Рішення № 138509953, 27.07.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2190/26

Номер провадження 2/585/1474/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання -Зубко К. В.,

Справа № 585/2190/26, провадження № 2/585/1474/26

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у залі судових засідань у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача: Бобер Іванна Сергіївна, яка діє на підставі довіреності №34 від 01.04.2026.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Від представника позивача Бобер І.С. надійшла позовна заява ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 15.01.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і фізичною особою, якою є - ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1497-8207. Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A7157, для підписання Кредитного договору №1497-8207 від 15.01.2025 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: - сума кредиту - 12 000,00 грн.; - строк кредитування - 300 днів; - базовий період* - 14 днів; - комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; - стандартна % ставка - 1,00 % в день; - знижена % ставка - 0,90 % в день; * базовий період - проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у Договорі і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця. Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед Позивачем, Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1497-8207 від 15.01.2025 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що є додатком до Позовної заяви. Сплачуючи кредит, Відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором. Станом на 13.04.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 41 345,97 гривень, а саме: заборгованість за кредитом - 5 993,63 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 26 952,34 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 6 000,00 гривень; заборгованість по комісії - 2 400,00 гривень.

Враховуючи те, що відповідач добровільно заборгованість не сплачує, просить в судовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача указану суму боргу та 2662,40 грн. сплаченого судового збору.

Відповідач подав суду відзив, в якому зазначив, що позов не визнає. Свою позицію мотивує тим, що в матеріалах справи відсутня оферта (заява) на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник,(відповідач) при укладанні договору. Відсутні докази верифікації банківської картки, на яку, начебто, здійснювалося перерахування коштів за договором і первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів відповідачу за договором відкриття кредитної лінії №1427-8207 від15.01.2025. Не проводилась ідентифікація особи позичальника (відповідача )та чи проводилась вона взагалі, позивач не надає доказів проведення такої ідентифікації, а також і доказів відправлення одноразового ідентифікатора відповідачу, не надає доказів того, що саме відповідач використав ідентифікатор для укладення кредитного договору. В позовній заяві взагалі не зазначено позивачем, у який спосіб відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор та не зазначено про надання другого одноразового ідентифікатора Л-7643 яким підписано паспорт споживчого кредиту. Також позивач не долучив до позовної заяви жодного доказу на підтвердження способу надсилання відповідачу одноразового ідентифікатор, (наприклад інформацію від мобільного оператора про належність номера телефону саме відповідачу, підтвердження направлення смс- повідомлення на цей номер, або роздруківки листа, направленого на електронну поштову скриньку відповідача тощо). Позивач, у своїй позовній заяві стверджує про нібито перерахування відповідачу коштів у сумі 12 000,00 тисяч грн., але таке твердження також не підтверджено жодним належним та допустимим доказом. З позовної заяви та додатків до неї вбачається, що стороною позивача виписка по рахунку відповідача суду надана не була, та не було заявлено клопотання про витребування доказів у справі. Сам по собі розрахунок наданий позивачем не підтверджує виникнення між сторонами кредитних правовідносин, наявність у відповідача заборгованості та її дійсний розмір. В поданому позивачем договорі, згідно умов п.4.2 цього договору про відкриття кредитної лінії №1427-8207 від 15.01.2025 року не вказано номер платіжного засобу щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника, (відповідача). Крім цього позивач не надав доказів існування правовідносин між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та АТ КБ «ПРИВАТБАНК», який, згідно з доводами позивача, здійснив переказ коштів па рахунок відповідача від імені позивача (договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019 року на що вказує позивач.) Також відсутні докази, що рахунок в АТ КБ Приватбанк на який здійснювалося перерахування коштів, належить саме позивачу, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» для здійснення переказу коштів на виконання вимог Договору про відкриття кредитної лінії №1427-8207 від 15.01.2025 року для подальшого переказу їх відповідачу. Крім цього неможливо перевірити факт підписання оспорюваного кредитного правочину також кредитодавцем, адже тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису кредитора (кредитодавця) можуть слугувати доказом таких фактів, однак позивачем вони до суду не надані. Враховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

08.06.2026 судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.62).

У відповідності до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Клопотання будь-якої зі сторін про інший порядок розгляду справи суду не надходило.

Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

15.01.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1497-8207 (а.с.10-15).

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 12 000,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період* - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; стандартна % ставка - 1,00 % в день; знижена % ставка - 0,90 % в день; базовий період - проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у Договорі і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця.

До матеріалів справи долучені правила відкриття кредитної лінії (а.с.16-19), з відповідною таблицею обчислення загальної вартості кредиту (а.с.20-21) та Паспорт споживчого кредиту - інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.22-28).

Згідно квитанції, ідентифікатор еквайра АТ КБ «Приватбанк», 15.01.2025 на картку № НОМЕР_1 (у квитанції указана маска картки), проведено виплату у розмірі 12000 грн. - призначення платежу - видача коштів за договором 1497-8207 (а.с.29).

В п.13 Договору у реквізитах позичальника номер особистого електронного платіжного засобу останнього: НОМЕР_2 .

На підтвердження видачі кредитних коштів позичальнику ОСОБА_1 позивачем долучена довідка про перерахування суми кредиту №1497-8207 від 15.01.2025, де також указана маска картки НОМЕР_2 (а.с.30).

У розрахунку заборгованості вказано на наявність боргу за указаним Договором у розмірі 41345,97 грн., з якої: заборгованість за кредитом - 5 993,63 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 26 952,34 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст 625 ЦК - 6 000,00 гривень; заборгованість по комісії - 2 400,00 гривень. Також з розрахунку вбачається про внесення позичальником 26.03.2025 року 5000 грн. та 20.03.2026 - 3000 грн. (а.с.32-36).

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію».

Норми права, застосовані судом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч.1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смскоду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Отже, із змісту вищеведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).

Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений (постанова Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотиви суду.

Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.

Судом встановлено, що 15.01.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1497-8207.

Електронний підпис, одноразовий ідентифікатор (номер ідентифікатора), яким позичальник підписав Договір - A7157.

Відповідно до п.3.2, 3.3. Договору для укладання цього Договору, у порядку встановленому Правилами, Позичальник надав Кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом оформлення заявки на вебсайті Кредитодавця або у Мобільному додатку, заповнивши інформацію щодо особистих даних вручну або передавши такі дані Кредитодавцю через Систему BankID НБУ. Надаючи таку інформацію, Позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою вебсайту Кредитодавця/Мобільним додатком та які необхідні для укладення цього Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних.

При поданні інформації відповідно до п.3.2. цього Договору Позичальником вперше, відбувається реєстрація Позичальника у ІКС Кредитодавця через вебсайт Кредитодавця або Мобільний додаток та формується Позичальнику його особистий розділ у ІКС Кредитодавця (Особистий кабінет). Доступ до Особистого кабінету здійснюється Позичальником після авторизації шляхом використання одноразового ідентифікатора, який надсилається Кредитодавцем Позичальнику каналом комунікації, що наданий Позичальником згідно п.3.2. цього Договору, зокрема але не виключно в один із наступних способів:

- у СМС-повідомленні;

- з використанням сучасних сервісів передачі даних (Viber, WhatsApp, Telegram, тощо);

- електронним листом;

- шляхом здійснення дзвінку та повідомлення одноразового ідентифікатора.

Використання Позичальником для входу в Особистий кабінет одноразового ідентифікатора, який вважається електронним підписом у сфері електронної комерції, має юридичне значення ідентифікації Позичальника в ІКС Кредитодавця в розумінні положень ч.8 ст.11 та абз. 1 ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п.3.5 Договору до укладення цього Договору між Сторонами, Кредитодавцем було здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію Позичальника з метою надання фінансових послуг та був використаний наступний спосіб ідентифікації?та верифікації Позичальника (в тому числі, здійснений з метою укладення між Сторонами раніше укладених договорів), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу: - отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаціи?них даних Позичальника.

Враховуючи викладене, та те, що саме такі умови правочину були обумовлені сторонами, не заслуговують на увагу позиція відповідача щодо того, що не проводилась ідентифікація особи позичальника.

В п.13 Договору указані реквізити позичальника: ОСОБА_1 , паспорт серія (за наявності)/номер/ НОМЕР_3 ким, коли, виданий: 5924 12.11.2021 р. місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 . Номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 . Електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 12 000,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період* - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; -стандартна % ставка - 1,00 % в день; знижена % ставка - 0,90 % в день; базовий період - проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у Договорі і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця.

Згідно квитанції, ідентифікатор еквайра АТ КБ «Приватбанк», 15.01.2025 на картку № НОМЕР_1 (у квитанції указана маска картки), проведено виплату у розмірі 12000 грн. - призначення платежу - видача коштів за договором 1497-8207 (а.с.29).

В п.13 Договору у реквізитах позичальника номер особистого електронного платіжного засобу останнього: НОМЕР_2 .

На підтвердження видачі кредитних коштів позичальнику ОСОБА_1 долучена довідка про перерахування суми кредиту №1497-8207 від 15.01.2025, де також указана маска картки НОМЕР_2 (а.с.30).

На незгоду відповідача на вказівку сторони позивача про перерахування коштів у визначеному Договорі розмірі, слід зазначити, що відповідно до п.10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затв. Постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113 Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу ІІ цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). Крім того, Платіжна банківська картка містить захищені та притаманні лише конкретній особі обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Надання Кредитору відомостей щодо захищеного номера банківської карти для здійснення переказу грошових коштів, які відомі лише Відповідачу, свідчить що попередньо (до зарахування коштів), сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі і спосіб здійснення перерахування кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору.

Кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку, яку сам відповідач, як позичальник вказав у розділі 13 Договору (Реквізити сторін).

Позивач не є банківською установою, то, відповідно, позбавлений можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

Крім цього, заперечуючи в отриманні кредитних коштів відповідач не долучив жодного доказу того, що картка з таким номером йому не належить, і, що на його рахунок 15.01.2025 не надходили грошові кошти у розмірі 12000 грн., хоча саме йому, як власнику банківського рахунку, така інформація має бути надана на першу вимогу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що кредитор виконав своє зобов`язання за укладеним з відповідачем Договором від 15.01.2025, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти.

Позиція відповідача щодо невизнання факту укладення кредитного договору саме ним, не заслуговує на увагу та спростовується долученими до матеріалів справи доказами, наданими позивачем .

Крім цього, заперечуючи на позов, відповідач не долучив до матеріалів справи доказів на підтвердження факту, що його персональні дані (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, адреса електронної пошти), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені. Будь-яких пояснень стосовного того, яким чином відповідні дані наявні у кредитору відповідачем не надано.

За відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Окремо слід вказати, що відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1497-8207 від 15.01.2025 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що є додатком до Позовної заяви. Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Із наданого представником позивача розрахунку щодо заборгованості вбачається, що за указаним Договором існує заборгованість у розмірі 41345,97 грн., з якої: заборгованість за кредитом - 5 993,63 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 26 952,34 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст 625 ЦК - 6 000,00 гривень; заборгованість по комісії - 2 400,00 гривень (а.с.32-36).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

З положення ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки.

Окреме стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення є порушенням закону, в зв`язку з чим умова Договору яка передбачає таке стягнення є нікчемною на підставі ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином заявлена позивачем до стягнення сума комісії у розмірі 2400 грн. не підлягає стягненню.

Щодо 6000 грн. суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України, про стягнення яких просить сторона позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, заявлена до стягнення сума у розмірі 6000 грн. підлягає списанню позикодавцем, а не стягненню в судовому порядку..

Оскільки добровільно відповідач суму заборгованості у розмірі 32945,97 грн., з якої 5993,63 грн. тіло кредиту та 26952,34 грн. заборгованість по відсотках не повертає, доказів про відсутність заборгованості у розмірах, вказаних у розрахунку, суду ним також не надано, то суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню, на суму 32945,97 грн.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені суми судових витрат, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме сплачений судовий збір у розмірі 2121,49 грн. (розрахунок 32945,97 х 2662,40 : 41345,97).

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

Суд вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38548598) заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1497-8207 продукту «НА ВСЕ» у розмірі 32945 (тридцять дві тисячі дев`ятсот сорок п`ять) грн. 97 коп. , з якої 5993,63 грн. тіло кредиту, 26952,34 грн. відсотки за користування ним.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38548598) сплачений судовий збір у розмірі 2121 (дві тисячі сто двадцять одна) грн. 49 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ел. пошта esud@creditkasa.ua, тел. 380735998887, адреса: Україна, 01133, місто Київ, бул. Леся Українки, будинок 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598.

Представник позивача: Бобер Іванна Сергіївна, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_6 , адреса: бул-р. Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133, РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_1 ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 тел. НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова