Рішення № 138509180, 27.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/8437/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про:

- визнання протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у переході з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника;

- скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії від 02 квітня 2026 року № 916320154803;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву від 25 березня 2026 року щодо переходу з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила на протиправність відмови, оскільки рішення відповідача є необгрунтованим, у резолютивній частині містить посилання на закон, який не підлягає застосуванню при розгляді заяви, не містить розрахунків чому саме при переведенні на пенсію по втраті годувальника розмір пенсії становитиме саме 1345.20 грн. та яким чином цей розмір не пов`язаний ( чи пов`язаний ) з тривалістю страхового стажу сина і є винесеним без врахування положень ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про правовий ста гус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин". Вважає дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню і необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву про переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника згідно ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "1 Іро правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин", а не відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV).

Згідно сповіщення №509 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №509 від 11 лютого 2026 року, 25 січня 2026 року син позивача солдат військової частини кулеметник 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 9 стрілецької роти 3 батальйону ТрО ОСОБА_2 зник безвісті за особливих обставин в районі населеного пункту Іванівка Дніпропетровської області під час виконання бойового завдання з оборони визначених рубежів та захисту Батьківщини.

25 березня 2026 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області заявою та доданими до неї необхідними документами, щодо переходу з пенсії за віком, призначеної відповідно положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка відповідно до принципу екстериторіальності передано на розгляд до ГУ ПФУ в Житомирській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 02.04.2026 №916320154803 позивачу відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , щодо переходу з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування(далі-3акон №1058) на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно із наявними документами в електронній пенсійній справі проведено розрахунок пенсії. В результаті встановлено, що переведення з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є недоцільним, оскільки розмір пенсії після перерахунку є меншим ніж одержує заявниця та становитиме 1345,20 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Так, за змістом абзацу 1 частини першої статті 36 Закону №1058-IV Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Отже, зазначеною нормою закону визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв`язку з втратою годувальника - особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, вважаються непрацездатними членами сім`ї.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону №1058-IV Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника має право на таку пенсію згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Таким чином, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

Статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років визначається як загальний пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок.

Сторонами не заперечується факт, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058.

Слід зазначити, що механізм подання та оформлення документів для призначення або перерахунку пенсій регулюється відповідним Порядком, зокрема постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції постанови Пенсійного фонду №23-1 від 24.11.2022 року, чинної на момент спірних правовідносин (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 2.3 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також, надаються такі документи: 1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія; 3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником; 4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; 5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) відомості про місце проживання; 9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника). 11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

У першу чергу суд звертає увагу, що підпунктом 1 пункту 2.3 Порядку №22-1 не передбачено імперативної вказівки особі, яка звертається до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника, про надання до такої заяви ідентифікаційного номеру померлого годувальника/особи, визнаної безвісно відсутньою, у той час як такий документ, згідно вказаних положень, надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи.

Окрім того, відповідно до приписів статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, серед іншого, в разі смерті особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20260310-1132 від 1.03.2026 підтверджується, що ОСОБА_2 (син позивача) зник на території бойових дій (під час воєнних дій), дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин 10.03.2026.

Як убачається із оскаржуваного рішення, недоліків у документах, які були надані позивачкою разом із заявою про призначення пенсії, органами пенсійного фонду не виявлено.

За таких обставин позивач, як мати померлого годувальника, яка на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв`язку втратою годувальника досягла 60-річного віку, тобто віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у розумінні приписів пункту 1 частини 2 статті 36 Закону № 1058-ІV, є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника (її сина), тому має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, що відповідачем не заперечується.

При цьому, позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішенням від 02 квітня 2026 року № 916320154803 відмовлено у переводі її на пенсію по втраті годувальника у зв`язку з тим, що розмір пенсії після перерахунку є меншим ніж одержує заявниця та становитиме 1345,20 грн.

Тобто, спірним є питання обчислення розміру пенсії по втраті годувальника, яка призначається відповідно до Закону №1058.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.

Оскільки у межах спірних відносин позивач звернулася із заявою про переведення її на пенсію у зв`язку з втратою годувальника саме на підставі Закону №1058, розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Інших правил цим Законом не передбачено.

При цьому, за приписами пункту 4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Приписи наведеної правової норми необхідно застосовувати й у спірному випадку, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058, а тому призначення іншого виду пенсії, передбаченого цим же Законом, в іншому розмірі, за своєю суттю, є тотожним перерахунку пенсійної виплати. При цьому, внаслідок такого перерахунку розмір пенсії позивача зміниться у бік зменшення, що у розумінні вказаних законодавчих приписів є неприпустимим і виключає можливість прийняття суб`єктом владних повноважень рішень або вчинення ним дій, які б звужували зміст, обсяг існуючих соціальних гарантій.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідачем здійснено розрахунок пенсії позивача у разі втрати годувальника та вказано на те, що основний розмір пенсії після перерахунку становить 1345,20 грн, що є меншим за розмір пенсії, яку вже отримує позивач (2413,73 грн), а тому вважає такий перерахунок недоцільним.

Відтак, відповідач обґрунтовано та підставно відмовив позивачці у перерахунку пенсії у зв`язку з її переходом з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника спірним рішенням.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, буд. 7,м. Житомир,10003, код ЄДРПОУ13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва