Рішення № 138507701, 27.07.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 липня 2026 року м. Ужгород№ 260/3582/26 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - третя особа), яким просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області № 13634/03-16 від 10 квітня 2026 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року №3723-ХІІ, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII на підставі довідок Закарпатської митниці Державної митної служби України про складові заробітної плати Позивача для призначення пенсії державного службовця № 7.7-22/33-1118 та № 7.7-22/33-1119 від 09 квітня 2025 року, починаючи з 14 квітня 2025 року;

3) стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) судові витрати у сумі 1331,20 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з метою переходу на інший вид пенсії він звернувся до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою, однак у задоволенні такої було відмовлено з мотивів не поширення дії Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889 на посадових осіб органів Державної митної служби України. Оскарживши вказану відмову у судовому порядку, орган пенсійного фонду знову відмовив з мотивів не прийняття до уваги довідок про складові частини заробітної плати. Вказану відмову вважає протиправною та такою, що суперечить нормам Митного кодексу України, відповідно до яких пенсійне забезпечення осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Закону України «Про державну службу».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

10 червня 2026 року представником відповідача, через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд», подано відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 у справі №260/3581/25 позивача було переведено з пенсії за віком на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу». При цьому до стажу державної служби зараховано періоди роботи позивача в органах Державної митної служби України, унаслідок чого станом на 01.05.2016 його стаж державної служби становив 26 років 04 місяці 02 дні. Водночас судовим рішенням не було зобов`язано відповідача враховувати подані позивачем довідки про складові заробітної плати, оскільки питання їх належності та достовірності при первинному розгляді заяви не досліджувалося.

Відповідач зазначив, що оскільки заробітну плату для обчислення пенсії державного службовця було визначено у розмірі 0 грн., розмір пенсії за Законом України «Про державну службу» становив 2361,00 грн., що є значно меншим за розмір пенсії за віком, яку позивач отримував за Законом №1058-IV та яка становила 13202,35 грн. У зв`язку з цим орган Пенсійного фонду дійшов висновку про недоцільність проведення відповідного перерахунку.

Також відповідач послався на положення статті 37 Закону України «Про державну службу», пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII та Порядку №622, наголосивши на необхідності одночасного дотримання умов щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби. На думку відповідача, усі необхідні умови для призначення пенсії державного службовця були враховані, а порушення прав позивача відсутнє, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В подальшому, до суду надійшли пояснення третьої особи, відповідно до змісту яких заперечила проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що право на пенсію державного службовця після 01.05.2016 зберігається за умови одночасного дотримання вимог щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та Порядком №622. Також третя особа наголосила, що визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям має здійснюватися з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №823, а подані позивачем довідки про складові заробітної плати не відповідають установленим вимогам та не можуть бути враховані при обчисленні пенсії. Крім того, третя особа зазначила, що на виконання судового рішення позивачу було зараховано відповідні періоди роботи до стажу державної служби, однак без урахування неналежних довідок розмір пенсії за Законом №889-VIII становить 2361,00 грн., що є меншим за розмір пенсії, яку позивач отримує за Законом №1058-IV. У зв`язку з цим третя особа вважає рішення органу Пенсійного фонду правомірним, а також наголосила, що суд не вправі перебирати на себе дискреційні повноваження органу пенсійного забезпечення та підміняти його при вирішенні питань, віднесених до його компетенції. На цій підставі просила відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, з врахуванням положень ст. 263 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

14 квітня 2025 року позивач звернувся із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке рішенням від 21 квітня 2025 року №071750010638 відмовило у переведенні, посилаючись на те, що працівники Державної митної служби не належать до кола осіб, на яких поширюється дія Закону №889-VIII.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі №260/3581/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року, рішення Пенсійного фонду було визнано протиправним та скасовано, а відповідача зобов`язано перевести позивача з пенсії за віком на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» та пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, починаючи з 14 квітня 2025 року. Водночас у частині вимог щодо переведення на пенсію з урахуванням довідок Закарпатської митниці про складові заробітної плати суд відмовив, зазначивши, що питання належності таких довідок органом Пенсійного фонду під час первинного розгляду заяви не досліджувалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі №260/3581/25 Головним управлінням було повторно розглянуто заяву позивача, щодо переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України про «Про державну службу».

В оскаржуваному рішенні зазначено, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 у справі №260/3581/25 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянуто питання щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця. При цьому до стажу державної служби позивача зараховано періоди роботи в органах Державної митної служби України, у зв`язку з чим станом на 01.05.2016 його стаж на відповідних посадах становить 26 років 04 місяці 02 дні.

Разом з тим, у рішенні вказано, що судовим рішенням не покладено на орган Пенсійного фонду обов`язку врахувати довідки Закарпатської митниці про складові заробітної плати, подані позивачем, а питання їх належності та відповідності вимогам Порядку №622 судом не вирішувалося. У зв`язку з неврахуванням зазначених довідок заробітну плату для обчислення пенсії державного службовця визначено у розмірі 0 грн, а розмір пенсії за Законом №889-VIII становив би 2361,00 грн, що є меншим за розмір пенсії за віком за Законом №1058-IV, який становить 13202,35 грн.

З огляду на те, що переведення позивача на пенсію державного службовця призвело б до зменшення розміру пенсійної виплати, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області дійшло висновку про недоцільність такого переведення та прийняло рішення відмовити ОСОБА_1 у перерахунку пенсії шляхом переведення на пенсію державного службовця з 14.04.2025.

Не погоджуючись з зазначеною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.10.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пункти 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Тобто, після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17, від 27.01.2023 у справі №340/4184/21.

Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно, для обрахунку стажу державної служби за строк, що передує дню набрання чинності Законом №889-VIII, застосовується Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 №283 (далі - Порядок №283) та додаток до нього (були чинними до 01.05.2016).

Згідно з пунктом 1 Порядку №283 передбачалось, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі №260/3581/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року, встановлено зокрема, що стаж позивача на відповідних посадах становить 26 років 04 місяці 02 дні, як посадова особа Державної митної служби па посадах, на яких відповідно до вимог законодавства присвоювалися персональні звання та ранги державного службовця.

Таким чином суд наголошує, що станом на 14.04.2025 року позивач мав право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Продовжуючи розгляд справи суд зазначає наступне.

14.09.2016 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №622 Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб, якою затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622). Відповідно до пункту 5 Порядку №622 дана постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 1 травня 2016 року.

Відповідно до пункту 2 Порядку №622 на призначення пенсії мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII:

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 «Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб» (далі - Постанова №823) внесено зміни до Порядку №622, зокрема, згідно пункту 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців;

- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Отже у спірному випадку обчислення позивачу пенсії державного службовця повинно здійснюватися на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №7.7-22/33-1118 та №7.7-22/33-1119 від 09 квітня 2025 року виданих станом на квітень та березень 2025 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до пт. 14-6.2. Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається:

- за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку;

- по інвалідності - з дня встановлення інвалідності;

- у зв`язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника;

- за вислугу років - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24 лютого 2022 року.

А отже суд дійшов висновку, що позивач має право на переведення із пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.2016 №3723-XII, на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №7.7-22/33-1118 та №7.7-22/33-1119 від 09 квітня 2025 року виданих станом на квітень та березень 2025 року.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення, № 13634/03-16 від 10 квітня 2026 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 та в зарахуванні довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №7.7-22/33-1118 та №7.7-22/33-1119 від 09 квітня 2025 року виданих станом на квітень та березень 2025 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

А отже задля належного захисту прав позивача відповідача слід зобов`язати перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058- IV, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», призначивши ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723- XII від 16 грудня 1993 року саме з 14 квітня 2025 року на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №7.7-22/33-1118 та №7.7-22/33-1119 від 09 квітня 2025 року виданих станом на квітень та березень 2025 року.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10 квітня 2026 року № 13634/03-16.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», призначивши ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16 грудня 1993 року саме з 14 квітня 2025 року на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №7.7-22/33-1118 та №7.7-22/33-1119 від 09 квітня 2025 року виданих станом на квітень та березень 2025 року.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець