що вони відображають основну послідовність подальших подій: спілкування працівників поліції з ОСОБА_2 та присутніми особами, повідомлення про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд із застосуванням спеціального технічного засобу, пропозицію пройти огляд у закладі охорони здоров`я та відмову ОСОБА_2 від обох запропонованих способів огляду.

Крім того, відеозаписи містять спонтанні висловлювання учасників події про те, що ОСОБА_2 перепаркував автомобіль, перемістив його на незначну відстань та зробив це для того, щоб пропустити службовий автомобіль поліції.

Сам факт того, що відеозаписи складаються з окремих фрагментів або не охоплюють кожної секунди події, не дає підстав автоматично визнати їх недопустимими чи недостовірними. Вирішальним є те, чи дозволяють наявні фрагменти встановити їх зміст, послідовність зафіксованих дій та зв`язок із подією, що розглядається судом.

Під час судового розгляду не встановлено ознак монтажу, зміни змісту відеозаписів або невідповідності зафіксованих на них обставин іншим матеріалам справи.

Сторона захисту також не зазначила, які саме юридично значущі дії працівників поліції могли відбутися у проміжках між записами та яким чином відсутність їх фіксації спотворила зміст зафіксованої процедури або обмежила право ОСОБА_2 на захист.

Тому неповнота відеофіксації сама по собі не спростовує зафіксованих на відеозаписах обставин і не усуває доказового значення інших матеріалів справи.

Щодо інших доводів сторони захисту.

Довід захисника про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені свідки події, сам по собі не свідчить ані про недопустимість протоколу, ані про недоведеність обставин правопорушення.

Відомості про свідків вносяться до протоколу за їх наявності. Обов`язкова участь сторонніх свідків під час складення протоколу або фіксації відмови від проходження огляду не вимагається, якщо перебіг відповідних дій зафіксований із застосуванням технічних засобів відеозапису.

У цій справі спілкування працівників поліції з ОСОБА_2 , пропозиції пройти огляд та його відмова зафіксовані на відеозаписах, безпосередньо досліджених судом. Тому незазначення у протоколі свідків не створює прогалини, яка перешкоджала б установленню фактичних обставин справи.

Не є обґрунтованим і посилання сторони захисту на неналежне оформлення направлення до закладу охорони здоров`я.

Із направлення, протоколу, акта огляду та відеозаписів у їх взаємному зв`язку вбачається, кому, коли, у зв`язку з якими виявленими ознаками сп`яніння та з якою метою було запропоновано пройти огляд. Зафіксовані у направленні відомості дозволяють ідентифікувати ОСОБА_2 , транспортний засіб, час події, виявлені поліцейським ознаки алкогольного сп`яніння та заклад охорони здоров`я, до якого його направляли.

Зміст відеозаписів підтверджує, що пропозиція пройти огляд у закладі охорони здоров`я була реальною та доведеною до відома ОСОБА_2 , однак він від неї відмовився.

Сторона захисту не зазначила, яка саме вада направлення позбавила ОСОБА_2 можливості зрозуміти зміст пропозиції поліцейських, пройти огляд, висловити свою незгоду або скористатися правовою допомогою. Не встановлено й того, що наведені захистом недоліки вплинули на зміст зафіксованої відмови чи могли призвести до неправильного встановлення обставин події.

Тому формальні зауваження до оформлення направлення не спростовують факту пропозиції пройти огляд і відмови від нього.

Так само відсутність підписів сторонніх свідків в акті огляду не спростовує зафіксованої відмови ОСОБА_2 від застосування спеціального технічного засобу. Ця відмова відображена не лише в акті, а й безпосередньо на відеозаписах. Отже, факт відмови підтверджується не виключно складеними працівниками поліції письмовими документами, а й первинним електронним доказом.

Суд також не вбачає підстав для повернення матеріалів органу поліції для дооформлення. Завданням суду є вирішення питання про наявність або відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення на підставі поданих доказів, а не сприяння органу, який склав протокол, у збиранні додаткових доказів або усуненні недоліків доказової бази.

Наявні матеріали містять достатні відомості про особу, час, місце, транспортний засіб, зміст інкримінованих дій, виявлені ознаки сп`яніння, запропоновані способи огляду та відмову від них, а тому дозволяють розглянути справу по суті.

Інші зауваження захисника стосуються окремих особливостей оформлення письмових документів, однак не вказують на суперечності щодо суті зафіксованих подій. Письмові матеріали узгоджуються між собою за датою, часом, місцем, даними особи та транспортного засобу, описом виявлених ознак алкогольного сп`яніння і фактом відмови від огляду. Ці відомості, своєю чергою, підтверджуються змістом відеозаписів.

Отже, жоден із наведених стороною захисту доводів окремо або в сукупності не свідчить про таке порушення порядку оформлення матеріалів, яке позбавляло б отримані докази достовірності, перешкоджало суду встановити фактичні обставини справи чи істотно обмежувало право ОСОБА_2 на захист.

Щодо законності дій працівників поліції та значення постанови за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Сторона захисту також посилається на відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу.

Із зафіксованих на відеозаписах розмов убачається, що працівники поліції прибули на місце за повідомленням про іншу подію.

Однак виконання поліцейськими первинного виклику не обмежувало їхніх повноважень реагувати на інше адміністративне правопорушення, ознаки якого вони безпосередньо виявили під час перебування на місці.

Встановивши обставини керування ОСОБА_2 транспортним засобом та виявивши під час безпосереднього спілкування з ним ознаки алкогольного сп`яніння, працівники поліції були уповноважені запропонувати йому пройти огляд, зафіксувати відмову від його проходження та скласти протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Здійснення цих повноважень не залежало від того, чи було можливе правопорушення пов`язане з первинною причиною прибуття наряду поліції.

Перевіряючи довід про незаконність зупинки, суд також враховує фактичний характер контакту між працівниками поліції та ОСОБА_2 .

Із відеозаписів та зафіксованих на них висловлювань убачається, що автомобіль був переміщений на незначну відстань для забезпечення проїзду службового автомобіля поліції, після чого працівники поліції розпочали спілкування з ОСОБА_2 .

За таких обставин матеріали справи не дають підстав ототожнювати початок цього спілкування із зупинкою транспортного засобу на вимогу поліцейського під час його руху.

Подальша пропозиція пройти огляд була пов`язана не лише з фактом перебування ОСОБА_2 біля автомобіля, а з установленими працівниками поліції обставинами його керування та виявленими під час особистого спілкування ознаками алкогольного сп`яніння.

Отже, доводи про відсутність установленої законом підстави для примусової зупинки транспортного засобу не відповідають фактичному характеру первинного контакту між поліцейськими та ОСОБА_2 і не спростовують правомірності подальшої перевірки виявлених ознак адміністративного правопорушення.

Постанова серії ЕНА № 5331298 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за керування без використання ременя безпеки була винесена після початку оформлення матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тому суд не розглядає цю постанову як документ, який сам собою ретроспективно підтверджує законність первинного контакту з поліцейськими або є самостійним вирішальним доказом того, що саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом до початку спілкування з ними.

Разом із тим час винесення постанови не означає автоматично, що відомості про керування без пристебнутого ременя були сформовані працівниками поліції лише після складення матеріалів за ст. 130 КУпАП. Постанова є процесуальним рішенням, яким поліцейський надав правову оцінку окремому порушенню Правил дорожнього руху.

У цій справі суд не покладає постанову за ч. 5 ст. 121 КУпАП в основу висновку про керування автомобілем та не використовує її для усунення можливих прогалин у доказуванні. Факт переміщення автомобіля під керуванням ОСОБА_2 оцінюється насамперед на підставі відеозаписів та зафіксованих на них безпосередньо після події висловлювань самого ОСОБА_2 й інших присутніх осіб.

Отже, постанова про керування без пристебнутого ременя безпеки має у цій справі обмежене доказове значення. Зауваження сторони захисту щодо часу її винесення не спростовують сукупності первинних доказів, якими підтверджуються юридично значущі обставини правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оцінка доказів у сукупності.

Оцінюючи досліджені докази відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суд виходить із того, що жоден із них не покладається в основу висновків ізольовано від інших, а кожний доказ перевіряється щодо належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку з іншими матеріалами справи.

Протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, направлення до закладу охорони здоров`я та відеозаписи не містять істотних суперечностей щодо часу, місця події, особи, стосовно якої складено протокол, транспортного засобу, виявлених працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, пропозиції пройти огляд та відмови ОСОБА_2 від його проходження.

Відеозаписи безпосередньо відображають перебіг спілкування після переміщення автомобіля та дозволяють перевірити правильність відображення відповідних обставин у письмових матеріалах справи.

Зміст відеозаписів підтверджує відомості протоколу в частині спілкування працівників поліції з ОСОБА_2 , повідомлення йому про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, пропозицій пройти огляд із використанням спеціального технічного засобу та в закладі охорони здоров`я, а також його відмови від обох запропонованих способів огляду.

Ці ж відеозаписи містять зроблені безпосередньо після події висловлювання ОСОБА_2 та інших присутніх осіб, які підтверджують переміщення автомобіля під його керуванням. При цьому вони пояснювали не відсутність керування, а незначну відстань такого руху та його причину.

Письмові матеріали деталізують час, місце, транспортний засіб, виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та зміст відмови від огляду, а відеозаписи дозволяють перевірити фактичне вчинення відповідних дій працівниками поліції та реакцію на них ОСОБА_2 .

Таким чином, письмові та електронні докази не лише формально узгоджуються між собою, а й взаємно підтверджують різні складові події: факт керування транспортним засобом, наявність підстав для пропозиції пройти огляд, доведення такої пропозиції до відома водія та його відмову від проходження огляду.

Суд також враховує, що ОСОБА_2 скористався правом не надавати особистих пояснень у судовому засіданні та здійснював свій захист через адвоката. Це є реалізацією його процесуальних прав і не розцінюється як доказ винуватості. Висновки суду ґрунтуються виключно на безпосередньо досліджених доказах, а не на відсутності пояснень особи.

За таких обставин суд доходить висновку, що досліджені у справі докази є належними, допустимими та достовірними, взаємопов`язані між собою, взаємно доповнюють один одного, не містять істотних суперечностей щодо юридично значущих обставин і у своїй сукупності є достатніми для вирішення справи.

Доводи сторони захисту не спростовують установлених фактичних обставин, а переважно зводяться до критики окремих доказів у відриві від інших матеріалів справи. Водночас вимоги ст. 252 КУпАП передбачають оцінку кожного доказу у взаємному зв`язку з усією сукупністю доказів, а не ізольовано.

Правова кваліфікація.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Для встановлення складу адміністративного правопорушення у формі відмови від проходження огляду необхідно довести, що особа керувала транспортним засобом, мала виявлені поліцейським ознаки сп`яніння, їй було запропоновано пройти огляд у встановленому порядку і вона від такого огляду відмовилася.

Дослідженими доказами підтверджено, що ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ 11173, державний номерний знак НОМЕР_1 ; під час спілкування з ним працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп`яніння; повідомили про них; запропонували пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу та у закладі охорони здоров`я, однак ОСОБА_2 від обох запропонованих способів огляду відмовився.

Для відповідальності за відмову від проходження огляду не вимагається встановлення фактичного стану алкогольного сп`яніння, оскільки самостійною підставою відповідальності є відмова водія від проходження огляду відповідно до встановленого порядку.

Отже, дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Призначення адміністративного стягнення.

Вирішуючи питання про адміністративне стягнення, суд враховує вимоги ст.ст. 23, 33 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_2 , ступінь його вини, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, посягає на безпеку дорожнього руху. Обов`язок пройти огляд забезпечує можливість своєчасно перевірити стан водія та запобігти подальшій участі у дорожньому русі особи, яка може перебувати у стані сп`яніння. Відмова від огляду унеможливлює таку перевірку та перешкоджає виконанню превентивної функції контролю за безпекою дорожнього руху.

Суд враховує, що ОСОБА_2 перемістив автомобіль на незначну відстань. Водночас ця обставина не усуває вчиненого правопорушення та не змінює змісту встановленої судом відмови від проходження огляду.

Обставин, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом`якшують відповідальність ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують його відповідальність, судом також не встановлено.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на визначений законом строк та не надає суду можливості обрати інший, більш м`який вид адміністративного стягнення або змінити встановлений законом розмір штрафу чи строк позбавлення права керування транспортними засобами.

З огляду на характер правопорушення, установлені обставини його вчинення та відсутність обставин, які б впливали на відповідальність, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таке стягнення відповідає характеру вчиненого правопорушення, є необхідним для виховання ОСОБА_2 у дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень як ним самим, так і іншими особами.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 130, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 289, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік

Реквізити для сплати адміністративного штрафу:

Отримувач коштів: ГУК Харківськ обл./Харківобл/21081300

Код класифікації доходів бюджету 21081300

Код ЄДРПОУ 37874947

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача UA168999980313020149000020001

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 на користь держави (адреса: вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601; код ЄДРПОУ 26255795); отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 "Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)".

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

На постанову суду протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.

Роз`яснити особі,яка притягається до адміністративної відповідальності,що штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови прона кладення штрафу після набрання нею законної сили,а вразі оскарження постанови,не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Документ, що підтверджує сплату штрафу не пізніше трьох робочих днів після закінчення вказаного строку, має бути наданий (надісланий) правопорушником до суду.

У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Згідно ст.308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.

Суддя І.Е.Бондаренко