Рішення № 138506073, 20.07.2026, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/1463/25

Провадження № 2/673/302/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Мартинюка В.Б.,

за участю: секретаря судового засідання Капітана В.А.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Деражнянського районного суду Хмельницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у сумі 35 625,93 грн та судові витрати в розмірі 9422,40 грн.

В обґрунтування позову зазначають, що 27.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №101522876 від 27.12.2023 року.

Згідно п. 1.2. Договору відповідач отримав кредит у розмірі 12 300,00 гривень.

У п. 1.3. Договору вказано, що Кредит надається загальним строком на 105 днів з 27.12.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 11.01.2024 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 10.04.2024 (дата остаточного погашення заборгованості).

У п. 1.4. Договору зазначено, що позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 11.01.2024 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 10.04.2024 (останнього дня строку кредитування).

03.01.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ. ЕН. ГРУП» та ТОВ «Мілоан» було укладено Договір факторингу № 03012025, відповідно до умов якого право вимоги зокрема за Договором №101522876 від 27.12.2023 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП».

Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://tengo.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Після здійснення акцепту Позичальником оферти Товариства, що є укладенням Договору відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», Товариство наклало на оригінал Договору кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, а оригінал Договору був завантажений в Особистий кабінет Клієнта.

Кредитний договір № 101522876 був підписаний 27.12.2023 шляхом введення одноразового ідентифікатора 354591 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://tengo.com.ua. Кредитні кошти були відправлені Відповідачу 27.12.2023 на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою за вихідним номером № 79439932 від 27.12.2023.

Відповідач не виконав кредитні зобов`язання за кредитним договором №101522876 від 27.12.2023 року внаслідок чого має заборгованість за кредитом в сумі 35625,93 грн з яких: 6150,00 грн заборгованість за кредитом; 28245,93 грн заборгованість за нарахованими процентами; 1230,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

За таких підстав, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь вищезначену заборгованість.

Ухвалою судді від 05.01.2026 було відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у прохальній частині заявив про розгляд справи без його участі.

Відповідач, у судове засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності. У поданій заяві відповідач зазначив, що позовні вимоги визнає частково, просить стягнути з нього лише тіло кредиту.

Крім того, вказав, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу не відповідає складності справи. Також відповідач до заяви додав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 видане 14 жовтня 2023 року.

В зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Судом встановлено, що 27.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №101522876 від 27.12.2023 року.

Згідно п. 1.2. Договору відповідач отримав кредит у розмірі 1230,00 гривень.

У п. 1.3. Договору вказано, що Кредит надається загальним строком на 105 днів з 27.12.2023 і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 11.01.2024 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 10.04.2024 (дата остаточного погашення заборгованості).

У п. 1.4. Договору зазначено, що Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 11.01.2024 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 10.04.2024 (останнього дня строку кредитування).

Згідно з п. 1.5. Договору Загальні витрати Позичальника за пільговий період складають 3997,50 грн в грошовому виразі та 94072,00 відсотків річних у процентному значенні, загальні витрати Позичальника за кредитом 29458,50 грн в грошовлму виразі та 6903,00 відсотків річних у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 16297,50 гривень. Загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складаює 41758,50 грн.

У п. 1.5.1. Договору зазначено, що Комісія за надання кредиту: 1230,00 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно п. 1.5.2. Договору Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2767,50 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Згідно п. 1.5.3. Договору Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 25461,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2.30 від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Факт перерахування коштів підтверджується довідкою, що за платіжним дорученням 79439932 від 27.12.2023, що ТОВ «Мілоан» перерахувало грошові кошти у сумі 12300,00 грн на картку НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 101522876.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що кредитний договір від 27.12.2023 № 101522876 між сторонами був укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора. По даному договору сторонами була досягнута згода з істотних його умов, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування відсотків. Відповідач користувався наданими йому в кредит грошовими коштами, станом на день подання позову має непогашену заборгованість в сумі 35625,93 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦПК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до умов Договору строк його дії становить 105 днів, а відповідно до п. 2.2.2 Договору, нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.

Як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №101522876, відповідачу нараховані проценти за користування кредитом з 11.04.2024 і по 03.01.2025 року, тобто за період після закінчення строку договору - після 10.04.2024 року.

Враховуючи вищенаведене, нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку дії Договору є неправомірним, та стягненню не підлягають.

Крім того, частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Відповідно до абз. 5 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі № 813/402/17 дійшла висновку, що навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію»з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і діє на даний час. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

При цьому, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постановах: від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15, від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18, від 24.02.2022 у справі № 591/4698/20, від 12.05.2022 у справі № 336/512/18, від 18.01.2023 у справі № 642/548/21.

Як убачається з документів, що містяться у справі, а саме: посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 14.10.2023 року, довідки ВЧ НОМЕР_3 № 84/2014, витягу з наказу № 14 від 20.05.2024, ОСОБА_1 дійсно перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації з 25.02.2022 по 20.05.2024 та є учасником бойових дій.

Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, який проходив військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі №502/1438/18.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі N 642/548/21.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за договором про споживчий кредит №101522876 від 27.12.2023 року в сумі 28245,93 грн задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів та пені (неустойки) в особливий період.

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 як військовослужбовець, підлягає звільненню від сплати заборгованості по відсотках за договором про споживчий кредит №101522876 від 27.12.2023 року на суму 28245,93 грн.

Окремо суд звертає увагу на обґрунтованість нарахування комісії за надання кредиту.

Правовідносини сторін регулюються Законом України «Про споживче кредитування», який є спеціальним законом у цій сфері. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 цього Закону, загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Таким чином, на відміну від попереднього законодавчого регулювання, яке базувалося на Законі України "Про захист прав споживачів", чинне законодавство прямо передбачає право кредитодавця включати до витрат за кредитом комісію, пов`язану з його наданням. Судом встановлено, що комісія у розмірі 1230,00 грн була чітко визначена у пункті 1.5.1 кредитного договору, погоджена сторонами, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми одноразово в момент видачі кредиту та включена до розрахунку загальних витрат за кредитом, з чим ОСОБА_1 погодився, підписавши договір.

Враховуючи принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України) та презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), а також те, що відповідач не заперечував дійсність зазначеного пункту договору, суд вважає вимогу про стягнення заборгованості за комісією правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Отже, відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. 526, 1054, 625 ЦК України, взяті на себе зобов`язання щодо сплати заборгованості за тілом кредиту та комісією не виконав в повному обсязі.

Враховуючи, що відповідачем за період користування кредитом, згідно з розрахунком заборгованості наданого ТОВ «Мілоан», було сплачено 11862,00 грн, з яких: 5112,00 грн сплата процентів по кредиту, 6150,00 грн сплата тіла кредиту, суд дійшов висновку, оскільки заборгованість у розмірі 28245,93 грн є безпідставною тому сплата процентів відповідачем має зарахуватися на оплату комісії, а решта на оплату основного боргу.

Внаслідок чого з ОСОБА_1 підлягає до стягнення 2268,00 грн (6150,00 грн (залишок тіла) + 1230,00 грн (комісія) = 7380,00 грн - 5112,00 грн (сплачені проценти).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, який сплачений позивачем у розмірі 2662,40 грн, пропорційно задоволеним вимогам (2268,00 грн від заявлених 35625,93 грн, що становить 6,4%), тобто у сумі 170,39 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат з надання правничої допомоги (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач підтвердив копією договору про надання правової допомоги №009-25 від 26.02.2025; актом прийому-передачі наданих послуг на суму 7000,00 грн; детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Колесніковою І.О. на виконання умов договору про надання правової допомоги №009-25 від 26.02.2025.

Суд вважає, що витрати з надання правничої допомоги у сумі 7000 грн не є співмірними із складністю цієї справи. Тому з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Водночас, відповідно до частки обґрунтованих вимог (6,4 %) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6,4 % витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн, що становить 256,00 грн.

Керуючись ст.ст. 512, 516-518, 525, 549, 611, 626, 629, 638-639, 1048, 1082 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 141, 137 ЦПК України та ст.ст 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» , суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» заборгованість за кредитним договором від 27.12.2023 року №101522876 в сумі 2662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» оплату судового збору в сумі 170,39 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» судові витрати за оплату професійної правничої допомоги в сумі 256,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», код ЄДРПОУ 41240530, місцезнаходження місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, 10;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 24.07.2026.

Суддя: В. Б. Мартинюк