Ухвала суду № 138502646, 22.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/30017/26

Провадження № 1-кп/947/1236/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 року

Київський районний суд міста Одеси у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

провівши в м.Одесі підготовче судове засідання у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026162480000395 від 25.02.2026 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Веселе, Бериславського району, Херсонської області, українки, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, не одруженої, з середньою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Стрій, Львівської області, громадянина України, українця, не одруженого, військовослужбовця, що перебуває на посаді радіотелефоніста планшетиста зенітно ракетного дивізіону, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_5 ,

захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026162480000395 від 25.02.2026 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження застосованого до обвинувачених, кожного окремо, запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи своє клопотання тим, що на теперішній час існують ризики передбачені п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 , заперечувала проти заявленого клопотання, зазначивши, що викладені в клопотанні ризики відсутні та нічим недоведені, обвинувачений є військовою особою та учасником бойових дій, тому просила суд зменшити розмір застави або ж обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_7 , також заперечував проти клопотання прокурора, зауважив, що ризики не існують та нічим недоведені, тому просив суд зменшити розмір застави або ж обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачена ОСОБА_3 підтримала думку захисника.

Вивчивши подане клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

При розгляді клопотання прокурора відносно обвинуваченого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Під час досудового розслідування до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , кожного окремо, було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому було продовжено ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси, востаннє 17.06.2026 року.

Так, обґрунтованість повідомленої під час досудового розслідування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , кожному окремо, підозри було перевірено слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та при продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно останніх.

Приймаючи до уваги те, що на теперішній час ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, враховуючи, що за санкцією ч.3 ст.332 КК України йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що надає підстави вважати, що він, перебуваючи на свободі може переховуватись або залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а тому, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.

Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато, свідки безпосередньо судом не допитувались, суд приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинення іншого кримінального правопорушення, так як ОСОБА_4 повідомлено про підозру в іншому кримінальному провадженні та обвинувальний акт направлено до суду.

Таким чином, викладене свідчить про наявність правових підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Крім того, приймаючи до уваги те, що на теперішній час ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, враховуючи, що за санкцією ч.3 ст.332 КК України їй загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а також те, що у період дії воєнного стану жінки можуть безперешкодно покинути територію України, що надає підстави вважати, що вона, перебуваючи на свободі може переховуватись або залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а тому, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.

Також, враховуючи, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато, свідки безпосередньо судом не допитувались, суд приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу обвинуваченої ОСОБА_3 на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинення іншого кримінального правопорушення, так як ОСОБА_3 повідомлено про підозру в іншому кримінальному провадженні та обвинувальний акт направлено до суду.

Таким чином, викладене свідчить про наявність правових підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_3 .

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що встановлені ризики не зникли та продовжують існувати, суд приходить до переконання, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим, кожному окремо, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, суд зазначає наступне.

Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Piruzyanv. Armenia», п.п. 104-105-794, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції.

В частині визначеного розміру застави, суд, з огляду на майновий та сімейний стан обвинувачених, встановлені в судовому засіданні ризики, обставини інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, вважає, що визначений розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку обвинувачених, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків, у випадку її внесення, а тому такий розмір застави зміні не підлягає.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , кожному окремо, строку тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого залишилися з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкості з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти суд, та може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків , що не зможе бути забезпечено застосуванням іншого, більш м`якого запобіжного заходу.

Також, прокурор просить призначити справу до судового розгляду посилаючись на те, що обвинувальний акт складено із дотриманням вимог ст.291 КПК України, підсудність визначена вірно, підстав для закриття провадження не має.

Обвинувачені та їх захисники не заперечували проти призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Судом під час підготовчого судового засідання не встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК України, та судом проведено підготовку до судового розгляду.

Керуючись ст.ст.176-178, 181, 194, 314, 315, ст.ст.370-372 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026162480000395 від 25.02.2026 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,на 29.07.2026 року об 11 годині 00 хвилин.

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з раніше визначеним розміром застави в сумі 1 331 200 (один мільйон триста тридцять одна тисяча двісті) гривень, до 19.09.2026 року, включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Роз`яснити обвинуваченій, що обвинувачена або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA 418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на обвинувачену ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 19.09.2026 року, процесуальні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватись від спілкування з свідками у вказаному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченій, що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з раніше визначеним розміром застави в сумі 2 163 200 (два мільйони сто шістдесят три тисячі двісті) гривень, до 19.09.2026 року, включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Роз`яснити обвинуваченому, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA 418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 19.09.2026 року, процесуальні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватись від спілкування з свідками у вказаному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Участь прокурора та обвинуваченого у судовому розгляді є обов`язковою.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, їхнім захисникам, прокурору та уповноваженій службовій особі місця ув`язнення обвинувачених.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в іншій частині оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1