Постанова № 138506286, 27.07.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/5112/26

Провадження № 3/686/4437/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.26

27 липня 2026 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , одруженої, головного бухгалтера ТОВ «Центр будівельних рішень»,

за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Головним державним інспектором відділу планових перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Хмельницькій області Каленишеною К.М. було складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення №591/10/22-01-07-01 від 05.02.2026 р.

За цим протоколом ОСОБА_1 фактично ставиться у вину те, що «під час проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Центр будівельних рішень» (ПН41901520, м.Хмельницький, вул.Якова Гальчевського,1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2018 р. по 30.06.2025 р. та за період з 01.01.2018 р. по 30.06.2025 р., з метою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, встановлено, що посадова особа головний бухгалтер ТОВ «Центр будівельних рішень» ОСОБА_1 вчинила правопорушення: 1) п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.140.4.4 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України, п.9, п.10, П(С)БО 9 «Запаси», п.5, п.6, п.7, п.20 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248, пп.5.5 розд. ІІ П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб?єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №39 від 25.02.2000 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 р. за № 161/4382, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р., ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 952900 грн., в т.ч.: за три квартали 2024 року - в сумі 213047 грн., 2024 рік - в сумі 620693 грн., півріччя 2025 року - в сумі 332207 грн.; 2) п.44.1 ст.44, п.п. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України - в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларацій з ПДВ), за червень 2025 року - в сумі 72599 грн.; 3) п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015 р., - ТОВ «Центр будівельних рішень» не складено та не зареєстровано в ЄРПН зведену податкову накладну від 30.06.2025 р. на обсяг постачання 362995 грн., ПДВ 72599 грн.; 4) п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України - ТОВ «Центр будівельних рішень» несвоєчасно зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №1 від 10.07.2019 р.; 5) п.п.266.2.1, абз «є» п.п. 266.2.2 п.266.2, пп.266.3.3 п.266.3, пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України - занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельного ділянки, в загальній сумі 92876,46 грн., в тому числі: - за 2020 рік в сумі 2541,75 грн., в т.ч. 1 кв. 2020 року в сумі 970,68 грн., ІІ квартал 2020 року в сумі 1340,95 грн., III квартал 2020 року в сумі 230,13 грн.; - за 2022 рік в сумі 15047,83 грн., в т.ч. І квартал 2022 року в сумі 3479,12 грн., ІІ квартал 2022 року в сумі 3479,12 грн., ІІІ квартал 2022 року в сумі 3479,13 грн., IV квартал 2022 року в сумі 4610,45 грн., - за 2023 рік в сумі 28338,32 грн., в т.ч. І квартал 2023 року в сумі 7084,57 грн., ІІ квартал 2023 року в сумі 7084,57 грн., ІІІ квартал 2023 року в сумі 7084,58 грн., IV квартал 2023 року в сумі 7084,60 грн., - за 2024 рік в сумі 30030,16 грн., в т.ч. І квартал 2024 року в сумі 7507,54 грн., II квартал 2024 року в сумі 7507,54 грн., III квартал 2024 року в сумі 7507,53 грн., IV квартал 2024 року в сумі 7507,55 грн.; - за півріччя 2025 року в сумі 16918,4 грн., в т.ч. І квартал 2025 року в сумі 8459,2 грн., ІІ квартал 2025 року в сумі 8459,2 грн.; 6) п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України - не подано декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітні періоди 2020 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік та 2025 рік; 7) пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, розд. 4 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №4 від 13.01.2015 р. - у додатку 4ДФ податкового розрахунку невірно відображені суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб - працівнику підприємства ОСОБА_2 та суми нарахованого/перерахованого податку на доходи фізичних осіб і військового збору за 3 місяць 3 кварталу 2021 року; відображено нарахований та виплачений дохід по недійсним РНОКПП НОМЕР_1 за 2 місяць 2 кварталу 2021 року; РНОКПП НОМЕР_2 за березень 2025 року, такі недостовірні відомості або помилки призвели до зміни платника податків; 8) пп.168.1.4, 168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. а) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України - несвоєчасно перераховано податок на доходи з фізичних осіб з заробітної плати на загальну суму 823057,04 грн.: квітень 2022 року - 65617,19 грн., травень 2022 року - 45692,87 грн., червень 2022 року - 86763,75 грн., липень 2022 року - 91127,99 грн., серпень 2022 року - 134904,02 грн., вересень 2022 року - 134800,23 грн., жовтень 2022 року - 140334,07 грн., листопад 2022 року - 49169,58 грн., грудень 2022 року - 46784,73 грн., січень 2023 року - 27862,62 грн.; 9) п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, абз.а) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України - не перераховано податок на доходи фізичних осіб інших, ніж заробітна плата, в сумі 6750,00 грн., при здійсненні операцій з відчуження нерухомого майна; 10) пп.а) п.176.2 ст.176 та пп.168.1.4, 168.1.5 п.168.1 ст.168, пп.1.6 п.16-1 підрозд. 10 розд.ХХ Податкового кодексу України - несвоєчасно перераховано військовий збір з заробітної плати на загальну суму 68562,70 грн.: квітень 2022 року - 5465,32 грн., травень 2022 року - 3804,95 грн., червень 2022 року - 7227,45 грн., липень 2022 року - 7591,14 грн., серпень 2022 року - 11239,14 грн., вересень 2022 року - 11230,50 грн., жовтень 2022 року - 11691,72 грн., листопад 2022 року - 4094,68 грн., грудень 2022 року - 3895,92 грн., січень 2023 року - 2321,88 грн.».

Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 було кваліфіковано за ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Справа неодноразово призначалась до судового розгляду, проте ОСОБА_1 , яка про час, дату та місце розгляду справи, судом повідомлялась, у судові засідання не з`являлась, про причини своєї неявки суд не повідомляла. Згідно зі ст.277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Частиною 2 статті 268 цього ж Кодексу передбачений виключний перелік статей, при розгляді справ за якими, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Категорія справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.163-1 КУпАП, до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за цією статтею, у судовому засіданні не є обов`язковою. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»). Враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, розгляд цієї справи, у відповідності до ч.1 ст.268 КУпАП, здійснюється за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно зі ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

На підставі ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно зі ст.9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданням КУпАП, є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

У ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, з-поміж іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.

Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст.256 КУпАП, серед яких у протоколі обов`язково зазначаються відомості про місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків, якщо вони є, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен проводитися їх, у тому числі, і судовий розгляд. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та "Карелін проти Росії" (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Європейської конвенції з прав людини.

Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до ч.1 ст.163-1 КУпАП, встановленню підлягають такі обставини: чи вчинені особою відповідні умисні дії, що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, та чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб`єктом даного правопорушення. Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Так, відповідальність за частиною 1 статті 163-1 КУпАП настає у разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Вказана норма КУпАП є бланкетною та лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають порядок ведення податкового обліку, подання аудиторських висновків.

Згідно зі ст. 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Враховуючи вказані правові норми, при зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати про факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, у чому конкретно полягало, виходячи із диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП, порушення ведення податкового обліку особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов`язків, встановивши, коли і ким такі службові обов`язки для неї були визначені, зокрема й необхідно у протоколі вказувати нормативний акт, його статтю, частину статті тощо, з викладенням змісту певної норми, вимоги якої порушила посадова особа, подію інкримінованого їй правопорушення (час, місце, спосіб його вчинення), а також зазначати форму вини.

Разом з тим, всупереч вимог ст.256 КУпАП, «Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення», затвердженої наказом Міністерства фінансів України №566 від 02.07.2016 р. (п.6), у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення №591/10/22-01-07-01 від 05.02.2026 р. суть адміністративного правопорушення виписано так, що незрозуміло, які саме дії чи бездіяльність, у розумінні диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП, були допущенні ОСОБА_1 , не було зазначено у цьому протоколі й місце та час вчинення правопорушення (в даному випадку діянь, які призвели до зазначених у протоколі наслідків, натомість було зазначено лише дату проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Центр будівельних рішень» та виявлення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення), не викладено змісту певних норм, вимоги яких порушила саме ОСОБА_1 , як посадова особа ТОВ «Центр будівельних рішень», відсутні у зазначеному протоколі відомості щодо факту перебування ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера вказаного підприємства саме у той період, коли було порушено порядок ведення податкового обліку, що призвів до зазначених у протоколі наслідків, а також відомості про факт невиконання в зазначений період ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, якщо такі на неї були покладенні, щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) означених у протоколі податків, натомість у цьому протоколі процитовано лише зазначені у висновку Акту №2158/22-01-07-01/41901520 від 05.02.2026 р. (фрагмент якого (21 арк. із існуючих 69 арк.) наявний у матеріалах справи та який фактично було складено за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Центр будівельних рішень»), як такі, що допущені саме цим підприємством, законодавчі норми, без розкриття їх змісту, які жодним чином не сприяють розумінню суті того правопорушення, що було інкриміноване ОСОБА_1 . Тобто, у вищеозначеному протоколі про адміністративне правопорушення, не було розкрито суть правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , виходячи із диспозиції ч.1 ст.163-1 КУпАП, нормативний акт, його статтю, частину (пункт, абзац) статті, з викладенням змісту певної норми, вимоги якої порушила саме ОСОБА_1 , подію інкримінованого останній правопорушення (місце, час та спосіб його вчинення), із зазначенням форми вини. У даному випадку у змісті протоколу наведений перелік законодавчих актів, які були порушені платником податків (ТОВ «Центр будівельних рішень») та наслідки, що наступили, але не вказано в цьому протоколі про те, коли та які ж саме протиправні, винні (умисні або необережні) дії чи бездіяльність, з тих, що посягають на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за які законом передбачено адміністративну відповідальність, було вчинено саме ОСОБА_1 . Перелік статей нормативних актів, які за твердженням автора протоколу було порушено ТОВ «Центр будівельних рішень» та ОСОБА_1 , без конкретизації, в чому ці порушення полягають, не розкриває суті того правопорушення, вчинення якого ставиться у вину ОСОБА_1 , як головному бухгалтеру вказаного підприємства. До того ж, перерахування пунктів та статей нормативних актів, не замінює необхідності викладення обставин вчинення правопорушення, які орган (посадова особа), уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення, не повинна сама відшуковувати і трактувати довільно.

Формулювання обвинувачення у викладеній в протоколі №591/10/22-01-07-01 від 05.02.2026 р. формі не відображає усіх ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, є незрозумілим, що позбавляє ОСОБА_1 можливості ефективно захищатися від пред`явленого обвинувачення (порушено право на захист) і робить неможливим об`єктивний розгляд справи.

Разом з тим, законних підстав для повторного повернення матеріалів справи (у тому числі й вищеозначеного, складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення з доданими до нього матеріалами) на доопрацювання (належного оформлення) до органу, що склав протокол про адміністративне правопорушення, суд не вбачає, оскільки належних дій для усунення вищеозначених недоліків протоколу, про які зазначалось і у постанові Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.02.2026 р., представником податкового органу не здійснено, до того ж таке повторне повернення матеріалів справи на доопрацювання призведе до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй правовій позиції, сформульованій у постанові від 11.02.2021 р. у справі №11-1219сап19, зазначала, що норми КУпАП не містять процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було розв`язати питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника.

Під час розгляду цієї справи, суд ураховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Згідно з п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.

З приводу вказаної норми Верховний суд, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, в своїй постанові від 11.07.2018 р. у справі №308/8763/15-а зауважував, що наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні. При вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого, суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

Враховуючи наведене, а також закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП (три місяці з дня вчинення (до серпня 2025 року) інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, що було виявлене 05.02.2026 р.; після закінчення цього строку 23.06.2026 р. до суду надійшла дана справа, судовий розгляд у якій 03.07.2026 р. та 22.07.2026 р. було відкладено, з метою дотримання вимог ч.1 ст.268, ч.1 ст.277-2 КУпАП), а тому провадження в цій справі, на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 38, 247, 283, 284, 294 КУпАП, -

постановив:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя