Ухвала суду № 138511878, 17.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10790/26

Провадження № 1-кс/201/2974/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд м. Дніпра у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12026042130000566, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.05.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Дніпропетровська, громадянину України, який має середню освіту, неодружений, зі слів - на утримання перебуває хвора матір, працює неофіційно, зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше багаторазово судимого, востаннє 03.10.2022 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 6 років; 25.03.2026 звільнився умовно достроково на 05 місяців 13 днів на підставі ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09.03.2026,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_4

підозрюваний ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад клопотання.

Слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому зазначив про встановлені обставини кримінального провадження, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, про яку повідомлено ОСОБА_5 17.07.2026, та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Позиції учасників.

Під час розгляду клопотання прокурор клопотання підтримав.

Підозрюваний проти задоволення клопотання заперечив, повідомив про визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, часткове повернення викраденого майна, просив застосувати домашній арешт.

Встановлені слідчим суддею обставини.

Слідчим відділенням відділу поліції № 2 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026042130000566 від 03.05.2026 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.05.2026 в період часу з 01:00 по 02:00 годин ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Дніпро, пр. Героїв, 12, помітив припаркований поруч автомобіль FIAT Doblo, д.н.з. НОМЕР_1 , в якому знаходилось майно потерпілого ОСОБА_6 , а саме зварювальний апарат «DVP 740», рефлектометр «Multitest MO1235P», перфоратор «Зеніт ЗПП-1250DFR», мобільний телефон «Xiaomi Poco M3 4/64 GB» та ноутбук «Dell Latitude E6440», та які він визначив об`єктами свого злочинного посягання, у зв`язку з чим, у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в сховище, в умовах воєнного стану.

Перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, поєднане з проникненням в сховище, в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді неправомірного заволодіння чужим майном, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б зашкодити його злочинним намірам та діям, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно, шляхом розбиття заднього лівого бокового скла автомобілю FIAT Doblo, д.н.з. НОМЕР_1 проник до салону вказаного транспортного засобу, де взявши до рук заволодів майном потерпілого ОСОБА_6 , а саме зварювальним апаратом «DVP 740» вартістю 17349,50 гривень, рефлектометром «Multitest MO1235P» оптичним «Multitest MO1235P» вартістю 15000 гривень, перфоратором «Зеніт ЗПП-1250DFR» вартістю 1620 гривень, мобільним телефоном «Xiaomi Poco M3 4/64 GB» вартістю 2025 гривень та ноутбуком «Dell Latitude E6440» вартістю 5980,50 гривень, після чого з вказаним майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 41975 гривень.

Крім того, 03.05.2026 в період часу з 01:00 по 01:15 годин ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Дніпро, пров. Штабний, буд. 5, помітив припаркований поруч автомобіль FORD Escape, д.н.з. НОМЕР_2 , в якому знаходилось майно потерпілої ОСОБА_7 , а саме зварювальний апарат «Kaiser NBS» та кутову шліфувальну машину «GJ Narva» модель «Nag-125/1250», та які він визначив об`єктами свого злочинного посягання, у зв`язку з чим, у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в сховище, в умовах воєнного стану.

Перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, поєднане з проникненням в сховище, в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді неправомірного заволодіння чужим майном, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б зашкодити його злочинним намірам та діям, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно, шляхом розбиття заднього скла багажнику автомобілю FORD Escape, д.н.з. НОМЕР_3 , проник до салону вказаного транспортного засобу, де взявши до рук заволодів майном потерпілої ОСОБА_7 , а саме зварювальним апаратом «Kaiser NBS» вартістю 3458,65 гривень, кутовою шліфувальною машиною «GJ Narva» модель «Nag-125/1250» вартістю 635,29 гривень, після чого з вказаним майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 4093,94 гривень.

Крім того, 12.05.2026 в період часу з 03:15 по 03:20 годин ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Дніпро, пр. Героїв, буд. 41, помітив зачинений магазин «SuperPets», в якому знаходилось майно потерпілої у вигляді товарів, та які він визначив об`єктами свого злочинного посягання, у зв`язку з чим, у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в інше приміщення, в умовах воєнного стану.

Перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, поєднане з проникненням в сховище, в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді неправомірного заволодіння чужим майном, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б зашкодити його злочинним намірам та діям, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно, шляхом віджиму вхідних дверей, проник до приміщення вказаного магазину, де взявши до рук заволодів майном потерпілої ОСОБА_8 , а саме ноутбуком «Acer» серії «Extensa 15» модель «ЕХ215-24-R3ВА» вартістю 6850 гривень та мобільним телефоном «PОСО» моделі «С75» вартістю 3322,25 гривень, після чого з вказаним майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 10172,25 гривень.

Вказані умисні дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднане з проникненням в сховище, в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

17.07.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень передбачених за ч. 4 ст. 185 КК України.

Щодо обґрунтованої підозри.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).

Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколом заяви потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- протоколом заяви потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- протоколом заяви потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ;

- висновком експерта №СЕ-19/104-26/17720-ТВ;

- висновком експерта №СЕ-19/104-26/17902-ТВ;

- висновком експерта №СЕ-19/104-26/19043-ТВ;

- висновком експерта №СЕ-19/104-26/17946-ТВ;

- висновком експерта №СЕ-19/104-26/19041-ТВ;

- пред`явленням особи для впізнання зі свідком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- пред`явлення особи для впізнання зі свідком ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ;

- пред`явлення особи для впізнання зі свідком ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ;

- протоколом огляду відеозапису з камер відеоспостереження за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, буд. 12;

- протоколом огляду відеозапису з камер відеоспостереження за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, буд. 41;

- протоколом огляду відеозапису з камер відеоспостереження за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, буд. 12;

- протоколом огляду відеозапису з камер відеоспостереження за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, буд. 18;

- протоколом огляду відеозапису з камер відеоспостереження за адресою: м. Дніпро, проспект Науки буд. 99-Д;

З огляду на викладене, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років.

Вказані здобуті під час досудового розслідування докази є вагомими та свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою отримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.

При цьому ОСОБА_5 не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність його до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.

Щодо існування ризиків.

Слідчий вказує на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Так, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Як передбачено ст. 177 КПК України, підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

На переконання слідчого судді ризики, заявлені слідчим, є доведеними і полягають у наступному.

На даний час встановлено, що ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а саме:

- 09.11.2001 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком 1 рік, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;

- 15.08.2002 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці;

- 03.10.2006 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік;

- 03.11.2009 Жовтневим районним суд м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки;

- 19.05.2010 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 296, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;

- 09.09.2015 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки, за ухвалою суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.05.2016 року скасовано іспитовий строк та направлений в виправну колонію строком на 2 роки;

- 28.02.2019 Жовтневим районний судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки;

- 22.06.2020 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки;

- 29.04.2022 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 6 років;

- 22.08.2022 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 6 років;

- 03.10.2022 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 6 років; 25.03.2026 звільнився умовно достроково на 05 місяців 13 днів на підставі ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09.03.2026. Під час відбування умовно дострокового строку на 05 місяців 13 днів на підставі ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 09.03.2026, ОСОБА_5 , вчинив ряд кримінальних правопорушень.

Таким чином, наявні ризики, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути до нього застосоване у разі визнання винуватим, останній може вчиняти дії, спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для тримання під вартою, однак у сукупності з іншими обставинами суттєво збільшує ризик переховування особи від правосуддя. Аналогічна правова позиція викладена у рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001.

Таким чином, на той факт, що обвинувачений може переховуватись від суду вказує те, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинене кримінальне правопорушення, намагатиметься уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду, оскільки призначення покарання за новим вироком може передбачати його визначення за правилами призначення покарань за сукупністю вироків з його реальним відбуттям, а тому останній, розуміючи, що у разі визнання його винним в інкримінованому злочині, йому загрожує покарання, пов`язане з його реальним відбуттям, є достатньою підставою вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду.

Окрім цього, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не має стабільного законного джерела доходу, вчинив корисливі злочини в період умовно-дострокового звільнення, що у сукупності з корисливим мотивом вчинення злочину свідчить про ризик продовження протиправної діяльності та вчинення нових аналогічних кримінальних правопорушень у разі перебування на волі. Вказані обставини щодо відомостей про особу ОСОБА_5 є беззаперечним доказом існування ризику про вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду на той факт, що у період умовно-дострокового звільнення підозрюваний ОСОБА_5 вчинив ряд кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 185 КК України. Отже і наявність покарання, не пов`язаного з його реальним відбуттям, не стало для ОСОБА_5 стримуючим фактором від вчинення нових кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим, останній набув статусу підозрюваного за скоєння нового кримінального правопорушення у період умовно-дострокового звільнення.

Висновки.

Слідчим суддею встановлена обґрунтована підозра та ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день існують.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, встановлено, що органу досудового розслідування дійсно необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій та враховується, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при застосуванні запобіжного заходу є вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, на теперішній час зібрані докази, які мають суттєве значення для доказування вини ОСОБА_5 по вказаному кримінальному провадженню, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому вказана обставина може бути врахована судом, при застосуванні підозрюваному запобіжного заходу.

До того ж, слідчий суддя звертає увагу на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу.

Так, підозрюваний ОСОБА_5 є молодим чоловіком, стан його здоров`я не потребує додаткового нагляду, не має постійне джерело прибутку, не має тісні соціальні зв`язки, раніше судимий.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при застосуванні запобіжного заходу є тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчинені кримінального правопорушення в якому він підозрюється. Вказана обставина може бути врахована судом при застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу, оскільки останній підозрюється у вчинені тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На думку слідчого судді, застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання реалізації ним встановлених ризиків, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного та встановлених обставин.

Таким чином, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Щодо строку дії запобіжного заходу.

У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.

Тому, оскільки 17.07.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру, то досудове розслідування має бути закінчено 17.09.2026, а тому саме до цього строку в межах 60 днів слідчий суддя може застосувати запобіжний захід.

Щодо застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Частиною 4 статті 183 КПК України передбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

Однак, суд звертає увагу на те, що вищевказаною статтею законодавець надає право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження не визначати розмір застави, однак дана стаття не є нормою прямої дії, тобто не містись обов`язкового характеру, а тому враховуючи те, що підозрюваний хоча підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, втім, застосування застави є правом, а не обов`язком суду, суд, з урахуванням вищенаведених ризиків, вважає за доцільним визначити йому заставу у межах, встановлених у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного/обвинуваченого до слідчого або до суду суд достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Визначаючи розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, дані, що характеризують його способу і наявність вищезазначених ризиків, суд вважає, що застава у зазначених розмірах здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, тому у співставленні з існуючими ризиками призначає заставу.

Так, на думку суду, застава у зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмірах цілком здатна забезпечити виконання належної процесуальної поведінки підозрюваним та може гарантувати виконання ним покладених на нього обов`язків і зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що, у разі сплати його, підозрюваний вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та особу підозрюваного, а також обґрунтовану підозру і встановлені ризики, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у максимальному розмірі, зазначеному у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку підозрюваний чи інша особа має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти, при цьому у випадку внесення застави суд покладає на нього певні обов`язки.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187, 193-194, 196-197, 205, 369-372, 392-393 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

ОСОБА_5 застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 17 години 20 хвилини 14 вересня 2026 року.

ОСОБА_5 взяти під варту в залі суду негайно.

ОСОБА_5 визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240,00 грн, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, його слід негайно звільнити з-під варти.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою-заставодавцем на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172.

У разі внесення вказаної застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- не відлучатися зі свого місця мешкання без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та роботи, залежно від стадії кримінального провадження;

- за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими і експертами у цьому кримінальному провадженні.

Вказані обов`язки, в разі внесення застави, покладаються на ОСОБА_5 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України (застава, домашній арешт, тримання під вартою) та може бути накладено грошове стягнення.

Роз`яснити, що за умисне невиконання ухвали суду передбачена відповідальність за ст. 382 КК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_4 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1