Рішення № 138502755, 20.07.2026, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Окнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/1146/25

Провадження № 2/506/19/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.07.2026 року селище Окни

Окнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Окни цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 13516,79 грн.,

В С Т А Н О В И В:

29.12.2025 року до суду надійшла позовна заява по даній справі через систему «Електронний суд».

Згідно з протоколом щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 року, призначення не відбулося, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Так, за штатним розписом в Окнянському районному суді Одеської області троє суддів, а фактично працює двоє суддів, з яких: суддя Бурдинюк О.С. була відключена, у зв`язку з перебуванням у відпустці, а також суддя Чеботаренко О.Л. була відключена, у зв`язку з перебуванням у відпустці з 25.12.2025 по 09.01.2026 року.

Крім того, суддя Чеботаренко О.Л. була відключена від автоматизованого розподілу цивільних та кримінальних справ відповідно до рішення зборів суддів №11 від 30.09.2025 року.

На підставі рішення зборів суддів №1 від 12 січня 2026 року суддю Чеботаренко О.Л. було включено до автоматизованого розподілу всіх судових справ.

Тому 12.01.2026 року проведено повторний автоматизований розподіл справи, згідно з яким, справу розподілено на суддю Чеботаренко О.Л.

Ухвалою від 14.01.2026 року позовна заява була залишена без руху.

22.01.2026 року до суду надійшли усунення недоліків позовної заяви.

05.02.2026 року до суду надійшла відповідь на запит суду, щодо місця проживання (перебування) відповідача по справі.

Ухвалою від 06.02.2026 року позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадження по справі.

Ухвалою від 04.06.2026 року позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою від 26.06.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

14.07.2026 року до суду надійшли витребувані докази.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 19.12.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №563888 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту в електронній формі за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», доступ до якої забезпечується відповідачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація відповідача здійснювалася при вході відповідача в Особистий кабінет, шляхом перевірки правильності введення одноразового ідентифікатора. Відповідач здійснила всі необхідні дії, спрямовані на укладення договору, шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки (поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 , вказаний відповідачем), на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика була надана строком на 30 днів. В подальшому, у зв`язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати зобов`язання за договором, відповідач ініціювала продовження строку користування позикою, у зв`язку з чим було укладено Додатковий договір від 19.03.2020 року, яким строк користування позикою продовжено до 19.04.2020 року.

В подальшому, 22.02.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №015-220221, за умовами якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу Нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», в тому числі і до відповідача за вказаним договором позики.

Крім того, 21.10.2024 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» було укладено Договір факторингу №20241021/2, за умовами якого позивач набув статусу Нового кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», в тому числі і до відповідача за вказаним договором позики.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 22.12.2025 року має заборгованість у розмірі 13516,79 грн, з них: заборгованість за сумою позики 3000 грн, заборгованість за процентами за користування позикою 8541 грн, інфляційне збільшення 1975,79 грн. Тому, вважаючи свої права порушеними, представник позивача просив стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує. Згоден на заочний розгляд справи /а.с.2-6/. Тому справа розглянута у відсутність представника позивача, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.

Відповідачу направлялася судова повістка про виклик в судове засідання за адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, як передбачено п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, однак до суду повернувся конверт з довідкою Укрпошти: «адресат відсутній за вказаною адресою» /а.с.91/.

При цьому ч.1 ст.131 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Таким чином, відповідно до вищевказаних положень ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, однак в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Тому суд визнає причини неявки відповідача неповажними і тому справа розглянута у його відсутність в порядку п.1 ч.3 ст.223, ст.280 ЦПК України з постановленням заочного рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

19.02.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір №563888 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах споживчого кредиту в електронній формі з використанням електронного підпису, за умовами якого Товариство надає Клієнту грошові кошти в розмірі 3000 грн, строком на 30 днів на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою /а.с.11-12/.

Згідно з п.1.3 договору, сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою:

- акційна процентна ставка становить 0,01% від суми позики за кожен день користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в п.1.2 цього Договору (п.1.3.1 договору);

- стандартна процентна ставка складає 1,9% від суми позики за кожен день користування позикою (п.1.3.2 договору).

У випадку прострочення Клієнтом виконання зобов`язань за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п.3.4, 3.5 цього Договору (п.1.3.3 договору).

Згідно з п.1.6 Договору, позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний Клієнтом.

Факт перерахування відповідачу позики в сумі 3000 грн на картковий рахунок відповідача підтверджується матеріалами справи.

Так, згідно з повідомленням ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», відповідно до договору про переказ коштів ФК-П-19/03-01, укладеним між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «Лінеура Україна», було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта, а саме: 19.02.2020 року о 18:06:55 г в сумі 3000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua 49102989, призначення платежу: зарахування 3000 грн на карту № НОМЕР_1 /а.с.14/.

Крім того, за інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відкрито картковий рахунок, до якого емітовано картку № НОМЕР_3 . Як вбачається з виписки з вказаного карткового рахунку, 19.02.2020 року на рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 3000 грн /а.с.92, 93/.

Згідно з п.2.4 Договору, Клієнт зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути позику та сплатити проценти за користування, штрафи та пені (у разі наявності).

Згідно з п.1.7 Договору, у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін, Клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору позики, у порядку, передбаченому в Правилах.

19.03.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір №869561 до Договору №563888 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах споживчого кредиту від 19.02.2020 року, в електронній формі, за умовами якого продовжено строк користування позикою на строк, що дорівнює установленому п.1.2 Договору строку користування позикою та встановлено нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів не пізніше 19.04.2020 року. Також сторони погодили процентну ставку за користування позикою, яка становить 1,9% від суми позики за кожен день користування позикою у межах строку повернення позики, зазначеного в п.1.2 Договору. Клієнт зобов`язується забезпечити своєчасне погашення суми позики на умовах, узгоджених сторонами в Додатковому договорі, у тому числі з можливістю дострокового виконання своїх зобов`язань. Всі інші умови Договору, не вказані в цьому Додатковому договорі, залишаються незмінними /а.с.13/.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Лінеура Україна», станом на 21.02.2021 року на погашення заборгованості надійшов лише один платіж в сумі 9 грн 19.03.2020 року, який зараховано в якості погашення частини відсотків за користування позикою. В подальшому відповідачем не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості за договором позики, у зв`язку з чим розмір заборгованості відповідача склав 6840 грн, з них: заборгованість за сумою позики /тілом/ - 3000 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою 3411 грн, штрафні санкції 429 грн. При цьому, відсотки нараховано в межах строку позики, а саме у період з 19.02.2020 року по 19.04.2020 року /а.с.15-16/.

Згідно з п.3.4 Договору позики, у разі порушення Клієнтом строків виконання зобов`язань за договором:

- з 1 по 3 день прострочення виконання зобов`язань Клієнта, нарахування процентів не здійснюється (п.3.4.1 Договору);

- у разі прострочення виконання зобов`язань за договором більше ніж на 3 календарних дні, Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству процент за користування позикою у розмірі Стандартної процентної ставки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня користування позикою у межах строку надання позики, зазначеного в п.1.2 цього Договору (п.3.4.2 Договору);

- з 4 дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за стандартною процентною ставкою. Таке нарахування здійснюється до дня повернення позики, але не більше, ніж до 90-го дня прострочення.

Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

П.1 ч.1 ст.512, ст.514, ч.1 ст.516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

22.02.2021 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір факторингу №015-220221, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» право грошової вимоги за договорами, в тому числі і за договором позики №563888 від 19.02.2020 року, укладеним з відповідачем.

Вказане підтверджується зазначеним Договором факторингу, Додатковою угодою №02 до договору факторингу, платіжною інструкцією про оплату фінансування за відступлення прав грошових вимог та Витягом з акту прийому-прийняття реєстру прав вимог №015-220221/01 від 22.02.2021 /а.с.23-24/.

Крім того, 21.10.2024 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «АТРЕМІДА-Ф» було укладено договір факторингу №20241021/2, згідно з умовами якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило на користь позивача ТОВ «АТРЕМІДА-Ф» право грошової вимоги за договорами, в тому числі і за договором позики №563888 від 19.02.2020 року, укладеним з відповідачем.

Вказане підтверджується зазначеним Договором факторингу, платіжною інструкцією про оплату ціни придбання згідно договору факторингу та Витягом з реєстру прав вимог №20241021/2 від 22.12.2025 року /а.с.27-31, 32, 33/.

Згідно витягу з реєстру прави вимог №20241021/2 від 22.12.2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором позики №563888 від 19.02.2020 року на суму 11541 грн, з них: заборгованість за тілом (сумою позики) 3000 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою 8541 грн /а.с.33/.

13.03.2025 року позивачем на адресу відповідача надіслане повідомлення про відступлення права грошової вимоги, а також досудова вимога про необхідність погашення заборгованості /а.с.34, 35/.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.2.4 Договору позики, ст.ст.526, 1048, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний належним чином виконувати взяті зобов`язання, повернути кредит та сплатити проценти, в строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його в строк, передбачений договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦПК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з Деталізованого розрахунку заборгованості, складеного позивачем, станом на 22.12.2025 року заборгованість відповідачем не погашена та, на думку представника позивача, розмір заборгованості відповідача складає 13516,79 грн, з них: заборгованість за тілом (сумою позики) 3000 грн, заборгованість за відсотками в межах строку надання позики 3411 грн, заборгованість за відсотками за 90 днів прострочення виконання зобов`язань згідно ч.2 ст.625 ЦК України 5130 грн, інфляційне збільшення 1975,79 грн /а.с.46-47/.

Таким чином, оскільки відповідач не виконала свої зобов`язання за договором позики в строки, передбачені договором позики та додатковою угодою, суд дійшов висновку, що позивач, як новий кредитор за договором позики, набув право вимоги до відповідача, а тому позов в частині стягнення заборгованості за сумою позики (тілом) та відсотками підлягає задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення інфляційного збільшення в сумі 1975,79 грн, суд дійшов до наступних висновків.

Так як відповідач не повернула позику у встановлений договором строк, тобто прострочила виконання грошового зобов`язання, то відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, на вимогу кредитора вона зобов`язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційного збільшення за період з дня виникнення простроченої заборгованості 20.04.2020 року до 23.02.2022 року, тобто за 675 днів, що відповідає вимогам закону.

Разом з тим, при розрахунку інфляційного збільшення позивач помилково виходив з розміру заборгованості відповідача 11541 грн, до складу якої увійшла заборгованість за сумою позики 3000 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою в межах строку позики 3411 грн, а також заборгованість за відсотками, нарахованими відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язань згідно п.3.4.3 Договору позики, починаючи з моменту закінчення строку позики, який закінчився 19.04.2020 року, та не більше 90 календарних днів - в сумі 5130 грн, тоді як інфляційні втрати нараховуються лише на суму боргу, наявну на момент закінчення строку позики.

Судом встановлено, що сума боргу відповідача за договором позики станом на 20.04.2020 року (на момент початку нарахування позивачем інфляційного збільшення) склала 6411 грн (заборгованість за сумою позики 3000 грн + заборгованість за відсотками за користування позикою в межах строку позики 3411 грн), а тому інфляційне збільшення слід розраховувати саме з суми 6411 грн.

Наведений позивачем сукупний коефіцієнт інфляції за період з 20.04.2020 року по 23.02.2022 року у розмірі 1,17119713 /а.с.46-47/ відповідає вимогам закону. З урахуванням зазначеного, сума інфляційного збільшення за вказаний період, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 1097,54 грн (6411 грн * 1,17119713 6411 грн).

З урахуванням вищевикладеного, загальний розмір заборгованості відповідача за договором позики складає 12638,54 грн. (з них: заборгованість за сумою позики 3000 грн.; заборгованість за відсотками за користування позикою в межах строку позики 3411 грн; заборгованість за відсотками, нарахованими відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язань - 5130 грн; інфляційне збільшення 1097,54 грн).

У задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов задоволено частково (на 93,50%), то з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2264,94 грн (2422,40 грн *93,50%)

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У відповідності до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу від відповідача до суду не надходило.

Судом встановлено, що 18.12.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» та адвокатом Бачинським О.М., укладено Договір про надання правової допомоги №211100256, за умовами п.п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором /а.с.37, 38/.

Згідно з п.п.4.2 вказаного договору, Клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000 грн.

Відповідно до акту №1 від 18.12.2025 року приймання-передачі наданих послуг згідно вказаного договору про надання правової допомоги, Виконавцем було надано, а Замовником фактично прийнято послуги у виді підготовки позову у справі за позовом ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 , в тому числі збирання доказів, долучених до позову за договором позики, підготовка процесуальних заяв до справи, усні консультації з питань застосування чинного законодавства. Загальна вартість наданих послуг згідно акту складає 7000 грн /зворот а.с.37/.

Також адвокатом складено Рахунок №1 від 18.12.2025 року на оплату наданих послуг з надання правової допомоги /а.с.37/.

Згідно платіжної інструкції №2303 від 22.12.2025 року, ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» на рахунок адвоката Бачинського О.М. сплачено вартість наданої правової допомоги в сумі 7000 грн /зворот а.с.37/.

Вищевказані витрати на правову допомогу, суд визнає судовими витратами на професійну правничу допомогу, які були необхідними для забезпечення розгляду вказаної справи, а також співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також значенням справи для сторони, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, матеріалами справи доведено розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Так як позов задоволено частково (на 93,50%), то з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 6545 грн (7000 грн х 93,50%).

З урахуванням зазначеного, загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача складає 8809,94 грн, з них: судові витрати по сплаті судового збору 2264,94 грн, судові витрати на професійну правничу допомогу 6545 грн.

Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» (місцезнаходження: 79013, Львівська область, м.Львів, вул.Степана Бандери, буд.87, офіс 54, код ЄДРПОУ 42655697, рахунок НОМЕР_4 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості в сумі 13516,79 грн задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» заборгованість за Договором №563888 про надання коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту від 19.02.2020 року в сумі 12638,54 грн. (з них: заборгованість за сумою позики 3000 грн.; заборгованість за відсотками за користування позикою в межах строку позики 3411 грн; заборгованість за відсотками, нарахованими відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язань - 5130 грн; інфляційне збільшення 1097,54 грн).

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» судові витрати в сумі 8809,94 грн (з них: судові витрати по сплаті судового збору 2264,94 грн, судові витрати на професійну правничу допомогу 6545 грн).

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Окнянський районний суд Одеської області або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне судове рішення складено 27.07.2026 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко