Ухвала суду № 138511867, 20.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/10781/26

Провадження № 1-кс/201/2971/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд м. Дніпра у складі: слідчого судді Батуєва О.В., з секретарем судового засідання Кащенком О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу СУ ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Макарова В.Ю., погодженого прокурором відділу Луганської обласної прокуратури Дубовиком О.В., у кримінальному провадженні № 22026130000000083, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.01.2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Новомикильське Кремінського району Луганської області, громадянину України, який має середньо-технічну освіту, одружений, утриманців не має, не працює, пенсіонер, має хронічні хвороби, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

- прокурор Дубовик О.В.

- слідчий Макаров В.Ю.

- підозрюваний ОСОБА_1

- захисник Уманець М.М.

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад клопотання.

Слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому зазначив про встановлені обставини кримінального провадження, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, про яку повідомлено ОСОБА_1 16.07.2026, та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Позиції учасників.

Прокурор зі слідчим клопотання підтримали.

Підозрюваний проти задоволення клопотання заперечив, підтримав думку свого захисника.

Захисник просив у задоволенні клопотання відмовити, посилаючись на необґрунтовану підозру та недоведеність заявлених ризиків.

Встановлені слідчим суддею обставини.

Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.02.2022 Російською Федерацією (далі по тексту РФ) здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався, Зокрема, Указом Президента України від від 27.04.2026 № 342/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Відповідно до п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація РФ сукупність державних органів і структур РФ, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних РФ самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Тимчасово окупована територія це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.

Згідно зі ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 затверджено «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ».

Згідно із зазначеним переліком територія Сватівської міської територіальної громади Сватівського району Луганської області, до складу якої входить с. Новомикільське, перебуває під тимчасовою окупацією та оточенні (блокуванні) з боку РФ та незаконного збройного формування, т.зв. «луганська народна республіка» (далі по тексту «лнр») з 24.02.2022.

24.02.2022 РФ розпочала повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку з чим збройна агресія держави-агресора РФ набула відкритого та широкомасштабного характеру, а тимчасово окуповані території України, у тому числі частина Луганської області, продовжили використовуватися державою-агресором РФ для створення незаконних органів влади, здійснення примусової інтеграції до правової, податкової, бюджетної, соціальної та господарської системи РФ.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно ч.ч. 2, 5, 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Залучення на території України вкладів (депозитів) та/або надання позик (кредитів), виражених у валюті держави-окупанта, забороняється.

Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.

Досудовим розслідуванням встановлено, що після 24.02.2022 ОСОБА_1 перебував на тимчасово окупованій території Луганської області, тобто на території, яка перебувала під фактичним контролем збройних формувань РФ та окупаційної адміністрації РФ.

Разом з тим, відповідно до відомостей Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України встановлено, що ОСОБА_1 , після початку повномасштабного військового вторгнення РФ, а саме 20.05.2023 о 19 годині 08 хвилин, здійснив в`їзд на територію України, підконтрольну органам державної влади України, через пункт пропуску «Шегині».

Надалі ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України, зокрема 07.09.2024 здійснив виїзд через пункт пропуску «Старокозаче», 19.09.2024 здійснив в`їзд через пункт пропуску «Старокозаче», 16.05.2025 здійснив виїзд через пункт пропуску «Рава-Руська», а 21.05.2025 здійснив в`їзд через пункт пропуску «Рава-Руська».

Таким чином, ОСОБА_1 після початку повномасштабної збройної агресії РФ проти України та перебування на тимчасово окупованій території Луганської області мав фактичну можливість виїхати з такої території, перебувати на території, підконтрольній органам державної влади України, усвідомлював факт збройної агресії РФ проти України, тимчасову окупацію частини Луганської області, незаконність органів влади, створених на тимчасово окупованій території, однак не припинив участь у діяльності ООО «Виктория», а навпаки продовжив забезпечувати функціонування вказаного товариства у правовому полі держави-агресора за попередньою змовою з директором товариства ОСОБА_2 .

Так, 25.05.2022 на тимчасово окупованій території Луганської області т.зв. «отделом государственной регистрации юридических лиц и физических лиц-предпринимателей Сватовского районного управления юстиции Министерства юстиции Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу) здійснено реєстрацію юридичної особи Частного сельскохозяйственного предприятия «Виктория» (далі ЧСП «Виктория»), про що внесено відомості до реєстрів окупаційної адміністрації.

30 вересня 2022 року було підписано т.зв. «Договір між Російською Федерацією та луганською народною республікою про прийняття до Російської Федерації луганської народної республіки та утворення у складі Російської Федерації нового суб`єкта», який у подальшому ратифіковано федеральним законом держави-агресора, внаслідок чого з листопада 2022 року розпочалася перереєстрація та створення нових незаконних органів державної влади т.зв. «лнр», як суб`єкта РФ.

09.11.2022 Державна Дума РФ прийняла Федеральний Закон «Про внесення змін до Федерального закону «Про введення в дію частини першої Цивільного кодексу РФ», підписаний Президентом РФ 21.11.2022. Відповідно до зазначеного Закону, відомості про юридичних осіб, які мали відповідно до установчих документів місцезнаходження постійно чинного виконавчого органу або у випадку відсутності постійно діючого виконавчого органу іншого органу чи особи, які мають право діяти від імені юридичної особи без довіреності, на територіях донецької народної республіки, луганської народної республіки, запорізької області, херсонської області на день прийняття до РФ донецької народної республіки, луганської народної республіки, запорізької області, херсонської області та утворення у складі РФ нових суб`єктів, повинні привести свої установчі документи у відповідність до законодавства РФ не пізніше 31.12.2023 при першому внесенні змін у відомості єдиного державного реєстру юридичних осіб, за винятком юридичних осіб, відносно яких федеральним конституційним законом встановлений інший строк для приведення своїх установчих документів у відповідність до законодавства РФ.

Після цього, 29.11.2022 відомості про ЧСП «Виктория» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб РФ з назвою Общество с ограниченной ответственностью (далі ООО «Виктория») з присвоєнням ОГРН 1229400073781, місцезнаходженням юридичної особи зазначено: «лнр», м.о. Кремінський, с. Новомикільське, вул. Леніна, буд. 8.

Разом з тим, ООО «Виктория» поставлено на податковий облік у Міжрайонній інспекції Федеральної податкової служби № 5 по т.зв. «Луганской Народной Республике» з присвоєнням ІНН 9404006325, а також зареєстровано як страхувальника в органах Соціального фонду РФ по т.зв. «Луганской Народной Республике».

Основним видом діяльності ООО «Виктория» визначено вирощування зернових, зернобобових культур і насіння олійних культур. Додатковими видами діяльності визначено, зокрема, розведення свиней, надання послуг у сфері рослинництва, виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, оптову торгівлю зерном, насінням, кормами для сільськогосподарських тварин, оптову торгівлю живими тваринами, а також оренду та управління нерухомим майном.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб РФ, учасником/засновником ООО «Виктория» є громадянин України ОСОБА_1 , який володіє 100% частки у статутному капіталі товариства номінальною вартістю 526 318 російських рублів.

В подальшому, 02.08.2023, відповідно до рішення № 1 єдиного учасника приватного сільськогосподарського підприємства «Вікторія», тобто ОСОБА_1 , установчі документи підприємства приведено у відповідність до законодавства РФ, затверджено організаційно-правову форму у вигляді ООО «Виктория», затверджено статут товариства, визначено статутний капітал у розмірі 526 318 російських рублів, місцезнаходження товариства на тимчасово окупованій території Луганської області, види економічної діяльності, а також призначено громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , директором ООО «Виктория».

На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 02.08.2023 видав наказ № 2 «О назначении на должность Директора», яким приступив до виконання обов`язків директора ООО «Виктория», у зв`язку з чим отримав право без довіреності діяти від імені товариства, представляти його інтереси, підписувати документи, подавати заяви, вести листування, укладати договори, здійснювати господарську діяльність та взаємодіяти з органами держави-агресора, установами, підприємствами та незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території.

09.08.2023 до ЄГРЮЛ внесено запис про приведення установчих документів ООО «Виктория» у відповідність до законодавства РФ. Серед поданих документів зазначено заяву за формою Р18004, рішення № 1, статут, свідоцтво, наказ № 2 та документ, що посвідчує особу.

В подальшому, не пізніше 02.08.2023, більш точний час у ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, у ОСОБА_1 , як у засновника/учасника ООО «Виктория», який володіє 100% частки у статутному капіталі товариства та має вирішальний вплив на його створення, організаційно-правову форму, призначення керівника і визначення напрямів господарської діяльності, діючого за попередньою змовою з директором ООО «Виктория» ОСОБА_2 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, виник злочинний умисел, направлений на провадження вказаним товариством господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора. Фактично, реалізація вищевказаного злочинного умислу неможлива в одноосібному порядку та потребує обов`язкової участі як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2 .

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_2 , усвідомлюючи здійснення з 2014 року з боку РФ та незаконних збройних формувань т.зв. «лнр» тимчасової окупації частини території Луганської області, здійснення відкритої російської агресії проти України, незаконність органів влади, створених на тимчасово окупованій території, а також розуміючи, що провадження фінансово-господарської діяльності ООО «Виктория» призведе до взаємодії з органами держави-агресора, сплати податків, зборів, страхових внесків, подання звітності, отримання бюджетної підтримки та використання господарської інфраструктури окупаційної адміністрації, забезпечив приведення установчих документів ООО «Виктория» у відповідність до законодавства РФ, визначення його організаційно-правової форми, затвердження статуту, збереження місцезнаходження товариства на тимчасово окупованій території Луганської області, а також призначення ОСОБА_2 директором товариства для здійснення поточного керівництва його господарською діяльністю у правовому полі РФ.

При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи узгоджено, розподілили між собою ролі у реалізації спільного злочинного умислу, відповідно до яких ОСОБА_1 , будучи засновником/учасником ООО «Виктория» та володіючи 100% частки у статутному капіталі товариства, забезпечував корпоративно-організаційні умови для функціонування товариства у правовому полі держави-агресора, а ОСОБА_2 , будучи директором ООО «Виктория», постійно перебуваючі на тимчасово окупованій території Луганської області, здійснював поточне керівництво товариством, представництво його інтересів, подання документів, листування, укладення договорів та безпосередню взаємодію з органами держави-агресора, установами, підприємствами та незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території.

Так, 22.12.2023 ОСОБА_2 , діючи як директор ООО «Виктория» за попередньою змовою з ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію вищевказаного злочинного умислу, забезпечив подання до Межрайонної інспекції Федеральної податкової служби № 5 по т.зв. «Луганской Народной Республике» повідомлення про перехід ООО «Виктория» на систему оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників, чим включив товариство до системи податкового адміністрування держави-агресора як платника єдиного сільськогосподарського податку.

В подальшому, 04.09.2024 ОСОБА_2 будучи директором ООО «Виктория», діючи в межах наданих йому повноважень ОСОБА_1 , забезпечив господарську взаємодію товариства з державним унітарним підприємством т.зв. «лнр» Государственное унитарное предприятие Луганской Народной Республики «ЛУГАНСКНЕФТЕПРОДУКТ» (далі ГУП ЛНР «ЛНП»), яке виставило на адресу ООО «Виктория» рахунок на оплату № 2253 від 04.09.2024 за дизельне пальне у кількості 10 015 літрів на загальну суму 625 897,44 російських рублів. У рахунку зазначено отримувача коштів ГУП ЛНР «ЛНП», покупця ООО «Виктория», банківські реквізити та відомості щодо оплати.

Продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, 01.10.2024 ОСОБА_2 , діючи як директор ООО «Виктория» за попередньою змовою з ОСОБА_1 , забезпечив повторну господарську взаємодію ООО «Виктория» з ГУП ЛНР «ЛНП», яке виставило рахунок на оплату № 2530 від 01.10.2024 за дизельне пальне у кількості 10 015 літрів на загальну суму 625 897,44 російських рублів, що підтверджує систематичне використання товариством паливної інфраструктури окупаційної адміністрації.

Учасником/засновником ГУП ЛНР «ЛНП» є т.зв. «Луганская Народная Республика», а органом, який виступає від імені учасника/засновника, т.зв. «Министерство топлива, энергетики и угольной промышленности Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу). Основним видом діяльності ГУП ЛНР «ЛНП» визначено роздрібну торгівлю моторним паливом у спеціалізованих магазинах, а додатковими видами діяльності зберігання і складування нафти та продуктів її переробки, виробництво нафтопродуктів, а також оптова торгівля твердим, рідким і газоподібним паливом та подібними продуктами.

Таким чином, господарська взаємодія ООО «Виктория» з ГУП ЛНР «ЛНП» полягала не у відносинах із випадковим приватним контрагентом, а у системній взаємодії з державним унітарним підприємством т.зв. «лнр», створеним та контрольованим окупаційною адміністрацією, яке здійснює діяльність у сфері постачання моторного пального, необхідного для провадження сільськогосподарської діяльності ООО «Виктория».

Надалі, 15.10.2024 ОСОБА_2 , діючи від імені ООО «Виктория» за попередньою змовою з ОСОБА_1 та в межах наданих останнім повноважень, подав до «Донского филиала федерального государственного бюджетного учреждения «Федеральный центр оценки безопасности и качества зерна и продуктов его переработки» (мовою оригіналу) заявку на встановлення карантинного фітосанітарного стану підкарантинної продукції, а саме насіння соняшника врожаю 2024 року обсягом 248 тонн, із зазначенням ООО «Виктория» як замовника, місцезнаходження продукції на тимчасово окупованій території Луганської області.

Вказаними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи спільно та узгоджено, забезпечили використання федеральної державної бюджетної установи держави-агресора для оформлення документів, пов`язаних із якістю, безпечністю, фітосанітарним станом та обігом сільськогосподарської продукції ООО «Виктория».

В подальшому, у 2024 році, ОСОБА_2 , будучи директором ООО «Виктория» та діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 , забезпечив переміщення сільськогосподарської продукції товариства шляхом оформлення товарно-транспортних накладних № 312-1 та № 324-1, у яких зазначено ООО «Виктория», дані щодо вантажу, перевізника, пунктів завантаження/розвантаження та реквізити суб`єктів, пов`язаних з елеваторною інфраструктурою на тимчасово окупованій території.

Крім того, 13.06.2023 т.зв. «указом главы луганской народной республики» № УГ-63/23 затверджено т.зв. «Положение о Министерстве сельского хозяйства и продовольствия Луганской Народной Республики». Згідно з цим т.зв. положенням, «Министерство сельского хозяйства и продовольствия Луганской Народной Республики» визначено виконавчим органом т.зв. «луганской народной республики», який здійснює функції з реалізації державної політики та нормативно-правового регулювання в агропромисловому комплексі, включаючи сільське господарство, рослинництво, тваринництво, переробну промисловість, організацію охорони, відтворення і регулювання водних біологічних ресурсів, а також інші сфери агропромислового комплексу.

Відповідно до вказаного положення, т.зв. «Министерство сельского хозяйства и продовольствия лнр» має права юридичної особи, печатку із зображенням т.зв. державного герба «лнр», штампи, бланки, бюджетні та інші рахунки, а фінансування його діяльності здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених у бюджеті т.зв. «луганської народної республіки».

Разом з цим, вказане т.зв. «міністерство» наділене повноваженнями щодо здійснення підтримки сільськогосподарського виробництва, державного управління у сфері племінного тваринництва, планування використання земель сільськогосподарського призначення, реалізації політики у сфері харчової та переробної промисловості, а також проведення документальних перевірок цільового використання коштів, виділених із бюджетів усіх рівнів на підтримку агропромислового комплексу.

Також т.зв. «Министерство сельского хозяйства и продовольствия лнр» відповідно до свого положення здійснює заходи державної підтримки сільськогосподарським товаровиробникам та організаціям агропромислового комплексу в рамках т.зв. державних програм, готує пропозиції щодо надання організаціям АПК податкових пільг, формує та коригує прогнозні продовольчі баланси, здійснює моніторинг цін на сільськогосподарську продукцію, а також розробляє пропозиції щодо створення регіональних фондів для задоволення потреб т.зв. «лнр» у сільськогосподарській продукції, сировині та продовольстві.

Крім того, т.зв. «Министерство сельского хозяйства и продовольствия лнр» має право видавати накази нормативного характеру, запитувати та отримувати матеріали від органів влади, органів місцевого самоврядування, організацій та громадян, організовувати і проводити конкурси, форуми, семінари, користуватися інформаційними ресурсами т.зв. «лнр», укладати у межах своїх повноважень угоди, договори, контракти, видавати довіреності від імені міністерства та представляти його інтереси в інших органах і організаціях.

Таким чином, т.зв. «Министерство сельского хозяйства и продовольствия Луганской Народной Республики» є незаконним органом влади, створеним на тимчасово окупованій території Луганської області, який виконує владні, організаційно-розпорядчі, контрольні, бюджетно-розпорядчі та регуляторні функції у сфері агропромислового комплексу, тобто є складовою окупаційної адміністрації держави-агресора.

В подальшому, 28.08.2025 на сайті т.зв. «министерства сельского хозяйства и продовольствия луганской народной республики» розміщено повідомлення про проведення з 30.08.2025 по 08.09.2025 відбору отримувачів субсидії на проведення агротехнологічних робіт у т.зв. «лнр».

У повідомленні зазначено, що отримувачами субсидії можуть бути індивідуальні підприємці та юридичні особи, місцем подання документів є портал надання заходів державної підтримки, прийом заявок тривав з 30.08.2025 00:00 до 08.09.2025 23:59, строк розгляду заявок з 09.09.2025 по 29.09.2025, оголошення переможців до 30.09.2025, укладення угоди до 07.10.2025, а організатором зазначено т.зв. «Министерство сельского хозяйства и продовольствия Луганской Народной Республики».

Підставою для проведення вказаного відбору є постанова т.зв. «Правительства Луганской Народной Республики» від 06.05.2025 № 76/25 «Об утверждении Порядка предоставления субсидии сельскохозяйственным товаропроизводителям на проведение агротехнологических работ в Луганской Народной Республике», а також наказ т.зв. «министерства сельского хозяйства и продовольствия лнр» від 13.05.2025 № 01-11/68од «Об утверждении ставок субсидии сельскохозяйственным товаропроизводителям на проведение агротехнологических работ в Луганской Народной Республике».

Організатором та головним розпорядником коштів субсидії на проведення агротехнологічних робіт у т.зв. «лнр» є «министерство сельского хозяйства и продовольствия луганской народной республики», тобто незаконний орган влади, створений на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційна адміністрація держави-агресора.

Так ОСОБА_2 , будучи директором ООО «Виктория», діючи в межах наданих йому повноважень ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, подав від імені товариства заявку на реєстрацію заявника претендента на отримання субсидій/грантів.

01.10.2025, за результатами участі ООО «Виктория» у вказаній процедурі відбору, між т.зв. «министерством сельского хозяйства и продовольствия лнр» та ООО «Виктория» укладено угоду про надання субсидії № 10-2025-061479 на проведення агротехнологічних робіт, відповідно до якого ООО «Виктория» надано субсидію в сумі 1 509 000 російських рублів.

В подальшому, 06.10.2025 ООО «Виктория» отримало субсидію на відшкодування фактично понесених витрат на підтримку сільськогосподарського виробництва у розмірі 1 509 000 російських рублів.

Таким чином, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , фактично забезпечив участь ООО «Виктория» у бюджетній програмі незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, отримання коштів з бюджету т.зв. «лнр», подання звітності перед таким органом та виконання його вимог щодо повернення частини субсидії і сплати пені.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з директором ООО «Виктория» ОСОБА_2 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, фактично забезпечив функціонування ООО «Виктория» як суб`єкта господарювання, інтегрованого у правову, податкову, бюджетну, соціальну та господарську систему держави-агресора на тимчасово окупованій території Луганської області.

Вказані дії ОСОБА_1 виразились у провадженні за попередньою змовою групою осіб господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 підозрюється у провадженні за попередньою змовою групою осіб господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України.

У зв`язку зі збройною агресією рф, воєнним станом в Україні, захопленням території Луганського району Луганської області, у тому числі і м. Луганськ та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 перебуває на тимчасово окупованій території України в газеті «Урядовий кур`єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістку про виклик особи ОСОБА_2 , за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні за № 22026130000000083 від 29.01.2026, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, допиту як підозрюваного тощо.

Жодного разу у призначені час та місце громадянин України ОСОБА_2 не з`явився про неможливість та причини неприбуття не повідомив, жодних заяв чи клопотань до органу досудового розслідування чи прокуратури не надходило.

Враховуючи наведені вище обставини, старшим слідчим ОВС слідчого відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях за погодженням з прокурором у кримінальному проваджені прокурором відділу Луганської обласної прокуратури 16.07.2026 у кримінальному проваджені № 22026130000000083 від 29.01.2026 з дотриманням вимог ст. ст. 36, 42, 276, 277, 278 КПК України, ОСОБА_2 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

Щодо обґрунтованої підозри.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).

Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:

-протоколом огляду мережі Інтернет ресурсів (сайт т.зв. « Министерства сельского хозяйства и продовольствия лнр») від 19.02.2026;

-протоколом огляду мережі Інтернет ресурсів (ресурс «предоставление сведений из ЕГРЮЛ/ЕГРИП в электронном виде») від 17.02.2026;

-протоколом за результатами проведення НСРД стосовно ОСОБА_2 від 18.06.2026 (розсекречений);

-іншими матеріалами досудового розслідування.

Всі ці документи містять достатні дані для підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою отримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення є підтвердженою.

При цьому, стороною захисту не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про його непричетність до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.

Щодо існування ризиків.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Слідчий вказує на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які, на думку слідчого судді, є підтвердженими.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать обставини, які з великою часткою ймовірності можуть спонукати його до втечі у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу, а саме:

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;

- спосіб вчинення злочину (вчинив умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, дії направлені на співпрацю з представниками окупаційної влади держави-агресора), що може свідчити про відсутність у підозрюваного ОСОБА_1 будь-яких моральних, патріотичних та ідеологічних принципів.

Так, ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон, не є особою, яка згідно «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 (із змінами), у разі введення в Україні воєнного стану має право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження, а отже останній має можливість безперешкодного виїзду за межі території України.

Встановлено, що ОСОБА_1 здійснював виїзди за межі території України.

Підозрюваний ОСОБА_1 одружений, не має на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей та може вільно переміщатись по території України та виїжджати за кордон, у зв`язку з чим під тяжкістю покарання, передбаченого санкцією статті, у вигляді позбавлення волі строком до 5 років, усвідомлюючи невідворотність покарання, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що в свою чергу може унеможливити виконання завдань кримінального провадження, якими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, свідчить те, що на теперішній час досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні триває, органом досудового розслідування вживаються щодо встановлення інших осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, додаткове виявлення речей і документів, які підтверджують факт здійснення діяльності на тимчасово окупованій території ООО «Виктория» (мовою оригіналу), які в свою чергу провадять господарську діяльність у взаємодії з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить те, що бойові дії та тимчасова окупація на території Луганської області тривають, відомостей щодо припинення діяльності ООО «Виктория» (мовою оригіналу) наразі не встановлено, отже незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , яка є засновником та власником ООО «Виктория», може спричинити виїзд підозрюваного за межі території України, в тому числі і на тимчасово окуповану територію, з метою подальшого провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, або безпосередньої участі у провадженні такої господарської діяльності.

Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про те, що перебуваючи без запобіжного заходу, підозрюваний ОСОБА_1 зможе продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема проти основ національної безпеки України.

Зухвалість вищевказаного кримінального правопорушення дає підстави вважати, що ОСОБА_1 розуміючи невідворотність покарання за вчинене ним діяння, намагатиметься у будь - який спосіб уникнути відповідальності.

Висновки.

Слідчим суддею встановлена обґрунтована підозра. Також слідчим суддею встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.

Оскільки інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку, то з огляду на обґрунтовану підозру та наявність ризиків, в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою клопотання підлягає задоволенню.

Щодо строку дії запобіжного заходу.

У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.

Оскільки повідомлення про підозру вручено ОСОБА_1 16.07.2026, то досудове розслідування має бути закінченим до 16.09.2026 року, а тому саме до цього строку в межах 60 днів слідчий суддя може застосувати запобіжний захід.

Тому оскільки слідчий і прокурор просили застосувати до підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, втім строк досудового розслідування спливає 16.09.2026, то саме до цією дати слідчий суддя може застосувати запобіжний захід, а, отже, клопотання підлягає частковому задоволенню.

Щодо застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Частиною 4 статті 183 КПК України передбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

Так, у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Однак, суд звертає увагу на те, що вищевказаною статтею законодавець надає право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження не визначати розмір застави, однак дана стаття не є нормою прямої дії, тобто не містись обов`язкового характеру, а тому враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, з огляду на те, що застосування застави є правом, а не обов`язком суду, тому слідчий суддя, з урахуванням вищенаведених ризиків, на її особу, яка має постійне місце проживання і раніше не судима, має вищу освіту, вдова, на утриманні перебуває особа похилого віку її матір, вважає за доцільним визначити їй заставу у межах, встановлених у п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України виходячи з такого.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного/обвинуваченого до слідчого або до суду суд достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, дані, що характеризують його способу і наявність вищезазначених ризиків, суд вважає, що застава у зазначених у п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмірах цілком здатна забезпечити виконання належної процесуальної поведінки підозрюваним та може гарантувати виконання ним покладених на нього обов`язків і зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що, у разі сплати його, підозрюваний вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та особу підозрюваного, а також обґрунтовану підозру і встановлені ризики, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку підозрюваний чи інша особа має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти, при цьому у випадку внесення застави слідчий суддя покладає на нього певні обов`язки.

Таким чином клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 183-187,193-194,196-197,205,369-372,392-393 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

ОСОБА_1 застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 16 вересня 2026 року включно.

ОСОБА_1 взяти під варту в залі суду негайно.

ОСОБА_1 визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560,00 грн, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, його слід негайно звільнити з-під варти.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою-заставодавцем на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172.

У разі внесення вказаної застави покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- не відлучатися із м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та роботи (за наявності), залежно від стадії кримінального провадження;

- здати на зберігання до ГУ ДМС у Харковської області свій паспорт для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за їх наявності);

Вказані обов`язки, в разі внесення застави, покладаються на ОСОБА_1 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України (застава, домашній арешт, тримання під вартою) та може бути накладено грошове стягнення.

Роз`яснити, що за умисне невиконання ухвали суду передбачена відповідальність за ст. 382 КК України.

Контроль за виконанням ухвали, в разі внесення застави, покласти на прокурора Дубовика О.В.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя О.В. Батуєв