Рішення № 138506486, 27.07.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3024/26

№ 2/688/2120/26

Рішення

Іменем України

(заочне)

27 липня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Березюк Н.П.

за участю: секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

25.06.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду в системі «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 18.03.2021 року після здійснення ідентифікації клієнта, ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. У подальшому відповідачка виявила бажання отримати послугу «Кредит готівкою», ознайомилась з актуальними умовами кредитування та 26.08.2025 підписала Паспорт кредиту з використанням цифрового власноручного підпису, після чого банк уклав з відповідачкою кредитний договір від 26.08.2025 про надання строкового кредиту в розмірі 30000 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 60 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 31%. Позивач виконав умови договору та надав відповідачу кредитні кошти. Натомість відповідачка не надавала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору та Графіку кредиту, в результаті чого станом на 18.05.2026 утворилась заборгованість в сумі 35192,42 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 29803,82 грн та заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 5388,60 грн. Враховуючи, що з 27.10.2025 триває порушення відповідачем зобов`язання з повернення кредиту, тобто більше 180 днів, на підставі п.4.9 кредитного договору з 25.04.2026 у позичальника виникло зобов`язання повернути банку всю суму фактично отриманого кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами. За наведених обставин, просить стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором від 26.08.2025 в сумі 35192,42 грн.

Представник позивача про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи у відсутності сторони позивача, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду повідомлялась за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням пр. вручення поштового відправлення. Відповідач вважається повідомленою про дату судового засідання, в судове засідання не з`явилась, відзив на позов не подала.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

25.06.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом, до якого долучив надсилання копії позовної заяви з додатками відповідачу.

29.06.2026 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача та відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.07.2026.

23.07.2026 сторони до суду не з`явилися. Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, без оформлення окремого документа, перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин

Між сторонами виникли правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Суд встановив, що ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» уклали кредитний договір від 26.08.2025 року, за умовами якого отримала кредит у в сумі 30000 грн на строк 60 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 31% річних. Також відповідач підпила Графік кредиту та Паспорт споживчого кредиту «Кредит готівкою» АТ КБ «ПриваьБанк».

Згідно даних довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , 26.08.2025 року відповідачу встановлено кредитний ліміт в розмірі 30000 грн.

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 26.08.2025 року по 20.05.2026 року слідує, що відповідач отримувала кредитні кошти та користувалась ними.

Відповідно до п.4.9. договору Сторони встановили, що відкладальною обставиною за цим Договором є порушення Позичальником зобов`язань з повернення Кредиту (його частини), що триває протягом 180-ти календарних днів з дати прострочення цього зобов`язання. Наслідком настання відкладальної обставини є виникнення зобов`язання Позичальника не пізніше 180-го календарного дня повернути Банку всю суму фактично отриманого Кредиту, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами, неустойку та інші платежі відповідно до умов цього Договору.

Враховуючи, що з 27.10.2025 відповідачка не виконує свої зобов`язання з повернення частини кредиту згідно з графіком погашення, тому з 09.02.2026 у ОСОБА_1 виникло зобов`язання повернути позивачу всю суму фактично отриманого Кредиту, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 26.08.2025 року, станом на 18.05.2026 року по кредитному договору у відповідача існує заборгованість в сумі 35192,42 грн, з яких: 29803,82 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту та 5388,60 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

На підтвердження вказаних обставин АТ КБ «ПриватБанк» надало суду: заяву про приєднання до Умов та Правил послуг від 18.03.2021 року, кредитний договір від 26.08.2025, паспорт споживчого кредиту від 26.08.2025 року, розрахунок заборгованості за договором б/н від 26.08.2025 року станом на 18.05.2026 року, виписку за договором №б/н за період з 26.08.2025 року по 20.05.2026 року; довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки від 20.05.2026 року.

Застосовані норми права

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як передбачено ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини 2статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Мотиви та висновки суду

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити з огляду на наступне.

З наданих та досліджених судом доказів вбачається, що 26.08.2025 сторони уклали кредитний договір, в якому узгодили вид кредиту, бажану суму кредиту, розмір процентів за користування кредитними коштами, що підтверджується підписом ОСОБА_1 у вищезазначених документах.

Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1 не виконала зобов`язання по поверненню кредиту, порушила умови договору, станом на 18.05.2026 року утворилась заборгованість в сумі 36192,42 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 29803,82 грн, та заборгованості за простроченими процентами в розмірі 5388,60грн. При цьому суд враховує, що розрахунок заборгованості відповідачкою не оспорювався і доказів погашення кредитної заборгованості відповідачкою суду не подано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі та із ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість в сумі 35192,42 грн.

Судові витрати

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

А тому, на підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2662,40 грн.

На підставі ст.ст.207, 509, 526, 530, 549, 610, 626, 628, 1048, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст.10,12, 76-81,141,259,263-265,268,280-284,289ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.08.2025 року, яка станом на 18.05.2026 року становить 35192 (тридцять п`ять тисяч сто дев`яносто дві) гривень 42 копійки та складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 29803,82 грн, та заборгованості за простроченим процентам в розмірі 5388,60 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 27.07.2026 року.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК