Рішення № 138506871, 27.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 липня 2026 р. Справа № 320/46475/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 00020)

до: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001)

про: визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Київського кружного адміністративного суду звернулась Державна судова адміністрація України (далі - позивач) з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 22.08.2025 про накладення штрафу в розмірі 5 100, 00 грн за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні №78799827.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 22.08.2025 відповідачем в межах виконавчого провадження № 78799827 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин виконавчого листа, виданого 06.12.2024 Вінницьким окружним адміністративним судом у справі №120/8888/24 про зобов`язання Державної судової адміністрації України забезпечити Вінницький апеляційний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 виходячи зі встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 3028 грн. Однак позивач таку постанову вважає протиправною, а тому з метою її скасування звертається до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 29.10.2025 позивачеві продовжено строк для усунення недоліків.

Надалі, ухвалою від 22.01.2026 адміністративну справу №320/46475/25 передано за підсудністю до Вінницького окружного адміністративного суду.

29.06.2026 адміністративна справа №320/46475/25 надійшла до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 06.07.2026 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, цією ухвалою до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі третя особа).

10.07.2026 за вх.№47162/26 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію, відповідач вказує, що 07.08.2025 відкрито виконавче провадження № 78799827 щодо зобов`язання ДСА України забезпечити Вінницький апеляційний суд видатками для виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 . У зв`язку з невиконанням рішення суду у визначений строк, 22.08.2025 виконавець виніс постанову про накладення на ДСА України штрафу у розмірі 5 100 грн. Першочергово відповідач наголошує, що винесення вказаної постанови про штраф за невиконання рішення без поважних причин є його прямим обов`язком, а не правом (ст. 63, 75 Закону «Про виконавче провадження»). Відповідач зауважує, що рішення має зобов`язальний, а не майновий характер, тому посилання позивача на виконання через Казначейство та відсутність коштів є безпідставними. Також відповідач зауважує, що відсутність бюджетного фінансування не є поважною причиною для невиконання судового рішення. На переконання відповідача, ДСА України як головний розпорядник обмежилася лише формальним листуванням і не вжила реальних заходів для вирішення питання (зокрема, не подавала запитів до ВРП та не зверталася по відстрочку). Враховуючи викладене, відповідач зазначає, що діяв виключно в межах закону, оскаржувана постанова є правомірною, а у задоволенні позову слід відмовити.

Суд вказує, що третьою особою також отримано ухвалу суду від 09.07.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Правом на подання пояснень третя особа не скористалась, відтак суд, керуючись приписами КАС України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №120/8888/24 за позовом ОСОБА_1 до Вінницького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та стягнення коштів.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2024, в даній справі адміністративний позов задоволено частково, зокрема визнано протиправними дії Вінницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період суддівську винагороду за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн; визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Вінницького апеляційного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 виходячи зі встановленого станом на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн; зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Вінницький апеляційний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 виходячи зі встановленого на 01.01.2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 3028 грн; зобов`язано Вінницький апеляційний суд провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період суддівську винагороду за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 року - 3028 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

06.12.2024 Вінницьким окружним адміністративним судом у справі №120/8888/24 виписано виконавчі листи.

07.08.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №78799827).

Листом від 20.08.2025 за вих.№10-16867/25 позивач повідомив відповідачеві, що виконання рішення суду у справі №120/8888/24 можливо лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний рік. Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" затверджені видатки в розмірі 10 млн грн, що розподілені між судами, органами та установами системи Кошторисом на 2024 рік Вінницькому апеляційному суду були затверджені асигнування у сумі 23 800 грн. Також повідомлено, що ДСА України листами від 30.04.2024 №11-10400/24, 22.07.2024 №11-14862/24, від 11.10.2024 №11-19998/24, від 03.02.2025 №11-2404/25, від 06.03.2025 №11-4566/25, від 07.04.2025 №11-6770/25, від 12.05.2025 №11-9437/25 та від 17.06.2025 №11-12026/25 неодноразово зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" на суми 1 318, 0 млн грн, 1 428, 43 млн грн, 1 502, 98 млн грн, 1 495,2 млн грн, 1 503, 6 млн грн, 1 525, 2 млн грн, 1 538, 6 млн грн та 1 551, 6 млн грн відповідно. Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" затверджені видатки в розмірі 10 млн грн, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. ДСА України 14.01.2025 затверджений кошторис на 2025 рік Вінницькому апеляційному суду за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" у сумі 23 300 грн. Однак Міністерством фінансів України зазначені пропозиції не були підтримані, так як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво, необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення (копії листів додаються). При цьому, рівень забезпечення потреби апеляційних і місцевих судів, органів та установ в системі ДА України у фінансових ресурсах на 2025 рік за напрямком "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" складає 0, 6%. З огляду на зазначене, ДСА України листом від 16.07.2025 №11-14135/25 звернулась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" на суму 1 568,6 млн гривень. Ураховуючи викладене, ДСА України наголосила, що в межах своїх повноважень вживає всіх необхідних заходів, спрямованих на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09. 2024 у справі №120/8888/24, тому просила відповідача утриматися від накладення штрафів на ДСА України у зв`язку з відсутності відповідного фінансування.

22.08.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення штрафу на боржника Державну судову адміністрацію України - у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/8888/24.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

Ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п.п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За правилами ч. 1, 2 ст. 75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту процитованих положень законодавства вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

У постанові від 04.04.2024 у справі №560/17588/23 Верховний Суд вказав, що правовий підхід щодо застосування положень ч. 2 ст. 15 у взаємозв`язку зі ст. 63 Закону № 1404 у правовідносинах, що стосуються застосування до боржника заходів впливу у вигляді штрафу необхідно формувати через призму оцінки змісту зобов`язальної частини виконавчого документа, яка повинна відповідати резолютивній частині судового рішення, та аналізу причин, з якими боржник пов`язує неможливість виконати судове рішення.

Судом з`ясовано, що спір у цій справі стосується виконання рішення суду щодо зобов`язання позивача забезпечити Вінницький апеляційний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 виходячи зі встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 3028 грн.

Позивач зазначає, що не може виконати рішення суду у справі №120/8888/24 на цей час з підстав, що не залежать від нього, а саме: через невиділення грошових коштів з Державного бюджету.

Суд зауважує, що затвердження бюджетних призначень та виділення коштів належить до виключної компетенції Верховної Ради України та Міністерства фінансів України, тоді як ДСА України, як головний розпорядник бюджетних коштів, обмежена рамками затвердженого кошторису і не має повноважень самостійно збільшувати видатки.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем вживались можливі та залежні від нього заходів: неодноразово (листами від 30.04.2024, 22.07.2024, 11.10.2024, 03.02.2025, 06.03.2025, 07.04.2025, 12.05.2025, 17.06.2025 та 16.07.2025) звертався до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з пропозиціями щодо збільшення фінансування за програмою 0501150 для виплати суддівської винагороди, однак такі пропозиції не були підтримані Мінфіном у зв`язку зі спрямуванням ресурсів держави на потреби оборони в умовах воєнного стану.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що звернення ДСА України стосувалися загальної заборгованості за судовими рішеннями, а не фінансування виплати безпосередньо ОСОБА_1 . Не має правового значення те, чи звертався позивач із клопотаннями про виділення коштів узагальнено щодо всіх невиконаних судових рішень, чи персонально стосовно ОСОБА_1 , оскільки позиція Міністерства фінансів України щодо відмови у збільшенні бюджетних призначень за програмою 0501150 є незмінною та сталою. За умов відмови в перегляді загального обсягу видатків на виконання судових рішень, персоналізоване звернення щодо конкретної особи не змінило б правового результату та не забезпечило б надходження додаткового фінансування.

Також суд зауважує, що твердження відповідача про те, що накладення штрафу є його автоматичним обов`язком, є помилковим, оскільки перед винесенням оскаржуваної постанови виконавець повинен був надати належну оцінку поясненням ДСА України від 20.08.2025 № 10-16867/25 та встановити наявність вини боржника.

У постанові від 20.05.2021 по справі №420/5465/18 Верховний Суд вказав, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання примусове виконання його відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Нездійснення фінансування за відсутності затверджених у законі про Держбюджет коштів та за умов відмови Мінфіну в додатковому виділенні ресурсів свідчить про наявність об`єктивних і поважних причин невиконання рішення у встановлений строк.

Оскільки ДСА України довела вжиття всіх доступних правових заходів для забезпечення виконання судового рішення, у її діях відсутній склад процесуального правопорушення, що виключає можливість притягнення до відповідальності.

При наданні оцінки вжитим позивачем заходів щодо виконання рішення суду не встановлено наявності вини та умислу на навмисне невиконання рішення у справі №120/8888/24 боржником.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що постанова відповідача від 22.08.2025 ВП № 78799827 про накладення на позивача штрафу у розмірі 5 100 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн, тому, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» та ст. 2, 6, 9, 19, 73-78, 90, 245, 246, 255, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.08.2025 про накладення на Державну судову адміністрацію України штрафу в розмірі 5 100, 00 грн за невиконання рішення суду, що винесена у виконавчому провадженні №78799827.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 2 422, 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 00020, код ЄДРПОУ 26255795)

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.07.2026.

Суддя Маслоід Олена Степанівна