Ухвала суду № 138505393, 23.07.2026, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/571/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 м. Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ;

обвинуваченого ОСОБА_4 ;

захисника ОСОБА_5 ,

свідка ОСОБА_6

розглянувши у відкритому, судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.03.2025 за №62025140110000777 за обвинуваченням

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Прибужани, Кам`янка-Бузького Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації оператор-стрільць 1 відділення охорони 1 взводу охорони 4 роти охорони 3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2026 прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 передано до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.03.2025 за №62025140110000777 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 407 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

У відповідності до вимог ст. 35 КПК України визначено суддю для розгляду вказаного клопотання.

Ухвалою суду від 04.03.2026 призначено підготовче засідання з розгляду вказаного кримінального провадження.

Ухвалою суду від 11.03.2026 призначено матеріли даного кримінального провадження до судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого на строк 60 днів без можливості внесення застави.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені у ст. 177 КПК України, а саме, ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, так як покарання у виді позбавлення волі може бути розцінене ним як підстава та мотив переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності; ризик незаконно впливати на потерпілих та свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; ризик перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином. З метою запобігання вказаним ризикам, а також з врахуванням того, що більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого, прокурор просить суд продовжити обвинуваченому строк застосування запобіжного заходу на строк 60 днів без можливості визначення застави.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання з наведених у ньому доводів, необхідність продовження строку тримання під вартою вважав обґрунтованим, просив клопотання задоволити.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому засіданні заперечив щодо продовження йому строку тримання під вартою, просив визначити такий у вигляді застави, оскільки його батько хворіє і йому необхідно домогати сім`ї. Також вказав, що потеріпілі у кримінальному провадженні написали відмову, а свідки надали свідчення зі слів потерпілих, тому ризик незаконного впливу на потерпілих і свідків відсутній.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою заперечила, просила застосувати до ОСОБА_4 більш м`яке покарання визначивши розмір застави, оскільки він добре себе поводить, наміру переховуватись від слідства не має та хоче повернутись до військової служби. Також, подала до суду клопотання щодо визначення застави, у якому вказала, що зазначені у клопотання про продовження застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу без визначення розміру застави ризики відсутні про що навела відповідні доводи та заперечення.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 просила суд визначити ОСОБА_4 розмір застави, оскільки він визнає вину у скоєному та хоче повернутись до військової служби. Вказала, що її чоловік хворіє і вона не взмозі забезпечити як для нього, так і для себе належного догляду, а син ОСОБА_4 , в разі визначення йому запобіжного заходу у вигляді застави та повернення до служби, здійснював би такий догляд.

Заслухавши учасників кримінального провадження, розглянувши питання доцільності продовження строку тримання під вартою, суд встановив наступні обставини справи та виходить з наступних мотивів.

Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.03.2025 за №62025140110000777 ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства до особи, яка зазнала нападу (розбої), поєднаний з проникненням у житло, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану та у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

17.12.2025 слідчим суддею Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 12.02.2026.

Ухвалою слідчого судді від 06.02.2026 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 продовжено терміном до 16.03.2026 включно без визначення розміру застави.

Ухвалою суду від 11.03.2026 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 продовжено терміном до 09.05.2026 включно без визначення розміру застави.

Ухвалою суду від 20.04.2026 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 продовжено терміном до 16.06.2026 включно без визначення розміру застави.

Ухвалою суду від 17.06.2026 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 продовжено терміном до 16.08.2026 включно без визначення розміру застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 розділу ІІ КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 199 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Розглянувши питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, оцінивши доводи всіх учасників процесу, суд дійшов висновку про збереження на даний час тих ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу і які передбачені у ст. 177 КПК України.

Зокрема, існує ризик і він не зменшився, що обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України відповідно до ст. 12 КК України кваліфікуються як особливо тяжкий та за вчинення, якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, та злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України відповідно до ст. 12 КК України кваліфікуються як тяжкий та за вчинення, якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, що вже само собою може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від прокурора та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за скоєне.

Обґрунтованим суд визнає ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе ігнорувати виклики слідчого, прокурора чи суду та таким чином перешкоджати забезпеченню завдань кримінального провадження.

Разом з тим, суд також визнає обґрунтованим ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння до зміни, їх показань, оскільки обвинувачений перебуваючи на волі матиме можливість контактувати із потерпілим та свідками і відповідно схилити їх до зміни та дачі потрібних йому показів з метою уникнення кримінальної відповідальності, зокрема у зв`язку з розглядом даного клопотання обізнаний про анкетні данні потерпілого у кримінальному провадженні.

Водночас, застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам і не забезпечить визначеної ст. 177 КПК України мети застосування запобіжного заходу, а саме є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

З урахуванням наведеного суд вважає, що ризики, які були покладені в основу застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та не відпали. Існують достатні підстави вважати, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих чи свідків, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Даних, які б свідчили про істотну зміну обставин, що були підставою для обрання запобіжного заходу, суду не надано.

Доводи обвинуваченого, його захисника, а також пояснення свідка щодо недоцільності продовження строку тримання під вартою, суд вважає недостатніми, так як такі не спростовують встановлених судом ризиків, які існують для даного кримінального провадження і самі по собі є лише декларативними бажаннями обвинуваченого, а не доконаним фактом.

Так, посилання сторони захисту на те, що в матеріалах кримінального провадження містяться заяви потерпілих про примирення з обвинуваченим та відшкодування останнім завданої шкоди, у зв`язку із чим, на думку захисту, відсутній ризик незаконного впливу на потерпілих, не можуть бути покладені судом в основу зміни запобіжного заходу.

Сам по собі факт примирення сторін кримінального провадження та відшкодування заподіяної шкоди не свідчить про припинення існування ризику незаконного впливу на потерпілих, оскільки такі обставини не позбавляють обвинуваченого фактичної можливості схиляти потерпілих до зміни показань, відмови від раніше наданих пояснень або іншої процесуальної поведінки, яка може вплинути на повноту та об`єктивність судового розгляду. Суд враховує, що показання потерпілих є самостійним джерелом доказів, а їх безпосередній допит у судовому засіданні має істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження. Відтак сам факт примирення не є безумовною підставою для висновку про відсутність ризику незаконного впливу на них.

Не заслуговують на увагу і доводи захисника про відсутність ризику незаконного впливу на свідків з тих підстав, що зазначені у клопотанні твердження захисника обвинуваченого є припущеннями та не підтверджені жодними належними доказами. Крім того, кримінальний процесуальний закон не ставить існування ризику незаконного впливу на свідків у залежність від особистого знайомства обвинуваченого зі свідками чи обізнаності про їх місце проживання. До моменту безпосереднього дослідження судом усіх доказів та допиту свідків у судовому засіданні ризик впливу на них не може вважатися таким, що повністю відпав.

Також суд не погоджується із доводами захисника про відсутність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином лише з підстав перебування матеріалів кримінального провадження у розпорядженні суду.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не обмежується лише можливістю знищення, приховування чи спотворення матеріалів кримінального провадження. Перешкоджання кримінальному провадженню може проявлятися також у вчиненні інших дій, спрямованих на унеможливлення або істотне ускладнення судового розгляду, вплив на учасників кримінального провадження, узгодження позицій з іншими особами, створення штучних доказів або іншим чином перешкоджання встановленню об`єктивної істини у справі. Отже, саме по собі перебування матеріалів кримінального провадження у суді не свідчить про автоматичне усунення зазначеного ризику.

За таких обставин, суд дійшов переконання, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, так як за наявності вищенаведених ризиків та особи обвинуваченого, а також з урахуванням стадії кримінального провадження, таке продовження є виправданим та доцільним і не знаходить підстав для застосування відносно нього більш м`яких запобіжних заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим кодексом.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Оскільки інкриміновані обвинуваченому дії вчинені із погрозою застосування насильства, то суд не вбачає підстав для визначення застави обвинуваченому.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 також обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке належить до злочинів проти встановленого порядку несення військової служби.

Відповідно до абзацу восьмого ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану суд має право не визначати розмір застави у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених, зокрема, статтею 407 КК України.

Отже, враховуючи одночасне пред`явлення ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні насильницького особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а також злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, щодо якого законом прямо передбачено право суду під час дії воєнного стану не визначати розмір застави, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 315 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора - задоволити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави, тобто до 20 вересня 2026 року включно.

Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, а також направити начальнику Львівського слідчого ізолятора Управління Державної Пенітенціарної служби України у Львівській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляції безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим протягом п`яти днів з дня вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 27.07.2026.

Суддя ОСОБА_1