Рішення № 138510283, 27.07.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2976/26

Провадження № 2/740/2271/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через представника - адвоката Середу Д.А. звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати право власності на 1/2 частку житлового будинку разом з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов аргументовано тим, що домоволодіння АДРЕСА_1 мало статус робітничого двору і станом на 15 квітня 1991 року в ньому мешкали батьки позивача - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Таким чином, указаний будинок фактично належав їм у рівних частинах - по 1/2 кожному.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Шняківка Ніжинського району Чернігівської області помер батько позивача ОСОБА_2 .

Перед смертю ОСОБА_2 заповіту не залишав.

Спадщину після смерті ОСОБА_2 фактично прийняла його дружина - ОСОБА_3 , так як була зареєстрована за однією адресою з померлим на день його смерті і фактично вступила в управління і володіння спадковим майном.

До складу спадкового майна увійшла, в тому числі і 1/2 частка вищевказаного житлового будинку, яка належала спадкодавцю, проте право власності на яку ОСОБА_2 за життя не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Шняківка Ніжинського району Чернігівської області померла мати позивача ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла все своє майно позивачу.

Позивач у визначений чинним законодавством строк прийняв спадщину після смерті матері та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Разом з тим, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на іншу 1/2 частку у праві власності на вказаний житловий будинок (успадковану ОСОБА_3 після ОСОБА_2 ), у зв`язку з тим, що згідно поданих документів право власності на дану частку ні за ким не зареєстроване.

Ухвалою судді 09.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.

Сторони у підготовче судове засідання не з`явились.

Представник позивача надіслав заяву про розгляд справи без участі його та позивача, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача Лосинівської селищної ради Ніжинського району надіслала заяву про проведення судового засідання без їх участі, просить задовольнити позов.

У відповідності до ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що відповідно до довідки виконавчого комітету Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області від 20.11.2020 №172/2/02-24 та витягу з погосподарської книги станом на 15.04.1991 в домоволодінні АДРЕСА_1 мешкали ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Домоволодіння мало статус робітничого двору (а.с. 20).

За правилами ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство.

Так, у відповідності до законодавства, діючого до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Згідно з ст. 13 Закону Української РСР «Про сільську раду депутатів трудящих Української РСР» 1968 року зі змінами на вказані ради було покладено обов`язок здійснення обліку населення та ведення за встановленими формами погосподарських книг. Таким чином, записи у погосподарських книгах, визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на житлові споруди.

На час виникнення спірних правовідносин, порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР № 69 від 25 травня 1990 р.

Відповідно до п. 20 Вказівок суспільна група господарства встановлюється в залежності від роду занять голови господарства (сім`ї).

Оскільки спірний житловий будинок з господарськими спорудами відносився до суспільної групи робітничий двір, майнові правовідносини господарства робітника були врегульовані загальними нормами цивільного, земельного та сімейного права.

Тому слід керуватися вимогами Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР 1969 року, за яким суб`єктами права спільної сумісної власності вважалося подружжя.

Згідно із ч. 1 ст. 22 цього Кодексу майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Виходячи з наведеного, житловий будинок АДРЕСА_1 фактично належав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в рівних частинах, тобто по 1/2 частці кожному.

Згідно з довідкою КП «Ніжинське МБТІ» №879 від 02.12.2020 житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 належав на праві власності: - 1/2 частка - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 15.04.2007 р. виконкомом Шняківської сільської ради згідно рішення №09 від 08.02.2007 р.; - 1/2 частка - право власності ні за ким не зареєстровано (а.с.25)

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.7).

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР 1963 року (діючого на час відкриття спадщини) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

За змістом ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, окрім іншого, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.549 ЦК УРСР).

Довідкою Шняківського старостинського округу Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області від 04.06.2026 №67/2-15 підтверджується, що на день смерті ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті та протягом 6 місяців після його смерті за вказаною адресою проживала та була зареєстрована ОСОБА_3 - його дружина (а.с.16).

Таким чином, ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, фактично прийняла спадщину після померлого ОСОБА_2 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР та фактично стала власницею домоволодіння по АДРЕСА_1 , вцілому.

Згідно відповіді Державного нотаріального архіву Чернігівської області від 17.06.2026 № 1378/01-17, спадкова справа до майна ОСОБА_2 не заводилась.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 9)

Як вбачається з копії спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_3 , спадщину за заповітом після померлої прийняв її син ОСОБА_1 .

18.05.2026 державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної конториОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 що належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Разом з тим, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку у праві власності на вказаний житловий будинок (фактично успадковану ОСОБА_3 після померлого ОСОБА_2 ) позивачу державним нотаріусом Другої Чернігівської державної нотаріальної контори було відмовлено.

Як вбачається з постанови про відмову у вчинення нотаріальної дії від 18.05.2026, відмова нотаріуса вмотивована тим, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, нотаріусом проводиться після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на майно та перевірки відсутності заборони або арешту майна. До складу спадкового майна входить (одна друга) частка у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . За даними довідки №879 КП «Ніжинське МБТІ» 02 грудня 2020 року право власності на зазначений житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами зареєстрований: частка у праві власності за ОСОБА_3 , а частка у праві власності не зареєстрована (а.с.27).

У роз`ясненнях, наданих у п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 316 ЦК України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п.4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ № 296/5 від 22 лютого 2012 року видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна.

Отже, виходячи з наведеного, позивач позбавлений можливості відновити свої права у позасудовому порядку, а тому його права підлягають судовому захисту, шляхом визнання за ним права власності.

Суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання права власності на 1/2 частку спірного домоволодіння за ОСОБА_2 у порядку спадкування після померлої ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст. 200, 263 - 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частку житлового будинку, разом з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Карпусь