Ухвала суду № 138512225, 24.07.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/1473/26

1-кс/179/176/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

24 липня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 1 Самарівського районного ВП Головного управління поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Самарівського відділу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіонуОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Тарасівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, із професійно-технічною освітою, військовослужбовеця військової служби за призовом під час мобілізації, який проходить службу на посаді курсанта навчального взводу 1 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого:

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2026 слідчий СВ Відділення поліції № 1 Самарівського районного ВП Головного управління поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджене прокурором Самарівського відділу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері Східного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

24.07.2026 ОСОБА_5 було письмово повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_5 отримав копію клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання 24.07.2026, підтвердженням вручення є: розписка на клопотанні.

Клопотання слідчого мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, який проходить службу на посаді курсанта навчального взводу

1 навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків,

09 травня 2026 близько 13 години 10 хвилин самовільно, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, залишив пункт дислокації військової частини НОМЕР_1 у населеному пункті АДРЕСА_2 , чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, та убув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби та продовжував ухилятися від військової служби до 23 липня 2026 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місцезнаходження на території с-ща Магдалинівка Самарівського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

У ході досудового розслідування 24.07.2026 ОСОБА_5 було письмово повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: актом службового розслідування, проведеного посадовими особами військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини, та іншими матеріалами кримінального провадження, які як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами містять відомості як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років.

В ході досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме:

Підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від п`яти до десяти років, існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 , розуміючи тяжкість покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання. ОСОБА_5 не має офіційного джерела доходу, що дозволяє йому легко змінювати місце перебування без відома органів досудового розслідування. Факт його самовільного залишення військової частини вже свідчить про схильність ухилятися від виконання обов`язків та ігнорувати законні вимоги.

Підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки ОСОБА_5 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 разом з іншими військовослужбовцями, які можуть бути допитані як свідки у цьому кримінальному провадженні. Враховуючи, що зазначені особи перебували з ним у безпосередніх службових відносинах, підозрюваний може впливати на їхні показання шляхом особистих контактів, умовлянь або погроз, з метою спотворення фактичних обставин справи. Додатково слід враховувати, що не всі свідки встановлені та допитані, що створює ризик їхнього подальшого незаконного впливу. Умови воєнного стану посилюють небезпеку такого впливу, адже військовослужбовці, які залишають частину, можуть чинити психологічний тиск на тих, хто залишився служити.

Підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки ОСОБА_5 був затриманий поліцією поза межами військової частини, що свідчить про відсутність у нього наміру повернутися на службу добровільно. Його поведінка демонструє стійку схильність ухилятися від військової служби та невиконання наказів командування. В умовах воєнного стану продовження чи повторення таких дій створює пряму загрозу обороноздатності держави, підриває військову дисципліну та може негативно вплинути на інших військовослужбовців.

Крім того, застосування до ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 не здійснював заходів, спрямованих на повернення до розташування військової частини на службу, тому застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання не забезпечить виконання останнім покладених на нього обов`язків.

У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання з підстав, наведених у клопотанні, та просили його задовольнити.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та підозрюваний ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення клопотання, захисник зазначив, що підозрюваний має намір отримати згоду командира іншої військової частини для подальшого проходження служби.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши доводи, якими обґрунтовується клопотання та заперечення проти клопотання, а також документи, які містяться у матеріалах справи, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченні частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що відділенням поліції № 1 Самарівського районного ВП Головного управління поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026042470000156 від 23.07.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

У рамках зазначеного кримінального провадження 24.07.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Під час вирішення питання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що в матеріалах клопотання є достатньо фактів та інформації для обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: актом службового розслідування, проведеного посадовими особами військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини та іншими матеріалами кримінального провадження, які як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами містять відомості як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об`єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі Браво проти Італії», факти, що викликали підозру, не обов`язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Згідно з правовою позицію, яка закріплена у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення від 28.10.1994), факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Отже, органом досудового розслідування доведене, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Проаналізувавши надані органом досудового розслідування докази на підтвердження обґрунтованості підозри, слідчий суддя прийшов до висновку, що у розумінні вимог ч. 1 ст. 194 КПК України органом досудового розслідування доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Отже, ризик полягає не в настанні певних негативних для кримінального провадження обставин, а в можливості підозрюваного чи обвинуваченого вчинити спроби на досягнення такого результату. Тому слідчий суддя має оцінювати існування такої можливості саме на теоретичному рівні відповідно до наявних в провадженні відомостей, передбачених в статті 178 КПК України.

В судовому засіданні прокурор та слідчий обґрунтовували ризик:

1) Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити свої злочинні дії.

Слідчий суддя враховує, що у судовому засіданні прокурором доведено, що існує ризик того, що підозрюваний може продовжувати свої злочинні дії, оскільки ОСОБА_5 не здійснював заходів, спрямованих на повернення до розташування військової частини та на службу, продовжував протягом тривалого часу ухилятися від виконання свого обов`язку, як військовослужбовець, а тому може і далі продовжувати свої злочинні дії, тому суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.

З огляду на характер інкримінованого злочину, який вчинено в умовах воєнного стану проти порядку несення військової служби, що свідчить про особливе зухвале відношення ОСОБА_5 до діючого порядку, з урахування тяжкості кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може продовжити протиправну діяльність.

2) Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Слідчий суддя враховує, що у судовому засіданні прокурором доведено, що існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років. Так, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим, він дійсно може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки наслідки та ризик втечі ним можуть бути визнані менш небезпечними ніж можливе покарання, що загрожує у разі визнання винуватим. Наявність будь-яких стримуючих факторів задля виключення, в умовах воєнного стану, наявності ризику переховування, суду не доведена.

Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, враховується введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання до 10 років позбавлення волі, підозрюється в самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тривалий час ухилявся від проходження військової служби, до військової частини не повертався, поки не був затриманий співробітниками правоохоронних органів, що дає підстави стверджувати про можливість переховування його від органів досудового розслідування.

Виходячи з практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочину та суворість можливого покарання не можуть бути безумовною підставою для тримання особи під вартою, однак є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.

У зв`язку з цим слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, самовільно залишив місце служби, протягом тривалого часу з 09.05.2026 до проходження військової служби не повертався. Доказів того, що існували об`єктивні перешкоди для повернення на військову службу, слідчому судді надано не було.

Про своє місцезнаходження ОСОБА_5 не повідомляв ані слідчому, ані жодній службовій особі органів військового управління. Його місцезнаходження було встановлене працівниками правоохоронного органу лише 24.07.2026.

Відтак, ризик переховування підозрюваного від досудового слідства та суду є реальним і високим.

3) Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_5 є військовослужбовцем, свідками у кримінальному провадженні є військовослужбовці, яким відомі обставини кримінального правопорушення, на даний час досудове розслідування триває, не проведено всіх необхідних і можливих слідчих дій, тому є підстави стверджувати, що існують ризики незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України відповідно до ч. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.

Під час розгляду клопотання, також, встановлено, що ОСОБА_5 не одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, є військовослужбовцем, задовільно характеризується з місця служби, має місце реєстрації та проживання.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів до ОСОБА_5 слідчий суддя вважає неможливим, оскільки, такі заходи будуть недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам, особливо в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Частиною 8 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Слідчий суддя зважає на те, що у відповідності до п. 5 ч. 1 та ч. 8 ст. 176 КПК під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні передбаченого ст. 407 КК злочину, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , є тяжкими злочином і передбачає покарання у виді позбавлення волі та, враховуючи встановлені ризики, обставини кримінального правопорушення, який вчинено проти порядку несення військової служби, слідчий суддя вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги 183 КПК України. Вік та стан здоров`я підозрюваного дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Також слід зауважити, що оскільки ОСОБА_5 , як військовослужбовцю, інкримінується вчинення під час дії воєнного стану злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, то згідно вимог ч. 8 ст. 176 КПК України, до нього застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вищезазначене, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою слід обраховувати з 24.07.2026.

На підставі вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Аналіз вищезазначеної норми свідчить проте, що визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченою ст. 407 КК України, є дискреційним повноваженням суду.

Отже, вказаною нормою статті КПК України, суд наділений правом, а не обов`язком не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 407 КК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»).

У даному провадженні установлено, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, з урахуванням зазначених обставин, до підозрюваного можливо визначити розмір застави, який належним чином гарантуватиме виконання ним процесуальних обов`язків та покласти на нього відповідні обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Частиною четвертою статті 182 КПК встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч 5 ст. 182 КПК України розмір застави встановлений щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.

При цьому, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, обставини його вчинення, майновий стан підозрюваного, суспільний інтерес, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, суд вважає, що застава у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн., здатна забезпечити виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На погляд суду, застава у вказаному розмірі буде визначатися саме тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, у випадку ухилення від слідчого, прокурора та суду та/або порушення встановлених обов`язків, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб присікти у підозрюваного бажання переховуватися від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків чи не виконувати процесуальні обов`язки, які будуть покладені на підозрюваного ОСОБА_5 .

Таким чином, суд вважає за необхідне клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 задовольнити частково та обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 на 60 днів з визначенням розміру застави.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 176-178, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 1 Самарівського районного ВП Головного управління поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , яке погоджено прокурором Самарівського відділу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіонуОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 діб, а саме: з 24.07.2026 до 21.09.2026 включно.

Термін початку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відраховувати з 24.07.2026.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, як альтернативний запобіжний захід для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн 00 коп.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали протягом її дії на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (реквізити: одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26239738, банк отримувача: ДКСУ в м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: за кого (ПІБ) та номер справи).

Внесення застави є підставою для звільнення особи з-під варти.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, проходження служби;

- утриматись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

Роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду, слідчого, прокурора без поважних причин чи не повідомить про причини свої неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала про обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала втрачає силу 22.09.2026, якщо строк тримання під вартою не буде продовжено.

Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4».

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1