Ухвала суду № 138513561, 20.07.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 629/2589/26 провадження № 1-кп/632/161/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року місто Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 296 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Златопільського міськрайонного суду Харківської області перебуває наведене вище кримінальне провадження.

07 липня 2026 року захисник ОСОБА_6 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , подав до суду клопотання про зміну застосованого щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби, або визначення застави як альтернативного запобіжного заходу на рівні 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при внесенні якого останній буде звільнений з-під варти.

В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що 12 лютого 2026 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

Після цього строк дії запобіжного заходу неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 червня 2026 року, до 02 серпня 2026 року.

Наразі сторона захисту вважає, що на даній стадії судового провадження наявні беззаперечні правові та фактичні підстави для зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 на домашній арешт, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, суттєво зменшилися, дані про особу обвинуваченого є виключно позитивними, а саме висунуте обвинувачення є очевидно необґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, подальше утримання під вартою ОСОБА_4 є не лише надмірним обмеженням, а й фактично перетворюється на каральний захід, оскільки висунуте йому обвинувачення за ч. 1 ст. 114-1 КК України є очевидно необґрунтованим і позбавленим правового підґрунтя.

На даній стадії судового провадження наявні беззаперечні, вагомі правові та фактичні підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, не пов`язаний із подальшим позбавленням волі та утриманням в умовах ізоляції від суспільства.

Сторона захисту наголошує, що подальше перебування особи в слідчому ізоляторі за поточної динаміки процесу втратило ознаки пропорційності та правомірності, перетворившись на інструмент надмірного обмеження конституційних прав.

Сторона обвинувачення допустила штучне та протиправне завищення кваліфікації звичайного побутового емоційного конфлікту у пасажирському потязі, намагаючись трактувати його як злочин проти національної безпеки та обороноздатності держави.

З матеріалів справи та самого тексту підозри чітко вбачається, що особа, ідентифікована слідством старшим мобільної групи Військової служби правопорядку - ОСОБА_7 , перебувала у тамбурі та вагоні потягу в балаклаві, яка повністю приховувала обличчя, та без жодних розпізнавальних знаків, таких як нашивки, шеврони, нагрудні жетони чи емблеми підрозділу.

Понад те, на законні, логічні та неодноразові вимоги пасажирів ця особа категорично відмовилася назвати себе, свій підрозділ, посаду, мету перебування у потязі чи пред`явити службове посвідчення, чим грубо порушила ст. 19 Конституції України та приписи профільних інструкцій.

За таких умов, коли невідома особа у балаклаві вчиняє воєнізовані дії у цивільному вагоні та відмовляється представитися, будь-який громадянин об`єктивно сприймає це як протиправний напад, а ситуативне заступництво за іншого пасажира та словесна суперечка є природною реакцією, яка жодним чином не свідчить про намір перешкоджати законній діяльності Збройних Сил України.

Повністю відсутня і суб`єктивна сторона злочину, адже прямий умисел ОСОБА_4 був спрямований виключно на емоційний захист людини від невідомої особи, що беззаперечно доводиться назвою опублікованого ним відео про напад на ветерана, яка демонструє його мотив припинити правопорушення, а не нашкодити обороноздатності держави.

Окремо захисник наголошує на процесуальній неможливості визначення ОСОБА_7 потерпілим у цій справі, оскільки об`єктом ст. 114-1 КК України є інтереси держави та її безпека, а наявність фізичної особи як потерпілого прямо вказує на те, що дії мали кваліфікуватися за статтями про опір або хуліганство, які не передбачають безальтернативного утримання в слідчому ізоляторі.

Поряд із очевидною необґрунтованістю обвинувачення, будь-які ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наразі повністю нівелюються винятково міцними соціальними зв`язками ОСОБА_4 , який є учасником бойових дій та брав безпосередню участь у захисті України від збройної агресії, що повністю виключає наявність у нього антидержавних мотивів. До того ОСОБА_4 має міцний авторитет серед військовослужбовців з якими проходив військову службу.

Вказівка на те, що загроза можливості призначення ОСОБА_4 покарання у вигляді тривалого терміну позбавлення волі спровокує втечу останнього - ґрунтується на припущенні, що він вже вважає себе винним і впевнений у винесенні обвинувального вироку.

Натомість, ОСОБА_4 вважає себе невинуватим, активно користується процесуальними правами для захисту і має намір довести свою невинуватість у суді.

Бажання очистити свою репутацію є сильнішим стимулом залишатися в країні, ніж гіпотетичний страх перед вироком, який ще не винесено.

Що стосується відомостей про місце проживання потерпілого та свідків, які стали відомі стороні захисту при ознайомленні із матеріалами справи в порядку ст. 290 КПК України, то, як зазначив захисник, так званий «потерпілий» є діючим співробітником ВСП, носить на постійній основі вогнепальну зброю, володіє навиками застосування фізичної сили, а при своєму допиті вказав недостовірне місце проживання адресу колишнього розташування у місті Харкові військової комендатури, яка повністю знищена ще на початку повномасштабного вторгнення рф.

Свідки сторони обвинувачення у кримінальному провадженні це діючі суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області, секретар судового засідання та співробітники поліції, які у протоколах допитів зазначили в якості адреси свого проживання адресу розташування суду та відділку поліції відповідно, та здатні у випадку незаконного на них впливу негайно проінформувати про це компетентні органи, що негайно призведе до невідворотних негативних наслідків для його підзахисного. І цю обставину ОСОБА_4 добре усвідомлює, а тому не має жодного наміру спілкуватися із будь-якого приводу із так званим потерпілим та свідками.

ОСОБА_4 є одруженим, виховує трьох неповнолітніх дітей, які потребують батьківського виховання та забезпечення їхньої життєдіяльності, а також має на утриманні матір похилого віку, яка потребує стороннього догляду та соціально-побутової підтримки.

Обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має бездоганну репутацію та стабільне постійне місце проживання, де створено всі необхідні умови для забезпечення його належної процесуальної поведінки в умовах домашнього арешту.

Окрім того, ОСОБА_4 має незадовільний стан здоров`я, що несумісно із тривалим утриманням його в умовах слідчого ізолятора.

Враховуючи викладене, на думку захисника, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби або альтернативний запобіжний захід у вигляді застави повністю забезпечить інтереси правосуддя та гарантуватиме належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив клопотання задовольнити, навівши доводи, які за свої змістом відповідають доводам про які зазначено у клопотанні захисника.

Водночас ОСОБА_4 також заявив клопотання про зміну запобіжного заходу, на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Прокурор проти задоволення клопотання захисника заперечував.

Разом із тим, 17 липня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , на строк 60 діб із визначенням застави у розмірі ста двадцяти п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 416000 гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області.

Внесення зазначеного клопотання обумовлено тим, що строк дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 був продовжений до 02 серпня 2026 року.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 296 КК України. Встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування обвинуваченого від суду; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, не зменшилися та продовжують існувати.

Застосування щодо ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити запобігання наведеним вище ризикам та належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків. Тому прокурор просить суд продовжити на 60 діб строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 із визначенням застави у вказаному вище розмірі, що буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та запобігання наявним ризикам.

При визначенні ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор просив врахувати: 1) обґрунтованість висунутого ОСОБА_4 обвинувачення; 2) тяжкість кримінальних правопорушень у вчинення яких обвинувачується останній, зокрема те, що ОСОБА_4 вчинив ряд злочинів, у тому числі тяжкий; 3) суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, які йому інкримінуються у виді позбавлення волі на строк до восьми років; 4) майновий стан ОСОБА_4 , зокрема те, що обвинувачений не працевлаштований не має постійного джерела доходів; 6) введення воєнного стану, який суттєво збільшує ризик переховування, у тому числі за межами країни.

При визначенні ймовірності незаконного впливу на учасників цього кримінального провадження свідків та потерпілого, прокурор просив врахувати необхідність допиту вказаних осіб під час судового розгляду та процедуру отримання показань від свідків та потерпілого, оскільки показання від цих учасників кримінального провадження суд отримує усно та досліджує їх безпосередньо під час судового розгляду.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.

За таких обставин, як зазначив прокурор, ризик впливу на потерпілого та свідків існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілого та дослідження їх під час судового розгляду.

При визначені ймовірності перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином прокурор послався на те, що ОСОБА_4 може здійснювати це шляхом не з`явлення за викликом до суду та необґрунтовано затягувати судовий розгляд, про що свідчать його хуліганські дії, які йому інкриміновано, вчинені ним під час розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу, наслідком яких стало припинення роботи суду.

При визначенні ризику вчинення іншого кримінального правопорушення прокурор просив врахувати те, що військовий стан в Україні продовжено та продовжено строки загальної мобілізації, зазначене дає обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на свободі ОСОБА_4 може продовжити свою злочинну діяльність і вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення, у тому числі і пов`язане з перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та вчинення будь-яких інших хуліганських дій, враховуючи, що кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 114-1 КК України, було вчинено ОСОБА_4 при використанні особи ОСОБА_8 , якого він взагалі раніше не знав та випадково зустрів у вагоні потягу, здійснюючи при цьому відео зйомку своїх дій у соціальній мережі. Вказане свідчить про ризики подальшого вчинення аналогічних кримінальних правопорушень з метою отримання так званого «хайпу» у соціальних мережах.

Враховуючи зазначені ризики, як вважає прокурор, виключно застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, забезпечить його належну процесуальну поведінку та запобігання наведеним вище ризикам, що не можливо забезпечити та чому не можливо запобігти шляхом застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав, зазначивши, що підставою для продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінальних правопорушень, у тому числі тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, за який може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років та наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування від суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, зазначивши, що ризики на які посилається прокурор є необґрунтованими та недоведеними.

В обґрунтування доводів клопотання не додано жодних матеріалів, у тому числі доказів, що доводять те, що у діях ОСОБА_4 наявні склади кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються.

Таким чином, як вважає захисник, викладене у клопотанні прокурора є нічим іншим як припущеннями останнього.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримавши позицію захисника проти задоволення клопотання прокурора заперечував. Просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби, або визначити йому заставу як альтернативний запобіжний захід на рівні 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах клопотань, які вирішуються, суд доходить наступного.

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 183 КПК України, одним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, поміж іншого, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, враховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Так, ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 лютого 2026 року щодо ОСОБА_4 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Строк тримання під вартою був визначений до шістдесяти днів, до 12 квітня 2026 року включно, без визначення застави.

У подальшому зазначений запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 був неодноразово продовжений судом, останній раз - до 02 серпня 2026 року, без визначення застави.

Підставами для прийняття рішень про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стала наявність наступних обставин: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, у тому числі тяжкого злочину; наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, ступінь яких не зменшився, а також недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.

Згідно із частинами 1 - 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Разом із цим під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Як вбачається зі ст. 194 КПК України, під час розгляду вказаного питання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені пунктами 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу обвинуваченого та визначені у пунктах 1 - 12 частини 1 вказаної статті.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 296 КК України, зокрема тяжкого злочину, за який можливе призначення покарання у виді позбавлення волі на строк як від двох до п`яти років, так і на строк від п`яти до восьми років, що відповідає законодавчо передбаченим підставам (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України) для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Проаналізувавши обвинувальний акт, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також ухвали про застосування та продовження запобіжного заходу, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання продовження запобіжного заходу. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (початок судового розгляду), що передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 296 КК України за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.

Прокурор у поданому клопотанні зазначив, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 наразі продовжують існувати ризики встановлені під час досудового розслідування, а саме: переховування від суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Отже, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Таким чином, суд погоджується із твердженнями прокурора та вважає, що на даний час ризики про які йдеться вище, є актуальними та достатньо високими.

Злочини, передбачені ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 296 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , один з яких є тяжким та відповідно передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_4 винуватим може бути призначене до реального відбування, що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

До того ж суд зазначає, що даний ризик, в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.

Надаючи оцінку ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно з п. 43 рішення ЄСПЛ «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків (потерпілих) може бути визнано на початкових стадіях процесу.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків і потерпілого, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками і потерпілими у кримінальному провадженні, в тому числі й на стадії судового розгляду - надаються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ст. 352, 353 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків і потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілих та дослідження їх судом.

Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту потерпілого і свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_4 може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.

Таким чином, є підстави вважати про обґрунтовану наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливості обвинуваченого ОСОБА_4 незаконно впливати на потерпілого і свідків у цьому кримінальному провадженні, який жодним чином також не зменшився і вказане виправдовує тримання особи під вартою.

При встановленні наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином слід враховувати, що ОСОБА_4 може здійснювати це шляхом не з`явлення за викликом до суду та необґрунтовано затягувати судовий розгляд, про що свідчать характер інкримінованих йому хуліганських дій, зокрема вчинених ним під час розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу, наслідком яких стало припинення роботи суду.

Таким чином, є підстави вважати про обґрунтовану наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливості обвинуваченого ОСОБА_4 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого, його соціальні зв`язки, репутацію, майновий та сімейний стан, у сукупності з обставинами інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд доходить висновку, що наведені обставини об`єктивно вказують на наявність ризику продовження ОСОБА_4 кримінально-протиправної діяльності та вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Отже, ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою і були підставами для застосування саме такого запобіжного заходу, зокрема ризик переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, не зменшилися і продовжують існувати.

Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, окрім встановлених ризиків кримінального провадження, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, судом враховано існування інших обставин, визначених ст. 178 КПК України, а саме:

1) тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк до восьми років;

2) вік обвинуваченого (43 роки), відсутність об`єктивних відомостей про незадовільний стан здоров`я ОСОБА_4 , який є перешкодою для утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора;

3) те, що обвинувачений офіційно не працевлаштований;

4) майновий стан ОСОБА_4 , зокрема відсутність даних про те, що останній має стабільні джерела для існування;

5) сімейний стан обвинуваченого, який є одруженим має трьох неповнолітніх дітей.

Враховуючи викладене, існування та вагомість доведених прокурором ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеристику кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , репутацію останнього, суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, та саме тільки такий запобіжний захід зможе запобігти цим ризикам, ступінь яких не зменшився.

Суд вважає, що прокурором надано достатньо доказів для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти наведеним вище ризикам.

Вад здоров`я та обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України не має.

За встановлених обставин клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби, або визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу саме у розмірі 66560 гривень - задоволенню не підлягають, оскільки на думку суду застосування більш м`яких запобіжних заходів на даному етапі та застави як альтернативного запобіжного заходу у вказаному розмірі, не забезпечить запобігання зазначеним вище ризикам, а також не забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 .

Згідно із абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, окрім іншого, ст. 114-1 КК України.

Поряд з тим, вирішуючи питання щодо альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_4 , суд враховує стадію провадження, ступінь ймовірності реалізації зазначених вище ризиків, дані про особу обвинуваченого, тривалість його тримання під вартою, та вважає за можливе визначити обвинуваченому при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи тяжкість злочину, майновий та сімейний стан обвинуваченого ОСОБА_4 , обставини вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає за доцільне визначити розмір застави у межах 115 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 382720 гривень, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яка може бути ним внесена у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із села Верхня Самара Лозівського району Харківської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до територіального підрозділу Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Згідно з ч. 6 ст. 194 КПК України зазначені обов`язки покладаються на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 331, 369 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби, або визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 66560 гривень відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шістдесят днів, тобто по 17 вересня 2026 року, включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 115 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року, що становить 382720 гривень.

Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (рахунок UA208201720355299002000006674, одержувач ТУ ДСА України у Харківській області, код одержувача 26281249, банк Державна казначейська служба України, МФО банку 820172 (справа № 629/2589/26, провадження 1-кп/632/161/26) до спливу терміну тримання під вартою.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із села Верхня Самара Лозівського району Харківської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до територіального підрозділу Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого в разі його звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначити до 17 вересня 2026 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити про це Златопільський міськрайонний суд Харківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків, зокрема, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України з подальшим використанням у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику і прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя:ОСОБА_1