Ухвала суду № 138505714, 27.07.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2358/26

Провадження № 1-кп/459/133/2026

УХВАЛА

судового засідання

27 липня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ( у режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12026141150000101 від 03.03.2026 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 186 КК України

ВСТАНОВИВ:

05.06.2026 до Шептицького міського суду Львівської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026141150000101 від 03.03.2026 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 186 КК України, до якого долучено реєстр матеріалів досудового розслідування, розписку про отримання копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування обвинуваченим та його захисником.

Ухвалою від 08.06.2026 вказане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання за участю сторін.

Ухвалою від 11.06.2026 вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду за участю сторін та продовжено обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто з 11 червня 2026 року по 9 серпня 2026 року.

27.07.2026 у судовому засіданні прокурор просив продовжити обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави, оскільки вважає, що обставини, які були підставою для його обрання, на даний час, не відпали. Зазначив, що менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки останній може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків шляхом переконання чи залякування та схиляти їх до зміни наданих показань, вчиняти інші кримінальні правопорушення або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. У зв`язку з наведеним прокурор вважав, що ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати.

Захисник та обвинувачений щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували та просили застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або ж просили зменшити розмір застави.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився, проте подав заяву, у якій просив дане кримінальне провадження розглядати без його участі.

Розглянувши клопотання, вислухавши присутніх, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Враховуючи вищевказані правові норми, суд дійшов до висновку про продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки об`єкт посягання злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , обставини та характер вчинення останнього, вид і тяжкість санкції за інкриміноване діяння, вік та стан здоров`я обвинуваченого у сукупності дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно випливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Суд також враховує, що 24 червня 2026 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 4-р(ІІ)/2026 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_6 , яким визнав неконституційною частину восьму статті 176 Кримінального процесуального кодексу України. Так, згідно з правовою позицією Конституційного Суду України безальтернативне тримання під вартою військовослужбовців, яких підозрюють чи обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 402405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, є несумісним із Конституцією України та суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України, що гарантують право на свободу та особисту недоторканність.

Хоча відповідно до зазначеного Рішенням частина восьма статті 176 КПК України втрачає чинність через три місяці з дня його ухвалення (з 24 вересня 2026 року), суд враховує обов`язкові правові позиції Конституційного Суду України щодо недопустимості формального та безальтернативного підходу до обмеження права особи на свободу.

Таким чином, суд вважає за необхідне визначити заставу, як альтернативний запобіжний захід, що гарантуватиме виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігатиме встановленим ризикам без безпідставного та надмірного обмеження його права на свободу.

Вирішуючи питання про розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, суд керується п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, відповідно до якої розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у таких межах: від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також при визначенні розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, суд враховує тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого, його майновий стан та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення. За таких обставин вважаю, що достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених обов`язків буде застава у 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 гривень. При цьому, підстав для зменшення розміру застави суд не вбачає, оскільки визначений розмір відповідає вимогам ст. 182 КПК України та принципу пропорційності.

Відтак, з урахуванням фактичних та дійсних обставин справи суд вирішив продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою та визначити розмір застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 314-316 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто з 27 липня 2026 року по 24 вересня 2026 року включно

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA918201720355299001500000757 )

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Львівській області коштів, має бути наданий уповноваженій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово, прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави на обвинуваченого покласти наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, заставу буде звернуто в дохід держави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Львівська установа виконання покарань №19» для виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена у встановленому порядку шляхом подання апеляційної скарги в 5-денний строк з її дня оголошення.

Суддя: ОСОБА_1