Рішення № 138512460, 24.07.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/998/25

Провадження №2/338/47/26

24 липня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути заборгованість за договором кредитної лінії №383629408 від 01 грудня 2021 року у загальному розмірі 22954,10 грн, що складається із 9700 грн основного боргу та 13254,10 грн заборгованості за процентами, а також судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою в електронній формі укладено договір кредитної лінії, відповідно до умов якого останній надано кредитні кошти у сумі 9700 грн. На думку позивача, кредитний договір укладено у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», шляхом використання відповідачкою одноразового ідентифікатора, а кредитні кошти були перераховані на банківську картку, реквізити якої вона самостійно зазначила при оформленні заявки на отримання кредиту.

Позивач зазначає, що відповідачка частково виконувала умови кредитного договору, здійснивши платежі в рахунок погашення заборгованості, однак у подальшому належним чином своїх договірних зобов`язань не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість у заявленому до стягнення розмірі.

Крім цього, позивач вказує, що право вимоги за кредитним договором у встановленому законом порядку неодноразово відступалося за договорами факторингу: спочатку від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», у подальшому - до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом - до ТОВ «Юніт Капітал».

Оскільки в добровільному порядку відповідачка погасити борг відмовляється, то просить позов задовольнити.

Представник відповідачки подав письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову. Заперечення мотивовані тим, що, на думку сторони відповідачки, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору саме відповідачкою, фактичного перерахування їй кредитних коштів, правильності розрахунку заявленої до стягнення заборгованості та правомірності нарахування процентів. Також сторона відповідачки ставить під сумнів належність доказів, які підтверджують перехід права вимоги до позивача, та вважає необґрунтованими заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу.

У поданих до суду додаткових поясненнях позивач заперечив доводи відповідачки та зазначив, що всі обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, підтверджуються належними письмовими доказами. Зокрема, позивач звернув увагу на те, що факт перерахування кредитних коштів підтверджується не лише платіжною інструкцією первісного кредитора, а й відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якою 01 грудня 2021 року на картковий рахунок відповідачки було зараховано 9700 грн. Крім того, позивач зазначив, що здійснення відповідачкою часткових платежів свідчить про виконання нею умов кредитного договору та підтверджує отримання кредитних коштів. Щодо доводів про відсутність належного переходу права вимоги позивач указав, що такий перехід підтверджується договорами факторингу, реєстрами прав вимоги та актами приймання-передачі, поданими до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явилися. Представник відповідачки подав заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України суд визнав можливим провести судовий розгляд за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Встановлено, що 01 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як кредитодавцем та ОСОБА_1 (на момент укладення договору - ОСОБА_2 ) як позичальником укладено Договір кредитної лінії № 383629408, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 9700 грн строком на 30 днів, а позичальник - повернути отримані кошти та сплатити проценти у порядку і строки, визначені договором. Зазначені обставини підтверджуються копією Договору кредитної лінії № 383629408 від 01 грудня 2021 року, Паспортом споживчого кредиту та Заявкою на отримання кредиту.

Із змісту кредитного договору встановлено, що він укладений в електронній формі шляхом використання відповідачкою одноразового ідентифікатора MNV385TA, який був направлений на зазначений нею фінансовий номер телефону та введений під час підтвердження укладення договору. Візуальна форма послідовності дій клієнта при укладенні договору містить інформацію про дату та час направлення одноразового ідентифікатора - 01 грудня 2021 року о 10 год. 39 хв. 52 сек., а також дату та час його введення - 01 грудня 2021 року о 10 год. 40 хв. 10 сек.

Як убачається із Заявки на отримання кредиту, відповідачкою при оформленні кредиту зазначено її анкетні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , адресу електронної пошти, адресу місця проживання, а також реквізити банківської картки № НОМЕР_3 , на яку підлягали зарахуванню кредитні кошти.

На підтвердження виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредитних коштів позивачем подано платіжну інструкцію № a38154ea-e9d2-4146-b2ee-5c0f3a4438d5 від 01 грудня 2021 року, відповідно до якої ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ініціювало перерахування 9700 грн на банківську картку, реквізити якої були зазначені позичальницею при оформленні кредиту, а також довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про здійснення такого переказу.

Крім того, на виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» листом № 20.1.0.0.0/7-260302/5758 від 03 березня 2026 року повідомило, що банківська картка № НОМЕР_4 була емітована на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , а фінансовим номером телефону власника карткового рахунку був номер НОМЕР_2 . Із наданої банком виписки видно, що 01 грудня 2021 року на вказаний картковий рахунок зараховано грошові кошти в сумі 9700 грн.

Суд бере до уваги, що у відповіді АТ КБ «ПриватБанк» власником карткового рахунку зазначена ОСОБА_2 , тоді як відповідачкою у справі є ОСОБА_1 . Разом із тим зазначена обставина пояснюється зміною відповідачкою прізвища після укладення кредитного договору, що підтверджується однаковим реєстраційним номером облікової картки платника податків, фінансовим номером телефону та іншими ідентифікуючими даними особи, наведеними у кредитній документації та відповіді банку, й відповідачкою не заперечується.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачкою у період виконання кредитного договору здійснено часткове погашення заборгованості на загальну суму 5575 грн, що враховано кредитором при визначенні залишку боргу. Станом на 05 травня 2022 року загальна заборгованість за кредитним договором становила 22954,10 грн, з яких 9700 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 13254,10 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а також додаткових угод до нього, право вимоги за кредитними договорами переходило до фактора з моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги. Згідно з Витягом із Реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року право вимоги до ОСОБА_3 за договором кредитної лінії № 383629408 від 01 грудня 2021 року в сумі 22954,10 грн перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

У подальшому право вимоги було відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі Договору факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року та Витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 30 жовтня 2023 року, а згодом - ТОВ «Юніт Капітал» на підставі Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, Витягу з Реєстру боржників та Акта приймання-передачі Реєстру боржників, що підтверджується відповідними письмовими доказами, долученими до матеріалів справи.

Таким чином, судом установлено, що на момент звернення до суду саме ТОВ «Юніт Капітал» набуло статусу кредитора у спірному зобов`язанні та є належним позивачем у даній справі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам сторін, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення електронних договорів визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі статтями 11, 12 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту), а моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, якщо сторони погодили такий спосіб підтвердження волевиявлення.

Із досліджених судом Договору кредитної лінії №383629408 від 01 грудня 2021 року, Заявки на отримання кредиту, Паспорта споживчого кредиту, Правил надання грошових коштів у позику, а також Візуальної форми послідовності дій клієнта при укладенні електронного договору вбачається, що відповідачка пройшла процедуру ідентифікації, самостійно внесла свої персональні дані, реквізити банківської картки та фінансовий номер телефону, після чого підтвердила укладення договору шляхом введення одноразового ідентифікатора MNV385TA, направленого на зазначений нею номер телефону.

Будь-яких доказів того, що зазначені персональні дані були використані третіми особами без волі відповідачки, матеріали справи не містять, а стороною відповідачки таких доказів суду не подано.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», а такий договір має однакову юридичну силу з договором, укладеним у письмовій формі, якщо кредитодавцем доведено дотримання передбаченої законом процедури його укладення. Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 та від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Отже, доводи сторони відповідачки про відсутність належних доказів укладення кредитного договору, недоведеності факту отримання кредитних коштів, відсутності у позивача права вимоги за спірним кредитним договором суд вважає необґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо розміру заявленої до стягнення заборгованості, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

За змістом статей 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю отримані кредитні кошти та сплатити проценти у розмірі і порядку, визначених договором.

Як установлено судом, умовами Договору кредитної лінії №383629408 від 01 грудня 2021 року сторони погодили розмір кредиту, строк його повернення, порядок нарахування процентів, а також права та обов`язки сторін у разі невиконання позичальником своїх договірних зобов`язань. Вказані умови також відображені у Паспорті споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною кредитної документації.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем подано розрахунок заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідно до якого станом на 05 травня 2022 року заборгованість відповідачки за кредитним договором становила 22954,10 грн, з яких 9700 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту та 13254,10 грн - заборгованість за процентами. У цьому ж розрахунку відображено здійснені відповідачкою платежі на загальну суму 5575 грн, які були враховані кредитором при визначенні залишку боргу.

Крім того, позивачем подано виписку по особовому рахунку боржника, сформовану ТОВ «Юніт Капітал», відповідно до якої після набуття права вимоги розмір заборгованості відповідачки залишився незмінним та становить 22954,10 грн. Будь-яких відомостей про нарахування позивачем нових процентів, штрафних санкцій чи інших платежів зазначена виписка не містить.

Заперечуючи проти позову, сторона відповідачки посилалася на те, що виписка по особовому рахунку, складена ТОВ «Юніт Капітал», не може бути належним доказом розміру заборгованості, оскільки позивач не є первісним кредитором.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить із того, що виписка по особовому рахунку не є єдиним доказом, на підставі якого позивач обґрунтовує заявлений до стягнення розмір заборгованості.

Як убачається з матеріалів справи, розрахунок заборгованості сформований первісним кредитором - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а сума заборгованості у розмірі 22954,10 грн відображена також у Витязі з Реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року, Витязі з Реєстру прав вимоги №1 від 30 жовтня 2023 року та Витязі з Реєстру боржників, складеному до Договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року.

Таким чином, зазначений позивачем розмір заборгованості підтверджується не лише внутрішньою випискою нового кредитора, а сукупністю взаємопов`язаних письмових доказів, складених різними особами на різних етапах переходу права вимоги, які містять однакові відомості щодо суми боргу.

Суд також бере до уваги письмові додаткові пояснення позивача, у яких зазначено, що після переходу права вимоги ТОВ «Юніт Капітал» не здійснювало самостійного нарахування процентів чи інших платежів, а відобразило у своєму обліку розмір заборгованості, який існував на момент набуття права вимоги. Зазначені пояснення узгоджуються із поданими письмовими доказами та не спростовані стороною відповідачки.

При цьому відповідачкою не подано належних та допустимих доказів на підтвердження повного чи часткового погашення заборгованості у більшому розмірі, ніж це враховано кредитором, не надано альтернативного розрахунку заборгованості, а також не наведено конкретних обставин, які б свідчили про арифметичну неправильність здійсненого позивачем розрахунку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок є послідовним, узгоджується з іншими письмовими доказами у справі та достатньою мірою підтверджує розмір заявленої до стягнення заборгованості у сумі 22954,10 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією про сплату судового збору, долученою до матеріалів справи.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що на підтвердження понесення таких витрат позивачем подано Договір про надання правничої допомоги, Додаткову угоду до нього, Акт приймання-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року та детальний опис виконаних адвокатом робіт, відповідно до яких вартість правничої допомоги становить 7000 грн.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, ціною позову та значенням справи для сторони.

Разом із тим суд не пов`язаний виключно розміром гонорару, визначеним сторонами договору про надання правничої допомоги, а зобов`язаний перевірити, чи є заявлені до відшкодування витрати фактичними, необхідними та розумними за своїм розміром.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, а також постановам Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц та від 01 вересня 2021 року у справі №178/1522/18, у яких зазначено, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у разі їх неспівмірності зі складністю справи та обсягом фактично виконаних робіт.

Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат, суд бере до уваги, що дана справа хоча й вимагала дослідження документів щодо укладення електронного кредитного договору та переходу права вимоги за договорами факторингу, однак є спором типової категорії щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, правове регулювання якої є усталеним, а відповідні правові висновки неодноразово сформульовані Верховним Судом.

Крім того, представник позивача участі у судових засіданнях не брав, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, процесуальних документів, окрім позовної заяви, відповіді на відзив та письмових пояснень, до суду не подавав, а більшість долучених до позову документів є типовими документами первісного кредитора та правонаступників, які використовуються у справах цієї категорії.

Водночас суд враховує, що представником позивача було підготовлено позовну заяву, відповідь на відзив, додаткові письмові пояснення, адвокатські запити та клопотання.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн не повною мірою відповідає критеріям співмірності, розумності та необхідності, визначеним статтями 137, 141 ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаної представником позивача роботи, кількість підготовлених процесуальних документів, відсутність його участі у судових засіданнях, ціну позову та принцип розумності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 4000 грн, що, на переконання суду, є справедливим, співмірним та достатнім розміром компенсації понесених позивачем витрат.

За змістом статті 89 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши всі наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем доведено належними, допустимими та достовірними доказами факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів, перехід до ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги за спірним зобов`язанням, а також розмір непогашеної заборгованості, яка станом на день переходу права вимоги становила 22 954,10 грн та після цього не змінювалася.

Натомість доводи сторони відповідачки про недоведеність укладення кредитного договору, непідтвердження факту отримання кредитних коштів, відсутність належного переходу права вимоги та неправильність визначення розміру заборгованості не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються дослідженими судом письмовими доказами.

Відповідачкою не подано належних та допустимих доказів на підтвердження повного виконання або припинення спірного зобов`язання, погашення кредитної заборгованості в іншому розмірі чи існування інших обставин, які відповідно до вимог закону звільняли б її від виконання взятих на себе договірних обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Водночас доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм матеріального права суд доходить висновку, що позов ТОВ «Юніт Капітал» є обґрунтованим та підлягає задоволенню, зі стягненням з відповідачки 22954,10 грн заборгованості за Договором кредитної лінії № 383629408 від 01 грудня 2021 року, а також понесених позивачем судових витрат у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у визначеному судом розмірі.

При цьому суд враховує усталену практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, відповідно до якої обов`язок суду щодо мотивування судового рішення не означає необхідності надання детальної відповіді на кожен довід сторони, якщо він не є визначальним для правильного вирішення спору. Суд повинен дослідити та надати оцінку тим доводам і доказам, які мають істотне значення для вирішення справи. Такий правовий підхід відповідає висновкам Верховного Суду та практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine, заява № 63566/00, рішення від 18 липня 2006 року), в якій зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди мотивувати свої рішення, однак це не може розумітися як вимога надавати детальну відповідь на кожний аргумент сторони.

На підставі викладеного, ст. 509, 512, 514, 526, 530, 626, 627, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Договором кредитної лінії № 383629408 від 01 грудня 2021 року у загальному розмірі 22954 (двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 10 копійок, що складається з: 9700 (дев`ять тисяч сімсот) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту; 13254 (тринадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири) гривні 10 копійок - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, а також 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий О. А. Шишко