Постанова № 138506389, 21.07.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/4569/26

Провадження № 3/686/1437/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.26

21 липня 2026 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, пенсіонера,

за ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 о 22 год. 40 хв. 04 лютого 2026 року, перебуваючи за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_3 , вчинив відносно своєї доньки ОСОБА_2 умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на адресу останньої образ нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 .

У судове засідання ОСОБА_1 , який судом сповіщався про час, дату та місце розгляду справи, не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило. Частиною 2 статті 268 КУпАП передбачений виключний перелік статей, при розгляді справ за якими, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Категорія справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-2 КУпАП, до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за цією статтею, у судовому засіданні не є обов`язковою. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»). Разом з тим, судом уживались належні заходи для забезпечення права на участь в розгляді справи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , який сповіщався (у тому числі шляхом: надіслання поштовим зв`язком судових повісток на зазначену у протоколах адресу, куди ці повістки також скеровувались й через працівників поліції; публікації оголошень про виклик до суду на офіційній веб-сторінці Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, розташованій на порталі «Судова влада України»), однак ОСОБА_1 фактично відмовився від реалізації цього права та не проявив зацікавленості у розгляді справи за його участі. Враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, розгляд цієї справи, у відповідності до ч.1 ст.268 КУпАП, здійснюється за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 вищеописаного адміністративного правопорушення підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, зокрема даними: протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №851477 від 04.02.2026 р. (щодо фіксації вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно доньки ОСОБА_2 ); письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 від 04.02.2026 р., у яких детально зафіксовано вищеозначені обставини вчинення відносно потерпілої ОСОБА_2 умисних дій психологічного характеру ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та, у присутності семирічного онука, виражався на адресу доньки нецензурною лексикою, не давав їм спати та намагався зламати двері в кімнаті; витягу з бази «Армор» від 05.02.2026 р., із фіксацією здійсненого 04.02.2026 р. ОСОБА_2 на спецлінію служби «102» повідомлення про вчинення нетверезим батьком заявниці ( ОСОБА_1 ) відносно неї психологічного домашнього насилля; форм оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 04.02.2026 р., відповідно до яких визначено низький рівень небезпеки вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно доньки та онука; термінових заборонних приписів стосовно кривдника серії ЕТ №103321 від 04.02.2026 р. та серії ЕТ №103323 від 05.02.2026 р., згідно з якими ОСОБА_1 протягом 10 днів було заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалими особами ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ); здійснених за допомогою нагрудних камер працівників поліції відеозаписів, які підтверджують факт вчинення вищевказаного правопорушення ОСОБА_1 , який чинив психологічний тиск на доньку навіть у присутності працівників поліції, котрі здійснювали оформлення адміністративних матеріалів відносно кривдника.

Порушень чинного законодавства під час складання відносно ОСОБА_1 вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, в ході судового розгляду, не встановлено, такий складений у відповідності до положень ст.256 КУпАП, згідно зі ст.251 цього ж Кодексу, є належним, достовірним і допустимим доказом в справі.

Наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази, у своїй сукупності, повністю підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 вищеозначеного, інкримінованого йому адміністративного правопорушення, відображають обставини, які мають значення для вказаної справи, та поза розумним сумнівом підтверджують його вину.

Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (винесення постанови про накладення адміністративного стягнення), суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доведена і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.173-2 КУпАП, як домашнє насильство - умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої (епізод за протоколом серії ВАБ №851477 від 04.02.2026 р.).

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, що становить підвищену суспільну небезпеку, майнового стану та особи порушника, який є особою похилого віку, до адміністративної відповідальності притягується вперше, а тому, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у ст.23 КУпАП, з дотриманням закріплених у Конституції України принципів законності, гуманізму і справедливості, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.173-2 КУпАП, у виді штрафу в мінімальному розмірі.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що формами оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 рівні небезпеки визначено як низькі, а тому, суд не вбачає підстав для направлення ОСОБА_1 (який у похилому віці домашнє насильство вчинив уперше) для проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство, відповідно до положення ст.39-1 КУпАП.

На переконання суду, таке стягнення, у цьому випадку, буде справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст.40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір», що становить 665 грн. 60 коп.

Крім того, поліцейським УПП в Хмельницькій області Нагурним О.І. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.172-3 КУпАП - серії ГП №136470 від 04.02.2026 р.

За цим протоколом ОСОБА_1 фактично ставиться у вину те, що він о 22 год. 40 хв. 04 лютого 2026 року, перебуваючи за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_3 , в присутності свого малолітнього онука - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив відносно своєї доньки ОСОБА_2 умисні дії психологічного характеру виражався нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого.

Після дослідження матеріалів справи, суд приходить до висновку, що провадження в справі, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.173-2 КУпАП, за фактом інкримінованим йому фактом вчинення домашнього насильства відносно малолітньої особи (епізод за протоколом серії ГП №136470 від 04.02.2026 р.), підлягає закриттю, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу цього адміністративного правопорушення, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно зі ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. На підставі ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно зі ст.9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).

Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

У ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, з-поміж іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст.ст.252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.

Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст.256 КУпАП, серед яких у протоколі обов`язково зазначаються відомості про місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків, якщо вони є, інші відомості, необхідні для вирішення справи. В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен проводитися їх, у тому числі, і судовий розгляд. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.

Якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи.

Так, відповідальність за ч.2 ст.173-2 КУпАП настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи. При цьому, частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дитина, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства, при цьому домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. У п.14 ч.1 ст.1 вказаного Закону йдеться про те, що психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» №3733-IX від 22.05.2024 р. внесено зміни до ст.269 КУпАП («Потерпілий»), відповідно до якої, якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

Тобто, якщо правопорушення вчинено не відносно малолітньої дитини, а тільки у її присутності (за винятком, якщо такі діяння були вчинені у формі сексуального насильства в присутності дитини, як це передбачено ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), то вказана дитина визнається потерпілою і у працівників поліції немає необхідності складати окремий протокол, так як жодних дій по відношенню до дитини вчинено не було, у тому числі це не слугує підставою для складання протоколу окремо по дитині, яку працівник поліції вважає потерпілою, оскільки така безпідставна множинність відображення ознак одного і того ж самого правопорушення суперечить вимогам законодавства.

Натомість, у зазначеному вище протоколі про адміністративне правопорушення серії ГП №136470 від 04.02.2026 р. ОСОБА_1 , в зв`язку зі вчиненням останнім 04.02.2026 р. (у присутності дитини - ОСОБА_3 ) домашнього насильства психологічного характеру відносно доньки ОСОБА_2 , було інкриміновано за даним епізодом вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, внаслідок якого було завдано шкоду психічному здоров`ю малолітнього ОСОБА_3 .

Однак, будь-які належні докази, які підтверджували б факт вчинення ОСОБА_1 , за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ГП №136470 від 04.02.2026 р. обставин, домашнього насильства саме відносно малолітнього ОСОБА_3 , матеріали справи не містять, не встановлено таких і судом. Більш того, в означеному протоколі взагалі не ставиться у вину ОСОБА_1 вчинення будь-яких умисних діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру саме відносно малолітнього ОСОБА_3 . Натомість зазначено у вказаному протоколі про те, що в присутності малолітнього ОСОБА_3 було вчинено відносно ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру ОСОБА_1 , чим завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_3 . Тобто, протокол про адміністративне правопорушення не містить в описі суті вчиненого адміністративного правопорушення - дій ОСОБА_1 саме стосовно малолітнього ОСОБА_3 , як про це зазначено у ч.2 ст.173-2 КУпАП, тобто, які дії ОСОБА_1 вчинив стосовно малолітньої особи, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю дитини. При цьому протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними, достовірними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення. Суд тлумачить усі сумніви на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та з урахуванням наведеного (оскільки в ході судового розгляду не встановлено жодних належних та достовірних доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно ОСОБА_3 , а також заподіяння шкоди психічному здоров`ю цієї дитини, що фактично ОСОБА_1 ставиться у вину), визнає недостовірними відомості, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, щодо вказаних обставин.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З огляду на положення ст.62 Конституції України, ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд приходить до висновку, що направлені до суду відносно ОСОБА_4 матеріали справи про зазначене у протоколі серії ВАД №421460 від 24.01.2026 р. адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП, не узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у тому разі якщо, відсутня подія або склад адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, після оцінки встановлених фактів та аналізу всіх доказів у справі, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ГП №136470 від 04.02.2026 р. обставин, оскільки прямих, безспірних і безсумнівних доказів його вини не здобуто та суду не надано, а тому провадження в справі в цій частині, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.24, 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст.ст.27, 40-1, 247, 283, 284, 294 КУпАП, -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за епізодом по протоколу серії ВАБ №851477 від 04.02.2026 р.), і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. (триста сорок гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Провадження в справі, в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за епізодом по протоколу серії ГП №136470 від 04.02.2026 р.), закрити, за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня її винесення. У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф вноситься порушником в установу банку України.

У разі несплати правопорушником штрафу у вищевказаний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Після набрання постановою законної сили:

- стягувачем штрафу є: УПП в Хмельницькій області, місцезнаходження: м.Хмельницький, пров.Коцюбинського,35/2.

- стягувачем судового збору є: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: м.Київ, вул.Липська, 18/5;

- боржником є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Реквізити для сплати штрафу: населений пункт: Хмельницький, отримувач: ГУК у Хмельницькій обл. /Хмельницький район/ 21081100; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA418999980313070106000022490; код класифікації доходів бюджету 21081100; найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи та інші санкції (протокол про адміністративні правопорушення серії ВАБ №851477 від 04.02.2026 р.).

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; пункт 5.

Суддя