Ухвала суду № 138502865, 23.07.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/9802/26

Номер провадження:1-кс/521/3577/26

УХВАЛА

23 липня 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВнП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025163470000726 від 04.08.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

З клопотання слідчого вбачається, що в провадженні слідчого відділення Відділення поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025163470000726 від 04.08.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.08.2024 року до ЧЧ відділення поліції № 3 Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій остання просить прийняти міри правового характеру до невідомих осіб, які маючи протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужого майна шляхом зловживання довірою потерпілої, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом нажива, з метою незаконного збагачення за рахунок інших осіб, шляхом обману заволоділи її грошовими коштами, чим обернули їх на свою користь та в подальшому розпорядились на власний розсуд, сума матеріального збитку встановлюється.

Крім того, в ході досудового розслідуванням встановлено, що на території міста Одеса діє група осіб, яка здійснює діяльність пов`язану з заволодінням за попередньою змовою групою осіб шляхом обману грошовими коштами під приводом інвестування грошових коштів у розвиток підприємницької діяльності ТОВ «ВІНЕКС ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 44706884). Так, особи, які входять до злочинної групи заволоділи грошовими коштами потерпілих, чим обернули на свою користь та в подальшому розпорядились на власний розсуд, чим спричинили матеріальний збиток потерпілим.

Під час досудового розслідування встановлено, що до вчинення вказаного злочину причетні:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків: НОМЕР_1 ).

В подальшому, 09.06.2026, в рамках вказаного кримінального провадження, до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів направлено запит, стосовно всіх зареєстрованих дорожньо-будівельних і меліоративних машин з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В подальшому, 09.06.2026, в рамках вказаного кримінального провадження, до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачівнаправлено запит, стосовно всіх зареєстрованих дорожньо-будівельних і меліоративних машин з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

10.06.2026, у відповідь на вищевказаний запит, до Відділення поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів надійшов лист, відповідно до якого, згідно з даними уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи станом на дату надання відповіді за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано:

Екскаватор колісний VOLVO EW 180B, заводський номер НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 ;

Екскаватор LIEBHERR R914 HDSL LITRONIC, заводський номер НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_6 , 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 .

Крім того встановлено, що 31.07.2025, в рамках кримінального провадження №12024163470000587 від 14.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 (в редакції згідно із Законом № 2617-VIII від 22.11.2018) та ч. 5 ст. 190 КК України, ч. З ст. 209 КК України ОСОБА_6 , 14.03.1996 року повідомлено про підозру, а в подальшому, в рамках вказаного кримінального провадження до Хаджибейського районного суду м. Одеси скеровано обвинувальний акт.

Таким чином встановлено, що екскаватор колісний VOLVO EW 180В, заводський номер НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 та екскаватор LIEBHERR R914 HDSL LITRONIC, заводський номер НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_6 , 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 придбані ОСОБА_6 за грошові кошти, одержані злочинним шляхом, а саме в результаті здійснення шахрайських дій.

Згідно ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Щодо вказаних екскаватора колісного VOLVO EW 180В, заводський номер НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 та екскаватора LIEBHERR R914 HDSL LITRONIC, заводський номер НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_6 , 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 є сукупність достатніх підстав вважати, що вони є доказом злочину, тобто містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Розгляд клопотання про арешт майна, здійснено без виклику особи, яка є його власником, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна.

Вивчивши клопотання та матеріали надані до нього, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 131 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так, слідчим у клопотанні зазначено, що метою накладення арешту на майно ОСОБА_6 , є запобігання можливості його приховування, пошкодження, всування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Пункт 3 ч. 2 ст. 173 КПК України закріплює, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Також, пункт 4 ч. 2 ст. 173 КПК України закріплює, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Натомість подане клопотання та надані матеріали провадження не містять відомостей які вказують, що вилучені речі зберегли сліди злочину, чи є знаряддям вчинення тощо. Тобто у клопотанні та наданих матеріалах відсутні будь-які підстави вважати, що вилучені речі є доказами кримінального правопорушення за яким здійснюється досудове розслідування.

Водночас, ОСОБА_6 не є підозрюваним саме у даному кримінальному провадженні, а є обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні, яке направлено до суду з обвинувальним актом.

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац 3 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).

За таких обставин, суд вважає, що обмеження прав особи, на даному етапі не виправдовують такий ступінь втручання у її право власності та накладення арешту в даному випадку є не співрозмірним завданням кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. В той же час обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява №33202/96), та будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.86, заява №8793/79).

Крім того, суд бере до уваги приписи ст. 41 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя прийшов до висновку, що обставини викладені у клопотанні слідчого явно порушуватимуть справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, також слідчим не доведено, що вказане вище майно містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому у задоволенні клопотання про накладення арешту слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 167, 168, 170-175, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ ВнП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025163470000726 від 04.08.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1