Рішення № 138505922, 27.07.2026, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1479/26

Провадження № 2/601/903/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

27 липня 2026 року

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Шульгач Н.М.,

за участю секретарів судового засідання Радчук І.В., Бончик А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 04.04.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 280197. Згідно умов кредитного договору ТОВ «Клай Інвест» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. 19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу № 19122025/1, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 7592 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4000 грн, простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 2592 грн, заборгованості за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 договору - 1000 грн. Оскільки відповідач не виконав свої обов`язки за кредитним договором та має перед позивачем зазначену вище заборгованість, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс» вказані суми заборгованості та понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн, та витрати на правничу допомогу в сумі 15500 грн.

Ухвалою судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав, про поважність причин неможливості прибуття його в судове засідання не повідомив.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, повторно не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а представник позивача не заперечив проти заочного вирішення справи.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

04.04.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту№ 280197.

Як вбачається з п. 9 кредитного договору «Реквізити та підписи сторін», ОСОБА_1 підписав даний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL9375.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, ТОВ «Клай Інвест» зобов`язалося надати відповідачу фінансовий кредит в розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2. кредитного договору, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 02.07.2025.

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору, за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 262,8 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % на добу. Тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до п. 1.5. кредитного договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

У п. 9 кредитного договору ОСОБА_1 зазначено платіжну банківську картку № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 3.1. кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною Договору.

Відповідач також підписала електронним підписом, шляхом використання одноразового ідентифікатора KL9375 Додаток № 1 до кредитного договору - Графік розрахунків та загальна вартість кредиту, у якому сторонами договору погоджено дати та суми погашення заборгованості за період з 04.04.2025 по 02.07.2025.

Як вбачається з довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 04.04.2025 на номер телефону НОМЕР_2 надсилався одноразовий ідентифікатор KL9375.

Згідно із листом ТОВ «ПрофітГід» в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30.09.2020, та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» 04.04.2025 о 11 год. 10 хв. було здійснено успішний переказ грошових коштів в сумі 4000 грн від ТОВ «Клай Інвест» на рахунок отримувача НОМЕР_1 , призначення переказу: «видача кредиту № 280197».

19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/1 відповідно до умов якого ТОВ «Клай Інвест» відступило ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від ТОВ «Клай Інвест» до ТОВ «ФК «Венера Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 7592 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 4000 грн; заборгованість за відсотками 2592 грн, заборгованість за комісією 1000 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 280197, за період з 04.04.2025 по 20.02.2026, здійсненої ТОВ «ФК «Венера Фінанс», заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.02.2026 не погашена, нарахування відсотків, пені, штрафів ТОВ «ФК «Венера Фінанс» не здійснювало, сума заборгованості становить 7592 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 4000 грн; заборгованість за відсотками 2592 грн, заборгованість за комісією 1000 грн.

З врахування встановлених обставин, суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно зі статями 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 4000 грн та відсотків в розмірі 2592 грн обґрунтовані та їх слід задовольнити, так як правомірність їх нарахування в межах строку кредитування та на умовах кредитного договору підтверджена вищенаведеними доказами. Свого розрахунку сторона відповідача не надала.

Що стосується стягнення комісії у сумі 1000 грн. варто зазначити, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс» заборгованості за кредитним договором за №280197 від 04.04.2025 року в розмірі 6592 гривні з яких: 4000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 2592 гривні заборгованість за відсотками, частково задоволивши позовні вимоги.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15500 грн суд зазначає про таке.

Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 15500 грн суду надано копії документів: договору про надання правової допомоги від 09.04.2026 № 09/04/2026, укладеного між адвокатським бюро «Пархомчук та партнери» в особі адвоката Пархомчука С.В. та ТОВ «ФК «Венера Фінанс», акту про отримання правової допомоги від 08.06.2026, копію платіжної інструкції № 2467від 08.06.2026, копію рахунку від 08.06.2026.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Вирішуючи питання про розподіл понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною. При цьому, переважна більшість тексту позову містить перелік норм чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (складання однієї позовної заяви за одним кредитним договором, відсутність клопотань про витребування доказів), відсутність судових засідань у цій справі, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15500 грн, який є очевидно завищеним.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Крім того, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс» слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2311,71 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (6592*2662,40/7592).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 633, 634, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 141, 206, 264-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором №280197 від 04.04.2025 в розмірі 6592 гривні з яких: 4000 гривні заборгованість за сумою кредиту, 2592 гривні заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2311 гривень 71 копійку та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

В решті задовоення вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», ЄДРПОУ: 43561872, місцезнаходження: м.Київ вул.Львівська,23, офіс 703, 03115;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Головуючий: