Ухвала суду № 138513485, 24.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/11477/26

Провадження № 1-кп/643/887/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

представника потерпілого: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221170001104 від 26.04.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

02.06.2026 до Салтівського районного суду міста Харкова надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.

Відповідно до частини третьої статті 35 КПК України згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026, для розгляду цього кримінального провадження визначено суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою від 02.06.2026 Салтівський районний суд міста Харкова призначив підготовче судове засідання на 12.06.2026.

Ухвалою від 12.06.2026 Салтівський районний суд міста Харкова призначив судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12026221170001104 від 26.04.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України на 22.06.2026; прийняв до розгляду у даному кримінальному провадженні цивільний позов потерпілого - Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням; продовжив обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 10.08.2026 включно.

22.06.2026 суд відклав розгляд справи на 24.07.2026.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений, його захисник та представник потерпілого не заперечував проти задоволення заявленого прокурором клопотання у вигляді тримання під вартою.

Розглянувши заявлене прокурором клопотання та заслухавши думку присутніх у судовому засіданні учасників кримінального провадження, суд зазначає таке.

Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Зважаючи на вищевказані положення Основного закону слід визначити такі обов`язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Згідно з частинами першою та другою статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною першою статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

У даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 28.04.2026 у справі № 643/8602/26 обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24.06.2026 з визначенням розміру застави.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 12.06.2026 продовжено обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 10.08.2026 включно.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у пунктах 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

У даному випадку суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 є особою молодого віку, має задовільний стан здоров`я, середню освіту, одружений, є військовослужбовцем, раніше не судимий.

Разом з цим суд враховує й характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень та зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, а відтак, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, оскільки усвідомлення імовірності встановлення вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду.

Отже, наведений прокурором ризик, визначений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, суд вважає доведеним.

Водночас суд критично оцінює існування ризику, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, а саме можливості незаконного впливу обвинуваченого на свідків у цьому кримінальному провадженні.

За змістом статті 177 КПК України ризик незаконного впливу на свідків має оцінюватися не абстрактно, а з урахуванням конкретної стадії кримінального провадження, характеру процесуальних дій, які ще належить виконати, а також реальної здатності такого впливу перешкодити досягненню завдань кримінального провадження. Саме по собі висунення обвинувачення або тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не можуть автоматично свідчити про існування такого ризику без встановлення його актуальності на момент вирішення питання про продовження запобіжного заходу.

Суд бере до уваги, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження здійснюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 349 КПК України, відповідно до якої суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин кримінального провадження, які не оспорюються учасниками судового провадження. Такий процесуальний порядок розгляду означає, що сторони фактично погодилися з відповідними фактичними обставинами, а судове дослідження доказів у цій частині не проводиться.

За своєю правовою природою ризик незаконного впливу на свідків покликаний запобігти спотворенню джерел доказової інформації, насамперед шляхом зміни або узгодження показань осіб, які підлягають допиту судом. Проте у випадку, коли судове дослідження відповідних доказів не здійснюється через відсутність спору щодо фактичних обставин, процесуальне значення можливого впливу на таких осіб істотно знижується. За відсутності необхідності безпосереднього дослідження показань окремих свідків можливість вплинути на формування внутрішнього переконання суду шляхом зміни їхніх показань об`єктивно звужується.

Таким чином, на стадії судового розгляду, який здійснюється у порядку частини третьої статті 349 КПК України, ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, втрачає ту інтенсивність, яку він мав на стадії досудового розслідування або на початковому етапі судового розгляду, коли показання свідків ще могли бути предметом безпосереднього дослідження судом та оцінки відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів.

Разом із тим суд не вважає, що зазначений ризик повністю припинив своє існування.

Такий висновок обумовлений тим, що процесуальна форма розгляду, визначена частиною третьою статті 349 КПК України, сама по собі не виключає можливості зміни обсягу судового дослідження доказів у разі виникнення відповідної процесуальної необхідності, якщо суд дійде висновку про необхідність перевірки певних обставин або безпосереднього дослідження окремих доказів для забезпечення законності та обґрунтованості майбутнього судового рішення.

Суд також враховує, що незаконний вплив на свідка може проявлятися не лише у спонуканні до зміни показань, але й у створенні умов, спрямованих на уникнення його участі у процесуальних діях. Тому виключно сам факт розгляду справи в порядку частини третьої статті 349 КПК України не свідчить про повне усунення відповідного ризику.

Водночас прокурором не наведено конкретних фактичних даних, які б свідчили про наявність актуальних обставин, що підтверджують високий ступінь імовірності незаконного впливу обвинуваченого саме на даній стадії судового провадження.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, не перестав існувати, однак його ступінь істотно зменшився порівняно з попередніми стадіями кримінального провадження внаслідок переходу судового розгляду до процесуальної форми, визначеної частиною третьою статті 349 КПК України, відсутності спору щодо фактичних обставин та істотного звуження процесуальної можливості впливу на доказову інформацію шляхом незаконного впливу на свідків. Відтак зазначений ризик не може оцінюватися як такий, що має первісний рівень інтенсивності, однак у сукупності з іншими встановленими судом обставинами підлягає врахуванню при вирішенні питання про доцільність подальшого застосування запобіжного заходу.

Також суд враховує й обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому тяжкого злочину, пов`язаного із використанням бойової гранати поблизу супермаркету - у місці перебування значної кількості цивільних осіб. Тобто особливістю інкримінованого діяння є те, що воно пов`язане не лише з грубим порушенням громадського порядку, а й із застосуванням предмета підвищеної уражаючої дії, здатного спричинити смерть людини або заподіяти тяжкі тілесні ушкодження невизначеному колу осіб. При цьому обвинувачений в силу специфіки проходження військової служби має доступ до бойових припасів. За таких обставин, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження суспільно небезпечної поведінки не може бути визнаний таким, що повністю усунутий.

Оцінюючи особу обвинуваченого в сукупності з обставинами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України продовжують існувати.

Суд також враховує, що суспільний інтерес у забезпеченні громадської безпеки в умовах воєнного стану набуває особливого значення. Використання бойових припасів у громадських місцях створює підвищений рівень суспільної небезпеки та обґрунтовує необхідність застосування найбільш суворого запобіжного заходу враховуючи наявність встановлених судом ризиків.

З приводу того, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, суд зазначає, що вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ризики не зменшились та продовжують існувати.

Стосовно того, чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, суд зазначає таке.

Як зазначалось судом вище, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України (частина перша статті 184 КПК України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини першої статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти ризикам, які передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, та які були встановлені судом.

Отже, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки інкримінованих обвинуваченому діянь, дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я, а також збереження ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, суд дійшов висновку, що продовження строку тримання під вартою є необхідним, виправданим та пропорційним втручанням у право особи на свободу і особисту недоторканність.

За таких обставин суд вважає, що заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 176-178, 183, 331, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

2. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 21.09.2026 включно.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для обвинуваченого строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.

4. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

5. Повний текст ухвали буде проголошено 27.07.2026 року о 08:35 год.

Суддя ОСОБА_1