Ухвала суду № 138505353, 27.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8970/25

УХВАЛА

27 липня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Палюх Н.М.

при секретарі Гащук А.Р.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду у м.Львові справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_4 та Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», в якій просить: визнати недійсним свідоцтво України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 30.10.2024, видане на ім`я ОСОБА_4 за заявкою m202301702; зобов`язати Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» внести відомості про визнання недійсним повністю свідоцтва України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 30.10.2024, видане на ім`я ОСОБА_4 за заявкою m202301702, до Державного реєстру свідоцтв України на знак для товарів і послуг та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22 квітня 2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15 травня 2026 року призначено підготовче судове засідання.

12.06.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_4 адвокатом Романчуком Ю.Р. подано до суду клопотання про призначення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, у якому просить призначити у даній справі судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, на вирішення якої поставити такі питання: 1) Чи є знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 30.10.2024 (номер заявки m202301702) тотожним або схожим зі знаком для товарів і послуг за Свідоцтвом України №343109 від 31.01.2024 (номер заявки m202201732) настільки, що їх можна сплутати? 2) Чи було позначення заявлене до реєстрації як знак для товарів і послуг за заявкою m202301702 станом на 09.02.2023 тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати з позначенням заявленим до реєстрації як знак для товарів і послуг за заявкою m202201732 від 28.01.2022? 3) Чи тотожні або схожі між собою торговельна марка за Свідоцтвом України №343109 від 31.01.2024 та торговельна марка за Свідоцтвом України №354239 від 30.10.2024 в цілому з врахуванням домінуючих та другорядних ознак? Якщо так, то за якими ознаками схожі, а за якими не схожі?. В обґрунтування заявленого клопотання вказує, що для дослідження спірного питання про схожість торгових марок позивача та відповідача та з метою повного і всебічного розгляду справи виникла необхідність проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності. Просив клопотання задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання про призначення експертизи. В обґрунтування своїх заперечень покликається на те, що стаття 103 ЦПК України, на норми котрої покликається відповідач у заявленому клопотанні, не передбачає можливості призначення експертизи «за бажанням учасника справи», а визначає чіткі підстави для цього: «сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності». В свою чергу, стороною позивача надано висновок експерта з цих питань, а отже єдиною юридичною підставою для призначення експертизи залишається «висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності». У справі наявний один висновок експерта, а не декілька. Окрім цього, відповідачем так і не обґрунтовано, в чому полягає неправильність експертизи, яка була долучена позивачем для розгляду справи. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що долучений висновок експерта до позовної заяви є необґрунтованим, суперечить іншим матеріалам справи, викликає сумніви в його правильності. Отже, відсутні підстави для призначення повторної експертизи по даній справі. Якщо відповідач не погоджується з висновоком експерта, та вважає, що «для дослідження спірного питання про схожість торгових марок позивача та відповідача та з метою повного та всебічного розгляду справи, виникла необхідність у проведенні судової експертизи», як зазначено у його клопотанні, то мав право замовити експертизу на своє замовлення із кінця 2025 року по червень 2026 року та подати його в суд. Однак, відповідач цього не зробив, а тепер просить призначити повторну експертизу, за відсутності будь-якої юридичної підстави на це. Якщо відповідач не надав вчасно матеріали справи своєму представнику, то це є його ризик за який він несе відповідальність. Безпідставне призначення у цій справі повторної експертизи порушуватиме встановлене законом право позивача на розгляд його справи упродовж розумного строку. Просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи.

У судовому засіданні представник відповідача Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» - Свіденко С.К. щодо призначення по справі експертизи не заперечила.

Відповідно до ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно з ч. 2 ст. 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів.

Відповідно до ч. 1 ст.103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а сторонами не надано відповідні висновки експертів із цих саме питань, суд призначає експертизу у справі.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Предметом судової експертизи у сфері інтелектуальної власності є фактичні дані та обставини справи про властивості, ознаки, закономірності створення й використання об`єктів інтелектуальної власності, їх вартість, завдані збитки та економічні операції щодо цих об`єктів, які мають значення для досудового розслідування чи судового провадження й установлюються шляхом застосування спеціальних знань у визначеному законом порядку.

Основними завданнями цього класу експертиз є виявлення й оцінювання властивостей і ознак об`єктів інтелектуальної власності, а саме: - визначення в об`єкті дослідження ознак об`єкта інтелектуальної власності; - дослідження відповідності об`єкта критеріям, необхідним для надання правової охорони; - установлення факту використання сукупності ознак об`єкта інтелектуальної власності; - установлення факту відтворення об`єкта авторського права тощо; - встановлення тотожності позначення, що використовується певною юридичною особою у своїй господарській діяльності, із знаком для товарів і послуг, що у встановленому законом порядку набув правової охорони (встановлення індивідуально-конкретної тотожності фонетичних (звукових), семантичних та графічних (візуальних) ознак).

У рамках судової експертизи у сфері інтелектуальної власності визначається експертна спеціальність 13.6. Дослідження, пов`язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями.

Предметом цього виду судової експертизи є фактичні дані та обставини справи про властивості, ознаки, закономірності створення, функціонування й використання знаків для товарів і послуг, комерційних (фірмових) найменувань, які мають значення для судового провадження й установлюються шляхом застосування спеціальних знань у визначеному законом порядку.

Основними завданнями судової експертизи, пов`язаної з торговельними марками (знаками для товарів і послуг), комерційними (фірмовими) найменуваннями є: - установлення тотожності або схожості засобів індивідуалізації настільки, що їх можна сплутати; - установлення наявності в засобу індивідуалізації розрізняльної здатності; - установлення оманливості засобу індивідуалізації; - установлення факту складання позначення лише з описових елементів; - установлення можливості введення в оману споживача щодо товару, послуги або особи тощо.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ч. 4 ст. 104 ЦПК України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Щодо доводів представника позивача про надання його стороною експертного висновку, що, на його думку, перешкоджає призначенню судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, суд зазначає наступне.

Як про те роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998), при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: - чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; - чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; - компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; - достатність поданих експертові об`єктів дослідження; - повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; - узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; - обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

На виконання зазначених роз`яснень судом було витребувано від Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» матеріали, що стали підставою для реєстрації торгівельних марок позивача й відповідача, у яких наведено зображення знаків та перелік товарів і послуг, стосовно яких надається правова охорона.

Зазначені матеріали в повному обсязі не були представлені експертові при проведенні експертизи у сфері інтелектуальної власності від 24.10.2025 (висновок експерта №4395-Е Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України).

При проведенні експертиз за експертною спеціальністю 13.6 об`єктом досліджень є об`єкти права інтелектуальної власності, які втілені в певну об`єктивну (матеріальну) форму. При цьому слід зазначити, що об`єктом експертизи також є порівняльні зразки та інші матеріали справи, що містять відомості, які належать до предмета експертизи.

Відповідно до норм ст. 4 Закону України «Про судову експертизу», що визначає гарантії незалежності судового експерта та правильності його висновку, незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються в тому числі можливістю призначення повторної судової експертизи.

Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №153/1334/16-ц вказав, що суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини.

Отже, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з`ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування. При цьому процесуальний закон зобов`язує суд повно і всебічно з`ясувати всі обставини справи, вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006 року зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів з`ясування або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Таким чином, щодо доводів представника позивача, наведених у запереченні на клопотання про призначення експертизи, суд зазначає, що питання належності та допустимості доказів вирішується судом лише на стадії ухвалення рішення, а також висновок експерта оцінюється не окремо, а в сукупності з іншими доказами.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи та враховуючи те, що для з`ясування обставин необхідні спеціальні знання, суд вважає за необхідне призначити у справі судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність в Україні здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України, експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Як про те роз`яснено у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998) відповідно до Закону України від 25 лютого 1994 р. "Про судову експертизу" судово-експертна діяльність в Україні здійснюється державними спеціалізованими установами та відомчими службами, до яких належать: - науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров`я України; - експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України. Судово-експертна діяльність також може здійснюватися на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадянами за разовими договорами.

Суд приймає до уваги, що абзац перший пункту 1.6 розділу I Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5 (із доповненнями затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 30.12.2004 №144/5), згідно з яким експертизи та дослідження проводяться експертними установами, як правило за регіонального обслуговування згідно з Переліком регіональних зон обслуговувані і дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, - було виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції №1253/5 від 05.04.2021.

Згідно із ч. 3 ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Зважаючи на те, що сторонами не досягнуто згоди щодо обрання експертної установи, суд доручає проведення експертизи державній спеціалізованій установі - науково-дослідній установі судових експертиз Міністерства юстиції України Науково-дослідному центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України.

Крім цього, враховуючи, що для проведення експертизи необхідний значний проміжок часу, суд також вважає необхідним, на підставі положень пункту 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, зупинити провадження у справі на час проведення експертизи.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.103, 104, 107, 109, 111, 113, 252 ЦПК України, суд -

постановив:

Клопотання представника відповідача задовольнити.

Призначити судову експертизу у сфері інтелектуальної власності, проведення якої доручити експертам Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 33499693, Бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133), попередивши їх про кримінальну відповідальність за відмову або дачу завідомо неправдивого висновку за ст.ст.384, 385 КК України.

На вирішення експертів поставити наступні запитання:

1) Чи є знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 30.10.2024 (номер заявки m202301702) тотожним або схожим зі знаком для товарів і послуг за Свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 31.01.2024 (номер заявки m202201732) настільки, що їх можна сплутати?

2) Чи було позначення заявлене до реєстрації як знак для товарів і послуг за заявкою m202301702 станом на 09.02.2023 тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати з позначенням заявленим до реєстрації як знак для товарів і послуг за заявкою m202201732 від 28.01.2022?

3) Чи тотожні або схожі між собою торговельна марка за Свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 31.01.2024 та торговельна марка за Свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 30.10.2024 в цілому з врахуванням домінуючих та другорядних ознак? Якщо так, то за якими ознаками схожі, а за якими не схожі?

Оплату за проведення експертизи покласти на відповідача ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Надати для проведення експертизи матеріали справи №462/8970/25 у двох томах.

На час проведення експертизи зупинити провадження по справі.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання протягом п`ятнадцяти днів апеляційної скарги з дня її проголошення.

Якщо ухвала не була вручена в день її проголошення учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали.

Суддя: