Ухвала суду № 138511365, 27.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 липня 2026 р. № 520/21659/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Дмитро Волошин, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 (відокремлений підрозділ Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , як органу, що здійснює фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації-різниці грошового забезпечення в період з 27.06.2017 по 28.02.2018 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , як органу, що здійснює фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації-різниці грошового забезпечення в період 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , як органу, що здійснює фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації-різниці грошової допомоги на оздоровлення в період 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , як орган, що здійснює фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію - різницю грошового забезпечення в період з 27.06.2017 по 28.02.2018 відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , як орган, що здійснює фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію - різницю грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до норм абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , як орган, що здійснює фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошової допомоги на оздоровлення в період 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частин третьої і п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Суд зазначає, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.

Судом установлено, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 27.06.2017 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.12.2022, а також індексації-різниці грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2022 роки, та просить зобов`язати відповідача здійснити відповідні нарахування і виплати.

Отже, зважаючи на зміст спірних правовідносин, позивачу, в даному випадку, встановлено тримісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відтак, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відтак, строк, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Суд зазначає, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та від 19.01.2023 у справі №460/17052/21.

Так, спірні правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду з вказаними позовними вимогами, виникли у період з 27.06.2017 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.12.2022. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач проходила службу у Військовій частині НОМЕР_2 до 02.08.2024, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.08.2024 №217.

Суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини у період з 27.06.2017 по 18.07.2022 виникли до набрання чинності нової редакції положень статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022), тому до них не підлягає застосуванню тримісячний строк звернення, а є необмежений.

Між тим, спірні правовідносини у період з 19.07.2022 по 31.12.2022 виникли уже за нової редакції положень статті 233 КЗпП України, а тому до них підлягає застосуванню тримісячний строк звернення, який у силу пункту 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України, був продовжений на строк дії карантину та скінчився - 30.06.2023.

Разом із тим, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою 15.07.2026 засобами поштового зв`язку (зареєстровано судом - 21.07.2026), тобто зі значним пропуском тримісячного строку, який був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Отже, позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до адміністративного суду у період з 19.07.2022 по 31.12.2022, з урахуванням строку дії карантину.

Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву щодо строку звернення до суду, в якій остання просила суд визнати, що процесуальний строк звернення до суду з цим позовом не пропущено.

Щодо доводів позивача про те, що фактично про порушення права на належний розмір грошового забезпечення позивач дізналася лише 21.05.2026 після звернення за правовою допомогою та цією ж датою звернулася до відповідача із відповідним запитом, на який 20.06.2026 отримано відповідь, суд зазначає таке.

У постанові від 10.09.2025 у справі №160/28405/24 Верховний Суд дійшов висновку, що направлення позивачем до відповідача заяви та отримання листа не змінює моменту, з яким законодавство пов`язує початок перебігу строку звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач виявив зацікавленість до стану своїх прав та почав вчиняти активні дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.

Також, суд зазначає, що триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №520/12477/22.

Таким чином, суд не приймає до уваги вказані доводи позивача.

Щодо доводів позивача про те, що остання до цього часу об`єктивно не мала можливості встановити факт порушення своїх прав, оскільки не володіє спеціальними знаннями у сфері нарахування грошового забезпечення військовослужбовців, суд зазначає, що не можуть бути визнані поважною причиною для його поновлення. Така обставина має виключно суб`єктивний характер, залежить від особи та не є об`єктивною і непереборною перешкодою, яка унеможливлювала своєчасне звернення до суду. Незнання норм законодавства чи відсутність юридичних знань саме по собі не звільняє особу від обов`язку дотримуватися встановлених законом процесуальних строків та не є підставою для їх поновлення.

У постанові від 22.06.2021 у справі №120/5780/20-а Верховний Суд дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Таким чином, посилання позивача на відсутність спеціальних знань є виключно суб`єктивним поясненням пропуску строку та не відповідає критеріям поважності причин, сформульованим Верховним Судом, оскільки не свідчить про існування об`єктивних, непереборних обставин, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду.

Щодо доводів позивача про те, що остання на теперішній час продовжує проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , суд зазначає, що матеріали справи таких даних не містять. Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 , наданого позивачем, останнім записом є дата виключення позивача зі списків в/ч НОМЕР_2 02.08.2024. Інших записів після вказаної дати військовий квиток не містить. Іншого наказу, окрім наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 від 02.08.2024 №217, матеріали позовної заяви не містять. Протилежного позивачем не доведено, а судом не встановлено.

Жодних об`єктивних причин пропущення строку на звернення до суду позивачем не наведено.

Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви, позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску.

За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 (відокремлений підрозділ Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН