Постанова № 138504808, 22.07.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/3171/26

Номер провадження 3/317/1114/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Громова І.Б., розглянувши матеріал, який надійшов із Відділу поліції № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , інші відомості суду не відомі,

за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2026 о 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 , траса Н-08 506 км., керував ТЗ Dacia Super Nova, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголя з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, під відеозапис бодікамери, від керування відсторонений.

Даними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання правопорушник не з`явився, достовірно знаючи, що відносно нього складено протокол, який направлено до суду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином за допомогою надіслання судової повістки на адресу, зазначену у протоколі.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Рвачов О.О. через систему «Електронний суд» направляв до суду клопотання про закриття провадження у справі з підстав, зазначених у цьому клопотанні.

Зазначає, що працівниками поліції порушено порядок встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, не запропоновано проходження огляду у медичному закладі, не встановленно працівниками поліції у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, вважає, що правопорушнику не було роз`яснено права та обов`язки. Крім того, представник зазначає щодо спеціальної процедури проведення огляду ОСОБА_1 .

Крім того, у своєму клопотанні про закриття провадження, захисник Рвачов О.О. просить суд призначити ОСОБА_1 більш м`яке покарання без позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік, застосовуючи норми ст. 69 КК України.

Щодо клопотання захисника Рвачова О.О. про відкладення судового засідання, призначеного на 22.07.2026, суд зазначає, що справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 надійшла до суду 08.06.2026, на 01.07.2026 було призначено перше судове засідання, наступне на 22.07.2026.

На переконання суду, за цей проміжок часу можливо було надати усі необхідні докази та пояснення, які сторона захисту вважала за необхідне подати, проте, вказані дії свідчать лише про затягування розгляду справи.

Оскільки станом на дату розгляду справи правопорушник обізнаний про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, в розумінні КУпАП, був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак до суду не з`явився, до початку судового засідання заяв чи клопотань до суду не надав, скориставшись своїми процесуальними правами на власний розсуд, суд вважає, що він свідомо ухиляється від явки до суду з метою уникнення покарання.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою.

Враховуючи, що доказів поважності причини неявки ОСОБА_1 у судове засідання суду не надано, а відтак на підставі ст. 268 КУпАП, яка не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з урахуванням необхідності додержання строків, передбачених ст.ст. 38, 277 КУпАП, суд постановив проводити розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вивчивши матеріали справи, що притягується до адміністративної відповідальності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно п. 2.5 «Правил дорожнього руху», водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На переконання суду, винуватість ОСОБА_1 повністю підтверджується:

1) протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 676235 від 26.05.2026, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення;

2) довідкою про відсутність повторності за ст. 130 КУпАП; посвідчення водія НОМЕР_3 віл 05.09.2003;

3) актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 26.05.2026;

4) направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.05.2026, відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого працівниками поліції виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та факт відмови від проходження огляду;

5) копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕНА №7263025 від 26.05.2026 відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП;

6) рапортом працівника поліції від 26.05.2026;

7) копією посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 ;

8) копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ;

9) відеозаписом події.

При дослідженні відеозапису судом встановлено, що працівниками поліції декілька разів було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, на що ОСОБА_1 відмовлявся, крім того працівник поліції повідомив правопорушника про можливість проходження огляду на стан сп`яніння у медзакладі, на що ОСОБА_1 у свою чергу також відмовився.

Працівника поліції було роз`яснено ОСОБА_1 тяжкість вчиненого правопорушення та його наслідки.

Щодо зазначення захисника ОСОБА_2 щодо спеціального статусу військовослужбовця, суд зазначає, що із відеозапису, який був наданий працівниками поліції, а також документів, які містяться у справі про адміністративне правопорушення не встановлено, що ОСОБА_1 має спеціальний статус. Крім того, із відеозапису вбачається, що особу встановлено за посвідченням водія, ОСОБА_1 знаходився у звичайному, цивільному одязі та повідомив працівникам поліції, що він перевіряє автомобіль, а від так не їде на ньому далеко.

Об`єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП проявляється у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Предметом доказування у випадку відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є наявність такої відмови, і при цьому огляд на стан сп`яніння не проводиться. У цьому випадку це стосується відмови від проведення огляду в закладі охорони здоров`я (обов`язковий огляд) на це прямо вказує п.8 Порядку №1103.

Таким чином, за наявності ознак сп`яніння відмова особи, яка керувала транспортним засобом від проходження у встановлений законом порядку медичного огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, встановлений ст.130 КУпАП, при цьому водій відмовляється від огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу (факультативний огляд), так і від медичного огляду в закладі охорони здоров`я (обов`язковий огляд)

Суддя звертає увагу на те, що вимога про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, яка не ставила під сумнів факт відмови.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП, п. 2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (в подальшому «Інструкція»). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, викладені поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення, направленні на огляд з метою виявлення стану сп`яніння, а також оголошені водієві, що відображено у відеозаписі.

Суддя зважає на те, що підставою для висунення вимоги ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених Інструкцією ознак сп`яніння.

Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 тим самим, порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне правопорушення.

Обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння судом не встановлено.

Обставин, що виключають адміністративну відповідальність чи провадження в справі про адміністративне правопорушення, судом також не встановлено.

Належних та допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що особа діяла в стані крайньої необхідності та не підлягає адміністративній відповідальності, суду правопорушником не надані.

Суд зауважує, що відповідно до п. 2.5 ПДР проведення огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія, при цьому жоден із нормативних документів не дає водієві права оспорювати таку вимогу поліцейського.

Наявні в матеріалах справи відеозаписи та інші матеріали справи, які узгоджується між собою є достатньою доказовою базою для належної фіксації скоєння порушення п. 2.5 ПДР України, а тому є допустимими і належними доказами.

Також суд зауважує, що фіксування відбувалось відкрито, а водій не заперечував проти зйомки.

Жоден із вищенаведених доказів не містить спростування ОСОБА_1 щодо факту керування транспортним засобом та відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З огляду на зазначене, суддя вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Всі докази проаналізовані та свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

З огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Що стосується доводів захисника про можливість застосування за аналогією права правил ст. 69 КК України, то суд зазначає, що аналогія права застосовується виключно, якщо відповідні суспільні відносини нормативно не врегульовані, тобто існує прогалина у законодавстві.

У чинному КУпАП наявні деякі такі прогалини, які за аналогією закону можуть регулюватися іншими актами законодавства, такі як інститут відводу судді, проведення судових засідань в режимі відеоконференції, проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення тощо.

Однак питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульовано главою 4КУпАП і будь-якої прогалини, на думку суду, не існує, як і підстав застосувати аналогію права. Законодавець окремо передбачив неможливість застосування до правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, звільнення від відповідальності за малозначність, що ще раз підкреслює його підвищену суспільну небезпечність, оскільки є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.

При вирішанні цього питання законодавець виходив з того, що міжнародний досвід забезпечення безпеки на дорогах свідчить, що одним з найпростіших і водночас найдієвіших способів примусити водіїв дотримуватися вимог Правил дорожнього руху є запровадження системи ефективного покарання.

У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, навіть виконання ним обов`язків військової служби із забезпеченням оборони України, захистом її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Суд не вправі при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст. 130 КУпАП призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення.

Суд не бере до уваги надану адвокатом Рвачовим О.О. засіданні судову практику за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції, оскільки під час розгляду справ суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд не вбачає підстав для застосування аналогії права та норм ст. 69 КК України та вважає, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.

Враховуючи вимоги ст. 33 КУпАП, суддя приходить до висновку про необхідність накладення на правопорушника стягнення, достатнього для його виправлення та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», потрібно стягнути з ОСОБА_1 судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 33, 40-1, 130, 283, 284, 287-290 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Для сплати штрафу кошти перерахувати за реквізитами:

Отримувач: ГУК у Зап. обл/Запорізька обл/21081300,

Код отримувача: 37941997,

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП),

Рахунок: UA 708999980313000149000008001,

Код класифікації доходів бюджету 21081300

Найменування: «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Для сплати судового збору перерахувати кошти за реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету: 22030106

Роз`яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І.Б. Громова